Малювання вуглем.

Техніка малювання вуглем прийшла до нас з давнини. Уже на початку свого розвитку людина намагалась за допомогою графічного письма, жестів і мови передати свої враження та переживання, думки та помисли. У цьому їй допомагали найдоступніші матеріали – кольорові глина та вугіль.

Вугіль використовуються як для ескізів, начерків до інших технік, так і самостійному значенні. Цією технікою можна виконувати портрети, пейзажі і жанрові сцени.

Техніка малювання вуглем дає змогу передавати м’які тонові відношення і різні світло тонові контрасти.

Для малювання вуглем найпридатніший папір, який має шорстку фактуру – білий, сірий, рожевий, кремовий та різні форми тонованого і білого картону, різного формату.

Вугільні палички можна придбати у крамницях товарів для художників. Для цієї мети також використовують активований вугіль, який продається в аптеках.

Вугільні палички виготовляють таким чином: березові чи липові палички у металевій банці засипають піском повністю, щоб не було доступу повітря, банку закривають і тримають у вогні або жевріючих вугликах протягом 1 години. Коли банка прохолоне, її відкривають і вибирають вугільні палички. Якщо палички легко кришаться, значить треба менше тримати їх у вогні, а якщо драпають папір – їх треба довше обпалювати.

Для того, щоб під час роботи не бруднити пальці вуглем, треба завернути один кінець вугільної палички папером і заклеїти. У міру того, як вугіль списується у роботі, папір трохи обдирають.

Малюючи вуглем, можна досягти широкої гамми світло передачі від світлих і світло-сірих тонів до густих темних ліній. Спочатку малюють легкими вільними рухами, окреслюючи загальні компоненти композиції, потім ґрунтовно і старанно проробляють, заштриховують. Зайві лінії витирають чистою фланеллю або клаптиком старого чисто випраного м’якого полотна. Треба стежити, щоб ганчірка не вологою, аби не зіпсувати малюнок. Ще краще знімати зайві лінії чи плями хлібною скоринкою з м’якушкою, але для цього беруть не свіжий, а трохи зачерствілий хліб. Закриваючи вуглем певні місця на папері, слід пам’ятати про гармонійну рівновагу між фоном паперу і темними місцями та лініями малюнка. Добрий результат можна отримати у малюнках вуглем на тонованому папері або картоні, виділяючи окремі світлі місця чи плями пастеллю, або кольоровою крейдою. Таким чином, розширюються можливості пластично-тонової передачі. Тоновий картон також бере участь у формуванні образу, в об’ємно просторовій передачі. Очевидно стає зрозумілим, що при малюванні вуглем рухи мають бути м’якими і вільними, але впевненими і сміливими, при зайвому натискуванні може поламатися вугільна паличка.

Закінчену роботу виконану вуглем закріплюють подібно як при закріпленні робіт виконаних олівцем ретуш. Можна замість молока розбавити білок курячого яйця у воді (на пів склянки води – один білок). Можна розвести 3-5 г каніфолі на звичайному дешевому одеколоні. Закріплення найкраще робити за допомогою пульверизатора набризкуючи на вугільні малюнки розчин з певної відстані. Якість набризкування краще випробувати спочатку краще випробувати спочатку на іншому папері. Набризкування

проводять кілька прийомами, щоб закріплювач не стікав і не збирався плямами, бо це зашкодить малюнку.