Література з теми

1. Історія України (підручник) 10 клас., Кульчицький С.В., Лебедєва Ю.Г., Генеза, 2010, с. 198-221

2. Історія України (підручник для ВНЗ), колектив авторів, кер. Зайцев Ю.Д., Світ, 2003.

3. Новітня історія України ч.І (підручник) 10 кл., Турчанко Ф.Г., Генеза, 2002

4. Історія України. Бойко О.Д. –К., 2004

Тема 11: Відновлення Радянської влади в Україні. Радянсько-польська війна та війна з Врангелем

Основні поняття: воєнний комунізм, Рада Народних Комісарів, ВУНК, боротьбисти.

План

1.Перемога Радянської влади в Україні та її діяльність в 1919 році.

2.Становлення однопартійної радянської системи.

3.Політика більшовиків в Україні на початку 1920 року.

4.Радянсько – польська війна в Україні.

5.Боротьба з Врангелем.

1. Щоб черговий наступ на Україну не виглядів як окупація, керівник українських комуністів Х.Раковський звернувся до В.І.Леніна з “Тезами з українського питання”, де йшлось про формальне визнання УСРР як нібито незалежної країни, що і підтримала Реввійськрада Росії в своєму наказі від 30 листопада 1919 року. Але це сталось уже після другого приходу більшовиків в Україну, коли вони сильно обпеклися на нашій землі Уже з приходом в Україну на початку 1919 року більшовики утворили Всеукрревком, а на місцях революційні комітети. (В лютому 1920 року він стане називатись Рада Народних Комісарів на чолі з Х.Раковським. Також виникне Всеукраїнський ЦВК, який очолить Г.Петровський (звідси назва міста Дніпропетровськ). В лютому 1919 року Всеукрревком переїхав у Київ, зробивши його столицею радянської України. Але крім назви цей уряд не мав нічого українського. Державною мовою була російська, адміністративна – також.. В Україні, як і в Росії вводилась політика воєнного комунізму, яка включала в себе проведення повної націоналізації всіх підприємств, мілітаризацію праці, централізм економічного і політичного життя, введення продрозверстки, заборона приватної торгівлі, скасування товарно-грошових відносин, зрівнялівка в розподілі.

Продрозкладка найбільше вдарить по сільському господарству, адже за планами В.Леніна саме Україна повинна була нагодувати Росію. По українських селах почались реквізиції збіжжя. Для придушення опору тих, хто чинив опір, було засновано за зразком Росії Всеукраїнську Надзвичайну Комісію, яку очолив єврей Й.Шварц а потім латиш Лаціс.Таким чином Україна опинилась під терором політичної поліції. Результатом дій більшовицької влади вже на літо 1919 року почались масові антибільшовицькі повстання. Проти них виступили навіть отамани пере- біженці Григорєв, Тютюнник, Нестор Махно та інші. В червні-липні 1919 року відбулось 328 повстань. Тому, після розгрому Денікіні, восени 1919 року більшовики діяли уже обачніше.

2. Одним з завдань російських більшовиків було підпорядкування і централізація багатоликого лівого руху в Україні. Він був перш за все представлений Українською Комуністичною Партією боротьбистів (УКПб). У березні 1920 року у Харкові на ІV конференції КП(б)У було озвучено угоду про злиття УКП(б) на чолі з Г.Гриньком, П.Любченко (до речі полтавцем за походженням) та О.Шумським з КП(б)У. Але з 15 тисяч боротьбистів до КП(б)У було прийнято лише 4 тисячі.

Досить сильною серед комуністів України була група так званих демократичних централістів (децистів), очолювана в Росії Т.Сапроновим. Саме в Україні ця група на рівні всеукраїнської конференції в березні 1920 року засудила дії Х.Раковського та Й.Сталіна по створенню концтаборів, мілітаризації економіки і т.п. Розправа була швидкою. Політбюро ЦК РКП(б) розпустило ЦК КП(б)У і призначило тимчасове бюро ЦК. В.Ленін з цього приводу на ІХ зїзді РКП(б) говорив: “Замість повстання боротьбистів, яке було неминуче, завдяки правильній лінії ЦК, чудово проведеній роботі т. Раковським, ми отримали те, що все краще увійшло в нашу партію під нашим контролем, з нашого визнання, а решта зникла з політичної сцени”. Згодом до КП(б)У ввійшли і рештки партії борбистів, яких до цього нараховувалось 7 тисяч осіб. Це сталось у червні 1920 року. Таким чином монопольне право на владу отримала в Україні, дякуючи “дружній” допомозі Росії, КП(б)У як частина Російської Комуністичної Партії (більшовиків), що ніяк не говорить про суверенність України.

3. Прийшовши на Україну втретє (і в останнє) більшовики знову запровадили в дію заходи “воєнного комунізму”. Так, в січні 1920 року Рад нарком РСФСР (а де ж тут український суверенітет), утворив Українську трудову армію для відбудови народного господарства. Для вилучення зерна у селян створювались комітети незаможних селян (комнезами). Селяни нібито повинні радіти, що їм більшовики роздали землі, але з іншої сторони продовжувалось примусове вилучення продуктів харчування у їхніх господарствах.

4. У 1919 році Польща, після проголошення своєї незалежності в листопаді 1918 року, захопила українські землі до річки Збруч в українсько-польській війні. Радянська Росія, будучи зайнятою війною з Денікіним, не змогла в 1919 році воювати з Польщею, але інтенсивно до неї готувалась. В цій ситуації Антанта надала допомогу Польщі (а чому не Україні). Весною 1920 року армія Польщі стала однією з найсильніших у Європі. У квітні 1920 року делегація УНР за дорученням С.Петлюри підписує Варшавську угоду про спільні дії українських і польських військ проти більшовицької Росії, за якою визнавалась незалежність УНР а кордон проходив по лінії, уже захопленій Польщею. С.Петлюра відмовився від Західної України, мотивуючи тим, що на цей час Галичина, за рішенням Антанти, ще вважалась “міжнародною територією”. За військовою конвенцією 24 квітня збройні сили УНР підпорядковувались польському командуванню. Утримання польських військ в УНР покладалось наукраїнську сторону а озброєння українського війська на польську сторону. Варшавська угода трималась в таємниці. Багато українських сил вважали, що відновлення незалежності УНР за допомогою Польщі є явище недалекоглядне.

25 квітня 1920 року розпочався спільний україно-польський наступ проти більшовиків в Україні. Три польські армії і дві українські дивізії захопили Житомир, Козятин а 6 травня – Київ. Польська армія на захоплених землях чинила грабежі і тому очікуваного на користь Польщі і С.Петлюри повстання проти Червоної Армії не відбулося. Тим часом більшовики, підтягнувши з Кавказу своїм ходом Першу Кінну Армію, яка по дорозі займалась грабежами, її зусиллями, та за участю інших підрозділів 5 червня прорвали фронт. 12 червня Червона Армія захопила Київ. Польська армія, а разом з нею і українські війська змушені були відступати. Західний фронт на чолі з М.Тухачевським почав наступ на Варшаву, а Південно-Західний-Егорова на Львів. Російські більшовики, окрилені надією світової революції створили по ходу Польський ревком в Бєлостоці і 8 липня в Тернополі проголосили ГСРР (Галицьку Соц. Рад. Республіку і утворили Галицький ревком. Загроза безпеці польській державності згуртувала поляків і вже на осінь 1920 року Червона Армія була відкинута за р.Буг, а згодом фронт знов дійшов до Житомира. В цих умовах в березні 1921 року у Ризі Польща підписує договір з Росією про мир, за яким не були враховані інтереси України. Кордон між Росією і Польщею пройшов по лінії Керзона (Керзон міністр закордонних справ Англії). Західна Україна відійшла до Польщі, а Центральна і Східна до Росії.

5. Після розгрому більшовиками Денікіна, частина білої армії відступила в Крим. Цю армію очолив барон П.Врангель, який утворив на півдні України так званий “Уряд півдня Росії”.(А де ж Україна?) Сподіваючись на підтримку селян цей уряд оголосив, що буде давати селянам землю за викуп. Земля ж поверталась великим землевласникам. П.Врангель відмовився від походу на Москву. Він вирішив захопити Донбас і у квітні 1920 року розпочав наступ в районі Перекопа, та Каховки. В кінці червня лінія фронту стабілізувалася по лінії Херсон- Нікополь-Бердянськ. На кінець вересня білі захопили Маріуполь і створили загрозу Катеринославу. Та через відсутність резервів наступ провалився.

Радянська сторона створила Південний фронт під командуванням М.Фрунзе. 2 жовтня 1920 року була підписана угода між Н.Махно і М.Фрунзе про спільні дії в обмін на випуск з радянських в’язниць анархістів, поставку в армію Махно продовольства і зброї. Головний удар був нанесений на Перекоп, в ході боїв за який було взято в полон 20 тисяч білих. Штурм Перекопу, який розпочався 7 листопада 1920 року здійснювало 200-тисячне військо, в якому були і махновці. Атакуючі, по груди в холодній воді перейшли Сиваш і вдарили в тил білих а потім рушили на Ялту і Севастополь. Ті білогвардійці, які не встигли евакуюватись на кораблях Антанти, були схоплені і в кількості біля 12 тисяч розстріляні червоними. Близько 150 тисяч врангелівців евакуювались до Туреччини. До речі в цей же час 18 листопада рештки армії С.Петлюри під ударами так званого Червоного козацтва В.Примакова і кінної бригади колишнього бандита а тепер комбрига Г.Котовського перейшла р.Збруч на польську територію. Водночас більшовики, після розгрому Врангеля, розгромили біля Перекопу війська своїх союзників бригаду Нестора Махно. Правда останній залишився в живих, так як в цей час лікувався від ран в Гуляй-Полі.

Таким чином в 1919 – 1920 році російські більшовики при допомозі своїх союзників в Україні завершили в основному боротьбу за повернення України під вплив Росії. Спроби С.Петлюри в 1919 році створити соборну, єдину Україну не дали результату, тому в 1920 році він звернувся за допомогою до Польщі, на умовах фактичної передачі частини України. Але і це не допомогло відновити незалежну Україну від Росії хоча б в обмежених територіях. Більшовики хоч і не змогли захопити всю Польщу, але в 1920 році оволоділи більшою частиною України і Кримом, розгромивши армію П.Врангеля.