Грунти напівпустинних і пустинних областей тропічного поясу

Території тропічних напівпустинь і пустинь пере-
бувають під впливом сухих пасатних вітрів, віддалені від еквато-
ра і межують з субтропічними пустинями. Тропічні напівпустині і
пустині є на всіх континентах, їх загальна площа становить близь-
ко 1220 млн га. Виділяють 4 грунтово-біокліматичні області:

1. Південно-Американська (північ Чилі і тропічні пустині Ти-хоокеанського узбережжя).

2. Афро-Азіатська (найкрупніша область, яка охоплює південь
Сахари і південну частину Аравійського півострова).

3. Південно-Африканська (пустині Калахарі і Наміб).

4. Австралійська (займає центральну частину материка).
У цих областях виділяють дві грунтові зони: червонувато-бурих
грунтів опустинених саван і грунтів тропічних пустинь.

Червонувато-бурі грунти разом з гідроморфними (сірі злиті і
алювіальні) займають близько 460 млн га. Формуються при річ-
ній сумі атмосферних опадів менше 300 мм. Тривалість вологого
сезону не більше 1—2 місяців. Рослинність — низькотравні роз-
ріджені опустинені савани.

Профіль червонувато-бурих грунтів схожий на профіль червоно-
бурих сухих саван, але грунти напівпустинь мають менший сту-
пінь фералітизації, менший вміст гумусу і інтенсивніше буре за-
барвлення.

Землеробство в зоні напівпустинь можливе лише при зро-
шенні.

Глинисті, кам’янисті і піщані пустині тропіків займають близь-
ко 760 млн га. Суцільного грунтового покриву в цих районах немає.
Повнопрофільні грунти формуються лише в долинах річок та
оазисах.

Примітивні пустинні грунти Аравійського півострова мають
недиференційований профіль. На глибині 35—100 см містять щіль-
ні трубкоподібні накопичення карбонатів і гіпсу. В долинах рі-
чок з періодично сухими руслами (ваді) поширені лучно-солонча-
кові грунти. На цих грунтах при зрошенні вирощують фінікову
пальму.

У пустинях Наміб і Калахарі, там де випадає понад 90 мм
опадів, поширені сіруваті і буро-сіруваті піщані грунти з недифе-
ренційованим профілем. При меншій кількості опадів формуються
червоні піщані і примітивні пустинні грунти.

Значну частину рівнинної Сахари займають піщані пустині
ерги та кам’янисті пустині гамади. На території оазисів сформу-
валися солончакуваті лучні і типові солончаки.

Найкрупнішим оазисом Північної Африки є долина і дельта
р. Нілу. Тут поширені алювіальні лучні і алювіально-болотні грун-
ти, солончаки і такири. Щорічно значна площа заплави і дельта Ні-
лу затоплюється. Паводкові води приносять і відкладають в доли-
ні новий шар алювію різного механічного складу. В середньому на
1 га площі щороку надходить від 4 до 10 т мулу, який містить
400—450 кг органічних речовин і до 200 кг мінеральних солей.
Загальна потужність мулу досягає 5—9 м.

Розділ 19
СОЛОНЧАКИ, СОЛОНЦІ І СОЛОДІ

Засоленими називають грунти, які містять в сво-
єму складі таку кількість легкорозчинених солей, яка згубно впли-
ває на сільськогосподарські рослини. До них належать солончаки,
солончакуваті грунти, солонці і солоді. Значний вклад у вивчен-
ня засолених грунтів внесли К. Д. Глінка, В. С. Богдан, М. О. Ді-
мо, В. А. Ковда (Росія), О. Н. Соколовський, О. М. Можейко (Ук-
раїна), Є. Гільгард (США), Ж. Обер (Франція), І. Сабольч
(Угорщина) та ін.

Засолені грунти поширені на всіх континентах, особливо в су-
хих степах, напівпустинях і пустинях суббореального і субтропіч-
ного поясів. В Україні ця група грунтів поширена в південних ра-
йонах.

Площа всіх засолених грунтів земної кулі понад 240 млн га
(О. В. Лобова, О. В. Хабаров, 1983).