Основні закономірності географічного поширення грунтів

Географія грунтів одночасно вивчає закономірності
просторових змін грунтів і причини цих змін. Причинами просторо-
вих змін грунтів є просторові зміни факторів грунтоутворення (клі-
мату, грунтоутворюючих порід, рельєфу, рослинності і тваринного
світу, діяльності людини, тривалості грунтоутворення тощо). Отже,
закономірності географічного поширення грунтів є результатом
складної взаємодії всіх факторів грунтоутворення.

Основними законами географії грунтів є: 1) закон горизонталь-
ної зональності; 2) закон вертикальної зональності; 3) закон фаці-
альності грунтів; 4) закон аналогічних топографічних рядів (зо-
нальних типів грунтових комбінацій).

Закон горизонтальної зональності сформулював В. В. Докуча-
єв у праці «К учению о зонах природы» (1899). Згідно з цим зако-
ном основні типи грунтів поширені на поверхні континентів земної
кулі широкими смугами (зонами), які послідовно змінюють одна
одну відповідно до зміни клімату, рослинності та інших факторів
грунтоутворення. Цей закон проявляється в наявності на земній

поверхні грунтово-біокліматичних поясів, які перетинають конти-
ненти. В Північній півкулі виділяють п’ять широтних грунтово-біо-
кліматичних поясів: полярний, бореальний, суббореальний, субтро-
пічний і тропічний. Для кожного поясу характерні свої ряди типів.
грунтів, які не зустрічаються в інших поясах.

Закон вертикальної зональності також відкрив В. В. Докуча-
єв, вивчаючи грунтовий покрив Кавказу. В гірських системах про-
стежується послідовна зміна типів грунтів у міру наростання абсо-
лютної висоти від підніжжя гір до їх вершин у зв’язку зі зміною
клімату, рослинності та інших факторів грунтоутворення. Склад
грунтових зон в гірських країнах в основному аналогічний складу
зон на рівнині.

Закон фаціальності грунтів обгрунтували Л. І. Просолов і
І. П. Герасимов. Суть його полягає в тому, що місцеві провінціаль-
ні (фаціальні) особливості клімату зумовлюють появу специфічних
місцевих ознак грунтів і навіть формування інших типів. Така різ-
номанітність зумовлена неоднаковою континентальністю клімату,
неоднаковим сезонним розподілом опадів тощо.

Закон аналогічних топографічних рядів (вчення про зональні
грунтові комбінації) остаточно сформулювали при проведенні ве-
ликомасштабних грунтово-картографічних досліджень для потреб
землевпорядкування. Основи його було закладено в працях
В. В. Докучаєва, М. М. Сибірцева, Г. М. Висоцького, М. О. Дімо,
С. О. Захарова, С. С. Неуструєва та інших вчених. Суть його в то-
му, що поширення грунтів на великих територіях (в межах зон) зу-
мовлене переважно впливом рельєфу, грунтоутворюючими порода-
ми та іншими місцевими умовами грунтоутворення. У всіх зонах ця
закономірність має аналогічний характер: на підвищених елемен-
тах залягають автоморфні, генетично самостійні грунти, яким влас-
тива акумуляція малорухомих речовин; на понижених елементах
рельєфу формуються генетично підпорядковані грунти (гідроморф-
ні), які акумулюють в своїх горизонтах рухомі продукти грунтоут-
ворення; на схилах залягають перехідні грунти. В наш час вивчен-
ня топографічних закономірностей поширення грунтів виділилось
в окремий напрям географії грунтів під назвою вчення про струк-
туру грунтового покриву (В. М. Фрідлянд, 1972).