Поняття про структуру грунтового покриву

Під структурою грунтового покриву розуміють пев-
ний тип його будови, тобто склад, конфігурацію і відносне положен-
ня територіальних одиниць грунтового покриву. Первинним ком-
понентом грунтового покриву за пропозицією В. М. Фрідлянда
(1965) прийнято елементарний грунтовий ареал — площу, яку зай-
мають грунти однієї класифікаційної одиниці. Елементарні грунтові
ареали генетично пов’язані між собою і утворюють певний просто-
ровий малюнок.

Система елементарних грунтових ареалів, які регулярно чергу-
ються між собою в просторі, утворюють грунтові комплекси, спо-
лучення. плямистості, варіації тощо.

Провідну роль у формуванні структури грунтового покриву ві-
діграють форми мезо- і мікрорельєфу. Закономірну зміну грунтів,
яка тісно пов’язана з елементами мезорельєфу, С. С. Неуструєв
назвав грунтовим сполученням. Кожній зоні властиві свої сполу-
чення грунтів за елементами рельєфу.

Так, для південнотайговоі підзони в умовах горбкуватого рельє-
фу є характерними сполученнями дерново-підзолистих, болотно-
підзолистих і болотних грунтів. Дерново-підзолисті грунти форму-
ються на вершинах і схилах горбів, болотно-підзолисті — на пере-
ходах від підвищень до замкнутих понижень, болотні — в замкну-
тих пониженнях.

У зоні широколистяних лісів вододіли займають ясно-сірі і дер-
ново-підзолисті грунти, схили — сірі лісові, а нижні ділянки схи-
лів — темно-сірі. Такий розподіл грунтів за рельєфом зумовлений
вилуговуванням CaCO₃ з вододілів і міграцією його до нижніх
ділянок рельєфу.

Просторову зміну грунтів, пов’язану з елементами мікрорельє-
фу, С. С. Неуструєв назвав грунтовими комплексами.

Грунтові комплекси — це чергування дрібних плям (від 1 м до
десятків метрів) грунтів, які контрастно відрізняються одна від
одної і приурочені до певних елементів мікрорельєфу. Їх виникнен-
ня зумовлено в основному перерозподілом вологи.

Прикладом грунтового комплексу є наявність в сухих степах
солонців в невеликих западинах на фоні каштанових грунтів.
В лісостеповій зоні на фоні типових чорноземів в блюдцях форму-
ються лучно-чорноземні грунти, а на схилах — вилуговані чорно-
земи.

Структура грунтового покриву може бути зумовлена не лише
формами рельєфу, а й іншими факторами: механічним і хімічним
складом грунтоутворюючих порід, впливом грунтових вод, рослин-
ністю тощо.

Тісний зв’язок між елементами рельєфу і характерними відмін-
ностями грунтів став основою розробки методу опорних ділянок
(«ключів») при картуванні грунтів. Суть цього методу в тому, що
на типовій для даного району ділянці встановлюється зв’язок еле-
ментів рельєфу з рослинними угрупованнями, із складом грунто-
утворюючих порід і характерними особливостями грунтів. Для цьо-
го закладають потрібну кількість грунтових розрізів на різних еле-
ментах рельєфу і встановлюють приуроченість до них грунтових
відмін. Добуті дані є гіпсометричною основою для картографування
грунтів даного району.

Розділ 5
ЛОКАЛЬНІ ФАКТОРИ ГРУНТОУТВОРЕННЯ

Розглянуті раніше фактори грунтоутворення — гір-
ські породи, клімат, живі організми і рельєф — є глобальними. Во-
ни впливають на процеси грунтоутворення на всій території суші.
Крім глобальних факторів є ряд локально діючих. Це виробнича
діяльність людини, грунтові води, вулканічний попіл та ін.