Економічні функції сучасної держави. Вплив держави на економічний кругообіг

У сучасній ринковій економіці держава – важливий суб'єкт економічної діяльності. У найбільш розвинутих країнах, де сформувалося громадянське суспільство й населення через впливові політичні та громадські організації може активно брати участь у розробці політики, державне регулювання підпорядковане, головним чином, національним інтересам і, сприяє ефективному функціонуванню і розвитку національної економіки. Утручання держави в економічні процеси в ринковій системі має об'єктивні межі – воно не повинно підривати ринкові механізми ефективного розподілу і використання економічних ресурсів, перешкоджати підприємницькій ініціативі по впровадженню технологічних та організаційних нововведень у виробництві. Тому у сучасній ринковій економіці держава, як правило, покладає на себе функції, які не може виконувати ринок сам по собі або може їх виконувати недостатньо ефективно.

До функцій держави у сучасній ринковій економіці відносять:

1) визначення пріоритетів і стратегічних цілей макроекономічного розвитку, виходячи зі стану національної економіки і перспектив її розвитку;

2) утворення правової бази (“правил гри”), яка сприяє ефективному функціонуванню ринкової економіки; це один із різновидів суспільних благ, що характеризуються не виключністю у праві користування – неможливо не допустити окремого індивіда до користування цим благом, будь-хто може ним користуватися, і неконкурентністю у споживанні – споживання цього блага окремим індивідом не зменшує його кількість, доступну до споживання всіма іншими індивідами (визначення й охорона прав власності, антимонопольне законодавство, податкове законодавство, трудове законодавство, закони щодо захисту прав споживачів тощо);

3) усунення або зменшення вад ринкового саморегулювання – захист конкуренції; виробництво суспільних благ; регулювання економічної діяльності з позитивними та негативними зовнішніми ефектами; формування інформаційної інфраструктури ринку, загальнодержавних та регіональних інформаційних структур з метою зменшення або подолання інформаційної асиметрії – нерівномірного розподілу інформації між учасниками ринкових угод; стабілізаційна політика з метою зменшення амплітуди циклічних коливань економічної кон’юнктури;

4) здійснення крупних структурних зрушень в економіці, обумовлених НТР, і стимулювання економічного зростання – використовуючи індикативне (рекомендаційне) програмування, державні замовлення, субсидування, пільгове оподаткування й кредитування, протекціонізм, уряд сприяє становленню та прискореному розвитку прогресивних, конкурентоспроможних на світовому ринку галузей національної економіки, паралельно запроваджуючи програми зі згортання виробництва у деяких традиційних галузях (як правило, матеріало- і енергоємних, забруднюючих навколишнє середовище);

5) соціальний захист населення – сучасна держава здійснює соціальну політику, спрямовану на забезпечення соціальної захищеності громадян, що передбачає, з одного боку, надання всім працездатним громадянам рівних можливостей забезпечити собі гідне життя своєю працею, реалізувати свої здібності (державне сприяння освіті й медицині та надання певних гарантій громадянам щодо отримання цих благ; проведення заходів, спрямованих на скорочення безробіття), з іншого боку, підтримку непрацездатних і малозабезпечених членів суспільства (допомога безробітним, пенсіонерам, інвалідам, малозабезпеченим родинам з дітьми грошима або безкоштовними продуктами і послугами, надання муніципального житла або грошей на оренду приватного житла тощо);

6) вирішення екологічних проблем – гострота цих проблем обумовлює необхідність розробки та реалізації довготривалої екологічної політики, що передбачатиме комплекс заходів, спрямованих на розповсюдження екологічно чистих виробництв, ресурсозберігаючих, безвідходних і маловідходних технологій, на виконання спеціальних програм з поліпшення стану навколишнього середовища у цілому і з усунення наслідків конкретних екологічних лих; можливе також запровадження державою у цій сфері ринкового механізму (відповідно до рекомендацій неоінституціоналізму) – створення ринку прав на викиди, що не перевищують державні стандарти.

Схематичне відображення впливу держави на економічний кругообіг передбачає використання та доповнення спрощеної моделі економічного кругообігу, де розглядається взаємодія фірм підприємницького сектора економіки з домогосподарствами при посередництві ринків економічних ресурсів та ринків товарів і послуг.

Модель показує, як у протилежних напрямках рухаються потік ресурсів, товарів, послуг і грошовий потік – доходів та споживацьких і підприємницьких видатків. Рух потоку економічних ресурсів (земля, труд, капітал, підприємницька спроможність) і продуктів відбувається проти часової стрілки, а грошового потоку доходів від продажу домогосподарствами економічних ресурсів (рента, зарплата, процент, прибуток), споживацьких видатків, доходів та видатків фірм – за часового стрілкою. У схемі домогосподарства розглядаються як власники й постачальники всіх економічних ресурсів (володіють ними безпосередньо або через власні промислові і торгові фірми). Домогосподарства і фірми підприємницького сектора виступають як на ринку ресурсів, так і на ринку продуктів, але виконують протилежні ролі – або продавців, або покупців. Домогосподарства продають свої ресурси фірмам і використовують доход для купівлі товарів та послуг. Фірми купляють ресурси і продають товари та послуги домогосподарствам. Споживацькі видатки домогосподарств перетворюються на доходи (виручку) фірм від продажу їхньої продукції. Виручка фірм знову спрямовується на купівлю ресурсів (витрати фірм). Власники ресурсів отримують грошові доходи і спрямовують їх на споживацькі видатки.

Видатки Грошовий доход

фірм

Ресурси Ресурси

1 2

7 5

8 6

3 4

Товари й Товари й

послуги послуги

Виручка від Споживацькі

продажу видатки

Рис. 9.1 Модель кругообігу ресурсів, продуктів, доходів та видатків у закритій економіці з державним утручанням

Якщо у центрі цієї моделі помістити уряд, то ми отримаємо більш розширену модель економічного кругообігу. Угору від уряду до ринку ресурсів буде прямувати стрілка (1), що показує урядові видатки на ресурси (платня депутатам Верховної Ради, державним службовцям, військовим, вчителям та ін., купівля або оренда землі для будівництва об’єктів, що пов’язані з діяльністю уряду), а у протилежному напрямку стрілка руху ресурсів (2). Стрілка, що прямує вниз до ринку товарів та послуг (3), показує урядові видатки на купівлю товарів і послуг у приватних фірм (комп’ютери, меблі, машини, зброя, канцелярське приладдя та ін.), а стрілка протилежного напрямку (4) показує надходження цих товарів та послуг. Праворуч від уряду до домогосподарств і ліворуч до фірм теж прямують по дві стрілки протилежного напрямку: вони показують, що уряд надає домогосподарствам і фірмам суспільні блага та послуги (5, 7), що потребує надходження до уряду чистих податків від домогосподарств і фірм (6, 8).

“Чисті податки” – це різниця між податками, що сплачують державі домогосподарства і фірми, та урядовими видатками на трансфертні платежі домогосподарствам і субсидії та дотації фірмам.

Розглянута модель свідчить про можливості урядового впливу на ринки економічних ресурсів та продуктів, на добробут домогосподарств і фірм, що пов’язані зі стимуляцією або стримуванням підприємницької та споживацької активності шляхом зміни обсягів державних закупок, перерозподілу доходів.