Право Європейського Союзу _____ 519

Амстердамські угоди закріпили кілька процедур, пов'язаних з різними варіантами узгоджень змісту постанов між органами співтовариств.

Відповідно до ст. 250 Угоди про заснування ЄС у випадках, коли Рада діє за пропозицією від Комісії, акт про внесення поправки до цієї пропозиції повинен прийматися одностайно членами Ради. Поки Рада не прийняла акт, Комісія може змінювати свою пропозицію у будь-який час протягом процедури, яка застосовується для прийняття акта Співтовариством.

Хоч співпраця між Радою та Комісією залишається основним двигуном при прийнятті переважної більшості актів ЄС, на сучасному етапі інтеграції значно зросла роль Євро-парламенту в узгодженні остаточного змісту актів.

Залежно від впливу Європарламенту на затвердження того чи іншого акта інститутів ЄС розрізняють дві основні процедури прийняття актів: процедура спільного прийняття акта й процедура співробітництва при узгодженні змісту документа.

Перша з цих двох процедур закріплена у ст. 251 Угоди про заснування ЄС. Відповідно до її положень у всіх випадках, коли в Договорі є посилання на цю статтю для прийняття акта, застосовується процедура, яка передбачає такі кроки, пов'язані з взаємодією інститутів ЄС.

1.Подання з боку Комісії пропозиції Європарламенту та
Раді.

2. Рада, після отримання висновків від Європарламенту,
приймає кваліфікованою більшістю:

• акт, змінений відповідно до усіх поправок від Європар-

ламенту;

• акт, який був запропонований, якщо Європарламент не

пропонує поправок;

• спільну позицію у всіх інших випадках, про яку інфор-

мує Європарламент. Зі свого боку Комісія інформує Європарламент про свою позицію. Європарламент має у своєму розпорядженні три місяці, протягом яких він може:

• схвалити або утриматись від прийняття якихось рішень

щодо спільної позиції, внаслідок чого акт буде прийнято відповідно до цієї спільної позиції;

520______________________________________________ Глава 20

• відхилити абсолютною більшістю спільну позицію, у

результаті чого запропонований акт визнається не-прийнятим;

ч • запропонувати абсолютною більшістю свого складу поправки до спільної позиції, які направляються Раді та І Комісії.

3. Рада протягом трьох місяців може схвалити поправки
Європарламенту кваліфікованою більшістю голосів, що веде
до прийняття акта з відповідними змінами. Якщо Комісія зі
свого боку зробила негативні висновки щодо цих поправок,
Рада може подолати такі висновки тільки одноголосно.

4. Якщо Рада не схвалює поправок, то створюється Пого
джувальний комітет з представників Ради та Європарламен
ту, якому дається шість місяців для досягнення згоди щодо
спільного тексту акта. Комісія допомагає Погоджувальному
комітету досягти спільної позиції.

5. Якщо Погоджувальний комітет схвалює спільний
текст акта, то цей текст повинен бути прийнятий Європар-
ламентом абсолютною більшістю від загальної кількості тих,
хто брав участь у голосуванні, та Радою кваліфікованою
більшістю, на що обом інститутам дається шість тижнів.
Несхвалення спільного тексту одним із цих інститутів протя
гом зазначеного часу означає, що акт не приймається.

Таким чином, прийняття актів на засадах, визначених у ст. 251 Угоди про заснування ЄС, може здійснюватися лише спільно Радою та Європарламентом. Кожна із сторін може заблокувати прийняття акта. Тому така процедура дістала назву " процедури спільного прийняття рішень".

Процедура співробітництва при узгодженні тексту акта закладена у ст. 252 Угоди про заснування ЄС. Вона теж передбачає послідовні кроки при прийнятті документів з боку інститутів ЄС.

1. Вироблення спільної позиції Радою кваліфікованою
більшістю на пропозицію Комісії та після отримання виснов
ків від Європарламенту.

2. Направлення спільної позиції Європарламенту на схва
лення, у якого є три місяці для того, щоб:

• схвалити або не приймати рішення щодо схвалення

спільної позиції, що веде до прийняття акта Радою відповідно до спільної позиції; •> •' І-ч от,