Рух ремонтного молодняку

Ремонтний молодняк свиней – кнурці і свинки, відібрані від кращих за продуктивністю і походженням племінних тварин, призначені для систематичної заміни у стаді вибракуваних кнурів та свиноматок через групу перевірюваних тварин. Розміри заміни і поновлення основного стада залежить від плану його відтворення, інтенсивності господарського використання тварин та їх продуктивності, умов годівлі, утримання і догляду, рівня і напряму селекційно-племінної роботи.

Слід зазначити, що часто в товарних господарствах, у тому числі і спеціалізованих, не надають важливого значення комплектуванню власних стад молодняком із племгоспів, а практикують ремонт своїм поголів’ям (так званий саморемонт). Значну частину свинок для відтворення стада використовують із відгодівлі або вирощених у своєму господарстві на низькому рівні. Їх парують при досить низькій живій масі – 90-100 кг. Середня жива маса дорослих свиноматок становить лише 140-150 кг і від них одержують нежиттєздатних поросят, значна частина яких гине, а ті що залишилися відстають у рості.

Тому в багатьох товарних господарствах одержують лише 6-8 поросят на опорос із середньою живою масою у 2-місячному віці 10-13 кг. Зазначені поросята навіть в умовах повноцінної годівлі не забезпечують достатнього рівня продуктивності і внаслідок цього на свиноматку у таких господарствах виробляють 10-12 ц свинини, тобто потенціал свиней при цьому використовується лише на 50 - 60 %. Тому ремонтний молодняк потрібно закуповувати у племінних господарствах (племінних репродукторах і племінних заводах), які забезпечені всіма необхідними ресурсами для повноцінного вирощування племінного молодняку.

Закуповують племінний молодняк (кнурців і свинок), як правило, у 6-місячному віці. Кількість його залежить від віку та інтенсивності відбору (табл. 2).

Таблиця-2. Інтенсивність відбору ремонтного молодняку

Наприклад у 6-місячному віці на кожного вибракуваного основного кнура необхідно придбати 4 кнурці, а на кожну вибракувану свиноматку – 3 свинки.

В 6-місячному віці у серпні і вересні планового року закуповують 12 кнурців і 117 свинки, а у 9-місячному віці (жовтень і листопад) бонітують і за результатами оцінки залишають по 2, 5 голови на кожного вибракуваного основного кнура і свиноматки решта (4 кнурці і 19 свинок) бракують і ставлять на відгодівлю.

У грудні після парування ремонтних свинок (68 гол.) і кнурців (8 гол.) переводять до групи перевірюваних свиноматок і кнурів (додаток Б), а решта – за результатами оцінки бракують (2 кнурця і 5 свинки) і ставлять на відгодівлю.

Результати розрахунків приплоду записують в додаток В.

2.4 Розрахунок річного плану виробництва свинини

Планування відгодівлі свиней

На відгодівлю у плановому році буде поставлено поголів’я молодняку (відгодівля до м’ясних кондицій) і вибракуванні тварини різних виробничих груп (відгодівля до сальних кондицій). Це поголів’я із дототків Б і В записують в додаток Г (відповідно кожному кварталу планового року).

Валову живу масу поставленого поголів’я розраховують з урахуванням живої маси однієї тварини при постановці.

Жива маса при постановці, кг:

молодняку – 4 міс. – 40

брак. рем. кнурців – 9 міс. – 105

брак. рем. свинок – 9 міс. – 95

брак. рем. кнурців – 11 міс. – 130

брак. рем. свинок – 10 міс. – 115

брак. перев. кнурців – 22 міс. – 200

брак. перев. свином. – 16 міс. – 140

брак. осн. кнурів – 250

брак. осн. свином. – 180

Планування здачі свиней на м’ясо

У плановому році на м’ясо буде здано відгодований молодняк минулого року, який є перехідним від минулого до планового років. Його здаватимуть у першому кварталі віком 8 місяців при середній живій масі тварини 100 кг.

У ІІІ і ІV кварталах буде здано відгодований молодняк планового року, який було поставлено у травні і червні на відгодівлю.

Перевірюваних маток, поставлених на відгодівлю до сальних кондицій у червні здаватимуть на м’ясо у вересні (ІІІ квартал), а частину вибракуваних основних маток у вересні (23 гол.) здаватимуть на м’ясо у грудні (ІV квартал). Решта поголів’я свиней, поставленого на відгодівлю (м’ясну або сальну) буде перехідним на наступний рік.

Валову живу масу зданого на м’ясо поголів’я розраховують з урахуванням живої маси однієї тварини при постановці на відгодівлю, середньодобового приросту і тривалості відгодівлі.

Жива маса при здачі на м’ясо, кг:

- відгодованого молодняку – 100

- відгодованих основних маток – 270

- відгодованих перевірюваних маток – 230

Результати розрахунків записують в додаток Д.

3. Основні принципи ведення свинарства на промисловій основі.

Інтенсифікація свинарства полягає в глибокому нау­ковому обгрунтуванні, широкому впровадженні концент­рації та спеціалізації галузі з високим рівнем механізації та автоматизації трудомістких процесів, забезпеченні тварин міцною стабільною кормовою базою, організації виробництва на основі потоковості і чіткої ритмічності, що дає можливість значно підвищувати продуктивність праці та одержувати високоякісну продукцію. Це зна­чить, що ведення промислового свинарства здійснюється на раціональній технологічній основі.

Будівництво нових комплексів вносить відповідні змі­ни в умови утримання тварин, систему годівлі, сприяє вдо­сконаленню прийомів ведення галузі, а також і техноло­гії. Це свідчить про те, що технологія не є чимось постій­ним, шаблонним. Вона може змінюватись залежно від кліматичних зон країни, умов утримання, типу годівлі, рівня механізації, а також досягнень зоотехнії, біології, економіки тощо, що в кінцевому результаті впливає на виробничі показники підприємства. Отже, резерви вдо­сконалення технології невичерпні.

Розробляючи ту чи іншу технологію промислового ви­робництва свинини, враховують комплекс факторів, окремими з яких є:

ü тривалість виробничого циклу і певних його етапів та ритмічність випуску продукції;

ü система і спосіб утримання свиней; спеціалізація приміщень та розміри їх, норми площі на одну тварину;

ü щільність розміщення свиней в станку, секції і т. д.; зоогігієнічні вимоги до умов утримання, годівлі та використання тварин;

ü система ветеринарно-санітарних заходів;

ü наукова організація праці та технологічних процесів;

ü структура стада та його породний склад;

ü категорії технологічних груп свиней, їх кількість і розмір;

ü рух поголів’я стада;

ü продуктивність свиней (вихід поросят на опорос, ін­тенсивність використання свиноматок, добовий приріст; та ін.);

ü тривалість використання свиноматок і кнурів;

ü тривалість підсисного періоду, вік та маса поросят при відлученні;

ü вік та маса молодняка при постановці на відгодівлю;

ü тривалість відгодівлі, середня маса при знятті з від­годівлі;

ü процент бракування молодняка при вирощуванні та відгодівлі.

Ефективність тієї чи іншої технології залежить від того, як в ній поєднані питання біологічних особливостей свиней з технічним їх обслуговуванням та організацією виробництва.

Технологія виробництва свинини включає такі взаємо­пов’язані основні процеси: вирощування молодняка для племінних та товарних цілей, відгодівлю свиней та об­робку туш. Відомо, що племінний молодняк вирощують у відповідних господарствах — на племзаводах, плем­фермах. Одержання, вирощування та відгодівля товар­ного молодняка можуть бути сконцентровані на одній свинофабриці або в декількох господарствах з державним забезпеченням кормами або власним їх виробництвом. Відгодованих до відповідних кондицій свиней транспор­тують на м’ясокомбінат, де забивають та обробляють туші.

Щоб підвищити ефективність виробництва свинини та виходячи з ветеринарних міркувань, доцільно будувати біля репродукторних комплексів (на відстані 1, 5—2 км) племінні ферми, які б ритмічно постачали їм відповідну кількість племінних свинок, а забезпечувати тварин кор­мами з комбікормових заводів, розташованих поруч з цими фермами.

На сучасному етапі на промислових комплексах в ос­новному поширене ведення свинарства із закінченим циклом виробництва, тобто в них одержують молодняк, вирощують та відгодовують його. Безперервність усіх виробничих циклів та чітка їх ритмічність є характерною рисою промислового виробництва свинини. Технологіч­ний процес свинофабрик відзначається певною послідовністю робочих операцій, наприклад осіменіння свинома­ток, одержання опоросів, відлучення поросят і т. д. Одні робочі операції можуть виконуватись щоденно (приготу­вання кормів, годівля тварин, догляд за ними), інші — циклічно. Останні здійснюються періодично і забезпечу­ють виконання того чи іншого процесу протягом одного виробничого циклу.