Правовий режим космічного простору } і небесних тіл

Труднощі у визначенні на універсальному рівні поняття космічної діяльності пов'язані з особливостями поняття самого космічного простору як нової сфери діяльності людини. При цьому безперечними є теоретичні передумови того, що правовий режим космічного простору і регулювання космічної діяльності можуть встановлюватися тільки на основі загальновизнаних норм міжнародного права. Більше того, питання про визначення поняття самого космічного простору обговорюється у нерозривному зв'язку з діяльністю щодо його використання [9].

ЩЖНАРОДНЕ КОСМІЧНЕ ПРАВО_______________________________ 543

Як відомо, Генеральна Асамблея ООН своєю резолюцією 2222 (XXI) від 19 грудня 1966 р. доручила Комітету ООН з Космосу вивчити питання щодо визначення поняття космічного простору і використання космічного простору і небесних тіл. Однак дотепер це доручення Комітет ще не виконав через теоретичні труднощі питання. Не випадково в міжнародному космічному праві немає визначення поняття космічного простору. Водночас сам термін " космічний простір" широко вживаний, у тому числі в міжнародному космічному праві. Зокрема, тільки в Договорі про Космос термін " космічний простір" вживається 37 раз.

У загальнонауковому і прикладному плані досить широко вживані терміни " космос", " космічний простір". Наприклад, енциклопедія " Космонавтика" дає їм такі визначення [10].

Космос (від грец. %6а\\ІоС) — синонім астрономічного визначення Всесвіту. Часто з поняття " космос" виключають Землю з її атмосферою. Розрізняють ближній космос, що включає " навколоземний" простір, і далекий космос — світ зірок і галактик.

Космічний простір — простір, що простягається за межами земної атмосфери. Іноді розглядають не космічний простір у цілому (див. Космос), а ті або інші його частини, що характеризуються дуже різними властивостями, — навколоземний космічний простір, міжпланетний простір, міжзоряний простір і т. п. Поряд із цими термінами для узагальненої характеристики умов пілотованого польоту використовуються такі поняття, як " ближній космос", " далекий, або відкритий космос", що характеризують висоту польоту стосовно Землі і перехід космонавтів в умови відсутності атмосфери, у стан невагомості та ін. Рішенням Міжнародної авіаційної федерації (ФАІ) умовно прийнято вважати польоти космічними у тому разі, якщо висота їх не менше 100 км. У міжнародному космічному праві немає договірної норми, яка б встановлювала межу між повітряним простором і космічним простором. Панівною є точка зору, відповідно до якої така межа має бути встановлена на висоті приблизно 100 км над поверхнею Землі.

Незважаючи на викладену вище складність визначення міжнародно-правового поняття " космічного простору", правовий режим космічного простору і небесних тіл окреслений