Права, насамперед міжнародні організації.

І

У теоретичному плані важливо також відзначити, що для

міжнародного економічного права як самостійної галузі міжнародного права застосовний також універсальний метод правового регулювання — угода між суб'єктами. Цю позицію підтверджує і Л. С. Явич, який писав, що " міжнародна правова система не опосередковує вертикальних відносин, не регулює відносини " влада — підпорядкування" [15].

Міжнародному економічному праву як самостійної галузі міжнародного публічного права властиві і спеціальні галузеві принципи [16]. До них слід віднести такі принципи, як:

принцип взаємної вигоди — передбачає справедливий розподіл вигод і зобов'язань порівнюваного обсягу; виключає кабальні, прямо або побічно примусові економічні відносини між державами;

принцип недискримінації — означає надання загальних умов, які є не гіршими, ніж для решти держав;

принцип (режим) найбільшого сприяння — зобов'язання надавати державі-партнеру пільгові, тобто найбільш сприятливі, умови, юридичне зазвичай закріплені в міжнародному договорі: мито, транспортний режим, податкові пільги та права і т. п.;

національний режим — означає прирівнювання на основі взаємності фізичних і юридичних осіб до національних фізичних і юридичних осіб у деяких видах правових відносин;

|ИІЖНАРОДНЕ ЕКОНОМІЧНЕ ПРАВО_____________________ 565

преференційний режим — означає торговельні пільги, насамперед у сфері мита, застосовувані економічно розвинутими країнами щодо країн, які розвиваються, а також між самими країнами, що розвиваються: тобто рекомендована Конференцією ООН з торгівлі і розвитку так звана система преференцій;

принцип невід'ємного суверенітету над природними ресурсами — означає повний постійний суверенітет держави над усіма своїми багатствами, природними ресурсами та економічною діяльністю, включаючи право на володіння, використання й експлуатацію;

принцип свободи вибору форми організації зовнішньоекономічних зв'язків — передбачає право укладати двосторонні і багатосторонні договори, що відповідають потребам міжнародного економічного співробітництва;

принцип розвитку міжнародних економічних відносин — визначає розвиток міжнародних економічних відносин як одне з найважливіших завдань для всіх членів ООН, як обов'язок співробітництва в економічній, соціальній, культурній, науковій і технічній галузях з метою сприяння економічному і соціальному прогресові;

принцип імунітету держави — означає непідкорення однієї суверенної держави дії законодавства іншої держави і непоширення на одну державу або її органи юрисдикції іншої держави; у юридичній літературі розглядається і як принцип міжнародного публічного права, і як принцип міжнародного приватного права.

Більш глибоке тлумачення змісту зазначених принципів подається в джерелах міжнародного економічного права.