Мистецтво неоліту та епохи міді-бронзи.

Період охоплює відтинок часу від V до II тис. до н.е. У господарстві почали використовувати коней, з'явилися металеві вироби, передусім розвинулося виробництво металевої зброї та знарядь праці.

Епоха неоліту залишила більше слідів. Матеріальна антропоморфна скульптура поширювалася повсюдно, зокрема й у трипільців, котрі вели осілий аграрний спосіб життя. Високого рівня досягла дрібна керамічна пластика, яка, зрештою, також освоюється і на півдні України, зокрема, племенами так званої санівської культури. Розписна трипільська кераміка — єдиний добре збережений вид трипільського живопису, котрий становить водночас органічний елемент стінопису інтер'єрів. Є всі підстави розглядати стінопис Трипілля феноменом світового значення. Функція трипільського живопису не лише декоративна, а передусім ідеологічно-магічна. Використання кольору властиво середній стадії розвитку Трипілля. Кераміку раннього періоду Трипілля вирізняє тонкий рельєфний орнаментальний декор; тут домінують елементи трипільських спіралей, іноді при моделюванні рельєфів застосовується сіра та біла глина (іл.27-28). Проте червоний та білий кольори застосовуються лише на середній стадії, що засвідчує перехід від початкового до середнього етапу культури Трипілля. Домінування в керамічному малярстві трипільців мотиву спіралі засвідчують виявлені при розкопках елементи декорації печей і стін кольорами червоним, білим та чорним. Аналогічні розписи властиві мистецькому ансамблю інтер'єрів.

Іл.27 Зразки трипільської кераміки:

1 — Прикарпаття і Поділля; 2 — сучасна українська вишивка; 3 — Черкащина і Поділля; 4 — сучасна українська вишивка.

Іл.28Розписна трипільська кераміка:

1—2 — Володимирівка; 3 — Петрени (за Т.Пассек); 4 — Китайська мальована кераміка. Неоліт. 1700—1300 рр. до н.е. Місцевість Ма-Чанг, Кансу.

Хвилясті смуги використано в оформленні інтер'єру крітського палацу Кносс, мінойського палацу бронзового віку (III тис. до н.е.). Трипільський живопис випереджає єгипетський, грецький, китайський (Рожок, 1973, с. 43). Як відомо, у III—II тис. в Китаї простежується інспірація трипільської кераміки під назвою " яншао".

Трипільська кераміка витончена за технічним рівнем виконання, розмаїттям і вибагливістю форм, орнаментальністю й художнім вирішенням живопису. Характерно, що ця кераміка виконувалась без гончарного круга. Проте вона посідає одне з перших місць серед глиняного посуду первісних європейських племен.Ми маємо в розпорядженні зразки різьблення па каменю і кераміці. В якості прикладу назвемо фриз з рельєфом у формі спіралі, знайдений на острові Мальта, і межовий камінь також із спіральним рельєфним орнаментом, знайдений біля кургану в Ньюгрейнджі (Ірландія; іл.21). Цей мотив знайшов згодом велике застосування в Критській і мінойській, а потім в мікенській цивілізаціях. Очевидно, він поступово поширився по усьому Європейському континенту. Ми зустрічаємо його, зокрема, на розписній кераміці з прекрасним гармонійним малюнком, що відноситься до культури Кукутені-Трипілья на території Румунії, Молдавії і України (кінець III тисячоліття до н. е.). Значна вже в той період міграція сприяла розповсюдженню цього мотиву. Слід також відмітити знайдені в Тирструпі (п-ов Ютландія) посудини неолітичного походження - їх орнамент, гравійований або опуклий імітує плетіння кошику. У них форма речі і її орнаментальна прикраса або скульптурні деталі не суперечать один одному, а утворюють єдине художнє ціле.

Тонкістю роботи, оригінальністю орнаментальної композиції особливо виділяються браслети - справжні шедеври мистецтва різьби по кістці. Дивує й захоплює їхній найтонший візерунок у вигляді смуг меандру, розділених паралельними зиґзаґами, або ж «ялинковим» візерунком, що розчленовують меандри-ромби (іл.29).

іл.29 Межовий камінь. Ірландія.

До найдавніших мистецьких досягнень, безумовно, належать антропоморфні стели. Час побутування антропоморфних стел — V-ІІІ тис. до н.е. Стели пов'язані з поховальними обрядами індоєвропейців і поширені на всіх географічних просторах Європи, де побутували індоєвропейські племена. Стели вишукані за іконографією, композиційним вирішенням та пластичними засобами образної мови. Збереглися стели подекуди на теренах Іспанії, Франції, Болгарії, Румунії, але, мабуть, найбільше — на землях України, де період індоєвропейців був тривалішим (іл.30-31). Поодинокі екземпляри зустрічаються на Північному Кавказі.

Антропоморфні стели пов'язані з похованнями курганного характеру. Це переважно видовжені прямокутні плити із каменів вапняку, пісковику чи граніту, інших місцевих кам'яних порід. Верхній зріз цих плит закомпонований із невеликим виступом, який умовно означав голову. Щоправда, на початках такі стели могли бути переважно прямокутної чи півовальної видовженої форми. Вони зовсім не мали антропоморфних ознак, але вважалися " постаттю" символічно

Навантаження стел відрізняється зображувальним матеріалом. По-різному застосовуються умовно прямокутна плита із невеликим виступом для голови і суцільно заповнені складним багатим іконографічним декором стели. Антропоморфні стели періоду міді-бронзи започатковують новий вид степової монументальної пластики, що використовуватиметься впродовж декількох майбутніх тисячоліть. Це меморіальні степові скульптури кіммерійців, скіфів, сарматів, пізніше причорноморських греків, слов'ян та інших кочових і осілих етносів, котрі проживали на наших землях. Однак кожен із них творив власні різновиди цієї пластики, що втілювали його ідейні, космологічні чи сакральні уявлення.

Іл.30 Зіставлення антропоморфних стел із Північного Причорномор'я та Франції:

1 — Новочеркаськ; 2 — Казанки; 3 — Наталівка; 4 — Олександрівка; 5 — Колорже. Департамент Гар. Франція.

Іл.31Антропоморфні стели із території Франції:

1 — Морель. Департамент Авейрон; 2 — Куржеонне. Департамент Марні; З — Енон. Департамент Сені-і-Уазі.

В епоху бронзи (кінець III тисячоріччя до н.е. -II тисячоріччя до н.е.), коли в Єгипті успішно розвивалася цивілізація Древнього Царства, а в Месопотамії шумерська цивілізація, Європа ще не вийшла з неоліту. Тому тут, як і в попередню епоху, продовжує переважати геометрична орнаментика. Так, характерним візерунком виробів з художнього металу залишаються криволінійні, хвилясті, стрічкоподібні або спіральні візерунки. Керамічні посудини часто декоруються спіраллю з опуклою крапкою в центрі.

іл.32 Золота чаша. Данія

Аналогічний орнамент характерний і для Центральної Європи залізного віку (культура Гальштата, IX-VI ст. до н.е.).

Перехід від неоліту до бронзової доби був бурхливим і складним. До кінця III тисячоліття країни Центральної Європи сильно відставали від країн Середземномор'я, Єгипту, Месопотамії.

Ймовірно, бронзу уперше почали обробляти в Анатолії, а вже потім в країнах східного Середземномор’я - на Кіпрі і Криті. Зародження металургії внесло нові елементи в прикладне мистецтво. З одного боку, помітно певне переважання абстрактних, геометричних орнаментів і анімалістичних мотивів над рослинними. З іншого боку, виготовлення транспортабельних предметів, переважно прикрас і зброї, сприяло широкому розповсюдженню декоративних мотивів. Засобами їх поширення могли служити і критські кораблі і колісні вози Центральної Європи. Дуже сприяли цьому процесу купці, які везли з Балтійського узбережжя в Адріатику бурштин, який цінувався як коштовність, а з півдня на північ - бронзові вироби та єгипетські намиста з фаянсу.

іл.33 Гагатове намисто. Шотландія

Від епохи освоєння металів дійшли дуже цікаві вироби із золота і бронзи, але разом з цим тривала і обробка каменю. Камінь використовувався, зокрема, для прикрас, як, наприклад, знайдене в Полтаплоха (Шотландія) намисто з гагату, що замінював занадто дорогий бурштин, намисто складене з намистин і пластинок з геометричними мотивами, що гравіюються тонким пунктиром (іл.33).

З ювелірних виробів бронзового століття ми можемо назвати знайдену в Риллатоні золоту вазу (Лондон, Британський музей), декоровану горизонтальними жолобками, ручка якої укріплена заклепками, і металеві масивні нагрудні прикраси. Намисто з Гленишина (Ірландія) виконане у вигляді широкого золотого листа з карбованим орнаментом, який завершується двома дисками, також з карбованим візерунком і закріпленими ковкою по краях.

Інші намиста зроблені з витих золотих стержнів. Аналогічні гленишинському намисту, хоча і простіше його, золоті намиста у формі півмісяця, які ми зустрічаємо в Кілларні (Ірландія), а також в Керивуа на півночі Бретані, куди вони, мабуть були завезені.

Відомі і інші вироби із золота, що свідчить про багатства народів Центральної Європи - чаші зі скарбу, знайденого в Анд'ялфельді (Угорщина), шолом з чеканного золота із Пояни Коцофенешти (Румунія). Не менш багаті скарби мали народи Скандинавії і Північної Німеччини. Так, у Данії були знайдені золоті посудини, серед них чаша з Боргб'єрга (іл. 32) подовжена ручка якої завершується звіриною головою, і вази з карбованим декором у вигляді маленьких концентричних кружечків.

Серед виробів художнього металу, у декорі яких переважають криволінійні, хвилясті, стрічкоподібні або спіральні візерунки, цікаві невеликі бронзові коробочки у формі сплюснутого циліндра зі щільною кришкою, що призначалися, очевидно, для туалетного приладдя і прикріплялися до поясу (Данія). Слід також згадати бронзові браслети зі Швейцарії, з орнаментом, виконаним насічкою.

Серед керамічних виробів які поступилися першістю виробам з дорогоцінних і простих металів, цікаві своєрідні посудини, декоровані спіраллю з опуклою точкою в центрі, знайдені в Барка біля Кошице (Словаччина). Ці посудини належать до культури Отомані (кінець епохи древньої бронзи, IІ тисячоліття до н. е.), яка поширювалася також на території Угорщини і Румунії.

До нас дійшли збережені в торфовищах Данії деталі одягу, переважно з шерсті, що відносяться до бронзового століття. Це куртка, прикрашена вздовж пройми і навколо коміра вишивкою.

Гальштат, що дав назву культурі, не був ні місцем її походження, ні центром. Тут просто були знайдені перші і найбільш типові речі. Не у всіх країнах Європи стадія переходу від бронзи до заліза прийняла однакові характерні форми. Однак іноді цю стадію в цілому називають гальштатською епохою і відносять до неї ряд місцевих культур. Серед пам'ятників же в першу чергу культури Гальштата (IX - VI ст. до н е.) збереглися золоті прикраси - сережки і намиста з геометричним візерунком, типові для Центральної Європи(іл.34). Осібно існує дивна золота діадема з Вікса, увінчана фігурками крилатих коней (іл.35). Вважається, що ця прикраса створена в Причорномор’ї, під грецьким впливом.

іл34

іл.35 Вікс. Франція Золота діадема. Золото 24 карата, вага 480г. Музей в Шатільон-сюр-Сен

Культура Латен

«Пізньолатенський стиль» з'явився в I ст. до н.е. у результаті значного занепаду художнього ремесла.

У середині III ст. до н.е. кельти скорили деякі частини територій Англії. Принесене ними сюди розвинене латенське мистецтво було перероблено місцевими ремісничими школами, у результаті чого був утворений оригінальний «острівний стиль». Для цього стилю були характерні бронзові дворогі шоломи; в орнаменті - перевага мотиву пальмети (іл. 28), завитків спіралі, що іноді завершуються гранично схематизованими пташиними головами. Рельєфний орнамент комбінується з лінійним гравірованим візерунком. З I ст. до н.е. експансія кельтів припинилася, і Галлія виявилася під впливом Рима, що відразу позначилося на характері пластичних форм і орнаментальних мотивів. Реалістичне трактування сюжету замінило колишню схематизацію й стилізацію людських і звіриних фігур, а поруч із традиційним зображенням кабана, собаки, коня, галльського півня з'являються екзотичні звірі.

Поступово з різних і розрізнених елементів кельтського орнаменту утворився єдиний стиль, з перевагою анімалістичних і квіткових елементів, стиль, у якому визначальним початком стали декоративність і пристрасть до витончених ліній (іл.38-39).

іл. 38 Кельтський шолом іл.39 Західноєвропейська кераміка латенського часу.

Англія, Бретань, Центральна Франція

Мистецтво кельтів стало родоначальником мистецтва народів Франції, Швейцарії, Бельгії, почасти Англії. В Ірландії й Шотландії в VII -IX ст. це мистецтво досягло нового розквіту, і виник «новокельтський стиль», про який буде пізніше.

іл.40 Кельтські прикраси

іл. 41 кельтські орнаменти

іл.42 Кельтські орнаменти

МИСТЕЦТВО КОЧОВИХ НАРОДІВ. «ЗВІРИНИЙ СТИЛЬ»

Час створення з VII по IV ст. до н.е.

Звіриний стиль - історичний художній стиль, що склався в VII-IV ст. до н.е. на величезних територіях Євразії від Нижнього Дунаю, Північного Причорномор'я і Прикаспійських степів до Південного Уралу, Сибіру і північно-західній частині Китаю.

Джерела цього стилю варто шукати в первісному тотемізмі (обожнюванні тварин як предків людей) і в " натуральному стилі" мистецтва первісних мисливців.

У той же час " звіриний стиль" відрізняється від абстрактного звіриного орнаменту VI-XIII ст., розповсюдженого в романському і норманському мистецтві, і від тератологічних давньоруських мотивів. Більш широке поняття - зооморфні мотиви. Частіше визначення " звіриного стилю" звужують до " скіфського звіриного стилю" народів Північного Причорномор'я VI-IV ст. до н.е. Схожі геометризовані і стилізовані зображення реальних і фантастичних звірів прикрашають вироби з металу халіїтатської і латенської культур раннього залізного і бронзового століть.

Вироби відрізняються своєрідністю і цілісністю стилістичних ознак, що дозволяють говорити саме про стиль, знаходять у розкопках курганів степових районів від Кубані до Алтаю. При цьому виявляється, що " скіфська культура і культура скіфів - зовсім не те саме".

Межі поширення мистецтва степових кочівників широкі - від Чорного моря до Байкалу, а хронологічно воно розміщується в досить невизначених часових рамках, між VII і II ст. до н.е. Скіфи, що прийшли із-за берегів Каспію, влаштувалися в південних областях Росії від України до Волги, мабуть, в VIII ст. до н. е Вони були прославленими наїзниками і лучниками. В VII - VI ст. до н.е. скіфи підтримували зв'язки з грецькими колоніями в Криму, вони випробували також культурні впливи Ірану. Мистецтво скіфів розвиває переважно анімалістичні мотиви і вражає надзвичайним динамізмом

У силу того, що в мистецтві кочівників основну роль грав метал, його зв'язують із доісторичною епохою Європи. Подібність основних соціально-економічних умов життя, рухливість побуту й взаємозв'язок степових племен породили близькість ідеології й однотипність їхнього мистецтва. Це виразилося в так званому «звіриному стилі», що матеріалізувався в золотих і бронзових прикрасах, а також у дерев'яних, повстяних і шкіряних виробах. Всі вони прикрашені фігурами баранів, кабанів, оленів, гірських козлів, тигрів, барсів, зайців, гусаків, лебедів, орлів, пеліканів, фантастичних тварин і т.п., що сплітаються або кидаються один на одного в лютій сутичці. Сцени боротьби тварин, роздирання травоїдних хижаками були дуже популярні в кочівників і отримували відгук у їхній свідомості.

Дуже виразний образ істоти з рогатою людською головою, звіриними вухами, пазуристими лабетами, із загнутим донизу хвостом і з довгими крилами, що прийшов з мистецтва Переднього Сходу.

У всіх речах, у кожному виступі предмета, у рукоятці гребеня, ножа - скрізь як би таїться зооморфний початок, здається, що предмет «проростає» фігурками тварин.

Ранні пам'ятники скіфського мистецтва несуть на собі сліди сильного впливу древньосхідної цивілізації - головним чином месопотамської і урартської (наприклад, золота пластина у вигляді пантери з Келермеського кургану, іл.33).

іл.33 золота пластина у вигляді пантери з Келермеського кургану.

Для раннього періоду скіфо-сибірського «звіриного стилю» головною характерною рисою є навмисна замкнутість ліній фігури або декількох фігур. Такий пластичний характер звіриного образу привів до появи круглих блях у вигляді тварини, що звернулась у кільце. Замкнутість образу досягається різними засобами - зрівноважуванням деталей, їхньою гармонією, протиставленням плавних ліній з виступами, що їх розривають, і, як вище відзначалося, замиканням контуру в круглу фігуру. До цих же особливостей варто додати наявну тенденцію до заміни виразності тіла тварини виразністю узагальнених, майже геометричних форм.(іл. 34-37).

іл. 34 іл.35 Бляха у вигляді оленя іл.36

з кургану у станиці Костромської

Іншою характерною рисою «звіриного стилю» є його підвищена функціональність. Наприклад, лев тримає в пащі птаха, вигнута голова й шия якої є гачком для з'єднання із протилежним кінцем ременя.

Для раннього періоду скіфо-сибірського стилю типове сполучення натуралізму із прагненням до стилізації, спрощення, заміні цілого зображення найхарактернішою деталлю (іл39).

У середині I тисячоріччя до н.е. «звіриний стиль» перетворюється в орнаментально-декоративний, у якому поступово пропадає натуралізм не тільки в передачі всієї фігури тварини, але й деталей.

Фігура тварини зображується у вигляді набору кульок, напівкіл і циліндрів; анімалістичним мотивам стають властиві узорчастість і закручування в складні завитки звіриних тіл, з'єднання їх у злитий килимовий орнамент.

Повне панування зооморфних сюжетів спостерігається у творчості східних сусідів скіфів - сарматів. Фігурки тварин: грифонів, козлів, ведмедів, пантер, барсів, вовків, оленів і т.п. - прикрашають різні речі сарматів. Особливим багатством прикрас відрізняється кінська збруя.

Майстри «звіриного стилю» часто сполучали в одному творі всі відомі їм художні прийоми. Але незважаючи на їхню строкатість, чого неможливо уникнути, з'єднуючи матеріали різних фактур і фарбування, а також запозичені сюжети, у всьому відчувається панування єдиного стилю, далекого від якої-небудь еклектики.

Сармати є вихідцями з Ірану. Улаштувалися в басейні Волги до V ст. до н.е. В епоху великого переселення народів сарматське мистецтво поширилося по Європі, де були виявлені зображення, декоровані анімалістичними мотивами.

В IV ст. до н.е. починається сильний впливна скіфську культуру грецького мистецтва, що виразилося в антропоморфних мотивах. У VII-VI ст. до н.е. заповзятливі й енергійні греки заснували безліч колоній по берегах Чорного й Азовського морів: Ольвію, Херсонес, Кафу, Пантікапею, Фанагорію, Танаїс. Давньогрецький історик Геродот (484 - приб. 430р. до н.е.) склав опис південної частини Східноєвропейської рівнини. Її корінне населення, що складалося з різних етнічних груп, він назвав скіфами. В II ст. до н.е. у південні степи вторглися племена іранського походження - сармати. З півночі проникали готи. Кочовий спосіб життя, скотарство, полювання, контакти з осілими жителями сприяли виникненню в цих племенах своєрідного стилю виробів з дерева, золота, кістки, аплікацій зі шкіри і повсті. Якась частина цих виробів, імовірно, виконувалася іранськими майстрами. Відомо, що перські торговці добиралися до слов'янських земель із Скандинавії. Вони везли із собою золотий і срібний посуд, що у безлічі знаходять в уральських скарбах. Місцеві племена в обмін на свої товари одержувати золоті чаші і кубки.

У курганах Центральної Азії знаходять предмети, що з'єднують у своєму стилі риси елліністичного, сасанідського (назва від династії іранських шахів, що правили у 224-625 роках) і китайського мистецтва. Так, по одній з версій, на утворення унікального " скіфського звіриного стилю" вплинули бронзові вироби (іл..43-44) з провінції Ордос у Північно-Західному Китаї, так звані ордоські бронзи. Інше можливе джерело - Лурістан на південно-заході Іранського нагір'я (іл..42), перський звіриний стиль, блискуче розвитий майстрами епохи Ахеменидів (VII-V ст. до н.е.) і Сасанидів (III-VII ст. н. е. іл..41). Елементи того ж стилю присутні в мистецтві іонійців періоду архаїки, що населяла острови Східного Середземномор'я і які знаходились під явним перським впливом.

За посередництвом грецьких колоністів це мистецтво потім асимілювалося зі " скіфським". Висловлювалися версії про сибірське походження " звіриного стилю" (іл.44) і про вплив на його формування традиційного різьблення по дереву. Самі ранні знахідки датуються IX ст. до н.е., але риси оригінального стилю складаються до VII ст. до н. е.