Значення форм мезо- і мікрорельєфу

Форми мезорельєфу — це форми середніх розмірів
за висотою і протяжністю (кілька квадратних кілометрів). При-
кладом таких форм є яри, балки, улоговини, тераси, долини струм-
ків, горби тощо. Виникли вони в результаті геологічних процесів
денудації, утворення континентальних відкладів тощо.

Під мікрорельєфом розуміють дрібні форми рельєфу, які зай-
мають незначні площі і є деталями крупних форм. Сюди належать
горбочки, пониження, купини, невеликі западини, спучування, кар-
стові воронки, берегові вали тощо.

Елементи мезо- і мікрорельєфу перерозподіляють сонячну енер-
гію і вологу атмосферних опадів на даній території.

Перерозподіл сонячної енергії визначається наявністю схилів

неоднакової крутизни і експозиції. Північні схили у всі пори року
на всій території Північної півкулі дістають менше тепла, ніж пів-
денні, і тому холодні. Різниця температури грунту влітку між пів-
нічними і південними схилами при однаковій їх крутизні може до-
сягати 5—8°.

Особливості теплового режиму на схилах різних експозицій не-
однаково впливають на їх водний режим і характер рослинності.
Це зумовлює формування різнотипних грунтів. На південних схи-
лах грунти формуються в умовах відносно меншого зволоження і
більш контрастного температурного режиму, що характерно для
південнішої зони. У зв’язку з цим на південних схилах, як правило,
розвивається землеробство, а північні схили залишаються неосво-
єними.

Нерівності рельєфу зумовлюють стікання поверхневих вод. Во-
да атмосферних опадів стікає по схилах з підвищених елементів
рельєфу в понижені. В результаті підвищені ділянки втрачають
частину вологи, а грунти понижених одержують їх додатково.

З перерозподілом вологи по елементах рельєфу пов’язана міг-
рація твердих і водорозчинних продуктів вивітрювання і грунтоут-
ворення. Стікаючі по схилах дощові і талі води несуть з собою
частки грунту і розчинені сполуки, які акумулюються на понижених
ділянках. Таким чином, грунтоутворення на різних елементах ре-
льєфу відбувається в різних гідротермічних і геохімічних умовах.

За положенням на рельєфі і характером перерозподілу атмос-
ферних опадів виділяють три групи грунтів, які називають гене-
тичними рядами зволоження.

На підвищених елементах рельєфу в умовах вільного стоку по-
верхневих і при глибокому заляганні грунтових вод, тобто в авто-
номних ландшафтно-геохімічних умовах, під впливом низхідного
руху води по профілю формуються автоморфні грунти.

Гідроморфні грунти формуються на понижених ділянках рельє-
фу в умовах тривалого застою поверхневих вод або при неглибо-
кому (менше 3 м) заляганні грунтових вод, які збагачені хімічними
елементами і сполуками, принесеними з підвищених елементів.
Ці грунти формуються залежно від ландшафтно-геохімічних умов
під впливом висхідного руху води.

Грунти, які формуються в автономних умовах, але їх коротко-
часно затоплюють поверхневі води або вони формуються при не-
глибокому (3—6 м) заляганні грунтових вод, називають напівгід-
роморфними (лучно-чорноземні грунти).

Грунти, які формуються в умовах сезонного грунтового зволо-
ження, називають автоморфно-гідроморфними.

Залежність гідроморфних грунтів від хімічного складу порід і
грунтів підвищених елементів рельєфу називають геохімічним спо-
лученням грунтів.