Грунти східно-сибірської мерзлотно-тайгової області
Східно-Сибірська мерзлотно-тайгова область роз- ташована на захід від Єнісею і займає території Середнього і Схід- ного Сибіру. В межах області переважає гірський рельєф. Клімат екстраконтинентальний, майже вся територія зазнає впливу бага- торічної мерзлоти. Основний тип рослинності — модринові ліси. Грунтовий покрив області ще недостатньо вивчений, недосконала систематика і номенклатура грунтів.
Завдяки природним умовам в межах області виділено дві під- зони:
1. Підзона глейомерзлотно-тайгових грунтів північної тайги.
2. Підзона мерзлотно-тайгових грунтів середньої тайги.
Умови грунтоутворення. Екстраконтинентальний клімат області характеризується такими показниками: температура найхолодні- шого місяця коливається в межах –25—45°С, найтеплішого +12—19°С; середньорічна температура в різних районах колива- ється від –7 до –16°С; безморозний період триває від 40 до 100 днів, сума температур вище 10°С становить 400—1000 ° С в райо- нах північної тайги і 1000—1550°С в районах середньої і півден- ної тайги; річна сума опадів 150—350 мм; коефіцієнт зволоження 0, 44—1, 33. Зима в області тривала і сувора, літо коротке і прохо- лодне. Грунтоутворення відбувається під впливом багаторічної мерзлоти. Вона впливає на водний і тепловий режими грунту, на перебіг хімічних, фізико-хімічних і біологічних процесів. Низькі температури уповільнюють розкладання органічних решток, роз- виток рослин і біологічний кругообіг речовин в цілому.
Рослинність. Основними лісоутворюючими породами північної тайги є модрина даурська і чагарникова береза. Поверхня грунту вкрита мохами і лишайниками. На заболочених ділянках ростуть журавлина і багно болотне. Модринові ліси панують також і на території середньої тайги. В східних районах підзони на давніх алювіальних рівнинах сформувались остепнені і вологі луки (ала- си), на піщаних масивах—соснові ліси.
Грунтоутворюючими породами в цих регіонах є продукти вивіт- рювання корінних порід (елювій, делювій, колювій), характерними особливостями яких є важкий механічний склад, висока водоутри- муюча здатність і наявність мерзлого горизонту на глибині 75— 120 см.
Такі умови грунтоутворення зумовлюють характерні риси мерз- лотно-тайгових грунтів, а саме: малу потужність грунтового про- філю, відсутність процесу опідзолювання, уповільнений біологіч- ний кругообіг речовин, високий вміст фульвокислот у складі гу- мусу.
Грунти північної тайги. Основним зональним типом грунту під- зони є мерзлотно-тайговий, який поділяють на два підтипи: глейо- мерзлотно-тайговий і мерзлотно-тайговий кислий.
Глейомерзлотно-тайговий грунт формується переважно на ни- зинних територіях. Його профіль складається з лісової підстилки (5—7 см) і оглеєного горизонту, що поступово переходить в мерз- лотно-глейовий горизонт. Ці грунти ненасичені основами і мають. сильнокислу реакцію. У складі гумусу переважають фульвокис- лоти.
На понижених ділянках рельєфу формуються мерзлотні болот- ні грунти, їх профіль складається з торфового (20—30 см), оглеє- ного і глейового горизонтів. Мерзлотний горизонт залягає на гли- бині 40—60 см.
Крім того, на території північної тайги поширені мерзлотно-тай- гові кислі, тайгові підбури і залишково-карбонатні мерзлотно-тай- гові грунти.
За особливостями грунтового покриву підзону поділяють на дві провінції: Північно-Ленську та Індигірсько-Колимську.
Грунти середньої тайги. Тут переважають мерзлотно-тайгові кис- лі і мерзлотно-тайгові палеві грунти.
Мерзлотно-тайгові кислі грунти мають слабкодиференційованнй буруватого забарвлення профіль. Вміст гумусу 3—5%, в його складі переважають фульвокислоти. Реакція по всьому профілю кисла, насиченість основами і ємкість вбирання низькі.
Мерзлотно-тайгові палеві грунти поширені на території Цен- тральної Якутії. Вони сформовані на підвищених елементах рельє- фу на стародавньоалювіальних лесовидних суглинках та на елю- вії корінних порід під модриновими мохово-лишайниковими та мішаними модриново-березовими лісами. Генетичні горизонти ви- ражені нечітко, весь профіль має майже однаковий палево-бурий колір. Грунтоутворююча порода містить карбонати, які зумовлю- ють нейтральну або слабколужну реакцію цих грунтів. Ємкість вбирання становить 30—35 мг-екв на 100 г грунту, вбирний комплекс повністю насичений основами. Палеві грунти Якутії містять 3—5% гумусу.
На понижених ділянках надзаплавних терас, на аласах під лучно-різнотравною рослинністю Центрально-Якутської провінції формуються лучно-чорноземні грунти, які мають гумусний гори- зонт потужністю до 40 см, з вмістом гумусу до 10—12%. Цей тип має нейтральну або слабколужну реакцію, високу ємкість вбиран- ня (40—60 мг-екв на 100 г грунту), ГВК насичений основами.
На території підзони середньої тайги поширені також мерзлот- но-тайгові опідзолені грунти, мерзлотно-тайгові залишково-карбо- натні, тайгові солоді, солончаки та інші грунти. В межах підзони ви- діляють дві провінції: Середньо-Сибірську і Центрально-Якутську.
Більшу частину Східно-Сибірської мерзлотно-тайгової області займають гори, плоскогір’я, розчленовані плато. Структура верти- кальної зональності їх різноманітна залежно від ступеня континен- тальності і зволоженості клімату. Основними вертикальними поя- сами гірських масивів Сибіру є гірсько-тайговий з гірськими мерз- лотно-тайговими грунтами і гірсько-тундровий з гірсько-тундрови- ми дерновими і гольцово-дерновими грунтами.
Сільськогосподарське використання грунтів Східно-Сибірської області. Суворий клімат області перешкоджає розвитку землероб- ства. Сільськогосподарські угіддя північної підзони (в основному сіножаті і пасовиська) становлягь всього 0, 1% території. Орні зем- лі є лише на присадибних ділянках. Тут вирощують картоплю, ка- пусту та однорічні трави на корм худобі. Грунти потребують теп- лової меліорації, вапнування і високих доз добрив.
У підзоні розвинене оленярство, хутрове звірівництво та інші тваринницькі галузі. У середньотайговій підзоні землеробство та- кож слабко розвинене. Орні землі займають всього 0, 1%. У земле- робстві використовують в основному мерзлотно-тайгові палеві і лучно-чорноземні грунти Центральної Якутії. Розвиток промисло- вості у цьому регіоні потребує збільшення виробництва овочів, мо- лока і м’яса. Орні землі регіону потребують високих доз добрив, зрошення і захисту від вторинного засолення.
На заході підзони роль землеробства зменшується.
З тваринницьких галузей в підзоні розвинене м’ясо-молочне ско- тарство, табунне конярство, звірівництво та мисливський промисел.
|