Внутрішній устрій Пахомієвих монастирів

Внутрішньою організацією, яку надав преп. Пахомій своїм монастирям, за устроєм життя вони значно відрізнялись від монастирів анахоретського типу Нижнього Єгипту. Влада, регламентація і кара (епітимія) – це принципи, які лягли в основу внутрішнього устрою Пахомієвих монастирів. Цими трьома середниками анахорети відмовлялись послуговуватись, а анахоретські монастирі застосовували дуже рідко.

Головною монашою чеснотою в Пахомієвих монастирях стає послушаніє, яке наполегливо звеличують у аскетичній літературі. Несправних іноків преподобний виганяв із монастиря.

Анахорети, як правило, не бажали чинити суд чи карати тих, які провинились. “Одного разу пресвітер вигнав із церкви брата, який прогрішився. Авва Віссаріон встав і вийшов разом із ним кажучи: І я також грішник”[xliv][44]. “Колись у Скиті брат впав у гріх. Братія, зібравшись, послали за анахоретом Мойсеєм, але він не хотів іти. Тоді послав по нього пресвітер зі словами: Ходи, на тебе чекає зібрання. Авва встав, узяв зіпсуту корзину, набрав туди піску і пішов. Брати, вийшовши йому назустріч, запитали: Що це значить, отче? Старець відповів: Це гріхи мої сипляться позаду мене, але я їх не бачу, а прийшов тепер судити чужі гріхи. Почувши це, брати вже нічого не казали брату, що згрішив, але пробачили йому”[xlv][45]. Ці приклади вказують, наскільки новими і своєрідними для тодішнього чернецтва були принципи влади, регламентації і кар, введені преп. Пахомієм.

Тому не дивно, що і сам Пахомій, маючи на увазі таку розбіжність прийнятих ним принципів із загальною подвижницькою практикою, інколи сумнівався у їх правильності. “Одного разу до авви Пахомія Тавенісійського прийшов преп. Макарій Олександрійський. Пахомій запитав його: Якщо брати не додержуються порядку, чи добре є вчити їх? Авва Макарій відповів: Учи і строго суди своїх підлеглих, але зі сторонніх не суди нікого”[xlvi][46]. Справа Пахомія була також схвалена главою анахоретства преп. Антонієм, який сказав до тавенісійських монахів, що навідались до нього: “Пахомій дуже прислужився Господеві, об’єднуючи всі оці полчища і підпорядковуючи їх єдиному правилу служіння Господеві”.

Внутрішній устрій монастирів преп. Пахомія, хоч і відрізнявся від інших форм монашества тогочасного Єгипту, проте відповідав реальним духовним потребам тогочасності. Він був пристосований для людини посередніх моральних можливостей. Коли до монастиря в Тавенісі інкогніто вступив один анахорет, він відразу перевершив усіх своїми подвигами[xlvii][47].