Мистецтво Європи в доісторичну епоху

Розрізняють три періоди верхнього палеоліту, названі за місцем археологічних знахідок пам'яток людської культури у Франції: Оріньяк (бл. 30 тис. до н.е.), Солютре (бл. 18 тис. до н.е.), Мадлен (бл. 15-10 тис. до н.е).

Для печерного мистецтва характерні найдавніші натуралістичні зо­браження -відбитки людської руки, серії прямих і хвилястих парале­льних ліній, проведені пальцями по сирій глині (" макарони" і " меанд­ри")', палеолітичне гравірування, розписи, барельєфи, окремі витвори із глини.

Немає сумнівів, що вже з первісних часів люди прагнули прикрасити свої житла і предмети ужитку. До нашого часу дійшов настінний живопис в печерах Альтамири, Лез Ейзі та Ласко. Від епохи палеоліту залишилися численні речі з каменю, кості, глини, розписи й різьблені малюнки на стінах печер.

Відкриття численних пам'яток палеолітичного мистецтва потребува­ло теоретичних узагальнень і аргументованого аналізу проблеми виник­нення образотворчої діяльності людини.

У середині XIX—на початку XX ст. французькі вчені висунули три " археологічні" гіпотези (названі так лише тому, що їх авторами були археологи), відомі як гіпотеза " макаронів", гіпотеза " руки", гіпотеза " простого етапу".

" Макаронами", інколи " меандрами", названі виявлені у піренейсь­ких печерах групи паралельних хвилястих ліній, проведені двома чи трьома пальцями по глині, або нанесені зубчатим інструментом.

" Класичними" зображеннями вважаються " меандри" (заввишки 45 см, прокреслені зубчатим інструментом на глині), виявлені 1903 р. у печері Хорнос де ла Пенья (Сантандер, Іспанія); групи паралельних ліній (дов­жиною від 8 до 18 см), прокреслені пальцями по глині у печері Альтаміра; тут також виявлено особливо цікавий п'ятиметровий " макаронний" фриз.

Деякі дослідники у геометрії " макаронів" вбачали витоки контурного рисунка тварини початку верхнього палеоліту. Інші трактували " мака­рони" як імітаційно-символічне відтворення гріфад.

Зображення " макаронів" важливе для осмислення початків образотворчості; історичну практику " макаро­нів" доцільно розглядати як бокову лінію основного русла становлення мистецтва, де безпосередньо формувався цілісний образ тварини.

Не виключений вплив техніки паралельних ліній (при використанні зубчатого інструмента) на іншу галузь палеолітичної творчості — орна­ментальні композиції. Паралельні лінії " макаронів" вміщували певне рит­мічне начало, і саме ритм згодом утверджується одним із провідних принципів побудови орнаментальної полоси.

Прихильники гіпотези " руки" вбачають у силуеті " руки" початковий елемент усього образотворчого мистецтва верхнього палеоліту. (іл.15-16)

В епоху палеоліту простежується бажання первісної людини відтворити навколишній світ у точних і зримих образах. Тому першою й основною темою палеолітичного мистецтва була тема звіра, тема полювання, що була основою існування людей льодовикової епохи. Основний зміст печерних розписів - образи звірів: мамонти, носороги, бики, коні, печерні леви й ведмеді.

іл.15 іл.16

Зображення полювання, убитих і поранених звірів або просто фігур тварин завжди мало на меті забезпечити успіх полювання (18). Переважно зображувались три сюжетні групи тварин. Перша — тва­рини, які становили основний об'єкт мисливства, тобто " промислові" види: бізон і бик, дикий кінь, північний олень, мамонт, шерстистий носоріг, кам'яний баран. Друга — печерні хижаки, які вимирали наприкін­ці палеоліту: лев, тигр, ведмідь, їхнє протистояння неоантропу визначи­ло основну драматургію тогочасного історичного розвитку. Третя — пта­хи і рептилії (змії, черепахи); ймовірно, це були алегоричні символи, певна спроба фантастично-міфологічного пояснення світу. Тематика роз­ширилася у мадленський період численними зображеннями риб, зайців, вовків, рослин.

Друге місце після сцен полювання займали зображення обрядів відродження й розмноження звірів, що персоніфікують магію родючості (19-20). Крім звірів, при виконанні обрядів родючості часто зображувалася людина. Це були переважно жіночі фігурки (іл.17). Характерну особливість палеолітичної пластики становить органічне поєднання умовних форм з натуралістичними.

іл.17 Жіноча статуетка (Віллендорфська Венера) іл.18 Голова гірського козла

Вапняк; Граветт, біля 24 000 років до н.е.. Ріг, період Мадлен. Іспанія.

Австрія. Стоянка Віллендорф Тіто Бустійо

іл.19 Бик. Вохра, чорний пігмент іл. 20 Бізон. Вохра, чорний пігмент.

Мадлен. Іспанія, печера Альтаміра Мадлен. Іспанія, печера Альтаміра

Печерне мистецтво створювалося відповідними образотворчими засобами. Це моделювання з глини — пальцевий рисунок і ліплення, точ­кова вибивка, або пікетаж (найдавніші контури, барельєфи і контррельєфи); різьба на скелі (графеми); поширені природні барвники (вохра, чорний пігмент); фіксатори (органіка тварин — кров, мозок, жир).

Яскравим прикладом художньої тво­рчості палеолітичної людини є Кам'яна Могила (запорізька обл.), що не поступається величчю та значущістю відомим печерним об'єктам Альтаміра (Іспанія, 1869-1870) і Ляско (Франція, 1940). На стінах Кам'яної Могили крім зображень періоду пізнього палеоліту збереглися петрогліфи мезоліту, енеоліту, епох міді, бронзи, заліза — хронологічно від 20 тис. років до н.е. до середини І тис. н.е., тобто до епохи готських завоювань.

Використовувалась Кам'яна Могила лише в культових цілях. Це найдавніше зі збережених святилищ на терені Східної Європи. Святилище насичене культово-іконографічним матеріалом і виконувало сакральні функції вже в період пізнього палеоліту. На більшості анімалі­стичних зображень простежуються сліди ритуальних процедур. Напри­клад, зображені тварини, яким гострими предметами завдаються " рани", що було сакральною формою традиційної мисливської магії. Зображення в Кам'яній Могилі відтворюють світосприйняття давньої людини, котра зверталася з молитвами до надприродних сил з метою задоволення ду­ховних і життєвих потреб.

До пізньопалеолітичних пам'яток із Кам'яної Могили належить гру­па так званих чуринг — невеликих за розміром каменів, покритих зо­браженнями чи магічними знаками. Чуринги функціонально використо­вувалися при проведенні ритуальних і сакрально-магічних дійств як своє­рідні культові предмети.

Серед петрогліфів Кам'яної Могили привертають увагу рельєфні ком­позиції на стелі приміщення, відомого під назвою Грот Мамонта. Ці ком­позиції мають умовні назви, а саме: група із чотирьох биків, група трьох биків, рельєф із зображенням Мамонто-Бика, група із зображенням так званого Чаклуна.

Поряд з реалістичними зображеннями тварин первісна людина починає використовувати в передачі навколишнього світу умовні знаки, комбінації ліній, подібні з геометричними фігурами. У такий спосіб виробляються основи магічної семантики. Схематизація реалістичного зображення поступово приводить до абстрактних геометричних зображень цих символів, що лягли в основу створення орнаменту як способу прикраси (іл.21-22).

Найраніші антропоморфні знаки виявляються геометризованим кон­туром " усіченого" жіночого тіла (тобто без голови і рук). Така умовна ідеограма, очевидно, символізувала уявлення щодо абстрактного жіночого тіла як відтворення життя. Ре­пертуар жіночих знаків видозмінюється у післяоріньякський період, що пов'язано з певною смисловою спеціалізацією.

З-поміж різних ідеограм середини й кінця верхнього палеоліту, вче­ні виділяють " трикутники", близькі до рівносторонніх. Виразна у цьому відношенні колекція верхньопалеолітичної Мізинської стоянки (поблизу міста Новгород-Сіверський, Північне Подніпров'я). Аналіз колекції до­зволив встановити, що " трикутники", як і подібні їм " кути", означали виокремлене з усієї жіночої фігури " черево", тобто місце таємничого зародження нового життя, єдиноутробного в історичному значенні ко­лективу (А.Столяр). Колекція Мізина дає підстави для припущення про походження " екстраординарного геометричного орнаменту" (А.Брейль).(іл.23)

іл. 21 Браслет з геометричним іл.22.Пластина з бивня мамонта,

орнаментом орнаментована з обох сторін: на одній

15000 р. назад стороні спіралевидний орнамент з точок

Іркутська область Іркутська область

Мізинська " ялинка" типологічно складалась із ритмічного повторен­ня " кутів", які утворили цілісний зигзаг. Композиційні групи двох проти­лежних ліній " ялинки" практично призводили до формування на їх сти­ку підпрямокутних фігур, поєднавших у собі ембріональні елементи " меандру". Звідси висновок вчених, що генетично цей орнамент був " жіно­чим".

Іл.23 Знакові та орнаментальні композиції Мізинської стоянки (1-6, 9-15, 17)

та їх аналоги у сюжетній пластиці верхнього палеоліту (7 — Ложері Ба;

8 — Абрі Пато; 16 — Дольні-Вестоніце; 18 — Мальта).

Завдяки археологічним дослі­дженням у різних регіонах світу виявлено оригінальні пам'ятки дрібної пластики. Серед них поширений характерний мотив оголеної жінки (па­леолітичні " Венери") — невеличкі статуетки, переважно вирізьблені з мамонтової кістки, поширені на просторах Європи та Азії до Забайкал­ля. Європейський терен витворив окреме, своєрідне трактування цього сюжету.

Статуетки палеолітичних " Венер" дивовижно споріднені між собою (іл.24-25). При порівнянні створюється враження, що виконані вони за певним іко­нографічним зразком. Фактично, це жіночі торси із гіпертрофованими формами масивних грудей, живота і таза. Скульптори нехтують форма­ми голови, рук, гомілок, внаслідок чого створюється маса, яка брилою вписується в геометричну форму — ромб. Якщо у центр ромба постави­ти ніжку циркуля і викреслити коло, то в нього вписуються форми ве­ликих грудей, живота і нижніх ліній торса. Таке конструктивне вирі­шення характерне і для " Віллендорфської Венери" (Австрія), " Венери із Леспюг" (Франція), і " Венери із Костенок" (на Дону, Росія). Ця група творів датована пізнім палеолітом (близько 20 тис. років до н.е.).

До нашого часу виявлено приблизно 60 палеолітичних " Венер". Найвідоміша серед них знайдена в Австрії (містечко Віллендорф), знахо­диться у Природничо-історичному музеї Відня.

Палеолітичні " Венери" були, ймовірно, магічними символами. При розгляді цих витончених жіночих статуеток передусім захоплює високий художній рівень виконання, сила пластичного виразу, відчуття стилю, пропорції, симетрії, тонке моделювання форми, здатність її синтетичного відтворення, яскрава загостреність передачі образу.

Іл.24 " Венери" палеоліту. Порівняльні композиції європейських палеолітичних жіночих статуеток і рельєфу:

1 — Леспюг. Франція; 2 — Костенки. Росія; 3 — Дольні-Вестоніци. Чехія;

4 — Лоссель. Франція; 5 — Віллендорф. Австрія; 6— Гагаріно. Росія;

7-8 — Бальчі Россі. Італія.

Іл.25 Статуетка із бивня мамонта. Костенки І. Росія.

У світовому мистецтві чільне місце посідають статуетки і декоративні предмети зі стоянки Мізин (Чернігівська область. Датується близько 18 000 років до Р. Х.). Вони унікальні за декором. Аналогів їм донині виявлено мало. Численні вироби з кістки прикрашені оригінальним " мізинським" орнаментом, у якому вперше в Європі використовується мотив меандру *.

* Меандр (англ. — безперервний візерунок у вигляді стрічки або окремої лінії з рівномірними вигинами. Розрізняють спіральний меандр (звичайна спіраль) і прямокутний меандр — аналогічний мотив, але з прямим кутом.

Особливо вирізняються умовні, узагальнено трактовані жіночі статуетки з бивня мамонта. Відкриті тут дуже схематизовані статуетки є своєрідними абстрактними скульптурами пізнього палеоліту. Прикрашені меандровим орнаментом фігурки і браслети з мамонтової кістки рідкісні за рівнем гармонії, досконалості та витонченості. Меандровий орнамент лише через декілька тисячоліть, у II і І тис. до н.е., буде широко застосовуватись у мистецтві античної Греції, Риму та багатьох інших культурах світу. Пізніше у період міді-бронзи мотив меандру простежуватиметься в оформленні кам'яних саркофагів, і, по-чинаючи від періоду ранніх слов'ян, розвиватиметься в українському народному ткацтві та вишивці. Крім мотиву меандру, на виробах із Мізина застосовано інші види орнаменту, зокрема зигзаги. Окремі декоративні предмети збереглися тут як незавершені, у вигляді своєрідних заготовок, тільки частково покри­тих орнаментальними мотивами.

Знаряддя праці й озброєння, господарське й домашнє начиння, як правило, прикрашали орнаментом геометричного характеру (іл.26). Іноді ці предмети покривали різьбленими або скульптурними зображеннями тварин: коня, мамонта, бика, оленя.

Своєрідністю та почуттям розвиненого художнього смаку відрізняються дві категорії побутових предметів: списометалки й «жезли начальників».

Іл.26 Орнаментована палеолітична пластика. Мамонтова кістка:

1-13 — Мізин; 14 — Київська стоянка. 1 — ялинковий орнамент, 2-13 — меандр,

14 — лінійна орнаментика. Пластика пізнього палеоліту на півдні Східної Європи