Міжнародне економічне право___ 577

Міжнародний валютний фонд (МВФ) — створений у 1945 р. як результат підписання " Статей угоди про Міжнародний валютний фонд", вироблених на валютно-фінансовій конференції, яка відбулася в Бреттон-Вудсі (США) в 1944 р. Фонд, що є спеціалізованою установою ООН, почав здійснювати операції в 1946 р.

Основними цілями МВФ є:

• сприяння міжнародному валютному співробітництву
шляхом консультацій і взаємодії з валютних проблем;

• створення сприятливих умов для розширення і збалан
сованого зростання міжнародної торгівлі;

• сприяння стабільності валютних ресурсів, підтримка
упорядкованих валютних взаємовідносин, запобігання де
вальвації валют, що спричиняється конкуренцією;

• надання на тимчасовій основі фінансових засобів кра-
їнам-членам для коригування їхніх платіжних балансів;

• скорочення тривалості і масштабів дефіциту міжнарод
них платіжних балансів держав-членів.

За станом на 1 січня 1998 р. членом МВФ була 181 держава, у тому числі Україна та інші держави Східної Європи. Кожна держава, вступаючи в члени Міжнародного валютного фонду, вносить певну суму коштів — передплатну квоту, що оцінюється і переглядається кожні п'ять років, виходячи з принципу: багатша країна -^- вища квота -> • більша кількість наявних у неї голосів.

Міжнародний валютний фонд має таку структуру:

1.Рада керівників, Тимчасовий комітет, Комітет з роз
витку.

2. Рада директорів-виконавців (Виконавча рада).

3. Комітет МВФ із статистики платіжних балансів. ''

4. Директор-розпорядник.

Вищим органом Фонду є Рада керівників, що складається з керівників та відповідної кількості заступників керівника, призначуваних на п'ять років кожною державою-членом. Керівники та їхні заступники звичайно є міністрами фінансів або очолюють національні центральні банки. Рада збирається один раз на рік на щорічні сесії.

Тимчасовий комітет складається з 24 членів і збирається на свої засідання три рази на рік. Він консультує Ви-

19 А. Дмитри в

I

конавчу раду з питань функціонування міжнародної валютної системи.

Комітет з розвитку (або Об'єднаний міністерський комітет Ради керівників банку) проводить спільні з Тимчасовим комітетом засідання з питань усіх аспектів передачі реальних ресурсів.

Виконавча рада складається з директора-розпорядника, який є його головою, і 24 директорів-виконавців. Вона відповідає за здійснення поточних операцій Фонду, контролює процес реалізації політики, виробленої урядами держав-чле-нів спільно з Радою керівників. П'ять членів Виконавчої ради призначаються державами-членами, що мають у Фонді найбільші квоти (США, Німеччина, Японія, Франція, Великобританія), а 19 інших членів обираються кожні два роки іншими державами-членами.

Директор-розпорядник МВФ є за традицією представником Європи, призначається Виконавчою радою. Він керує повсякденною діяльністю фонду і відповідає за організацію роботи, призначення і звільнення персоналу.

Становлять інтерес механізми, за допомогою яких МВФ забезпечує фінансову підтримку своїх держав-членів. їх можна поділити на чотири групи:

• звичайні механізми;

• спеціальні механізми;

• надзвичайна допомога (Emergency Assistance);

• механізми для країн із низьким рівнем прибутків.
Розглянемо зазначені групи докладніше.

1. 'Звичайні механізми задіюються за необхідності фінансової допомоги державам-членам на випадок фінансових криз, включаючи утворення валютних стабілізаційних фондів. При цьому застосовуються:

а) політика траншів. Кредити надаються у вигляді траншів або частин, що становлять 25 % квоти відповідної держави-члена. У наявній практиці для придбання першого кредитного траншу держава — член Фонду повинна продемонструвати зусилля в подоланні труднощів із платіжним балансом, яких вона зазнає; а) механізм розширеного фінансування — це серед-ньострокові програми, що діють звичайно протягом трьох років, з метою подолання труднощів із платіж-