Рослинність субтропічного поясу

Рослинність субтропічного поясу у зв'язку з різноманітністю кліматичних умов також досить неоднорідна. Причому місцями навіть на незначних ділянках виявляються дуже різкі відміни у рослинному покриві, що зумовлюються великою різницею в інтенсивності інсоляції на сонячних і затінених схилах, характерною для цієї зони. Виключно різка вертикальна диференціація рельєфу (особливо в Євразії) призводить до того, що в субтропіках нерідко ділянки рослинності помірної зони чергуються з тропічною рослинністю.

Для субтропічної зони характерними є вологі вічнозелені субтропічні ліси, жорстколисті вічнозелені сухі ліси і чагарники, напівпустелі, пустелі.

Вологі вічнозелені субтропічні ліси поширені в Південно-Східній Азії, Північній та Південній Америці, Австралії, на півночі Нової Зеландії, в Африці, на Канарських островах, узбережжі Середземного моря, в Колхіді, на південному узбережжі Каспійського моря. Різкої межі між субтропічними вологими лісами і тропічними не існує. Поступово одні переходять у другі. Субтропічні відрізняються від тропічних меншою різноманітністю видового складу, особливо деревних рослин, зменшенням кількості ліан, епіфітів, рослин з дошкоподібними коренями і кауліфлорією. В них збільшується роль мохів і папоротей. Найбільша фітомаса в таких лісах 400 т/га, а річна продуктивність − 20 т/га сухої речовини.

Вологі лаврові ліси − це вічнозелені ліси, які займають невеликі площі у Новій Зеландії, на південних схилах Східних Гімалаїв, у Японії, Південній Америці (Середнє Чилі), Північній Америці (Флоріда, Тихоокеанське узбережжя), на Канарських островах, Мадейрі, в Португалії тощо. Свою назву вони дістали у зв'язку з характерними особливостями будови листків рослин, які їх утворюють. Більшість рослин цих лісів має листкові пластинки великі, овальні, шкірясті, блискучі, розташовані перпендикулярно до світла. Саме ці ознаки характерні для листка лавра, звідки і назва лісів. Для цієї формації також характерні дві групи хвойних рослин. У одних плоска блискуча хвоя розташована на гілках так, що вони схожі на перистий листок дводольних − червоне дерево (Sequoia sempervirens), Taxus, Cephalotaxus. Інші хвойних (Thuja occidentalis, Th. heterophylla) мають щільно розташовану лускоподібну хвою і гілка в цілому схожа на один листок, що розташований перпендикулярно до світла.

Фізіономічно вологі субтропічні ліси на всіх континентах схожі, але відрізняються за видовим складом.

У лісах цього типу в Північній Америці характерними є вічнозелені дуби (Quercus), Magnolia, Tsuga, Pseudotsuga, Mahonia; Південній Америці − падуби (Ilех), араукарії (Araucaria), чисельні мохи та папороті (особливо представники Hymenophyllaceae); Австралії − Agathis, Eucalyptus; Азії − магнолієві, хвойні, рододендрони; Середземномор'ї – лаври, рододендрони, дуже багато як наземних так і епіфітних папоротей (Davallia canariensis) і мохів

Вічнозелені субтропічні жорстколисті ліси і чагарники поширені в обох півкулях. За винятком Середземномор'я і Австралії вони займають дуже обмежені площі на західних окраїнах континентів.

Середземномор'я поділяють на два райони − Західне і Східне. Клімат Західного Середземномор'я більш м'який і вологий. Зменшення вологості із заходу на схід відбувається поступово. Так само поступово змінюється і характер рослинності. Характерною ознакою рослин цієї зони є листки, які відображають умови їх життя: вони дрібні, густо вкриті різноманітними волосками, спрямовані косо до світла; у деяких видів листки зовсім редуковані і пагони мають вигляд батогів, як у іспанського дроку (Spartium junceum). Жорстколисті рослини красиво цвітуть: квітки переважно жовтих кольорів і мають своєрідний сильний аромат завдяки наявності ефірних олій.

Кліматичні умови жорстоколистих лісів своєрідні. Літо дуже сухе і жарке, зима нехолодна (+5°С...+12°С). Опадів мало – 450-470 мм, випадають вони переважно взимку, під час літньої спеки рослини ніби перебувають у стані спокою і асимілюють дуже повільно. Найбільш характерними є різні види жорстоколистих кущів, причиною цього є або господарська діяльність людини, або ж кліматичні умови, коли тепле літо не збігається з дощовим періодом.

Жорстоколисті ліси і чагарники Середземномор'я складаються із вічнозелених дубів − кам'яного і коркового (Quercus suber, Q. petraea). Епіфіти майже відсутні, ліан дуже мало, крім деяких жимолостей (Lonicera) і ломоносів (Clematis). У цих лісах поширені суничник (Arbutus), верес (Еrіса), мирт, чист (Cistus), фісташка (Pistacia), олеандр (Nerium oleander), гранат (Punica granatum). Для жорстколистих чагарників характерні сланкі форми.

Жорстколисті ліси Америки, поширені в Південній і Середній Каліфорнії, дуже близькі до середземноморських. У них зростають вічнозелені дуби, суничник, мирт, сосна, яловець. Дуже характерною є Adenostoma з Rosaceae, багато видів мучниці (Arctostaphylos).

Жорстколисті ліси Австралії утворені різними видами евкаліптів, вони досить світлі, з добре розвинутим підліском з Fabaceae і Proteaceae. З інших видів характерними є акації і казуарини (Casuarina). Трав'янистий покрив досить багатий.

Жорстколисті чагарники в Австралії дуже різноманітні і називаються скребом. Листки у рослин скреба жорсткі, спрямовані ребром до світла, сіро-зелені, тьмяні, часто з восковою поволокою. Нерідко замість листків розвиваються філодії і колючки. Скреб у південно-західних, центральних і деяких інших районах Австралії займає величезні простори і естетично досить не привабливий, хоча видовий склад скребів багатий. Домінують бобові (акації), миртові (евкаліпти кущових форм), протейні, казуарини. Трав'янистих рослин дуже мало.