Економічне зростання як теоретичне поняття.

7.1.1. Визначення економічного зростання та його цілі

На відміну від політекономічного погляду на відтворення, коли в центрі уваги знаходяться соціально-економічні взаємозв’язки суспільного виробництва, макроекономічний підхід концентрується на кількісних і якісних змінах виробленого суспільного продукту як цілісного результату функціонування економіки.

Поняття сучасного економічного зростання ввів у науковий обіг американський економіст, лауреат Нобелівської премії С. Кузнец. Він трактував економічне зростання як «довгострокове збільшення виробничої спроможності країни, засноване на технічному прогресі, на інструментальній та ідеологічній пристосовності, здатне забезпечити населення зростаючим різноманіттям матеріальних благ». Початок цього процесу відносився до кінця XVIII століття. Зараз найбільш авторитетні дослідники схиляються до того, щоб датувати його початок 20-ми роками XIX століття – періодом, що послідкував за наполеонівськими війнами. Спостерігалося різке прискорення зростання світової економіки і, зокрема, душового ВВП на межі XVIII і XIX століть, яке відбувалося на тлі глибоких структурних змін у зайнятості, розселенні та демографії.

Економічне зростання – приріст за певний період часу реальних обсягів ВНП, ЧНП, національного доходу, у тому числі на душу населення.

Економічним зростанням є розширення можливостей виробництва в країні. Воно вимірюється збільшенням в порівнянні з попереднім періодом величини сукупного суспільного продукту.

Зміст економічного зростання багатоаспектний. З одного боку, воно сприймається господарюючими суб'єктами як форма збереження прибутку. Отримавши певну частку національного доходу, підприємці зацікавлені в нових стабільних джерелах добробуту та збереження своєї власності. З іншого боку – економічне зростання виступає як засіб виправлення низького рівня технологічного розвитку виробництва. Нові інвестиції в устаткування можливі лише при довготривалій орієнтації на економічну динаміку, сприяють створенню атмосфери економічного оптимізму. Все це веде до оновлення парку промислового та електронного устаткування.

Економічне зростання є результатом дії низки економічних законів, передусім закону суспільного розподілу праці і закону економії суспільної праці. Це надає йому ряд загальних властивостей, характерних для будь-якого типу господарювання і будь-якої форми власності. Разом з тим, на економічне зростання впливають і специфічні закони, і головне – основний економічний закон того чи іншого способу виробництва. Саме він надає конкретну соціально-економічну специфіку розвитку тієї чи іншої економічної системи, механізму її економічного зростання.

Особливого звучання проблема економічного зростання набула у зв'язку з розгортанням процесів переходу від централізовано-планованих економік з командно-адміністративними методами управління народним господарством до ринкових структур і методів. На перший план висувалося питання про існування і тип економічного зростання в централізованій економіці і про умови формування процесу економічного зростання в перехідний період народження ринкової форми господарства.

Чим більше економічний потенціал держави, його масштаби, чим могутніше територіально-демографічні ресурси, а, отже, складніше і неповоротливіше господарська структура та зовнішньоекономічні зв'язки, тим важче дослідження процесів економічного зростання та інтенсифікації, тим менш достовірний економічний аналіз.

До кінця XX століття з розгортанням нового етапу науково-технічної революції проблеми економічного зростання та інтенсифікації виробництва висуваються в ряд першочергових проблем суспільного розвитку в усьому світі. Доля різних країн залежить нині від механізму економічного зростання, що дозволяє найбільш ефективно використовувати досягнення науково-технічного та технологічного прогресу. Підвищення темпових характеристик економічного зростання декларується як свідчення життєздатності, ефективності та прогресивності тієї чи іншої країни, регіону, суспільно-економічної формації, а на оцінку його негативних наслідків не звертають належної уваги.

А в останні роки питання економічного зростання набувають у глобалізованій економіці особливої гостроти в результаті того, що виявилася суперечність між зростанням виробництва матеріальних благ і нестримним виснаженням природних ресурсів, супроводжуваним забрудненням навколишнього середовища. Цей новий підхід до розуміння сутності економічного зростання виявляється значущим як з точки зору вирішення суперечності виробництва та споживання, так і в плані фізичного виживання людства. Його глобальне двоєдине завдання полягає у забезпеченні гідного рівня суспільного добробуту, раціонального споживання за рахунок екологічно чистого ресурсозберігаючого виробництва.

Для країн, що розвиваються (так само як і для трансформаційних економік) економічне зростання теж є центральною проблемою. Дана цільова установка реалізується Організацією Об'єднаних Націй, Світовим банком і Міжнародним валютним фондом у ряді програм розвитку та реконструкції національних економік.

Економічне зростання відображають декілька систем показників. Ці групи показників розроблені на основі таких підходів.

Підхід з погляду абсолютних кількісних вимірювань дозволяє сформувати показники, що характеризують реальні обсяги національного виробництва (ВВП або ВНП), національного доходу. Зіставлення реальних обсягів виробництва звітного періоду з реальними обсягами національного виробництва базисного періоду називається темпами зростання.

Показник економічного зростання розраховується за формулою:

%GNP = GNP/GNP(-1)* 100 %,

де %GNР – економічне зростання;

GNP – реальний ВНП.

Темпи економічного зростання – відносні величини, що показують, у скільки разів відбулося або відбувається збільшення (зниження) показників економічного зростання (ВНП, ЧНП, національного доходу). Не можуть підтримуватися на високому рівні протягом тривалого часу, оскільки потрібні великі витрати всіх ресурсів, порушується рівновага в економіці і спостерігається вповільнення темпів економічного зростання.

Уповільнення темпів економічного зростання – це падіння, зменшення в порівнянні з попереднім періодом темпів економічного зростання; проявляється в зниженні рівня життя, підвищенні темпів інфляції, зниженні конкурентоспроможності вітчизняних товарів на світовому ринку та ін.

Темпи економічного зростання обчислюються в процентному вираженні і зазвичай підраховуються за рік. Проте, залежно від характеру дослідження, цей показник можна розраховувати за місяць, квартал, десятиліття, тобто за який завгодно доцільний період часу.

В економічній статистиці для вивчення динаміки використовуються коефіцієнти зростання, темпи зростання і темпи приросту. Коефіцієнт зростання X обчислюється за формулою:

X=Y₁ /Y₀ ,

де Y₁, Y₀ – показники відповідно в періоді, що аналізується.

Темп зростання рівний коефіцієнту зростання, помноженому на 100. Темп приросту дорівнює темпу зростання мінус 100. Однак на практиці під темпом росту часто розуміють темп приросту.

Необхідно розрізняти темпи зростання можливі та фактичні. Можливі темпи зростання – це ті, які суспільство може досягти на межі своїх виробничих можливостей, тобто коли воно строго, економічно і організаційно втілює в життя принципи «мінімум витрат – максимум виробництва». Фактичні темпи зростання можуть бути нижче можливих через недовикористання всіх виробничих можливостей, особливо через прийняття помилкових управлінських рішень.

Підхід з погляду відносних кількісних вимірювань дозволяє сформувати показники, що характеризують реальні величини ВВП (ВНП) у розрахунку на душу населення, середньодушового доходу населення, споживання, заощадження, інвестицій на душу населення. Для відносних показників темпи зростання розраховуються так само як і для абсолютних.

Підхід з погляду якісних перетворень дозволяє сформувати показники, що характеризують зміни:

- галузевої структури економіки (питомої ваги сільського господарства, сировинних і добувних галузей промисловості, оброблюваної промисловості, високотехнологічних галузей, сфери послуг, військово-промислового комплексу);

- рівня розвитку виробничої та соціальної інфраструктури;

- ступеня політичної і соціальної стабільності;

- стана навколишнього середовища;

- професійно-кваліфікаційної структури сукупного працівника, освітнього рівня населення, рівня здоров’я населення (показників смертності, народжуваності, тривалості життя тощо);

- ступеня зрілості ринкових інститутів, тобто того, що в розширеному трактуванні може розглядатись як «інституційні чинники». Деякою мірою зміну цих параметрів характеризує зміна добробуту суспільства.

Підхід до виміру економічного зростання з погляду абсолютних кількісних показників є найбільш поширеним і широко використовуваним для характеристики темпів економічного зростання кожної країни і зіставлення темпів зростання різних країн. Підхід з погляду відносних кількісних показників дозволяє нівелювати відмінності, пов’язання з різною чисельністю населення в різних країнах. Урахування якісних показників дозволяє зрозуміти, наскільки економічне зростання в тій чи іншій країні пов’язане з економічним розвитком.

Показник економічного зростання далеко не завжди буває величиною позитивною. У статистичних довідниках можна побачити і нульові темпи економічного зростання, і негативні. Якщо у розглянутий період сукупний продукт відтворюється в тих же обсягах, що і в попередньому, то ми говоримо про нульове економічне зростання. Про кризовий стан економіки, при якому національний продукт відтворюється не повністю, а лише частково, свідчить негативне зростання.

Економічне зростання може вимірюватися як у фізичному вираженні (фізичне зростання), так і у вартісному (вартісне зростання). Перший спосіб більш надійний (тому що дозволяє виключити вплив інфляції), але не універсальний (при розрахунку темпів економічного зростання важко вивести загальний показник для виробництва різних виробів). Другий спосіб використовується частіше, проте не завжди можливо до кінця «очистити» його від інфляції.

Характеризуючи цілі економічного зростання слід відрізняти мікро- та макрорівні. Для окремого виробника зростання виробництва пов’язується з отриманням прибутку. Для суспільства в цілому економічне зростання дозволяє підвищити рівень доходів.