Написання не з прислівниками

Тільки разом не пишеться тоді, коли прислівник без не не вживається: невдовзі, невідв язно, невпинно, невсипуче, неквапом, ненароком, неподалеку, несамовито, неспроста, нехотя, нещадно З більшістю прислівників не звичайно пишеться окремо: не так, не тут, не треба, не слід, не можна, не варто, не дуже, не цілком, не зовсім, не досить, не жаль, не вперше, не спросон­ня, не по-нашому, не по-товариському, не мимохідь, не право­руч, не щодня, не вдень, не вчора, не сьогодні.Під час написання не з прислівниками, утвореними від прикметників за допомогою суфіксів -о, -є, треба орієнтува­тися на зміст висловлювання: а) якщо в певному контексті слово з не можна замінити іншим словом чи словосполученням, то не пишемо разом: нелегко (важко), недоброзичливо (вороже), недобре (погано); б) якщо в певному контексті не відкидає щось, заперечує, то не пишемо окремо: іти на гору не легко, нітрохи не холодно, аж ніяк не страшно.Наголос у прислівникахУ багатьох прислівниках, утворених від прикметників за допомогою суфіксів -о, -є, наголос з останнього складу пере­носиться на другий від кінця: близько, важко, вузько, гладко, глухо, гнучко, м'я'ко, низько, струнко, тонко, чітко, швидко, мовчазно, чарівно.А в деяких трискладових прислівниках наголос з остан­нього або передостаннього складу пересувається на перший: весело, високо, боязко, гаряче, глибоко, дешево, дорого, запашно, порожньо, сблодко, хороше, холодно, чепурно, широко.У прислівниках, утворених злиттям прийменника з корот­кою формою прикметника, наголос часто переходить на пер­ший склад: заново, засвітла, наглухо, нйголо, нй-Рівно, нерізно, нечисто, нйчорно, попросту, порізно; але: надовго, допізна, досита, потиху, завидна.У прислівниках, утворених від іменників, наголос переваж-о зберігається той самий: валом, гамузом, разом, чйсом, догори, дотлй, зіспбду, наверх, наверху, навкруги, нагорі, спозаранку, щовечора, щоразу і т. ін.Але в частині прислівників, утворених злиттям приймен­ника з іменником, наголос пересувається на перший склад; безвісти, навзнак, нйвіч, навхрест, нйдвечір, ббік, обіч, опліч, побіч, поруч, потайки, поночі, пошепки.У прислівниках, два прислівники мають подвійний наголос: надвоє і натроє. Від наголосу залежить значення прислівників із часткою ні-: а) якщо наголос падає на частку ні-, то ця частка набуває значення «немає»: ніде «немає де», ніколи «немає коли», ніяк «немає як», нізвідки «немає звідки»; такий прислівник (разом із неозначеною формою дієслова) виступає присудком у безособовому реченні: Старенька Миша горювала: їй ніде, бідній, було жить (Л. Глібов); б) якщо частка ні- не наголошена, то прислівник просто заперечує щось: ніде, ніколи, ніяк, нізвідки; такий при­слівник виступає обставиною в реченні: Ще треті півні не співали, ніхто ніде не гомонів (Т. Шевченко). СПОСОБИ ТВОРЕННЯ ПРИСЛІВНИКІВ

Прислівники можуть утворюватись:

від інших прислівників: довго – > задовго; скільки – > ніскільки; коли –> коли-небудь; точно –> точнісінько;

§ від прикметників: сумний –> сумно; український –> по-українськи; близький –> зблизька;

§ від іменників: верх –> зверху; вік –> довіку; пора (ім.) –> пора (присл.): Нам пора для України жить (Франко);

§ від числівників: три –> тричі; чотири –> учотирьох; двоє –> надвоє;

§ від займенників: інший –> по-іншому; свій –> по-своєму;

від сполучень слів: права рука –> праворуч; обома руками –> обіруч; угору лицем –> горілиць; проходячи мимо > мимохідь; попід тином –> попідтинню.Способи творення прислівників різні.Префіксальний: коли –> будь-коли;; достатньо –> недостатньо. Суфіксальний: вірно –> вірненько; і. Префіксально-суфіксальний: низ –> знизу; наш –> по-нашому; лівий –> зліва. Перехід з інших частин мови: жаль (ім.) – > жаль.(присл.); шкода (ім.) – > шкода (присл.).Складання слів однакових або протилежних за значенням: ледве-ледве; тишком-нишком; більш-менш Злиття основ слів: босі ноги – > босоніж; пан і брат –> запанібрата; не сам хотів –> несамохіть; ходити мимо –> мимохідь.

15.Дієслово називає дію або стан предмета як процес і відповідає на питання що робити? що зробити? Дієслово, на відміну від прикметника чи іменника, називає дію або стан як змінну ознаку, як процес, що триває в часі. Якщо іменник тиша називає ознаку опредмечено, як певну річ (можна домогтися тиші, скористатися тишею тощо),
прикметник тихий передає ознаку безвідносно до часу й до будь-яких змін, то дієслово тихнути подає це саме явише як
змінний процес певної тривалості. В одних формах дієслова ця його властивість більше виражена, в інших — менше, але
вона властива всім його формам. У систему дієслова входять такі п'ять основних форм (дієслівних утворень): 1) неозначена форма (інфінітив): працювати, написати, розвиднятися; 2) способові форми (у дійсному, умовному й наказовому. способах): працюю, напишуть, розвиднилося, працював би, написали б, працюй, напишіть; дієприкметник: працюючий, написаний, забутий; безособова форма на -но, -то: написано, зроблено, забуто; дієприслівник: працюючи, написавши, зробивши.Кожна з форм дієслова відповідає на певні питання, буває змінною або незмінною і виступає тим чи іншим членом речення.

Усі дієслівні форми бувають доконаного або недоконаного виду, перехідними чи неперехідними.

У них розрізняємо, крім того, дві основи: основу інфінітива й основу теперішнього часу.