Міжнародне економічне право___ 571

у міжнародних господарських відносинах" [17]. Така різноманітність виявляється:

• у спроможності укладення численних міждержавних
угод (двосторонніх і багатосторонніх);

• в укладанні угод на рівні різних державних органів у
межах їхньої компетенції (міжвідомчих угод);

• в участі в міжнародних економічних організаціях (уні
версального і регіонального характеру);

• в участі в міжнародних пара-організаціях (тобто в різ
них органах, комісіях, комітетах і т. п. економічного співро
бітництва двостороннього і багатостороннього характеру).

Слід враховувати, що за всієї різноманітності міжурядових і міжвідомчих угод держава залишається єдиним суб'єктом міжнародного економічного права, що володіє всім обсягом міжнародної правоздатності. Це підкреслює і Н. В. Молчанов, коли зазначає, що " стороною будь-якого міжнародного договору є держава в цілому і тільки вона, хоч, зрозуміло, свою зовнішню правоздатність на міжнародній арені держава здійснює за посередництва своїх органів, що виступають від її імені і не володіють, як у внутрішньому праві, власною правоздатністю" [18]. Наслідком такого підходу є зобов'язання держави в цілому за договорами, укладеними яким-не-будь відомством або міністерством.

Зміст міжнародних договірних відносин держави як основного суб'єкта міжнародного права, може бути різним: від угод організаційного характеру з економічного співробітництва до відносин майнового характеру з передавання майна, сплати репарацій і т. п., де держава виступає як особливий суб'єкт майнових відносин. Якщо держава вступає в майнові або інші відносини не з суб'єктом міжнародного права, то до цих відносин із погляду їх змісту застосовуватимуться категорії внутрішнього права і міжнародного приватного права за обов'язкового додержання принципу імунітету, оскільки держава є особливим суб'єктом майнових відносин. Його не можна поділити на два складові суб'єкти — суб'єкт володарювання і суб'єкт майнових правовідносин [19].

Україна, наприклад, як суб'єкт міжнародного економічного права має особливості, обумовлені Конституцією і національним законодавством. Відповідно до Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші при-

572______________________________________________ Глава 22

родні ресурси, які є в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією (ст. 13). При цьому держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Всі суб'єкти права власності визнаються рівними перед законом.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами і державою виключно відповідно до закону (ст. 14).

Умови зовнішніх зносин держави, зовнішньоекономічної діяльності, митної справи визначаються виключно законами України (п. 9 ст. 92). Те саме має місце при використанні природних ресурсів, виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу, освоєння космічного простору, організації й експлуатації енергосистем, транспорту і зв'язку (п. 5 ст. 92).

Кабінет Міністрів України організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності держави, митної справи (п. 8 ст. 116). Місцеві державні адміністрації на відповідній території України забезпечують виконання державних і регіональних програм соціально-економічного і культурного розвитку (п. З ст. 119).

Поряд із цим у Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. (розділ X " Міжнародні відносини") зазначається, що Україна як суб'єкт міжнародного права здійснює безпосередні зносини з іншими державами, укладає з ними договори, обмінюється з ними торговельними представництвами, бере участь у діяльності міжнародних організацій в обсязі, необхідному для ефективного забезпечення національних інтересів в економічній, екологічній, інформаційній, науковій, технічній та інших сферах. Україна виступає рівноправним учасником міжнародного спілкування, бере участь у загальноєвропейському процесі та європейських структурах. Участь же України в діяльності міжнарод-