Західноукраїнські землі між двома світовими війнами.

У цей період західноукраїнські землі знаходяться у складі 3 держав: Чехословаччина – Закарпаття; Польща – Галичина, Західна Волинь, Поділля, Холмщина; Румунія – Пн Буковина, Бесарабія. Всі країними проголосили себе унітарними (тобто такими, що не мають в своєму складі. Майже в усіх трьох державах закривались українські школи й інші навчальні заклади, висілялись в центральні райони, а присилали румун, чехів, поляків. Економічний розвиток: - 80% населення займалось с\г – Промисловість була не розвинута – Знаряддя праці на рівні 19 ст. – Малоземелля – В Румунії продаж великих маєтків (лише румунам) – Лише Чехословаччина вкладала інвестиції в Закарпаття (було побудовано гідроелектростанції, мости, наділяли українців землею) – Нафтовидобувна промисловість – Розвиваються нові галузі: паперова, калійні добрива (Івано-Франківськ), граніт (на Волині) – Кооперативний рух (У Польщі загалом). Культурна сфера: - Не могли тут отримати українську вищу освіту (виключення – Прага): радикалізація української молоді (молодь почала займатись тероризмом щоб розхитати устрої держав, але була неорганізована). У 1929 р. у Відні – Організація українських націоналістів (ОУН). Очолив Коновалець. Мета: незалежність держави, а мета виправдовує засоби. У 1938 – Закарпаття отримало автономію – Карпатська Україна – під керівництвом Волошина. У 1939 р. – проголошено незалежність Карпатської України

66. Західна Україна у 1918 р. Утворення та ліквідація ЗУНР. Унаслідок поразки у війні Австро-Угорська імперія почала розпадатися. 18—19 жовтня 1918 р. у Львові відбувся з'їзд політичних і громадських діячів українських земель Австро-Угорщини. Була створена Українська Національна Рада, яка проголосила, що претендує на Східну Галичину, Лемківщину, північно-західну частини Буковини і Закарпаття. 31 жовтня 1918 р. утворилась військова організація на чолі з Д. Вітовським. 1 листопада 1918 р. вони зайняли Львів. В розвиток подій втрутилися поляки: у Кракові була створена ліквідаційна комісія, котра заявила про намір перебрати владу в Галичині у свої руки. Почалися бої у Львові між поляками та українцями. 9 листопада 1918 р. був сформований уряд — Державний секретаріат на чолі з К. Левицьким, а 13 листопада проголошення Західноукраїнської Народної Республіки. Президентом став Петрушевич. 21 листопада 1918 р. поляки перейшли у наступ. Українське командування вимушене було залишити місто. Не кращим було становище в Буковині, де українці 3 листопада 1918 р. на всенародному вічі у Чернівцях заявили про возз'єднання з Україною. На заваді постала Румунія, війська якої 6 листопада окупували Буковину. В січні 1919 р. перша сесія Української Національної Ради проголосила об'єднання ЗУНР з УНР в єдину державу. З метою припинення українсько-польської війни до Галичини прибула спеціальна місія Антанти. Воєнні дії, однак, не припинялися. В березні 1919 р. Українська Галицька армія (УГА) вимушена була відступити. За такої ситуації уряд ЗУНР надає президентові Є. Петрушевичу додаткові повноваження. УГА переходить у наступ і визволяє значну територію Галичини. Важливою подією стало укладення акту злуки, який було урочисто виголошено у Києві на Софійській площі 22 січня 1919 р. У відповідності до нього ЗУНР користувалася цілковитою автономією, збройні сили обох держав об'єднувались, усім громадянам гарантувалися демократичні права і свободи. З урахуванням обставин, що склалися на той час, його не вдалося реалізувати. 16-18 липня 1919 р. територію ЗО УНР окупували польські війська. 15 березня 1923 р. екзильний уряд ЗУНР припинив існування. Таким чином, звільнившись від австро-угорського панування, Західна Україна опинилася від владою Польщі, Чехословаччини, Румунії.

67. Входження західноукраїнських земель до складу УРСР. Згідно з Пактом і таємним протоколом радянські війська 17 вересня 1939 р. перейшли польський кордон і вступили в Західну Україну. 28 вересня 1939 р. союз Німеччини і СРСР був скріплений Договором про дружбу і кордон, який уточнив сфери впливу цих держав і розмежувальну лінію між ними на території Польщі „по лінії Керзона”: у сферу впливу СРСР переходили Литва, Бесарабія і Північна Буковина, у сферу впливу Німеччини – Лемківщина, Холмщина, Посяння і Підляшшя. (У червні 1940 р. Червона армія зайняла Північну Буковину і Бессарабію, які були загарбані Румунією у 1918–1919 рр). 22 жовтня 1939 р. у Галичині й Воліни було проведено вибори до народних сборів. Вони проходили за демократичною формулою, з таємним голосуванням, але кожна кандидатура ретельно вивчалася компартійними і спеціальними органами. На підставі звернення Народних зборів в жовтні V позачергова сесія Верховної Ради СРСР прийняла закон про включення Західної України до складу СРСР і возз’єднання її з УРСР. ЗУЗ було поділено на 6 областей: Львівська, Станіславська, Тернопільска, Волинська, Рівненська, Дорогобицька. Менше ніж через рік за цим же сценарієм Пн. Буковина і Придунайські землі (утворились Чернівецька ті Ізмаїльска області) Заходи: Конфіскація поміщицьких і монастирських земель і розподіл їх, створення перших колгоспів, націоналізація великих промислових підприємств і всіх банків; створення робітничих, селянських комітетів; запровадження 8-годинного робочого дня; укрупнення і реконструкція підприємств, створеня робітничих загонів, селянської міліції, ліквідація старого адміністративного апарату, установлення контролю над виробництвом і розподілом. Позитивні наслідки радянізації: Була розширена мережа шкіл, вводилось безкоштовне медичне обслуговування, українізація вищої освіти, Львівський університет ім. Яна Казимира було перейменовано на ім. Івана Франка; Львівський оперний театр перейменований в Театр опери і балету ім. Франка. Негативні: Були заборонені всі політичні партії, культурно-освітні організації, греко-католицька церква, заклади «Просвіта», понад 80 різноманітних видань. Репресіх проти населення (арештовано 10% населен).

68. Українське питання у міжнародній політиці напередодні II світової війни. Напередодні Другої світової війни чітко визначилися три групи країн, зацікавлених у вирішенні українського питання. Перша група - СРСР, Польща, Румунія, Чехословаччина - країни, до складу яких входили українські землі, мета - втримати вже підвладні землі й приєднати нові. Друга група - Англія, Франція і частково США, які своїм втручанням у вирішення українського питання або, навпаки, дипломатичним нейтралітетом задовольняли свої геополітичні інтереси. Третя група - Німеччина, яка претендувала на українські землі, і Угорщина, яка домагалася повернення Закарпатської України. У червні 1940 р. уряд СРСР примусив румунські власті повернути загарбані ними 1918 р. Бессарабію та Північну Буковину. 26-28 жовтня 1939 р. у Львові працювали обрані населен­ням Західної України Народні Збори, які проголосили встановлення радян­ської влади і прийняли декларацію про входження в СРСР та возз'єднання Західної України з УРСР. Після Мюнхенського договору складне міжнародне становище Чехо-Словаччини примусило чехословацький уряд погодитися надати Карпатській Україні статус автономної республіки. 8 жовтня 1938 р. було утворено автономний уряд на чолі з А.Бродієм. 22 листопада 1938 р. празький парламент ухвалив конституційний закон про автономію Карпатської України. Для захисту державної незалежності і боротьби з угорськими терористичними формуваннями було створено збройні сили Карпатської України — Організацію Оборони «Карпатська Січ». Налагоджувалася робота промисловості, транспорту, торгівлі, українізувалась система освіти, видавнича справа. 12 лютого 1939 р. відбулись вибори до Сейму Карпатської України, на яких більшість голосів здобули кандидати Українського Національного Об'єднання. 15 березня Сейм проголосив повну державну самостійність Карпатської України. Президентом Карпатської України було обрано А. Волошина. В ніч з 13 на 14 березня 1939 р. Угорщина, за підтримкою гітлерівської Німеччини розпочала війну проти Карпатської України. 16 березня зазнавши значних втрат, ворог зумів захопити Хуст, а 18 березня, більша частина території Карпатської України була окупована угорськими військами.

69. Напад Німеччини на СРСР. Оборонні бої 1941-1942 рр. 22 червня 1941 року фашистська Німеччина раптово напала на СРСР. Напад здійснювали три добре озброєні групи армій: - група армій «Північ» здійснювала наступ на Ленінград та Прибалтику; - група «Центр» - на Москву і центральні області Росії; - група «Південь» в Україну і Кавказ. 23-29 червня 1941 – найбільша танкова битва в районі Луцьк-Бруди-Рівне-Дубно. 7 липня 1941 р. керівництво України опублікувало звернення до українського народу, у якому закликало населення чинити рішучий опір фашистській агресії. До Червоної армії з України було мобілізовано понад 2, 5 млн осіб. Населення широко залучалося до будівництва оборонних споруд, створення грошового і продовольчого фонду оборони, шефства над військовими шпиталями. 3 перших днів війни на території України діяли два фронти - Південно-Західний (командувач генерал-полковник М. Кирпонос) і Південний (командувач генерал-лейтенант I. Тюленєв). Німецько-фашистські війська прорвали оборону Південно-Західного фронту, і 7 липня 1941 р. почалася оборона столиці України Києва, яка тривала 72 дні. Оборона Одеси (5 серпня – 16 жовтня) тривала понад 70 днів. У першій половині вересня 1941 р. німецькі війська, поновивши наступ, взяли у кільце в районі Києва чотири армії Південно-Західного фронту. При спробі вирватися з оточення загинули командуючий фронтом генерал-полковник М. Кирпонос. 30 жовтня почалась оборона Севастополя (250 днів). 16 листопада – захоплено Крим. Радянське командування почало контррнаступ під Харковом 12 травня 1942 р.: важка поразка. 22 серпня 1942 р. радянські війська залишили місто Свердловсь, після чого вся Україна опинилася під окупацією. Серед причин невдач Червоної армії: - зосередження і розгортання військ з урахуванням нових кордонів не було завершено до початку війни; - фактор раптовості нанесення першого удару; - кращі командні і командирські кадри Червоної армії були репресовані (до 75% командного складу); - до початку війни не було завершено переозброєння Червоної армії; - радянське керівництво прорахувалося у визначенні можливого напрямку головного удару супротивника; - використання Німеччиною потенціалу завойованих країн; радянська військова техніка переважала в кількості, але поступалась в якості.

70. Нацистський окупаційний режим на території України. План «Ост» в Україні передбачав: - Понімечення населення й колонізація західної частини СРСР – Фізичне винищення (спочатку євреїв, циган, а потм слов’ян) – Переселення німців на українські землі протягом 30 років – Масове насильницьке переселення мешканців Захдіної України до районів Сибіру – Підрив біологічної сили слов’янських народів за рахунок фізичного виснаження. Розчленування України: 1) Рейхкомісаріат Україна (6 округів із центрами в Дніпропетровську, Мелітополі, Миколаєві, Києві, Житомирі, Рівному) з рейх комісаром Еріком Кохом 2) Дистрикт «Галичина» - польське генерал-губернаторство (Львівська, Тернопільська, Дрогобицька, Станіславська області без північних районів) 3) «Трансністрія» - провінція Румунії (Одеська, південь Вінницької, захід Миколаївської; окремо увійшли Чернівецька і Ізмаїльска області.4) Прифронтова зона під владою військової адміністрації (Чернігівська, Сумська, Харківська, Донбас та узбережжя Азовського моря, південний Крим). Нацистський «новий порядок»: Утворення окупаційної адміністрації, що складалась з каральних органів, до роботи в яких притягалось місцеве населення; Масовий терор, каральні операції, концтабори, знищення мирного населення (особливо євреїв); Вивезення до Німеччини обладнання, сировини, продуктів, творів мистецтва, чорнозему. Налагоджування роботи підприємств, електростанцій, залізниць, 12-14-годинний робочий день, мізерна заробітна плата. Примусова колективна праця селян, вилучення всього врожаю на потреби окупантів. Примусове вивезення молоді до Німеччини.

71. Радянський рух опору в Україні. До 1941 р. сталінське керівництво СРСР, розраховуючи в майбутній війні вести боротьбу на ворожій території, не подбало про підготовку організаторів підпілля і партизанської боротьби. Ця робота розгорнулася в ході війни. До вересня 1941 р. в Україні були створені 33 підпільні обкоми партії і 3, 5 тис. диверсійно-партизанських груп. Проте дуже скоро німці, не без допомоги місцевого населення, змогли виявити і розгромити підпільників. Так, до літа 1942 р. з 3, 5 тис. вищезазначених груп залишилося тільки 22. Проте на початок 1942 р. на території України діяло більше 90 партизанських загонів. Серед них своєю чисельністю, організованістю й активністю виділялися партизанські з'єднання під командуванням С. Ковпака, Є. Руднєва, А. Сабурова, Н. Наумова, П. Вершигори. Прагнучи налагодити централізоване керівництво партизанським рухом, ДКО ЗО травня 1942 р. створив при Ставці Центральний штаб партизанського руху (ЦШПР), начальником якого було призначено П. Пономаренка. В червні 1942 р. почав діяти Український штаб партизанського руху (УШПР), підпорядкований безпосередньо ЦК КП(б)У. Начальником штабу було призначено Т. Строкача. У місті Енгельс Саратовської області була створена спеціальна школа з підготовки партизанських командирів, підривників, зв'язківців, диверсантів і так далі. Особливо активний радянський партизанський рух в Україні розвернувся в 1943 р., коли більшість загонів, що раніше базувалися в брянських лісах, були перекинуті на українську територію, в основному до Полісся. У лютому-березні 1943 р. здійснив свій знаменитий рейд по Карпатах найчисленніший із партизанських загонів - С. Ковпака. Однією з причин того, що цей рейд виявився достатньо успішним, була та обставина, що ковпаківці досягли тимчасової угоди про нейтралітет із командирами УПА. Проте дуже швидко ця угода була порушена, і бої між радянськими партизанами і частинами УПА поновилися.. Боротьба з партизанами відволікала значні сили німців. Інколи вони кидали в каральні рейди до 50 тис. солдатів і офіцерів, але знищити партизанський рух були не в змозі.

72. Діяльність ОУН-УПА. Після того, як Німеччина продемонструвала своє негативне ставлення до створення самостійної української держави, подальша співпраця між німцями та ОУН стала неможливою. 4 грудня 1941 р. керівництво ОУН поставило перед своєю організацією стратегічне завдання: " Готуватися до довгої, затяжної і наполегливої боротьби з німецькими окупантами і дотримуватися тактики накопичення сил". Оскільки німці розформували українські батальйони " Нахтігаль" і " Роланд", перед ОУН встало питання про створення власних озброєних сил. На території України цим займався один із лідерів організації Н Лебідь. Вже влітку 1942 р. на Волині й у Поліссі з'явилися перші озброєні загони бандерівського крила ОУН. Підпільні організації ОУН були створені в багатьох містах України. Захист членів ОУН покладався на спеціально створену " Службу безпеки" (СБ). Насамперед оунівці узяли на себе функцію захисту місцевого українського населення від німецьких окупантів, радянських і польських партизан. Днем створення Української Повстанської Армії (УПА) офіційно вважається 14 жовтня 1942 р. - день Покрову Святої Богородиці. Ще влітку 1941 р. на Волині сформувався досить великий український партизанський загін під командуванням Т. Боровця (Бульби). Боровець оголосив себе головним отаманом України і продовжувачем справи С. Петлюри. Спочатку, дотримуючись нейтралітету по відношенню до німців, загін вів активні бойові дії проти відступаючих частин Червоної армії. Боровець діяв самостійно, не підкоряючись ніякій організації або владі. Взимку 1942 р. до загону Боровця почали приєднуватися озброєні частини ОУН-М. Влітку 1943 р. Представники ОУН-Б вели переговори з Боровцем і мельниківцями про об'єднання, але успіху не досягли. 18 серпня частини УПА силоміць роззброїли загони Боровця і ОУН-М і приєднали їх до себе. Діяльність ОУН у повоєнний період умовно можна поділити на два етапи: змістом першого етапу (1945—1946) було відкрите протистояння великих з'єднань, ар'єргардні бої, на другому (1947— 1950) — починає переважати підпільна боротьба, удари невеликих бойових груп, затухаюча активність. Загибель командувача УПА Р. Шухевича (5 березня 1950 р.) стала поворотним пунктом — після неї фактично закінчився організований опір на західноукраїнських землях, хоча окремі невеликі загони УПА діяли ще до середини 50-х років.

73. Визволення українських земель від нацистських загарбників. Визволення України почалося під час Сталінградської битви (листопад 1942 — лютий 1943 р.), яка поклала початок корінному перелому у війні на користь СРСР. Перші населені пункти України в східному Донбасі були звільнені в грудні 1942 р. Остаточне ж визволення українських земель почалося в ході Курської битви (5 липня—23 серпня 1943 р.). 23 серпня війська Степового фронту звільнили Харків. У вересні-жовтні 1943 р. розгорнулася героїчна битва за Дніпро, уздовж якого німці намагалися створити неприступну лінію стратегічної оборони («Східний вал»). Кульмінацією битви за Дніпро було визволення від окупантів Києва. Визволення правобережної України: - Житомирсько-Бердичівська операція 24 грудня 1943 – 14 січня 1944 (Війська 1-го Українського фронту завдали поразки групі армій «Південь» і створили можливість оточення ворожих військ на Корсунь-Шевченківському виступі); Корсунь-Шевченківська операція 24 січня – 17 лютого 1944 (було створено умови для подальшого визволення Правобережжя, ворог утратив убитими 55 тис. солдатів і офіцерів, понад 18 тис. потрапили в полон, радянські війська захопили велику кількість бойової техніки і озброєння); Рівненсько-Луцька (приблизно в той же час; було звільнено Луцьк, Рівне, Проскурів, Тернопіль, Вінницю); Нікопольсько-Криворізька 30 січня – 29 лютого 1944 визволили Нікополь та Кривий Ріг. Звільнення Півдня України: 13 березня – 16 квітня – звільнено Херсон, Миколаїв, Одесу. Кримська наступальна операція 8 квітня – 12 травня 1945 (звільнення Криму, Чорноморський флот повернув свою основну базу в Севастополі). Звільнення західноукраїнських земель: Проскурівсько-Чернівецька операція 4 березня – 8 квітня 1945 (вороже угруповання було розколоте на дві частини; радянські війська вийшли в передгір’я Карпат); Львівсько-Сандомирська операція 13 липня – 29 серпня 1944 (була знищена група гітлерівських армій «Північна Україна»), Яссько-Кишинівська операція 20 – 29 серпня 1944 р(розбили групу гітлерівських армій «Південна Україна»); Карпатсько-Ужгородська операція жовтень 1944 р. (завершилося визволення всієї території України)

74. Внесок українського народу у перемогу над нацистами. На початку війни Україна упродовж 13 місяців стримувала наступ фашистських орд і тільки наприкінці липня 1942 р. була повністю окупована загарбниками. Після окупації території України розпочався масовий партизанський рух, який завдав німецьким військам відчутних втрат. Невеликі партизанські загони, а також цілі партизанські з'єднання під командуванням С. Ковпака, О. Федорова, С. Наумова, П. Вершигори вели " рейкову війну". У західних областях України велику територію очистили від загарбників вояки ОУН -УПА. Значну диверсійну роботу в містах України вели підпільники (Кудря, Бевз, Теліба). На фронтах Вітчизняної війни у складі радянських військ було близько 6 млн українців; кожен другий із них загинув, кожен другий із тих, хто залишився живим, став довічним калікою. 2072 українці було удостоєно вищого звання в СРСР - Героя Радянського Союзу. Із 15 фронтів більше половини очолювалося маршалами та генералами - українцями з походження (А. Єременко, С. Тимошенко, П. Рибалко). Героїчні зусилля знадобилися під час евакуації підприємств на схід країни. Це вимагало не лише великих зусиль, а й людських жертв. З України було вивезено і введено в дію на нових місцях понад 500 великих підприємств, у тому числі - тракторний, електромеханічний, турбогенераторний, паравозобудівний заводи з Харкова, " Більшовик", " Ленінська кузня", " Точелектроприлад" та інші з Києва. На схід їхали і кваліфіковані робітники, фахівці. На нових місцях доводилося працювати ненормований час у надзвичайно важких умовах - за відсутності житла, кепського харчування. З України в тил СРСР у перші місяці війни було переправлено понад 5 млн голів худоби. Великий внесок в перемогу зробили також укр. вчені, діячі мистецтва (група укр. вчених на чолі з Доброхотовим розробила нові методи виплавки броньованих сталей, інститут клінічної фізіології АН УРСР під керівниц. Богомольця розробив ефективні методи лікування ряду інфекційних, травматичних захворювань)

75. Повоєнна відбудова і розвиток України (1945 – середина 1950-х рр.) Особливості відбудови в Україні: - Відбудова передбачалась п’ятирічним планом (1946-50 рр) – Значні масштаби відбудовних робіт – Розрахунок в основному на свої сили з частковим застосуванням німецької техніки – Відбудовувалась перш за все важка промисловість та енергетика (80% з усіх капіталовкладень) за рахунок легкої (12%) та с\г (7%) – Українська економіка відбудовувалась не як окремий комплекс, а як частина загальносоюзної системи – Доля України в загальносоюзній системі зменшувалась до 7% - Непропорційна рух удеології (рух передовиків, трудові подвиги) – Кількісні показники переважали якісні. – Головне джерело відбудови – ентузіазм. – Нестача робочої кваліфікованої сили, технологій. – Почалась електрифікація радгоспів, колгоспів. – Газифікація населених пунктів – 1947р. – скасовано карткову систему (призвело до зростання цін на продукти). – Голод 1946-47. Наслідки відбудови: - Повоєнні роки відзначені новою компанією ідеологічних «проробок» діячів культури і мистецтва – Головні зусилля населення України концентрувались у сфері промисловості. Повоєнна п’ятирічка була виконана достроково, а промислове виробництво 1950 р. зросло у порівнянні з 1940 на 15% - С/г України було другорядною галуззю – Завершилось об’єднання України, і жителі Сходу, Придніпров’я, Півдня і Правобережжя з одного боку, Галичини, Закарпаття, Буковини з іншого – почали інтенсивне спілкування між собою, обмінюватись життєвим досвідом, культурними здобутками. Розширились можливості їх взаємного зближення, усвідомлення спільності історичної долі. – Радянізація Західної України значно ослабила збройний опір західноукраїнського населення (УПА) – В ході радянізації народного господарства Зх України, освіта, наука, партійні, радянські, комсомольські, правоохоронні й репресивні органи мали у своєму складі відряджених зі Сх. республік УРСР спеціалістів, а «сумнівні» елементи депортувались в східні райони СРСР.

76. Міжнародна діяльність України у повоєнний період. Участь України в створенні ООН. Питання про повоєнні кордони України вирішувались на Тегеранській і Ялтинській конференціях. Участь брали СРСР, США, Великобританія. (Сталін наполягав на лінії Керзону). Західні кордони України регулюються повоєнними договорами: 1945 р. – договір з Польщею та Чехословаччиною (Закарпаття), 1946 – з Румунією (Пд. і Пн. Бесарабія). 4 березня 1944 р. Верховна Рада УРСР прийняла закон про утворення Народного комісаріату закордонних справ республіки; 6 травня 1945 р. українська делегація прибула до Сан-Франциско на установчу конференцію ООН і активно включилася в роботу. На першій сесії Генеральної Асамблеї ООН Україну обрано до складу Економічної і соціальної ради, а 1948—1949 pp. була постійним членом Ради Безпеки. Молода українська дипломатія була досить активною. У липні 1946 р. вона бере участь у Паризькій мирній конференції, у лютому 1947 р. укладає мирні договори з Італією, Румунією, Угорщиною, Болгарією та Фінляндією. Стає членом ЮНЕСКО. На Дунайській конференції 1948 p., що розглядала питання про права судноплавства на Дунаї, українська делегація, підтримуючи СРСР, виступила проти збереження конвенції 1921 p., яка забезпечувала привілейоване становище в цьому регіоні недунайських держав — США, Англії та Франції. Представники УРСР увійшли до Всесвітньої Ради Миру. У вересні 1951 р. у Києві відбулася перша Українська республіканська конференція прихильників миру. Україна підтримала прохання про вступ до ООН Цейлону та Лаосу. Українські дипломати в 50-х рр.. працювали в 16 міжнародних організаціях, підписали 60 мирних угод і конвенцій. Україні формально було надано право встановлення прямих міжнародних відносин, але відсутність реального суверенітету, справжньої державності республіки робили це право нездійсненним на практиці. Тому пропозиції урядів Англії та Судану щодо встановлення прямих дипломатичних відносин з Україною так і залишилися без відповіді.

77. Україна в умовах десталінізації. (1953-1964). Причини та передумови десталінізації: - Кризові явища, в яких перебувала легка промисловість, с\г та рівень життя населення. – 19-й з’їзд КПРС проголосив курс: «наздогнати й перегнати провідні капіталістичні держави за всіма показниками», «розгорнути будівництво комуністичного суспільства» - Атмосфера загального страху в умовах репресій, тоталітарної системи. – Смерть Йосипа Сталіна 1953 р. 5 березня. – Боротьба за владу між реформаторами й сталіністами. Складові десталінізації: «відлига» - процес спроб лібералізації суспільно-політичного життя, проведення значних соціально-економічних реформ; зростання ролі рад у порівнянні з партійними органами; республіки отримали більше повноважень і почалась нова хвиля українізації; лібералізація суспільно-політичного життя (ліквідація системи масових репресій, ГУЛАГу, зміна системи судочинства, децентралізація управління), реабілітація – політичний процес із відновлення історичної правди і справедливості щодо необґрунтовано репресованих громадян, депортованих народів, впроваджено амністію; критика Сталіна; реорганізація силових відомств і зміна принципів їх роботи, відбулись зміни в законодавстві щодо системи покарань. (стосувалось політ.злочинців). Було ліквідовано Військові трибунали МВС. В 1956 на 20 з’їзді партії в Москві Хрущов виступив про культ особи, розкритикував Сталіна повністю. Під час Відлиги виходить «Саміздат», діяльність Шісдесятників – творча інтелігенція, яка займалась українською культурною справою, влаштовували вечорі пам’яті жертв репресій. Організовують Українську робітничо-селянську спілку (Лук’яненко очолив), мета якої: вихід з СРСР. Павличко, Стус, Драч, Костенко – члени шістдесятників.

78. Економічні реформи М. Хрущова. Реформи с\г: 1) Передбачалось укріплення матеріально-технічної бази колгоспів, матеріальне заохочення мешканців села, підвищення закупівельних цін на с\г продукцію, зменшення податків на присадибне господарство. Наслідки: с\г стало рентабельним. 2) Почалась програма освоєння цілинних земель Казахстану, Сибіру. Наслідки: 100 тис. молодих людей і 90 тис. машин було відправлено. 3) Програма розширення посівів кукурудзи (до 1961 –займала 20% посівної площі) Наслідки: Врожайність кукурудзи не збільшилась, порушилась система сівозмін, виснажились грунти, знизилась врожайність зернових. 4) В 1956 р. зменшувались присадибні ділянки, в містах заборонялось мати. Заборонялось годувати худобу зерном, хлібом, крупами. Наслідки: продукти тваринництва зникали з ринкової торгівлі, що вело до загострення продовольчої проблеми. 5) 1957 – 1960 – кампанія по укрупненню колгоспів та по перетворенню їх на радгоспи. Наслідки: Радгоспи забезпечували зарплату та пенсійне забезпечування. 6) Ліквідування МТС. С\г техніку мали викупити колгоспи за завищеними цінами. Наслідки: Зросли борги колгоспів державі, умов для збереження та утримання техніки не було. 7) У с\г ввели територіальну систему управління: створювались виробничі колгоспно-радгоспні управління, які об’єднували 3-4 райони. Наслідки: Зріс бюрократичний апарат. В промисловості: - Ліквідовано низку міністерств союзного та союзно-республіканського значення; Розширились права республіки у формуванні бюджету, у питаннях матеріально-технічного оснащення, збуту продукції, капіталовкладень. – Замість галузевих міністерств створено територ. органи управління, щоб наблизити управління до виробництва: територія України ділилась на 11 економічних регіонів, на чолі кожного –Раднаргосп. В соціальній сфері: - Скорочується робочий день: перехід на 5-годинний робочий день. Скасовано кримінальну відповідальність за самостійне залишення підприємств. – Селяни отримали паспорти, стали отримувати заробітну плату. – В 1956 на 80% збільшилась пенсія. – Почалось масове житлове будівництво, покращився побут і інфраструктура. 1957 – гоніння на церкву. 1959 – новий шкільний закон (мали право обирати мову навчання дітей).

79. Україна в умовах наростання кризи радянської системи: економічний аспект (1965-1985рр) Зміна стану економіки України відбувалась за етапами. У промисловості: 1) 1966 – 1970 рр: порівняно високі темпи розвитку, відносна самостійність підприємств; освоєння нової техніки і матеріалів; створення єдиної енергосистеми республіки; завершення електрифікації сіл. 3) 70-ті рр – Елементи госпрозрахунку зводились нанівець плановою економікою; зростання продуктивності праці та обсягів виробництва не відповідало рівню заробітної плати; залучення нових джерел сировини та робочої сили; зниження якості продукції; застарівання основних виробничих фондів; забруднення природного середовища відходами мінерально-сировинного комплексу; форсоване будівництво підприємств «великої хімії», небезпечний рівень концентрації атомних електростанцій. У сільському господарстві: 1) 1966 – 1970 рр – Затверджено гарантовану оплату праці колгоспників за тарифними ставками відповідних категорій робітників і службовців радгоспів; забезпечення села новими машинами; використання мінеральних добрив; впровадження більш урожайних районованих сортів зернових і технічних культур; поліпшення кадрового складу колгоспів і радгоспів; збільшення валової продукції с\г. 2) 70-ті рр. – Темпи розвитку суттєво уповільнились; приріст аграрного сектора економіки значно зменшився; недосконалість колгоспно-радгоспної системи; міграція сільського населення до міст; гострий дефіцит робочої сили в колгоспах і радгоспах; ліквідація малоперспективних населених пунктів; знищення прискореними темпами чорноземів (затоплені, підтоплені, засолені); систематичне залучення до с\г робіт студентів, солдатів, робітників, інженерно-технічних і наукових працівників. Таким чином економічна криза через: - дефіцит товарів; відмова або повільне запровадження нових технологій; невисока якість більшості товарів; продовольча криза; хронічна криза сільського господарства; прихована інфляція (зростання цін при незмінних розмірах заробітної плати; переважно екстенсивний шлях розвитку економіки; висока затратність виробництва, енергоємність і матеріалоємність продукції; поява тіньової економіки («цеховики»).

80. Суспільно-політичне життя в Україні (1945-1985рр) Побоюючись ослаблення своєї влади, Ста­лін скерував зусилля на обмеження впливу військовиків на су­спільно-політичне життя країни. 13 січня 1953 р. в пресі повідомлялося про ви­криття " терористичної групи" лікарів. У ті ж роки провадилася кампанія " боротьби проти безрідного космополітизму". Жертви - актор і режисер С.Міхоелс, поет П.Маркиш Космополітом оголошували будь-яку людину, яка цікавилася західними музикою, літературою, живо­писом. З’явилась ждановщина (від імені провідника і організатора політики, секретаря ЦК ВКПБ Жданова) – політика масових репресій проти творчої інтелігенції. Лисенко, користуючись підтримкою Сталіна, 1948 р. розпочав кампанію викриття " вейсманістів-морганістів" і критики генети­ків, яку ще називають " лисенківщиною". Було заборонено такі перспективні напрями в науці, як квантова фізика, теорія ймовір­ності та ін. У часи десталінізації: «відлига» - процес спроб лібералізації суспільно-політичного життя, проведення значних соціально-економічних реформ; лібералізація суспільно-політичного життя (ліквідація системи масових репресій, ГУЛАГу, зміна системи судочинства, децентралізація управління), реабілітація – політичний процес із відновлення історичної правди і справедливості щодо необґрунтовано репресованих громадян та депортованих народів у часи Сталінізму. Лютого 1956 р. – 20 з’їзд КПРС, де Хрущов критикував культ особи Сталіна. В Україні зароджується дисидентський рух. Поява дисидентів стала відповіддю на деформацію радянської політичної системи, на порушення прав і свобод громадян УРСР (Лук’яненко,. Горинь, Стус, Горська, В. Чорновіл). Були створені організації: Об’єднана партія визволення України, Український національний комітет, Український національний фронт, Українська робітничо-селянська спілка. В епоху Брежнєва відбувся поворот до неосталінізму: було відновлено поважне ставлення до Сталіна, порушувалися громадянські права і свободи, демократичній активності людей навішувався ярлик злочинного інакомислення, здійснювалися незаконні репресії. (Перший секретар ЦК КПУ Шелест, який проявляв наполегливість у захисті інтересів республіки в економіці, у мовній і культурній сферах, був усунутий. Натомість наступником став Щербицький, який здійснив «чистку» КПУ, виключивши із неї близько 37 тис. осіб.

81. Україна в роки перебудови. Смерть Л.Брежнєва в 1982 р. Наступником стає Ю.Андропов. У 1984р. він помирає. Ю. Андропова змінив К. Черненко, який у 1985 р. теж помирає. Настав час М. Горбачова. Шляхи виходу з кризи: Прискорення соціально-економічного розвитку на основі форсування науково-технічного прогресу. Створення за три п’ятирічки виробничого потенціалу, що дорівнював би вже накопиченому за роки радянської влади. Створення нових виробничих потужностей в електроенергетиці, галузях важкої промисловості та хім..індустрії. Розв’язання житлової проблеми. Забезпечення предметами повсякденного вжитку всіх жителів країни. Виконання продовольчої програми. В сусп..-політ. житті: звільнення політв’язнів. оновлення партапарату. практика виборців партійних керівників таємним голосуванням з кількох кандидатур. Визнання неспроможності існування концепції «розвинутого соціалізму». Переосмислення історичного минулого, критичний аналіз радянського устрою. Прояви гласності: Видано твори раніше заборонених письменників і поетів. Почав працювати Український культурологічний клуб в Києві, в діяльності якого активно брали участь інтелігенція, дисиденти, політв’язні. Відновила роботу громадська група сприяння Гельсінських угод – «Український гельсінський союз». Поява незалежних від партійних структур політ клубів, громадсько-політичних об’єднань. Відбулися установча конференція «Товариства укр.. мови ім.. Шевченка», «Меморіалу». Створення масового громадсько-політичного руху на підтримку перебудови – РУХу. \\26 квітня 1986 р. вибухнув реактор Чорнобильської атомної електростанції.\\. В другій половині 80-х – погіршення економічної ситуації (не було вироблено чіткого плану проведення нових змін, нічого не зроблено для структурної перебудови промисловості, зношеність основних фондів підприємств, не вдалось впровадити в виробнгицтво найновіших досягнень вітчизняних вченів). Реформи в політ. системі: Вищим законодавчим органом держави оголошувався З’їзд народних депутатів. Передбачався поступовий перехід влади від партапарату до конституційних органів. Партія визнавала політичний плюралізм і багатопартійність. (УРП, СДПУ, УНП, ДСУ, ПДВУ, УМА, ПЗУ).

82. Розпад СРСР. Проголошення державної незалежності України. Демократично налаштовані сили в Україні починають активно виступали проти перебування республіки у складі СРСР, за українську державну самостійність. Такий розвиток подій не влаштовував й самого М. Горбачова, тепер уже як Президента СРСР. Намагаючись не допустити переростання " суверенізації" союзних республік у процес, який би привів до створення незалежних держав, М. Горбачов почав маневрувати. Він, зокрема, запропонував проект так званого нового Союзного Договору і став наполягати на тому, щоб союзні республіки його підписали. Консервативна частина КПРС виступила проти будь-яких поступок союзним республікам, за збереження СРСР як єдиної держави. Ці реакційні сили (так званий ДКНС) у ніч на 19 серпня 1991 р., ізолювали М. Горбачова на його кримській дачі та усунули його від влади (серпневий путч). Проти заколотників рішуче виступив Б. Єльцин, кваліфікувавши їхні дії як правореакційний антиконституційний переворот. Українське керівництво, зокрема Верховна Рада, зайняло вичікувальну позицію. Тільки тоді, коли московський заколот фактично було придушено, українське керівництво почало діяти. 26 серпня 1991 р. Президія Верховної Ради України приймає указ " Про тимчасове припинення діяльності Компартії України". 30 серпня того ж року була прийнята постанова " Про заборону діяльності Компартії України". Одночасно з цим прокомуністичні сили у Верховній Раді та за її межами розгорнули кампанію на захист компартії. Ще одна частина членів колишньої компартії України 26 жовтня 1991 р. оголосила про створення Соціалістичної партії України. (Мороз). Відновила свою діяльність ОУН - під орудою колишнього Президента УНР в екзилі М. Плав'юка. 24 серпня 1991 р. Верховна Рада України приймає Акт проголошення незалежності України. Він був підтверджений всенародним референдумом 1 грудня 1991 р. В ньому взяло участь 84, 2% виборців, з яких 90, 3% проголосували за незалежність України. Того ж дня Президентом України було всенародне обрано Л. Кравчука. 7 грудня 1991 р. у Біловезькій Пущі зібралися лідери Білорусії (С. Шушкевич), Росії (Б. Єльцин) та України (Л. Кравчук), провели переговори і наступного дня підписали угоду про створення натомість СРСР Співдружності Незалежних Держав. 21 грудня того ж року в Алма-Аті відбулася зустріч керівників незалежних держав колишнього СРСР. У прийнятій декларації зафіксовано, що з утворенням СНД Радянський Союз припиняє своє існування.

83. Основні напрямки міжнародного співробітництва України на сучасному етапі. Реакція світового співтовариства на результати референдуму 1 грудня 1991 р. була дуже дружньою: протягом грудня незалежну Україну визнали 68 держав. На другий день після референдуму про визнання нової держави оголосили Канада і Польща, 3 грудня — Угорщина, 4 — Аргентина, Болгарія, Болівія, Росія і Ховатія. Сьогодні Україну визнали близько 200 держав світу. У більшості з них діє понад 100 українських представників різних рівнів — посольств, консульств. Діють 5 постійних представництв України у міжнародних організаціях. Член 47 міжнародних та міжурядових організацій (Всесвітній поштовий союз, Рада Європи, ЄЕП, СНД, ОБСЄ, ІКАО, МВФ, Світовий Банк, ІМО і т.к.). Величезне враження, зокрема, справили на міжнародну громадськість добровільна відмова України від ядерної зброї (1994 p.). Принципи зовнішньої політики України: - Багатовекторність; - Прогнозованість і стабільність; - Збереження позаблокового статусу; Зміцнення міжнародного миру і стабільності у світі; - Зовнішньополітичні пріоритети України Основні напрямки реалізації: 1) Подальше співробітництво з ЄС, здобуття статусу асоційованого члена ЄС. На цьому шляху передбачається приведення українського законодавства відповідно до стандартів ЄС, забезпечення прав людини, більш активний розвиток економічного співробітництва та ін. 2) Прагнення України до вступу в НАТО 3) Головні пріоритети у відносинах з Росією — зміцнення стратегічного партнерства з одночасним зменшенням залежності від російських енергоносіїв; підписання угоди про Єдиний економічний простір (ЄЕП) 4) У відносинах зі США Україна прагне до довгострокового, взаємовигідного і рівноправного співробітництва. 5) Розв'язання територіальних суперечок із сусідніми державами, налагодження нормального двостороннього і багатостороннього співробітництва в усіх сферах. 6) Територіальні проблеми залишаються у відносинах з Румунією та Росією 7) Налагодження стабільних взаємовигідних економічних і політичних зв'язків з країнами Сходу, Африки і Латинської Америки 8) Участь у миротворчих операціях ООН (Ліван, Ліберія, Косово (Сербія), Боснія і Герцеговина та ін.).

84. Економічний розвиток України в умовах незалежності. Незалежна Україна успадкувала від радянських часів командно-адміністративну економіку, яка повністю себе вичерпала і потребувала ринкового реформування. Однак упродовж тривалого часу реформи в економічній сфері проводилися вкрай невдало, що ввело економіку у стан глибокої кризи, яка супроводжувалася шаленим підвищенням цін, жорстокою інфляцією, зростанням безробіття як явного, так і прихованого, катастрофічне падіння виробництва. Цій кризі сприяли і об'єктивні чинники: розрив старих господарських зв'язків внаслідок розпаду СРСР, застаріле обладнання та виробничі технології, неправильна структурна побудова економіки та залежність України від імпортних енергоносіїв. Тільки у другій половині 90-х рр. ситуація почала змінюватися на краще завдяки проведенню приватизації, залученню іноземних інвестицій, стабілізації фінансової і грошової системи (наприклад, введення 1996 р. нової грошової одиниці - гривні). 2000 р. в Україні вдалося подолати економічний спад. Почалося зростання економічних показників. У другій половині 1990-х рр. була проведена аграрна реформа, що ліквідувала колгоспно-радгоспну систему. Ці сільськогосподарські підприємства були замінені агрофірмами, які працюють на основі земельної оренди у колгоспників, що є власниками земельних паїв. Однак в економічній сфері завдяки пануванню бюрократії - чимало зловживань, до яких можна віднести корупцію, недобросовісну приватизацію тощо. Не сприяє економічному розвитку і недосконале податкове законодавство, що призвело до зростання тіньового сектору економіки на всіх рівнях. До складних економічних наслідків призводить невміле керування економічними процесами та система приписок економічних показників, що збереглася з радянських часів. Прикладом цього згубного впливу може бути продовольча криза, яка виникла у червні 2003 р. - через завищення показників збирання зернових 2002 р. та надмірний продаж українського зерна за кордон. З 2005 р. було поставлено завдання забезпечення зайнятості для більшої частини населення, створення мільйони нових місць. Тривають негативні процеси у відтворенні населення. За кілька останніх років чисельність населення в Україні скоротилась з 52 млн. до 49 млн. чоловік. Від 5 до 7 млн. українців вимушені виїздити на роботи за кордон переважно у країни ЄС та Росію.