Укладання міжнародних договорів

З практики міжнародних відносин добре відомо, що укладання міжнародного договору являє собою одну з форм здійснення державного суверенітету. Процес укладання договору складається з багатьох послідовних стадій. Віденські конвенції про право договорів 1969 і 1986 pp. визначили ряд таких основних стадій у частині II " Укладання і вступ договорів у силу" (статті 6—23).

Керуючись принципом деталізації, деякі автори проаналізувавши дії держав з укладання міжнародних договорів, виділяють або три основні стадії [11], або до 16 стадій укладання договорів [12].

Віденські конвенції, хоч і не дають визначення терміна " укладання міжнародного договору", самим фактом постатейного розгляду включають у це поняття ряд конкретних юридичних дій (стадій):

• перевірка повноважень представника держави;

• впорядкування і прийняття тексту договору;

• встановлення автентичності тексту;

• підписання договору;

• інші способи вираження згоди на обов'язковість догово
ру (обмін документами, що утворюють договір, ратифікація,
прийняття, затвердження, приєднання);

• застереження і процедура, що стосується застережень;

• набрання договором чинності;

• тимчасове застосування договорів.

328________________________________ ^ ^{ҐЦ____________________} Глава 16

Практика показує, що процес укладання кожного конкретного договору не обов'язково має охоплювати всі названі стадії. Але будь-який міжнародний договір проходить стадії складання тексту і його прийняття, а також стадію, у якій у тій чи іншій формі виражається згода держави на обов'язковість для неї договору.

Кожна держава укладає міжнародні договори на основі свого національного законодавства. Для України — це Конституція України, Закон України " Про міжнародні договори України" від 22 грудня 1993 р. та ін. Пункт 2 ст. 1 Закону " Про міжнародні договори України" дає чітке визначення поняття " укладання міжнародного договору України", включаючи в нього три основні стадії: 1) ведення переговорів з метою підготовки тексту міжнародного договору; 2) прийняття тексту міжнародного договору або встановлення його автентичності; 3) вираження згоди на обов'язковість міжнародного договору для України.

Для міжнародних організацій порядок укладання міжнародних договорів визначається їхніми статутами.

Розглянемо основні стадії укладання міжнародних договорів.

1. Ведення переговорів з метою підготовки тексту міжнародного договору. Цю стадію умовно поділяють на дві складові:

• визначення повноважень та уповноважених осіб;

• ведення переговорів із метою підготовки тексту договору.

Повноваження й уповноважені. Кожний договір укладають представники держав або міжнародної організації. Для цього їм видаються спеціальні документи — повноваження. Відповідно до ст. 7 Віденської конвенції 1969 р. до осіб, які можуть представляти державу без необхідності пред'являти повноваження, належать:

а) глави держав, глави урядів і міністри закордонних, «? ' справ — з метою учинення всіх дій, що стосуються укладання договору; глави дипломатичних представ-», *- _ництв — з метою прийняття тексту договору між державою, яка акредитує, і державою, при якій вони акредитовані;

ПРАВО МІЖНАРОДНИХ ДОГОВОРІВ___________________________ 329

б) представники, уповноважені державами представляти їх на міжнародній конференції, в міжнародній організації або в одному з її органів — з метою прийняття тексту договору на такій конференції, у такій організації або в такому органі.

Повноваження видають компетентні органи держави відповідно до національного законодавства кожної країни. В Україні вирішення питання про наділення відповідними повноваженнями оформляється спеціальним актом — указом або розпорядженням Президента, постановою або розпорядженням Кабінету Міністрів. Наприклад, постановою Кабінету Міністрів України " Про компетентні національні органи з питань виконання міжнародних конвенцій у сфері використання ядерної енергії" від ЗО серпня 1995 р. відповідальним за надсилання й одержання оповіщень та інформації у разі ядерної аварії визначено Міністерство охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки. А відповідно до п. 4 цієї постанови Міністерству закордонних справ доручено довести цю постанову до відома депозитарію міжнародних конвенцій з питань ядерної енергії — Генерального директора МАГАТЕ [13].

В Україні порядок підписання, виконання й денонсації всіх міжнародних договорів з метою відповідного забезпечення її національних інтересів і здійснення завдань і принципів зовнішньої політики регулюється єдиним, зазначеним вище, Законом України ''Про міжнародні договори України". У цьому законі досить чігко визначено процес імплементації норм міжнародного права, зокрема норм, що містяться у Віденських корвєнціях 1969 і 1986 pp. Сферою застосування цього закону є всі міжнародні договори нашої країни •— міждержавні, міжурядові і міжвідомчі, складені на основі норм міжнародного права. При ньому немає значення, у якій формі складені договори і як вони називаються (договір, угода, конвенція, пакт, протоко п, обмін листами або нотами тощо). Стаття 2 закону визначає, що від імені України можуть підписуватися такі види міжнародних (міждержавних) договорів:

• політичні, територіальні, мирні;

• які стосуються прав і свобод людини;

• про громадянство;