Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
N^f ^ ' Глава 15
Нова Зеландія, Норвегія, СРСР, США, Франція, Чилі, Пів-денно-Африканський Союз і Японія). Договір набрав чинності тільки 23 червня 1961 р. На початок 90-х pp. учасниками договору є 35 країн світу. Держави, які беруть участь у цьому договорі усвідомлюють, що, як записано в його преамбулі, " в інтересах усього людства Антарктика має й надалі завжди використовуватися виключно в мирних цілях і не повинна стати ареною або предметом міжнародних розбіжностей". Домовляючись про свободу наукових досліджень в Антарктиці і про співробітництво з цією метою (ст. II), учасники договору зовсім не відмовляються від територіальних претензій на сам континент або на окремі його території, частини. Такі можливі претензії, говорячи мовою " білого" континенту, ніби " заморожуються". Так, у ст. IV договору прямо вказується: " Ніщо в цьому Договорі не повинно тлумачитися як: а) відмова будь-якої із Договірних Сторін від раніше заявлених б) відмова будь-якої із Договірних Сторін від будь-якої підстави При цьому реальним обмеженням таких можливих зазіхань є лише прийнятий консенсус про те, що " ніяка нова претензія або розширення існуючої претензії на територіальний суверенітет в Антарктиці не заявляються, поки цей Договір є чинним" [16]. Хоч Антарктика використовується тільки в мирних цілях і на її території забороняються " будь-які заходи військового характеру такі, як створення військових баз і укріплень, проведення військових маневрів, а також випробування будь-яких видів зброї", договір, як зазначено в його ст. І, " не перешкоджає використанню військового персоналу або оснащенню для наукових досліджень чи для будь-яких інших мирних цілей". Як міжнародна територія Антарктика є простором з особливим міжнародно-правовим режимом. У ст. VI договору за- ТЕРИТОРІЯ І МІЖНАРОДНЕ ПРАВО_____________________________ 317 значено, що це район на південь від 60-ї паралелі південної широти, включаючи всі шельфові льодовики, але ніщо в цьому Договорі не утискує і ніяким чином не порушує прав будь-якої держави або здійснення цих прав, визнаних міжнародним правом щодо відкритого моря, у межах цього району". Тут мається на увазі, що всі держави відповідно до загального міжнародного права користуються певними свободами у відкритому морі: свободами судноплавства, рибальства, польотів у повітряному просторі над відкритим морем і т. д. Ці свободи можуть бути обмежені тільки специфікою самих природних умов Антарктики та особливостями її міжнародно-правового режиму. Про одну таку особливість міжнародно-правового режиму вже згадувалося з посиланнями на ст. І договору — це демілітаризація міжнародної території Антарктики. Друга особливість режиму Антарктиди — це особлива охорона її природних ресурсів. При цьому міжнародно-правовий режим охоплює: режим живих ресурсів та режим мінеральних ресурсів. Режим живих ресурсів регулюється, зокрема, Конвенцією про збереження морських живих ресурсів Антарктики від 20 травня 1980 р. Морські живі ресурси — це відповідно до статті І конвенції " популяції плавникових риб, молюсків, ракоподібних і всіх інших видів живих організмів, включаючи птахів, що живуть на південь від антарктичної конвергенції". Будь-який промисел і пов'язана з ним діяльність у районі застосування цієї конвенції проводяться відповідно до її положень і таких принципів збереження: a) запобігання скороченню чисельності будь-якої популя b) підтримання екологічних взаємозв'язків між популя c) запобігання змінам або зведення до мінімуму небезпе
|