Червоно-бурі грунти сухих саван
Зони червоно-бурих грунтів чітко виражені в Африці між 15° і 30° пн. ш. та на півдні на підгірних рівнинах на захід від Драконових гір. Порівняно невеликі масиви цих грунтів є в Мексиці, Бразилії, Індії, Південно-Східній Азії та Австралії
Формуються в районах з тривалістю сухого сезону 5—6 міся- ців і річною сумою опадів 400—800 мм. Середньорічна темпера- тура 24—28°С. Кілька місяців опадів не буває зовсім, а в сезон дощів часто бувають зливи. Коефіцієнт зволоження у сезон до- щів 0, 6—0, 8, а в сухий — 0, 3—0, 4.
Тваринний і рослинний світ сухих саван дуже різноманітний, біологічний кругообіг високоємкий і інтенсивний. Тут висока щі- льність життя і довгі харчові ланцюги. Загальна біомаса сухих саван становить 500—1500 ц/га.
Рослинний покрив представлений своєрідною формацією, яку називають сухою саваною. На широких просторах, вкритих тра- в’янистою рослинністю, поодиноко ростуть великі дерева: баобаб, акації, чагарники.
Взимку, коли в саванах жарко і сухо, дерева скидають листя, трави висихають. В сезон дощів савана зеленіє, трави виростають до 1 м і вище.
Біологічна продуктивність природного рослинного покриву до- сягає 80—100 ц/га, значна частина якого припадає на кореневу систему. Більша частина біомаси в цей же рік знищується шля- хом мінералізації і поїдання численними дикими тваринами. На- земну фітомасу у великій кількості поїдають крупні травоїдні ссавці: слони, носороги, зебри, жирафи, антилопи, мавпи, за яки- ми полює велика кількість хижаків — леви, гепарди, гієни, шака- ли. Крім того, як надземну, так і підземну масу інтенсивно поїда- ють терміти. Все це призводить до того, що на поверхні грунту не формується підстилка.
Профіль червоно-бурих грунтів чітко диференційований на го- ризонти за механічним складом і морфологічними ознаками. Чер- воно-бурі грунти Індії мають таку будову (див. рис. 28, 3 ):
Горизонт А — гумусний, червонувато-бурий, супіщаний або суглинковий, брилисто-грудкуватої структури, щільний. Потуж- ність 15—20 см.
Горизонт В 1 — перехідний, темно-червонувато-бурий, глинис- тий, нечітко виражена призматична структура, щільний. Потуж- ність 25—30 см.
Горизонт В 2 — перехідний, червонувато-бурий, глинистий, щі- льний, з призматичною структурою. Потужність 70—80 см.
Горизонт С — грунтоутворююча порода жовтувато-червоного забарвлення, глинистого механічного складу, містить карбонати. Червоно-бурі грунти містять 1—2% фульватного гумусу. Ма- ють невисоку (10—20 мг-єкв на 100 г грунту) ємкість вбирання, слабкокислу або нейтральну реакцію в гумусному і слабколужну в перехідних горизонтах.
|