Глава 20. ній співпраці з іншими інститутами ЄС (статті 251 і 252 Угоди про заснування ЄС).

ній співпраці з іншими інститутами ЄС (статті 251 і 252 Угоди про заснування ЄС).

Більш розвинутими є контрольні повноваження Євро-парламенту. Він вважається інститутом, який здатний здійснювати демократичний контроль над іншими структурами Євросоюзу.

Серед контрольних повноважень Європарламенту найбільше значення має право на винесення вотуму недовіри Комісії. З такою пропозицією може виступити кожен член Європарламенту. У разі якщо вотум недовіри підтримає подвійна більшість — дві третини поданих голосів, яка представляє більшість членів Європарламенту, усі члени Комісії колективно подають у відставку (ст. 201 Угоди про заснування ЄС). За всю історію існування Євросоюзу питання про вотум недовіри Комісії ставилося на голосування лише один раз [12]. Це пояснюється тим, що до січня 1995 р. Європар-ламент не відігравав ніякої ролі при призначенні членів Комісії, яке здійснювалось урядами держав-членів. Тому не було ніякої гарантії, що новий склад Комісії рахуватиметься з бажанням Європарламенту. З січня 1995 р. запроваджено нову процедуру визначення складу Комісії, в межах якої Єв-ропарламент отримав право на затвердження її членів. І хоч контрольні повноваження щодо Комісії все ще ослаблені внаслідок того, що Європарламент не може відправляти у відставку якогось окремого члена Комісії, все ж на шляху до виправлення цієї ситуації вже зроблено перший крок: Європарламент затверджує і може відправляти у відставку шляхом винесення вотуму недовіри двома третинами своїх членів голову Комісії (ст. 214 Угоди про заснування ЄС).

Для здійснення своїх контрольних повноважень щодо Комісії Європарламент широко використовує інститут інтерпеляції, коли Комісія відповідає усно чи письмово на запитання, поставлені депутатами. Крім того, Європарламент щорічно затверджує як програми діяльності Комісії на новий рік, так і загальні звіти про її роботу за рік, що минає (ст. 197 Угоди про заснування ЄС). Усі ці процедури свідчать про закладення основ політичної відповідальності Комісії перед Єв-ропарламентом.

Контроль Європарламенту за діяльністю Ради є набагато вужчим. Так, Європарламент заслуховує Раду відповідно до

ПРАВО ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ ___________________________ 507

процедури, визначеної самою Радою (ст. 197 Угоди про заснування ЄС). Правило 19 процедури Ради передбачає можливість направляти голову або члена Ради для участі у сесі-, ях Європарламенту (ст. 197 Угоди про заснування ЄС). Починаючи з 1960 р. відповідно до практики, яка склалася, голова Ради усно звітує перед Європарламентом про діяльність очолюваного ним органу за рік, що минув.

Що стосується Європейської Ради, то вона зобов'язана інформувати Європарламент про хід своїх засідань та надавати йому щорічний письмовий звіт про результати своєї діяльності (ст. 4 Угоди про Євросоюз).

Для здійснення своєї контрольної функції Європарламент наділений повноваженнями проводити розслідування. Так, на вимогу чверті його членів він може створити тимчасовий комітет з метою розслідування можливих порушень чи недоліків у впровадженні права ЄС, за винятком випадків, коли такі виявлені факти розглядаються в суді і поки ця справа ще не вирішена (ст. 193 Угоди про заснування ЄС).

Європарламент на час його повноважень після кожних виборів призначає омбудсмена, що уповноважений отримувати скарги від будь-якого громадянина співтовариства, будь-якої фізичної чи юридичної особи, яка мешкає або має зареєстрований офіс в одній з держав-членів, щодо порушень у діяльності інститутів та органів ЄС, крім судових. Омбудсмен проводить розслідування правопорушень та інформує особу, яка подавала скаргу, про результати такого розслідування (ст. 195 Угоди про заснування ЄС).

Це означає, що на практиці навіть громадяни України, якщо вони мають зареєстровані в державах-членах офіси, можуть звертатися до омбудсмена, якщо їхні права порушують інститути або органи ЄС.

Установчими угодами передбачені різні форми участі Європарламенту у сфері зовнішніх зносин: від консультацій до надання згоди на ті чи інші дії у цій сфері. Так, угоди про створення асоціацій з однією чи більше державами або міжнародними організаціями, угоди, які створюють інституційні рамки шляхом організації процедури співпраці, угоди, які мають важливі бюджетні наслідки для ЄС, та угоди, які містять поправки до актів, прийнятих із застосування процедури спільного прийняття рішень Радою та Європарламентом,