Термінологічний словник. Великий перелом” – період розвитку СРСР після нової економічної політики до початку курсу на індустріалізацію і колективізацію

" Великий перелом” – період розвитку СРСР після нової економічної політики до початку курсу на індустріалізацію і колективізацію. Вперше термін був запропонований у 1929 р. “Великий перелом” означав радикальний перехід до “соціалістичної” перебудови села.

Геноцид – (від грец. - рід і лат. - вбиваю) – здійснювані владою масові переслідування, гоніння і навіть знищення певної національної, етнічної, расової, соціальної, культурної, або релігійної спільноти.

Депортація – - примусове виселення з місця постійного проживання й навіть вигнання за межі держави осіб (частини населення), що визнані правлячим режимом як соціально небезпечні.

Диктатура – необмежена влада особи, класу чи іншої соціальної групи, яка спирається на силу, а також відповідний політичний режим.

Індустріалізація – процес створення великого машинного виробництва в усіх галузях господарства країни.

Колгосп – колективне господарство селян, створене за принципом артілі.

Колективізація (усуспільнення) – соціалістична перебудова сільського господарства шляхом об єднання дрібних одноосібних селянських господарств у великі колективні господарства - колгоспи.

Конфедерація (спілка, об'єднання) – союз окремих суверенних держав, об'єднаних спільними керівними органами, створений для певних цілей, переважно зовнішньополітичних і воєнних.

Командно-адміністративні методи управління – сукупність форм і методів управління суспільства, згідно з якими діяльність людей стимулюється переважно засобами адміністративного примусу.

Комнезами (комітети незалежних селян) – громадська організація, яка

використовувалась більшовиками для зміцнення своєї соціальної бази на селі.

Коренізація – політика, яку проводили більшовики з 1923 р., спрямована на підготовку, виховання й висування кадрів корінної національності, врахування національних факторів при формуванні державного апарату, організацію культурно-освітніх закладів, видання преси мовами корінних національностей.

Культ особи (від лат.– шанування, поклоніння) – єдиновладдя тоталітарного типу, часто релігійного характеру, що означає раболіпство, сліпе поклоніння.

Неп (нова економічна політика) – політика, запропонована радянською владою у березні 1921 р., яка відмінила політику " воєнного комунізму", замінила продрозкладку продподатком, а також відновила товарно-грошові відносини, торгівлю.

Репресія (придушення) – захід державного примусу, покарання,

Розкуркулення – кампанія експропріації селянських господарств у 30-ті роки, складова частина примусової колективізації. Формально спрямована проти найзаможніших селян (1, 5 відсотків в Україні, на практиці - вилилась у репресії проти значної кількості середняків).

“Розстріляне відродження ” – так називали плеяду українських діячів культури, яка з'явилася в 20-ті роки, сприяла відродженню духовності, а в 30-ті роки була репресована.

СВУ (Спілка Визволення України) – сфабрикований органами НКВС судовий процес проти цієї організації, яка нібито ставила за мету повалення радянської влади в Україні шляхом збройного повстання.

Суверенітет – незалежне від будь-яких сил, обставин і осіб верховенство; незалежність держави у зовнішніх і внутрішніх справах.

Терор (походить від латинського - страх, жах) – розправа з політичними противниками шляхом насильства.

Тоталітаризм (тотальний, повний) – спосіб організації суспільства, який характеризується всебічним і всеохоплюючим контролем влади над суспільством, загальнообов’язковою ідеологією.

Українізація – політика державно-партійних органів УРСР у 20-ті і на початку 30-х років ХХ ст.., спрямована на більш органічне впровадження радянсько-комуністичної ідеології в Україні силами національних кадрів і в доступній для місцевого населення формі.

Федерація – союзна держава, до складу якої входять державні утворення – суб’єкти федерації.

Ухил (за політичною термінологією 20-30-х рр.) – відхилення від “генеральної” (основної) лінії комуністичної партії, певний напрям діяльності та поглядів, яких притримувалась частина партії, не згодна з більшістю (“анархо-синдикалістський”, дрібнобуржуазний, соціал-демократичний, правий).

Питання для самоконтролю:

1. Які політичні чинники зумовили новий поділ українських земель після Першої світової війни і завершення національно-визвольних змагань українського народу в 1917-1920 рр.?

2. Які головні причини зумовили необхідність переходу до нової економічної політики? Що спричинило її кризу?

3. У чому полягали основні політичні аспекти українізації?

4. Які соціально-політичні наслідки для України мали форсована індустріалізація і насильницька колективізація?

5. Як відбувалося утвердження тоталітарного режиму в Україні?

6. Проаналізуйте наслідки репресій в Україні у політичній, економічній, духовній і культурній сферах.

Тестові завдання:

1. Із наведених у дужках варіантів відповіді виберіть правильний: „Нова економічна політика” (неп) була проголошена більшовиками на (ІХ, Х, ХІІ) з’їзді РКП(б), який відбувся у березні (1919, 1920, 1922) року.

2. Більшовики вважали завданням політики „українізації”:

а) утвердження національної свідомості і державного патріотизму серед українських громадян;

б) перебудову культури в Україні на ідеологічних засадах марксизму;

в) розбудову української державності та незалежності.

3. Згідно з першим п’ятирічним планом економічного розвитку України, затвердженим у 1929 р., основні капіталовкладення спрямовувалися у:

а) сільське господарство;

б) легку та харчову промисловість;

в) металургію, енергетику, машинобудування;

г) хімічну промисловість.

4. Більшовикам вдалося реалізувати план форсованої колективізації українського села:

а) оскільки українське селянство щиро вірило в ідеали комунізму та підтримувало політику КП(б)У;

б) завдяки насильницьким методам, масовим репресіям та голоду;

в) тому, що створені колгоспи швидко довели переваги колективного господарства над індивідуальним.

5. Згідно з рішеннями Паризької мирної конференції 1919 р., а також положеннями Ризького мирного договору 1921 р., західні та північно-західні території України:

а) формували незалежну Українську державу;

б) увійшли до складу УСРР;

в) увійшли до складу Польщі, Румунії, Чехо-Словаччини.