Коричнево-червоні грунти ксерофітних лісів і чагарників

Великі масиви коричнево-червоних грунтів по-
ширені в південній частині Африки між 7° і 18° пд. ш. і на сході
Бразилії (Бразильське плоскогір’я). Невеликі масиви цих грунтів
є в середній частині басейну р. Парагвай та на Ефіопському на-
гір’ї (Кенія, Сомалі, Ефіопія).

Коричнево-червоні грунти, як і червоно-бурі, формуються в
умовах постійно високих температур і різкої зміни зволоження
за сезонами року. Ця характерна особливість гідротермічного
режиму грунтів ксерофітних лісів зумовлює спрямованість про-
цесів грунтоутворення і вивітрювання. В зв’язку з цим коричнево-
червоні і червоно-бурі грунти є близькими типами за характером
генезису, морфологією, складом і властивостями. Деякі відміни між ними зумовлені різною кількістю атмосферних опадів і золь-
ністю рослинного опаду сухих саван і сухих лісів.

Коричнево-червоні грунти формуються в умовах більш воло-
гого клімату В цих умовах випадає понад 1000—1300 мм на рік,
а зимовий сухий сезон триває 4—5 місяців.

Рослинність цієї зони представлена різними формаціями листо-
падних (у сухий зимовий період) порід дерев і чагарників, які
утворюють рідколісся з густим трав’янистим покровом (саванні лі-
си). В Південній Африці переважають деревні породи родини бо-
бових та мімозових. Для Бразильського плоскогір’я характерна
формація рідколісся компус-серрадус. В її складі багато злаків,
зокрема чаппаро і бородач, низькорослих пальм, кактусів та ін-
ших сукулентів.

Щорічний рослинний опад сухого тропічного лісу становить
75—115 ц/га. Біомаса органічних решток майже повністю розкла-
дається протягом року.

Важливу роль у формуванні коричнево-червоних грунтів ві-
діграють мурахи і терміти. Вони сприяють оструктуренню і аера-
ції грунтової маси. Часто весь гумусний горизонт цих грунтів скла-
дається з розсипчастої маси дрібних капролітів. Ходи термітів,
які пронизують весь профіль грунту, часто заповнені органічними
напіврозкладеними рештками, які вони принесли з поверхні грун-
ту. Завдяки цим комахам грунтова маса глибоко переміщується,
прискорюється гуміфікація органічних решток.

Коричнево-червоні грунти належать до групи фералітних грун-
тів. Грунтова маса збагачена залізистими конкреціями, поверх-
ня грунту вкрита залізистою кіркою У гумусному горизонті
міститься близько 2% гуматно-фульватного гумусу. Реакція грун-
тового розчину гумусного горизонту слабкокисла (рН = 6, 0—6, 5),
нижніх горизонтів, які містять карбонати, — слабколужна (рН =
= 7, 2 — 7, 5)

У породі і грунті переважають мінерали каолінової групи, які
зумовлюють низьку ємкість вбирання (4—6 мг-екв на 100 г грун-
ту).

Коричнево-червоні грунти використовують у землеробстві. Під
час освоєння їх виникає небезпека ерозії і дефляції.