Література. 1. Мартене Ф. Современное международное право цивилизован-

1. Мартене Ф. Современное международное право цивилизован-

ных народов. — СПб., 1882. — Т. 1. — С. 336.

2. Броунли Я. Международное право: В 2 кн. — М., 1977. —

Т. 1. — С. 174.

3. Фердросс А. Международное право. — М., 1959. — С. 233—

234.

4. Международное право: Учебник / Под ред. Г. И. Тункина. —

М., 1982. — С. 398.

ТЕРИТОРІЯ І МІЖНАРОДНЕ ПРАВО_____________________________ 319

5. Ладыженский А. М. Юридическая природа территориального

верховенства // Вестник МГУ. — 1948. — № 10. — С. 42.

6. Конституционное (государственное) право зарубежных стран:

Учебник: В 4 т. //Отв. ред. ст. А. Страшун. — М., 1995. _ т. 1—2. — С. 653—654.

7. Международное право. Учебн. для вузов / Г. В. Игнатенко,

B. Я. Суворов, О. М. Тиунов и др.; Под ред. Г. В. Игнатенко.

— М., 1995. — С. 329.

8. Новые конституции стран СНГ и Балтии¹. Сб. док. — М., 1997

— С. 372.

Пашуканис Е. Государственные границы // Энциклопедия государства и права. — М., 1925—1926. — С. 737—738; Клименко Б. М. Государственные границы — проблемы мира. — М., 1964; Смоленский П. Дипломатия и границы. — М., 1964; Фердросс А. Международное право. — М., 1959.

— С. 240—254 и др.

Дипломатический словарь: В 3 т. — М., 1984. — Т. 1. — С. 270.

1. Заключительный акт Совещания по безопасности и сотрудничеству в Европе. Хельсинки 30 июля — 1 августа 1975 г. — М., 1987. — С. 4.

\2. Баскім Ю. Я., Рыжаков П. И. Дунайское судоходство и его правовой режим в XX в. — Измаил, 1958; Баскин Ю. Я. К истории международно-правового режима рек Латинской Америки и агрессии США / / Труды Одесского университета: Сб. юрид. ф-та, 1954; Дурденевский В. Н. Договорный режим Дуная // Сов. государство и право. — 1946. — № 2; Кейлин А. Д. Актуальные вопросы современного морского и речного права // СЕМП, 1962. — М.: Наука, 1963; Клименко Б. М. Международные реки. — М., 1969; Кор-бут Л. В., Баскин Ю. Я. Международные реки — история и современность // СЕМП, 1979. — М., 1980 и др.

13. Ефименко А. П. Международно-правовой режим Дуная: аспек-

ты судоходства и охрана окружающей среды. — Автореф. дис.... канд. юр. наук. — К., 1998.

14. Эйхельман О Хрестоматия русского международного права.

— К., 1889. —Т. 2. — С. 50.

15. Курс международного права: В 7 т. — М., 1990. — Т. 3. —

C. 32—33.

16. Международное право в документах. — М., 1982. — С. 438.

17. Голицын В. В. Антарктика: международно-правовой режим. —

М., 1983; Голицын В. В. Антарктика: тенденции развития режима. —М., 1989.

Частина II ГАЛУЗІ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА

Глава 16. ПРАВО МЖНАРОДНИХ ДОГОВОРІВ Глава 17. МІЖНАРОДНЕ ГУМАНІТАРНЕ ПРАВО Глава 18. ПРАВО ЗОВНІШНІХ ЗНОСИН

Глава 19. ПРАВО МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ Глава 20. ПРАВО ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ Глава 21. МІЖНАРОДНЕ КОСМІЧНЕ ПРАВО Глава 22. МІЖНАРОДНЕ ЕКОНОМІЧНЕ ПРАВО

І

\

Глава 16. ПРАВО МІЖНАРОДНИХ ДОГОВОРІВ

Поняття і джерела права міжнародних договорів

Definitio: Право міжнародних договорів як галузь міжнародного права являє собою сукупність міжнародно-правових принципів і норм, що визначають порядок укладання, умови дійсності, дії і припинення міжнародних договорів [1].

Перші міжнародні договори у вигляді письмового закріплення угод держав, як відомо, відносяться до IV—III ст. до н. е. Одним із найдавніших серед них є договір між правителями міст Лагаш і Умма в Месопотамії, укладений близько 3100 р. до н. е. Це був двосторонній договір, як і подібні йому договори того часу. Договори держав найдавніших цивілізацій стосувалися переважно питань миру й умов перемир'я, військової допомоги, союзів і т. п.

З розвитком суспільних відносин коло питань договірного врегулювання істотно змінювалося. Розширювалася регульована ними сфера міжнародних відносин. З'являються і дедалі більше поширюються багатосторонні договори, які стають основним джерелом міжнародного права.

Право міжнародних договорів посідає в системі міжнародного права особливе місце. Таке його становище — ніби " базової" галузі — визначається специфікою об'єкта регулювання, а також особливостями джерел права міжнародних договорів. " Об'єктом права міжнародних договорів, — як справедливо підкреслює А. М. Талалаєв, — є сам міжнародний договір, що давно вже став основним джерелом міжнародного права. Міжнародні договори пронизують усю систему сучасного міжнародного права, виступаючи потужним засобом зміни не тільки звичаєвих, а й колишніх договірних норм і особливо створення найважливіших нових норм між-