Рослинність областей з періодичною засухою

Для великих територій тропіків, особливо для Африки, характерна сезонність, що виражається у зміні сезону дощів більш-менш тривалими періодами засухи. Для цих областей характерні листопадні ліси. Відповідно до збільшення аридності клімату (загальне зменшення кількості опадів і збільшення тривалості засухи) змінюється і тип лісу, що залежить від кількості опадів і пори року. При великій кількості опадів розвиваються мусонні ліси, при меншій − саванові ліси, при ще меншій − ліси змінюються на колючі чагарники і переходять у савани та колючолисті ксерофільні рідколісся.

Мусонні ліси − кількість опадів до 1500 мм на рік, період засухи до чотирьох - шести місяців. В основному ці ліси дуже схожі на вологі тропічні ліси, але в період з червня до жовтня більшість дерев скидає листя. В листопаді після мусонних дощів починається масове цвітіння кущів і трав. Найменша кількість квітучих рослин припадає на квітень, травень, червень. Кількість ліан і епіфітів у мусонних лісах незначна.

Мусонні ліси особливо розвинуті у Південній Азії, де велику площу займають так звані тикові та салові ліси. В тикових лісах панує тикове дерево (Tectona grandis) − могутнє листопадне дерево з чудовою деревиною, яка має широке господарське застосування. До початку засухи велетенські листки тику та інших рослин опадають. Лише частина кущів підліску зберігає листки і на час засухи. У салових лісах панує сал, або шорея потужна (Shorea robusta) − високе листопадне дерево з родини Dipterocarрасеае. Протягом сухих місяців спостерігається цвітіння дерева Butia monosperma (Fabaceae) та рослин з родини Amarillidaceae. Кількість ліан та епіфітів у мусонних лісах незначна.

7.2. Саванові ліси або «сухі тропічні ліси» − це ті сухі ліси, які бувають облиственими протягом періоду дощів. Дерева, здебільшого низькорослі, часто покручені, тут стоять досить рідко, не утворюють суцільного пологу. Зустрічаються і деякі вічнозелені дерева (пальми, хвойні). Підлісок у саванових лісах або зовсім відсутній, або складається із ксерофільних кущів. Трав'янистий покрив добре розвинутий і складається із злаків і дводольних. У період засухи дерева стоять безлисті, а трав'янистий покрив засихає. У рослин ксерофільних лісів листки тверді, мають добре розвинуту механічну тканину, вічнозелені пластинки невеликі, вкриті волосками і спрямовані косо до світла; інколи листків зовсім немає і стебла стають зеленими прутоподібними (Асасіа). Твердолисті рослини здебільшого гарно цвітуть, причому переважає жовте забарвлення. Ліани зустрічаються рідко, епіфіти – частіше. В таких сухих лісах розрізняють чотири основних типи.

Зона лісів міомбо − ліси на висоті 800-1800 м над рівнем моря, де опадів відносно багато (700-1300 мм на рік) − знаходиться на півдні Центральної Африки від Анголи через Замбію до Мозамбіку і місцями переривається ділянками сухих лісів інших типів. Характерні дерева з роду Brachystegia (цезальпінієві), виключно стійкі проти пожеж.

Сухі ліси мопане поширені в Намібії, Анголі, Зімбабве, Замбії, Трансваалі, Мозамбіку. Тут за чотири місяці випадає 400-800 мм опадів. Велике яскра­во-зелене дерево Colophospermurn mopane, листки якого довго залишаються на гілках і в посушливий період − майже повністю панує у деревостані (90%). Окремі дерева стоять рідко, рослини, які їх супроводжують, також покривають грунт не повністю. Залежно від умов місцезростання мопане досягає 5—17 м заввишки. Зовні воно нагадує центральноєвропейський дуб: як і у дуба, кора в нього сіра, з поздовжніми тріщинами. Сухі ліси мопане − відмінні пасовища для великої рогатої худоби. Листки цього дерева багаті на білок (12, 6 %), їх із задоволенням споживають. Для слонів ці листки — ласощі, а антилопи їдять навіть сухе листя.

У районі Судана і в Східній Африці на великих площах зустрічаються сухі ліси, до складу яких входять дерева роду Соmbretum і представники Fabaceae. Характерною є формація молочаїв.

Біля підніжжя Кіліманджаро зустрічається особлива форма таких лісів − типу фруктових садів, або садова савана. Тут густий ярус злаків, що досягає двометрової висоти; дерева, переважно з родини бобових (Cassia), не перевищують 10 м заввишки, широкі крони їх ніколи не змикаються з кронами сусідніх дерев, що і наводить на порівняння з фруктовим садом.

У тропічних районах Америки саванові ліси зустрічаються у Венесуелі, Перу. Вони представлені касіями і кактусами. Дуже цікавим типом колючого лісу є каатинга Бразилії, для якої характерні пляшкові і бочкоподібні дерева (Cavanillesia arborea з родини Bombaceae), а також колючі дерева, листкові сукуленти і безлисті стеблові сукуленти – кактуси, молочаї. На деревах зустрічаються чисельні епіфіти – Tillandsia usneoides (Bromeliaceae), Vanilla (Orchidaceae).

Савани. Це трав'яниста рослинність ксерофільного типу, що поширена в тропіках. Від степів відрізняється наявністю більш-менш розкиданих по всій території дерев, які мають товсту корку, що вкриває кору і захищає від засухи, та своєрідну крону − плоску або парасолеподібну, і в сухі періоди скидають листки. Трав'янистий покрив у савані ніколи не буває суцільним; злаки тут високорослі (до 3, 0 м), цибулинні рослини майже відсутні. Зрідка зустрічаються епіфіти-фікуси. Опадів випадає до 1000 мм на рік, період засухи 5-6 місяців. Савани займають широкі простори в Екваторіальній Африці, Індії, Америці (на північ і південь від Амазонки), Австралії.

У Південній Америці савани зустрічаються в двох областях – на північ (льяноси) та на південь (кампоси) від вологих тропічних лісів Амазонки. Для льяносів характерні різні злакові (Рanicum, Paspalum, Hymmachne), а також ландшафти з пальмами (Copernicia tectorum), стволи яких вкриті сіткою коренів епіфітних фікусів. В кампосах серед трав переважають злаки (Paspalum, Panicum, Andropogon, Aristida), осоки (Сагех), бобові, складноцвіті (Eupatorium, Vernonia).

В австралійських саванах зростають евкаліпти (Eucalyptus) та деревоподібні лілійні − так звані «трав'янисті» дерева (Xanthorrhoea).

Найбільш характерним деревом африканських саван є баобаб (Adansonia digitata) або мавп’яче хлібне дерево з родини Бомбаксові − листопадне дерево до 25 м заввишки і до 9, 5 м у діаметрі, це найдовговічніше дерево нашої планети, живе до 5 тис. років. Крім баобаба в саванах Африки зростає кігелія периста (Kigelia pinnata) або ковбасне дерево, пальма Hyphaene, два види кавового дерева (Coffea liberica, C. arabica), деревоподібні молочаї.