Тропіка

Традиційні терміни " троп" (гр. tropos — зворот) і " фігура" (лат. figura — образ, вид) позначають такі мовні явища, які мають між собою спільне і відмінне.

Спільним є те, що ці явища є відхиленням від загальноприйнятих висловлень, які можна вважати нульовим ступенем, тобто відхилення, і є властиво фігуральністю. Стосовно нульового ступеня, який називають нейтральним, і фігури, і тропи не є нейтральними. Вони є суб'єктивно-емоційними, це виражають у змісті, мають конкретного автора-мовця і одночасно є аксіологічними, бо містять певну оцінність, заради чого вони, власне, і утворюються. Зрештою, і тропи, і фігури — це певне переосмислення з різною мірою зміни семантики. Тому тривалий час терміном " фігури" називали і фігури, і тропи в тому розумінні, що і першим, і другим властива фігуральність (образність).

Розрізняють тропи і фігури за дивергентними (лат. diverqentia — розходження) ознаками:

• тропи—це операція фігуральності (відхилення) одного чи двох слів (щоправда, на фоні контексту); тропи — малі;

• тропи — це зміна (перетворення) основного значення одного слова чи словосполучення;

• тропи — це зміна значення слова за законами логіки, шляхом аналогії;

• тропи — це варіації значень;

• фігури — це операція фігуральності цілих груп слів; фігури — великі;

• фігури—це зміна або спеціальна побудова цілих структур;

• фігури — це перетворення в межах законів синтаксису і самих законів синтаксису;

• фігури — це варіації структур.

З погляду семіотики тропи можна розглядати як транспозицію знаків, тобто операцію аналогічного типу (за аналогією), при якій одна мовна одиниця займає місце іншої, яка матеріально відсутня, а виявляється лише ідеально — через значення (Ну ти й герой! —сказав я малюку; нахабність — друге щастя [нахабні люди щасливі]).

Про тропи Є. Клюєв фігурально (тобто також тропом) висловився так: "...маючи троп, ми маємо одну мовну одиницю (слово чи словосполучення) і привид іншої мовної одиниці", а для фігур використав троп " привид порядку" (там, де немає смислової впорядкованості, наприклад анафора) і " привид безпорядку" 1 (там, де вона є, наприклад інверсія і т. ін.). 1. Епітет - визначальне слово, переважно тоді, коли воно додає нові якості до значення визначається слова (epitheton ornans - прикрашає епітет). Приклад епітета: «рум'яна зоря»; особливу увагу теоретики приділяють епітету з переносним значенням («днів моїх суворих») і епітету з протилежним значенням - так званому оксюморону («убога розкіш»).

2. Порівняння - розкриття значення слова шляхом зіставлення його з іншим по якогось спільного ознакою. Приклад порівняння: «швидше птиці младость». Розкриття ж значення слова шляхом визначення його логічного змісту називається тлумаченням і відноситься до фігур.

3. Перифраза - «спосіб викладу, що описує простий предмет за допомогою складних оборотів». Пародійна перифраза у Пушкіна: «Юна вихованка Талії і Мельпомени, щедро обдарована Аполлоном». Одним з видів перифрази є евфемізм - заміна описовим обігом слова, з яких-небудь причин визнаного непристойним: «обходитися за допомогою хустки» (Гоголь).

На відміну від перерахованих тропів, побудованих на збагаченні незміненого основного значення слова, такі стежки побудовані на зрушеннях основного значення слова:

1._Метафора - «вживання слова в переносному значенні».

Класичний приклад, наведений Цицероном - «ремствування моря». Збіг багатьох метафор утворює алегорію і загадку.

2. Синекдоха - «випадок, коли ціла річ пізнається по малій частині або коли з цілої впізнається частина». Класичний приклад, наведений Квінтиліаном - «корми» замість «корабель».

3._Метонімія - заміна однієї назви предмета іншим, запозичених у споріднених і близьких предметів («читати Вергілія»).

4. Антономасія - заміна власного імені іншим, «як би ззовні запозиченим прізвиськом». Класичний приклад, наведений Квінтиліаном - «руйнівник Карфагена» замість «Сципіон».

5. Металепсіс - «заміна, що представляє як би перехід від одного стежка до іншого». Наприклад, «десять жнив пройшло...: тут через жнива зрозуміло літо, через літо - цілий рік».

Такі стежки, побудовані на вживанні слова в переносному значенні; теоретики відзначають ще можливість одночасного вживання слова в переносному і прямому сенсі (фігура сінойкіози) і можливість збігу суперечать один одному метафор (катахреза).

Також виділяється ряд тропів, у яких змінюється не основне значення слова, але той або інший відтінок цього значення. Такі:

1. Гіпербола - перебільшення, доведене до «неможливості». («Біг, якнайшвидший вітру і блискавки»).

2. Літотес - применшення, що виражає за допомогою негативного обороту зміст позитивного обороту («немало» у значенні «багато»).

3. Іронія - вираз в словах протилежного їхньому значенню сенсу («Так! Людина він боязкою і прекроткой...»).

25.Текст (від лат. textum- тканина, сплетіння, з'єднання)- максимальна одиниця мови.

Для тексту характерні такі ознаки:

• структурна єдність (всі мовні елементи пов'язані між собою за структурою);
• смислова єдність (всі мовні елементи пов'язані між собою за смислом);
• комунікативна цілеспрямованість;
• жанрова віднесеність.

У тексті завжди про щось повідомляється. Це його тема.