Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Грунти східно-сибірської мерзлотно-тайгової області






Східно-Сибірська мерзлотно-тайгова область роз-
ташована на захід від Єнісею і займає території Середнього і Схід-
ного Сибіру. В межах області переважає гірський рельєф. Клімат
екстраконтинентальний, майже вся територія зазнає впливу бага-
торічної мерзлоти. Основний тип рослинності — модринові ліси.
Грунтовий покрив області ще недостатньо вивчений, недосконала
систематика і номенклатура грунтів.

Завдяки природним умовам в межах області виділено дві під-
зони:

1. Підзона глейомерзлотно-тайгових грунтів північної тайги.

2. Підзона мерзлотно-тайгових грунтів середньої тайги.

Умови грунтоутворення. Екстраконтинентальний клімат області
характеризується такими показниками: температура найхолодні-
шого місяця коливається в межах –25—45°С, найтеплішого
+12—19°С; середньорічна температура в різних районах колива-
ється від –7 до –16°С; безморозний період триває від 40 до 100
днів, сума температур вище 10°С становить 400—1000 ° С в райо-
нах північної тайги і 1000—1550°С в районах середньої і півден-
ної тайги; річна сума опадів 150—350 мм; коефіцієнт зволоження
0, 44—1, 33. Зима в області тривала і сувора, літо коротке і прохо-
лодне. Грунтоутворення відбувається під впливом багаторічної
мерзлоти. Вона впливає на водний і тепловий режими грунту, на
перебіг хімічних, фізико-хімічних і біологічних процесів. Низькі
температури уповільнюють розкладання органічних решток, роз-
виток рослин і біологічний кругообіг речовин в цілому.

Рослинність. Основними лісоутворюючими породами північної
тайги є модрина даурська і чагарникова береза. Поверхня грунту
вкрита мохами і лишайниками. На заболочених ділянках ростуть
журавлина і багно болотне. Модринові ліси панують також і на
території середньої тайги. В східних районах підзони на давніх алювіальних рівнинах сформувались остепнені і вологі луки (ала-
си), на піщаних масивах—соснові ліси.

Грунтоутворюючими породами в цих регіонах є продукти вивіт-
рювання корінних порід (елювій, делювій, колювій), характерними
особливостями яких є важкий механічний склад, висока водоутри-
муюча здатність і наявність мерзлого горизонту на глибині 75—
120 см.

Такі умови грунтоутворення зумовлюють характерні риси мерз-
лотно-тайгових грунтів, а саме: малу потужність грунтового про-
філю, відсутність процесу опідзолювання, уповільнений біологіч-
ний кругообіг речовин, високий вміст фульвокислот у складі гу-
мусу.

Грунти північної тайги. Основним зональним типом грунту під-
зони є мерзлотно-тайговий, який поділяють на два підтипи: глейо-
мерзлотно-тайговий і мерзлотно-тайговий кислий.

Глейомерзлотно-тайговий грунт формується переважно на ни-
зинних територіях. Його профіль складається з лісової підстилки
(5—7 см) і оглеєного горизонту, що поступово переходить в мерз-
лотно-глейовий горизонт. Ці грунти ненасичені основами і мають.
сильнокислу реакцію. У складі гумусу переважають фульвокис-
лоти.

На понижених ділянках рельєфу формуються мерзлотні болот-
ні грунти,
їх профіль складається з торфового (20—30 см), оглеє-
ного і глейового горизонтів. Мерзлотний горизонт залягає на гли-
бині 40—60 см.

Крім того, на території північної тайги поширені мерзлотно-тай-
гові кислі, тайгові підбури і залишково-карбонатні мерзлотно-тай-
гові грунти.

За особливостями грунтового покриву підзону поділяють на дві
провінції: Північно-Ленську та Індигірсько-Колимську.

Грунти середньої тайги. Тут переважають мерзлотно-тайгові кис-
лі і мерзлотно-тайгові палеві грунти.

Мерзлотно-тайгові кислі грунти мають слабкодиференційованнй
буруватого забарвлення профіль. Вміст гумусу 3—5%, в його
складі переважають фульвокислоти. Реакція по всьому профілю
кисла, насиченість основами і ємкість вбирання низькі.

Мерзлотно-тайгові палеві грунти поширені на території Цен-
тральної Якутії. Вони сформовані на підвищених елементах рельє-
фу на стародавньоалювіальних лесовидних суглинках та на елю-
вії корінних порід під модриновими мохово-лишайниковими та
мішаними модриново-березовими лісами. Генетичні горизонти ви-
ражені нечітко, весь профіль має майже однаковий палево-бурий
колір. Грунтоутворююча порода містить карбонати, які зумовлю-
ють нейтральну або слабколужну реакцію цих грунтів. Ємкість
вбирання становить 30—35 мг-екв на 100 г грунту, вбирний комплекс повністю насичений основами. Палеві грунти Якутії містять
3—5% гумусу.

На понижених ділянках надзаплавних терас, на аласах під
лучно-різнотравною рослинністю Центрально-Якутської провінції
формуються лучно-чорноземні грунти, які мають гумусний гори-
зонт потужністю до 40 см, з вмістом гумусу до 10—12%. Цей тип
має нейтральну або слабколужну реакцію, високу ємкість вбиран-
ня (40—60 мг-екв на 100 г грунту), ГВК насичений основами.

На території підзони середньої тайги поширені також мерзлот-
но-тайгові опідзолені грунти, мерзлотно-тайгові залишково-карбо-
натні, тайгові солоді, солончаки та інші грунти. В межах підзони ви-
діляють дві провінції: Середньо-Сибірську і Центрально-Якутську.

Більшу частину Східно-Сибірської мерзлотно-тайгової області
займають гори, плоскогір’я, розчленовані плато. Структура верти-
кальної зональності їх різноманітна залежно від ступеня континен-
тальності і зволоженості клімату. Основними вертикальними поя-
сами гірських масивів Сибіру є гірсько-тайговий з гірськими мерз-
лотно-тайговими грунтами і гірсько-тундровий з гірсько-тундрови-
ми дерновими і гольцово-дерновими грунтами.

Сільськогосподарське використання грунтів Східно-Сибірської
області.
Суворий клімат області перешкоджає розвитку землероб-
ства. Сільськогосподарські угіддя північної підзони (в основному
сіножаті і пасовиська) становлягь всього 0, 1% території. Орні зем-
лі є лише на присадибних ділянках. Тут вирощують картоплю, ка-
пусту та однорічні трави на корм худобі. Грунти потребують теп-
лової меліорації, вапнування і високих доз добрив.

У підзоні розвинене оленярство, хутрове звірівництво та інші
тваринницькі галузі. У середньотайговій підзоні землеробство та-
кож слабко розвинене. Орні землі займають всього 0, 1%. У земле-
робстві використовують в основному мерзлотно-тайгові палеві і
лучно-чорноземні грунти Центральної Якутії. Розвиток промисло-
вості у цьому регіоні потребує збільшення виробництва овочів, мо-
лока і м’яса. Орні землі регіону потребують високих доз добрив,
зрошення і захисту від вторинного засолення.

На заході підзони роль землеробства зменшується.

З тваринницьких галузей в підзоні розвинене м’ясо-молочне ско-
тарство, табунне конярство, звірівництво та мисливський промисел.


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.008 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал