Ринок капіталів та ринок цінних паперів.

Позичковий капітал – це грошові засоби, віддані у позичку за певний відсоток і на умовах повернення. Формою руху позичкового капіталу є кредит. Основним його джерелом є грошові засоби, які вивільняються у процесі відтворення: амортизаційні фонди підприємств, частина оборотного капіталу в грошовій формі, прибуток, який йде на оновлення і розширення виробництва, грошові доходи і збереження всіх шарів населення.

Ринок цінних паперів. Через цей ринок (банки, спеціальні кредитно-фінансові інститути і фондову біржу) акумулюються грошові накопичення підприємств, банків, держави і приватних осіб. Ринок цінних паперів оперує такими інструментами: акціями, облігаціями, сертифікатами.

У юридичному розумінні цінні папери - це майнове право, яке засвідчується певним документом і реалізується в поряд­ку, що вказується у цьому документі.

З розвитком електронних систем торгівлі цінними папера­ми змінюється зовнішня форма їх існування. Цінні папери, операції з якими здійснюються через електронні системи, не мають речового титулу, тобто це не документи. Вони існують як одиниці обліку в комп'ютерній системі й обертаються лише у формі переказів з рахунків одних учасників ринку на рахун­ки інших.

Цінні папери є капіталом, тому що їх власники одержують доходи. Проте капітал цей фіктивний, оскільки цінні папери не мають вартості, хоча продаються й купуються на ринку.

Цінні папери прийнято поділяти на три види: акції; облігації та похідні, або вторинні. Широкий діапазон цінних

паперів пояснюється тим, що причини, які спонукають випус­кати цінні папери й купувати їх, дуже різноманітні. Основні характеристиками цінних паперів такі.

1. Ліквідність - це спроможність фінансового активу пере­творитися у гроші (по агрегату МІ). При визначенні ступеня ліквідності звичайно враховують тривалість часу та витрати
на проведення операції. Наприклад, для конверсії ощадного рахунку в готівку необхідно відвідати банк або надіслати про­хання поштою; реалізація казначейського зобов'язання потре­бує часу й виплат брокерського процента); акції - витрати ча­су, брокерський процент, можливі витрати від зниження кур­сової ціни акцій тощо.

2. Ризик як характерна ознака цінних паперів пов'язаний безпосередньо з можливістю не отримати вкладених у фінан­сові активи грошей. Виділяють два види ризику: ризик неви­конання платіжних зобов'язань позичальником, тобто коли позичальник ненадійний; та ринковий ризик, пов'язаний з ко­ливаннями ринкових цін фінансових інструментів.

Так, ощадний вклад менш ризиковий, ніж облігація. На­приклад, у США вклади до 100 тис. дол. застраховані, і тому ризик за такими вкладами дорівнює нулю.

3. Доходність визначається у вигляді річного процента віддачі від вкладеної у фінансовий інструмент суми грошей. Для ощадного рахунку доходність фактично дорівнює річному проценту, який виплачується банком. Для облігації (або привілейованої акції) доходність залежить від величини ого­лошеного (купонного) процента та ринкової ціни облігації. Якщо відомий купонний процент, то чим вища ринкова ціна облігації, тим нижча доходність облігації для її майбутнього покупця. Доходність цінних паперів змінюється внаслідок ко­ливання їх ринкових цін.

Усі три названі характеристики фінансових інструментів тісно взаємопов'язані.