ГРУНТОВО-ГЕОГРАФІЧНЕ РАЙОНУВАННЯ

Грунтово-географічне районування — це поділ те-
риторії на грунтово-географічні регіони, однорідні за структурою
грунтового покриву, поєднанням факторів грунтоутворення і мож-
ливостями сільськогосподарського використання.

Сучасна схема грунтово-географічного районування розроблена
Грунтовим інститутом ім. В. В. Докучаєва (м. Москва) спільно з

іншими установами (1962). У цій розробці прийнято таку систему
таксономічних одиниць (1962):

1. Грунтово-біокліматичний пояс

2. Грунтово-біокліматична область

Для рівнинних територій Для гірських територій

Опорними одиницями грунтово-географічного районування є:
на рівнинних територіях—грунтова зона, в горах — гірська грун-
това провінція.

Грунтово-біокліматичний пояс — це сукупність грунтових зон і
гірських грунтових провінцій, об’єднаних подібністю радіаційних і
термічних умов. У межах кожного поясу виділяють грунтово-біо-
кліматичнІ області.

Грунтово-біокліматична область — це сукупність грунтових зон
і гірських провінцій, об’єднаних (крім радіаційних і термічних
умов) подібними умовами зволоження і континентальності, які зу-
мовлюють особливості грунтоутворення, вивітрювання і розвитку
рослинності на даній території. За ступенем континентальності об-
ласті поділяють на океанічні, континентальні і екстраконтиненталь-
ні, за характером зволоження — на гумідні, перехідні (субгумідні,
субаридні) і аридні.

Грунтова зона — ареал зонального типу грунту і супутніх йому
інтрозональних грунтів.

Грунтова провінція — частина грунтової зони, яка відрізняєть-
ся специфічними особливостями грунтів і умовами грунтоутворен-
ня (зволоження, континентальність, температура).

Грунтовий округ — частина грунтової провінції є певним типом
грунтових комбінацій, який зумовлений характером рельєфу і грун-
тоутворюючих порід.

Грунтовий район — частина грунтового округу, яка характеризу-
ється однотипною структурою грунтового покриву (закономірним
чергуванням в межах району тих самих грунтових комплексів).

Гірська грунтова провінція — ареал поширення чітко визначе-
ного ряду вертикальних грунтових зон, який зумовлений положен-
ням гірської країни в системі грунтово-біокліматичних областей.

Значення інших таксономічних одиниць районування грунтів од-
накові для рівнинних і гірських територій.

Тривалий час вчені багатьох країн працювали над проблемою
грунтово-географічного районування світу. Детальну характерис-
тику грунтового покриву Земної кулі наведено в спеціальних моно-
графіях і підручниках М. А. Глазовської (1972—1973), Б. Г. Роза-
нова (1977), М. М. Розова і М. М. Строганової (1979). Зусиллями
грунтознавців і агрономів різних країн складено загальну схему
грунтово-біокліматичних областей світу (див. картосхему на ст. 241).

Нижче наведено перелік грунтових областей, виділених на схе-
мі грунтово-біокліматичного районування світу:

Полярний пояс: П₁ — Північно-Американська, П₂ — Євразіат-
ська.

Бореальний пояс: а) тайгово-лісові області: Б₁ — Північно-
Американська, Б₂ — Ісландсько-Норвезька, Б₃ — Європейсько-
Сибірська, Б₄ — Берінгово-Охотська, Б₅ — Вогняноземельська;
б) мерзлотно-тайгові області: Бм₁ — Північно-Американська,.
Бм₂ — Східно-Сибірська.

Суббореальний пояс: а) лісові області; СБл₁ — Північно-Аме-
риканська східна, СБл₂ — Північно-Американська західна, СБл₃ —
Західно-Європейська, СБл₄ — Східно-Азіатська, СБл₅ — Південно-
Американська, СБл₆ — Новозеландсько-Тасманська; б) степові
області: СБ₁ — Північно-Американська, СБ₂ — Євразіатська,
СБ₃ — Південно-Американська; в) пустинні і напівпустинні обла-
сті: СБп₁ — Центрально-Азіатська, СБп₂ — Північно-Американ-
ська, СБп₃ — Південно-Американська.

Субтропічний пояс: а) області вологих лісів: СТл₁ — Північно-
Американська, СТл₂ — Східно-Азіатська, СТл₃ — Південно-Аме-
риканська, СТл₄ — Австралійська; б) посушливі області: СТ₁ —
Північно-Американська, СТ₂ — Середземноморська, СТ₃ — Східно-
Азіатська, СТ₄ — Південно-Американська, CT₅ — Південно-Афри-
канська, СТ₆ — Австралійська; в) пустинні і напівпустинні.
області: СТп₁ — Північно-Американська, СТп₂ — Афро-Азіатська,
СТп₃ — Південно-Американська, СТп₄ — Південно-Африканська,
СТп₅ — Австралійська.

Тропічний пояс: а) області вологих лісів: Тл₁ — Американська,
Тл₂ — Африканська, Тл₃ — Австрало-Азіатська; б) саванні обла-
сті: Т₁ — Центрально-Американська, Т₂ — Південно-Американ-
ська, Т₃ — Афро-Азіатська, Т₄ — Австралійська; в) пустинні і на-
півпустинні області: Тп₁ — Південно-Американська, Тп₂ — Афро-
Азіатська, Тп₃ — Південно-Африканська, Тп₄ — Австралійська.

Таке районування дає змогу оцінити в узагальненій формі по-
ширення головних типів грунтів Земної кулі в тісному зв’язку з
кліматичними умовами. Грунти і клімат, як відомо, є головними
факторами, які визначають біологічну продуктивність ландшафтів,
набір сільськогосподарських культур і їх урожайність. Тому грун-
тово-біокліматичне районування одночасно є і грунтово-агроеко-

логічним. Грунтово-біокліматичні області світу М. М. Розов і
В. М. Фрідлянд розглядають як агрогрунтові області.

В наш час найдетальніше вивчено грунтовий покрив Європи і
Азії. Тому фактичний матеріал третього розділу посібника базу-
ється в основному на даних літературних джерел, які присвячені
географії грунтів цих частин світу.

Розділ 14

ГРУНТИ ПОЛЯРНОГО (холодного) ПОЯСУ

В межах полярного поясу виділено дві полярні об-
ласті: Північно-Американська і Євразійська. В межах Євразійської
області виділено дві грунтові зони: арктичну і субарктичну (тунд-
рову).

Арктична зона займає острови Північного Льодовитого океану
і вузьку смугу азіатської частини материка. Субарктична зона тун-
дрових грунтів розташована на південь від арктичної. Вона про-
стягається від Скандинавії на схід до Берингової протоки. На
півдні межує з тайгово-лісовою зоною.

В грунтоутворенні арктичної і субарктичної зон багато спіль-
них рис.