Україна Радянська: історія формування та специфіка

Функціонування національної державності у складі СРСР

А) оцінка національної політики більшовицької партії в Україні

Історія формування радянської державності достатньо складна і заплутана, до того ж переобтяжена суперечливими фактами, та незаперечним є одне: обидва сценарії утворення Радянського Союзу (ленінський федеративний і сталінський автономістський) базувалися на визнанні виключної ролі РКП(б)-ВКП(б)-КПРС в усьому суспільно-політичному житті і на території усього СРСР, причому партійні організації «незалежних» республік були у цілковитій залежності від Москви. Саме ця виключна суспільна роль РКП(б) – ВКП(б) – КПРС і звела нанівець ленінську ідею «федерації» незалежних республік. У свою чергу, для реалізації сталінського плану «автономізації» вона виявилася вкрай зручною і незамінною.

Цілком очевидно, що завдяки диктатурі партії, Й. Сталін і його подальші наступники утримували «на короткому повідку» усі республіки СРСР, хоча останні й мали законодавчо закріплений статус незалежних.

Необхідно зазначити, що більшовицька політика міжвоєнного періоду в Україні була позначена більш чи менш гучними кампаніями у галузі національного розвитку українців. Міцно тримаючи владу, компартійний центр без остраху розбудовував індустрію УСРР-УРСР, проводив політику коренізації – українізації, співпрацював з відомими діячами українського національного руху і навіть демонстративно переніс столицю УСРР на «батьківщину Центральної Ради» – у м. Київ. Взагалі, у своїй національній політиці сталінська влада уміла бути привабливою.

На думку канадського історика С. Єкельчика, Й. Сталін ревізував догмат К.Маркса щодо пролетарського інтернаціоналізму, ініціювавши розвиток соціалістичних націй. У подальшому ця новація віддзеркалилася у програмній тезі КПРС про єдність соціалістичного змісту і національної форми. Інакше кажучи, Й. Сталін не став руйнувати нації, як того вимагали класики наукового комунізму, що будували своє вчення на ідеї класової, а не національної, єдності людей, а перетворив їх на оплот соціалізму. Під час реалізації даної політики відбувся розквіт української культури (мови, освіти, науки, літератури, мистецтва) і, як наслідок, відчутно зріс авторитет соціалістичного державотворення. Згуртування українців у соціалістичну націю забезпечило суспільне утвердження патріотичних почуттів до радянської влади, що відіграло виключно важливу роль в усій подальшій історії нашого народу.