Глава 21. Похідними (вторинними) суб'єктами міжнародного космічного права стають створені суверенними державами міжнародні організації

Похідними (вторинними) суб'єктами міжнародного космічного права стають створені суверенними державами міжнародні організації. Вони діють на основі відповідних установчих актів, підписаних державами-учасницями. До таких похідних (вторинних) суб'єктів міжнародного космічного права у зв'язку з їх компетенцією, зафіксованою в їхніх статутах, можна віднести, наприклад, Міжнародну організацію морського супутникового зв'язку (ІНМАРСАТ), Міжнародну організацію зв'язку через штучні супутники Землі (ІНТЕЛСАТ), Європейське космічне агентство (ЄКА) та деякі інші. Слід мати на увазі, що похідні суб'єкти міжнародного космічного права можуть бути також суб'єктами міжнародних правовідносин, які виходять за межі міжнародно-правових відносин із приводу лише діяльності, пов'язаної з Космосом.

Дане нами визначення суб'єкта міжнародного космічного права засноване на основній характеристиці його (суб'єкта) як учасника міжнародно-правових відносин. Як основні, так і похідні суб'єкти міжнародного космічного права однаковою мірою є учасниками тієї або іншої діяльності в космічному просторі. Однак обсяг космічної правосуб'єктності похідних суб'єктів міжнародного космічного права все ж обмежений. Якщо суверенні держави є суб'єктами міжнародного космічного права ipso facto (через сам факт) і тому ведуть космічну діяльність у повному обсязі відповідно до чинного міжнародного права, то міжнародні організації для особистої участі в космічній діяльності повинні додатково виконати низку обов'язкових умов. Такими неодмінними умовами для міжнародної організації є:

• офіційна заява про прийняття нею прав та обов'язків

за відповідним міжнародним договором (угодою);

• більшість держав-членів цієї міжнародної організації

мають бути учасниками відповідного міжнародного договору (угоди);

• більшість держав-членів цієї міжнародної організації

мають бути також учасниками Договору про Космос 1967 р„

• міжнародна організація повинна сама здійснювати кос-

мічну діяльність. ЧИ > ^f*_ls, /ЭД'

МІЖНАРОДНЕ КОСМІЧНЕ ПРАВО______________________________ 539

Зазначені обов'язкові умови випливають із таких міжнародно-правових актів, як:

• Договір про Космос (1967 p.; статті VI і XIII);

• Угода про порятунок космонавтів (1968 р.; ст. VI);
_w • Конвенція про відповідальність (1972 р.; ст. XXII);
-> • Конвенція про реєстрацію (1975 р.; ст. VII);

• Угода про Місяць (1979 р.; ст. XVI).

Скажімо, у ст. VI Угоди про порятунок космонавтів прямо підкреслюється, що норми цієї угоди поширюються на міжнародну організацію за умови, " якщо ця міжнародна організація заявляє про прийняття нею прав та обов'язків, передбачених у цій Угоді, І якщо більшість держав-членів цієї організації є учасниками цієї Угоди і Договору про принципи..."

З урахуванням необхідності виконання вищеназваних обов'язкових умов, наприклад, Європейське космічне агентство 31 грудня 1975 р. заявило про покладення на себе прав та обов'язків за Угодою про порятунок космонавтів; 23 вересня 1976 р. — за Конвенцією про відповідальність; 2 січня 1979 р. — за Конвенцією про реєстрацію.

Але навіть заява міжнародної організації про взяття на себе прав та обов'язків за тим або іншим міжнародно-правовим актом не повною мірою зрівнює похідних суб'єктів міжнародного космічного права з основними суб'єктами. Це пов'язано з тим, що в текстах міжнародно-правових актів про Космос низка норм стосується лише держав. Так, статті XXIV—XXVII Конвенції про відповідальність стосуються тільки держав.

Слід враховувати і таку рису міжнародної космічної діяльності, яка тісно пов'язана з поняттям суб'єктів міжнародного космічного права. Ця риса полягає у визначенні статусу неурядових організацій (юридичних осіб) у процесі реальної космічної діяльності. Як відомо, міжнародне космічне право допускає участь юридичних осіб у цій діяльності. Однак такі неурядові юридичні особи не стають від цього самі суб'єктами міжнародного космічного права. Додержується один з основних галузевих принципів, закріплений у ст. VI Договору про Космос. Ця стаття передбачає міжнародну відповідальність тільки держав " за національну діяльність у космічному просторі, включаючи Місяць та інші небесні ті-