Тема 7. Українська національна революція

Рр.

Приступаючи до вивчення теми, доцільно уяснити, що проблеми державотворення в Україні у 1917-1920 рр. були пов’язані з функціонуванням трьох українських урядів: Центральної Ради, гетьманщини, Директорії, а також створенням і діяльністю на західноукраїнських землях Західноукраїнської Народної Республіки. При вивченні теми доцільно розглянути наступні питання:

1. Створення Центральної Ради. Проголошення автономії України та відродження її державності.

2. Українська Держава гетьмана Павла Скоропадського.

3. Діяльність Директорії в Україні.

4. Встановлення радянської влади. Початок формування тоталітарного режиму.

Розгляд першого питання слід починати з впливу подій Лютневої демократичної революції в Росії на піднесення національно-визвольної боротьби в Україні та передумов створення Центральної Ради як органа державного самоврядування українського народу.

Зверніть увагу, що на відміну від Росії, де після Лютневої революції боротьбу за владу вели дві протилежні політичні сили, в Україні виникла третя сила – національна, що виражала інтереси всього українського народу. Представником Тимчасового уряду в Києві став Виконавчий комітет, який утворили члени міської думи, банкіри, великі підприємці. Водночас соціалістичні партії, здебільшого російські, формували паралельні органи влади - Ради робітничих і селянських депутатів. Доцільно розглянути їх ставлення до державного самовизначення українського народу. Для об'єднання українських політичних сили, що були на той час роздроблені, постала необхідність утворення національного центру. 3-4 березня 1917 р. на зборах Товариства українських поступовців та українських соціал-демократів була створена Українська Центральна Рада (УЦР), яка очолила національно-демократичну революцію в Україні. Покажіть її взаємодію з існуючими владними структурами (Тимчасовим урядом і Радами) та охарактеризуйте перші кроки діяльності (проведення з’їздів, Всеукраїнського національного конгресу, створення Генерального секретаріату).

Основними напрямками політичної програми Центральної Ради були: 1)боротьба за національно-територіальну автономію; 2) підготовка до виборів в Установчі збори з метою розв’язання питання про автономію України у складі Росії; 3)надання національним меншинам рівних політичних прав. Однак в УЦР не було єдиної думки про майбутній статус України. “Самостійники” виступали за негайне проголошення незалежності. “Автономісти” (М.Грушевський, В.Винниченко) бачили Україну автономною республікою у федеративному союзі з Росією.

Визнання Національним конгресом Центральної Ради представницьким, законодавчим органом України стало першим кроком у відродженні нації на шляху державотворення.

З’ясуйте суть перших Універсалів Центральної Ради та причини її компромісу з Тимчасовим урядом.

Ставши провідною силою українського народу, Центральна Рада запропонувала Тимчасовому уряду співробітництво й висунула пропозицію утворити при ньому посаду комісара з українських справ, надати Україні автономію в межах федеративної Росії та погодитись на українізацію армії, навчальних закладів, адміністративних установ на українській території. Однак домагання української делегації були відхилені. З огляду на підйом національного руху, Центральна Рада 10 червня 1917 р. видала Перший Універсал “До українського народу...”, який проголошував автономію України. Вслід за цим 15 червня 1917 р. було утворено Генеральний секретаріат– уряд автономної України, який очолив В.Винниченко. Прийняття І Універсалу сприяло консолідації (єднанню) українського суспільства.

Проголошення Універсалу занепокоїло Тимчасовий уряд і до Києва прибула делегація з його міністрів. Вона визнала право України на автономію і погодилася, щоб Центральна Рада представляла крайовий орган влади в Україні. В свою чергу УЦР пішла на політичний компроміс, давши згоду не здійснювати заходів щодо встановлення автономії до скликання Всеросійських установчих зборів. Ці положення лягли в основу Другого Універсалу (липень 1917 р).

Подальші події характеризуються наростанням політичної кризи. Більшовики, після невдалої спроби на початку липня підняти повстання в Петрограді, взяли курс на збройну боротьбу і встановлення диктатури пролетаріату. 25 жовтня Тимчасовий уряд було повалено. Визначте ставлення Центральної Ради до збройного перевороту більшовиків у Петрограді і причини проголошення Української Народної Республіки, проаналізуйте програму розбудови УНР.

У Києві більшовикам захопити владу не вдалося. За допомогою військових частин Центральна Рада встановила контроль над містом і вжила заходи для запобігання анархії та громадянської війни. Щоб захистити державні права українського народу, УЦР 7 листопада 1917 р. видала Третій Універсал, який проголошував створення Української Народної Республіки. В Універсалі містилася також програма основних напрямків діяльності УНР: 1) зберігався федеративний зв’язок з небільшовицькою Росією, 2) до скликання Всеукраїнських Установчих зборів влада належала Центральній Раді і Генеральному Секретаріатові, 3) приватна власність на землю ліквідовувалась і земля передавалась трудовому народу без викупу, 4) передбачалося підписання миру з Німеччиною та її союзниками, 5) підтверджувалися демократичні свободи (слова, зборів, преси), 6) запроваджувався 8-годинний робочий день, гарантувалися виплата заробітної плати і вирішення трудових конфліктів через профспілки, 7) гарантувалися права національних меншин. Однак програма соціально-економічних перетворень не була реалізована.

Історичне значення Третього Універсалу полягає в проголошенні української державності у формі УНР, що стало головним підсумком державної розбудови в 1917р. Проте, задекларувавши створення УНР, Центральна Рада не проголосила її повної незалежності, чим втратила сприятливий для державотворення політичний момент.

Розгляньте дії більшовиків щодо проголошення Української Соціалістичної Радянської Республіки, проаналізуйте причини загострення боротьби між Центральною Радою та Раднаркомом Росії, уясніть причини проголошення незалежності УНР.

Центральна Рада не визнала Раднарком на чолі з В.Леніним новою владою в Росії. Вона підтримувала уряди Кубані, Дону, Криму, Молдови, що вели боротьбу з більшовиками, дозволила пересування через територію України козачих військ, які направлялися на Дон до отамана Каледіна, роззброювала червоногвардійські загони.

4 грудня 1917 р. Раднарком Росії направив Центральній Раді ультиматум під назвою “Маніфест українського народу з ультимативними вимогами до Української Центральної Ради”, в якому заявив про визнання УНР та її права на відокремлення, але невизнання УЦР і поставив вимогу припинити зазначені дії.

Активізували свою діяльність Ради робітничих і солдатських депутатів. 25 грудня 1917 р. на першому з'їзді Рад вони проголосили Українську Соціалістичну Радянську Республіку, сформували вищий орган влади – Центральний Виконавчий Комітет, а згодом і перший радянський уряд – Народний Секретаріат. Центральна Рада оголошувалася поза законом, а всі постанови і розпорядження її уряду – недійсними. Отже, в кінці 1917 – на поч. 1918 рр. в Україні існувало дві влади й два уряди, один з яких перебував у Києві, а другий – у Харкові.

Відмова Центральної Ради виконувати вимоги Раднаркому привела до війни з більшовицькою Росією. Проти УНР було кинуто 30-тис. угрупування Червоної Армії на чолі з Антоновим-Овсієнком. Оголошення Раднаркомом відкритої війни змусило Центральну Раду піти на радикальні кроки. 9 січня (22 січня за нов. ст.) 1918 р. прийняла Четвертий Універсал, який проголошував УНР незалежною, суверенною державою українського народу. Генеральний Секретаріат був перейменований в Раду Народних Міністрів. Універсал передбачав встановлення дипломатичних відносин УНР з Польщею, Австрією, Румунією, Туреччиною та підписання мирного договору з Німеччиною та її союзниками. З'ясуйте умови підписання Брестського мирного договору і наслідки окупації України німецько-австрійськими військами. Проаналізуйте діяльність Центральної Ради в березні-квітні 1918 р. та причини її поразки.

Розглядаючи правління гетьмана П.Скоропадського, з'ясуйте як змінився державний устрій країни, порівняйте політичну діяльність Центральної Ради й Гетьманату. Розкрийте соціально-економічні перетворення гетьманського уряду, їх позитивні й негативні наслідки. Визначте основні підсумки правління П.Скоропадського та причини падіння гетьманської влади.

Загострення політичної ситуації та присутність окупаційних австро-німецьких військ призвели до кризи влади і падіння Центральної Ради. Його причинами були втрата УЦР довіри серед робітників і селян; невдоволення німецької адміністрації невиконанням умов Брест-Литовського мирного договору, а великих промисловців і землевласників - декларованою соціалістичною орієнтацією.

29 квітні 1918 р. у Києві відбувся державний переворот, який санкціонувала німецька окупаційна влада. Центральна Рада була розпущена, УНР дістала офіційну назву Українська держава. Державний політичний устрій, що становив військову диктатуру у вигляді монархії, або гетьманату повинен був затвердити новий парламент – сейм. Гетьману належала законодавча (видавав універсали) і виконавча (формував і контролював уряд – Раду міністрів) влада. Він же був головнокомандуючим і призначав Генерального суддю. Була організована гетьманська варта (поліція). Фактична влада в Україну належала окупантам.

Серед досягнень гетьманату слід відзначити створення дієвої адміністрації, боєздатних військових формувань, впровадження твердої валюти та здобутки в галузі освіти й культури. Законопроект з аграрного питання передбачав примусовий викуп земельних маєтків і розподіл землі між селянами з розрахунку до 25 десятин на особу. У зовнішній політиці гетьман прагнув домогтися визнання України на міжнародній арені. Особливе місце займали відносини з радянською Росією. В червні 1918 р. була укладена українсько-російська угода про перемир’я. На правах автономії до складу України повинні були увійти Крим і Кубань.

Водночас уряд П.Скоропадського припустив ряд фатальних політичних прорахунків, що посилили український опозиційний рух. До них належали явна залежність від німців, повернення земель великим землевласникам, введення каральних експедицій, надання притулку представникам колишньої російської верхівки, формування військового командування переважно з росіян.

При вивченні третього питання з’ясуйте, які опозиційні сили виступили проти гетьманського режиму, що являла собою Директорія, розкрийте її дії по відновленню УНР. Розгляньте як склалися відносини між Директорією і Раднаркомом Росії, чим була викликана передача Західної України Польщі? Уясніть суть і значення Акту Соборності України, поясніть причини поразки Директорії.

Директорія стала надзвичайним органом влади в Україні, створеним у листопаді 1918 р. для керівництва антигетьманським повстанням і відновлення УНР. Вона складалася з 5 чоловік (В.Винниченка, А.Макаренка, С.Петлюри, А.Андріївського, Ф.Швеця) і після повалення влади П.Скоропадського виконувала диктаторські функції.

У внутрішній політиці Директорія проголосила відновлення УНР, але без влади Центральної Ради; проведення аграрної реформи і ліквідацію приватної власності на землю; введення державного контролю за виробництвом та розподілом продукції; відновлення 8-годинного робочого дня, право на діяльність профспілок і проведення страйків. Вища законодавча влада передавалася Трудовому Конгресу – парламенту, який не мав спільної думки щодо майбутнього устрою України. Тому він самоліквідувався і 23 січня 1919 р. передав усю повноту влади Директорії.

22 січня УНР об’єдналася в соборну державу з Західноукраїнською Народною Республікою. Розкрийте обставини проголошення “Акту злуки українських земель” та його історичне значення. Чому спроба об’єднання залишилась тільки декларацією?

У зовнішній політиці Директорія орієнтувалась на країни Антанти (Англію й Францію), але ті відмовились визнати її і розпочали інтервенцію на півдні України. За допомогу у боротьбі з більшовиками вимагали реорганізації Директорії і виводу з її складу українських соціалістів.

Серед керівництва Директорії не було єдності у поглядах на перспективу державного будівництва. Глава уряду В.Чеховський виступав за введення радянської системи влади, але без диктаторських методів більшовиків. В.Винниченко відстоював парламентську систему. Пошук компромісів викликав постійні конфлікти (В.Винниченко – С.Петлюра). Директорія не змогла запропонувати програму реформ, яка влаштовувала б основну частину населення та не врахувала прорахунків Центральної влади.

Закінчуючи вивчення теми, дайте аналіз причин встановлення влади Рад в Україні у 1919-1920 рр., охарактеризуйте шляхи утворення партійно-державних структур влади, розкрийте політику “воєнного комунізму” та її наслідки.

Необхідно зазначити, що радянська влада впродовж 1917-1920 рр. встановлювалась тричі: перший раз – січень-квітень 1918 р.; другий – січень-липень 1919 р., третій – з грудня 1919 р.

Характеризуючи радянську систему державного устрою, слід підкреслити, що її стрижнем була більшовицька партія, яка мала значний вплив серед робітників і частини селянства, і яка у своїх стосунках з іншими політичними силами поступово перейшла від революційної демократії до усунення своїх опонентів і навіть союзників, до однопартійності й перетворення КП(б)У в державну монопольну керівну силу. Для зміцнення влади на місцях були створені надзвичайні органи – ревкоми (революційні комітети) та комбіди (комітети бідноти). Урядом України стала Рада Народних Комісарів України на чолі з Х.Раковським. У березні 1919 р. була прийнята перша радянська Конституція України.

Стосовно національно-державного будівництва, то більшовики спочатку задекларували суверенітет України, але згодом, спираючись на принцип інтернаціоналізму, пішли на поступове його згортання.

Торкаючись проблем економічної політики радянської влади, зверніть увагу на те, що вона скасувала поміщицьке землеволодіння й передала землю селянам. Після націоналізації промисловості робітники отримали право управляти підприємствами, 8-годинний робочий день і т.п. Але її реалізація здійснювалась жорстокими воєнними методами та репресіями. Механічне перенесення на український ґрунт російського досвіду “політики воєнного комунізму (введення на селі продрозкладки, державний контроль над виробництвом, скасування товарно-грошових відносин, введення карткової системи розподілу, мілітаризація праці) призвело до гострого протесту проти такого курсу більшовиків більшості українського населення. Внаслідок цього проти більшовицької влади в Україні виникли чисельні селянські повстання (Махна, Григор’єва, Тютюнника та ін.) В цілому політика більшовиків була спрямована на зміцнення влади методами позаекономічного примусу і терору.