Аналіз тексту щодо розкриття теми

Практикум з редагування: Навчальний посібник. - К.: Наша культура і наука, 2007. - 112 с

Зміст

Вступ............................................................ ……………………………………….2

Тема І. Аналіз тексту щодо розкриття теми ……………………………………….3

Тема 2. Фактологічний аналіз матеріалу.. ……………………………………….8

Тема 3. Аналіз композиції твору…………………………………………………….12

Тема 4. Логічні основи редагування......... ……………………………………...18

§ 1. Поняття як форма абстрактного мислення………………………………….18

§ 2. Складання плану та створення типологічної класифікації…………………21

§ 3. Судження як форма абстрактного мислення………………………………..22

§ 4. Умовивід як форма абстрактного мислення ………………………………...25

§ 5. Основні закони логіки...................... ……………………………………...27

§ 6. Теорія аргументації......................... ……………………………………...29

§ 7. Логічні основи побудови тексту. Критерії логічного аналізу тексту……….31

Тема 5. Робота редактора над заголовками ……………………………………...35

Тема 6. Редагування стилю............................. ……………………………………...40

Тема 7. Аналіз використання термінів............. ……………………………………...47

§ 1. Володіння термінологічною системою як складова редакторської компетентності……………………………………………………………………...47

§2. Основні напрямки термінознавства. ……………………………………..49

§ 3. Чужомовні запозичення як засіб найменування наукових понять………..51

§4. Утворення складних та складених термінів ………………………………...53

§ 5. Словосполучення як спосіб термінологічної номінації…………………….55

§ 6. Організація термінологічних систем на рівні парадигматики......................56

§ 7. Використання термінів у видавничо-поліграфічній галузі…………………65

§ 8. Абревіатури..................................... ……………………………………...67

Тема 8. Редагування мови......................... ……………………………………...69

Рекомендована література......................... ……………………………………...81

Вступ

Наша сучасність потребує виховання і підго­товки свідомих, високоосвічених людей, здібних до розумової праці, до активної діяльності в різ­них сферах суспільного і державного життя, науки і культури. Реформування сучасної вищої освіти вимагає серйозного ставлення до професійної компетентності і вдосконалення всієї роботи з підготовки студентів у напрямку максимально­го наближення навчання до фахової практичної діяльності.

Філософське трактування поняття " професій­на орієнтація" включає такі головні й обов'язкові моменти, як когнітивний (коли суб'єкт одержує певну інформацію про об'єкт), оцінний (коли на основі здобуття знань у суб'єкта формується пев­не ставлення до об'єкта, що найбільше відповідає вимогам суб'єкта, його інтересам, нахилам і зді­бностям). Самоактуалізація і самореалізація осо­бистості особливо необхідні на сучасному етапі, коли дуже важливими є активне і творче ставлен­ня до дійсності, ведуться інтенсивні пошуки умов, що сприяли б реалізації потенційних можливос­тей індивіда як у навчальній, так і у професійній діяльності.

Актуальність питань наближення вищої освіти до професійної діяльності збільшується у зв'язку з потребами в спеціалістах нового профілю, висо­кокваліфікованих фахівцях, необхідних дня при­скорення розвитку економіки країни. Досвід про­відних країн, європейської вищої освіти свідчить про те, що збільшення частки практичної роботи у загальному обсязі навчання сприяє формуванню фахівців, готових навіть під час отримання освіти плідно і творчо працювати за обраним фахом.

Особливо актуальним питання практичної підготовки є при навчанні майбутніх редакторів-видавців, оскільки ця професія потребує, окрім теоретичних знань, специфічних навичок і вмінь усебічної та ретельної оцінки видання з точки зору його різноманітних якостей. Кваліфікований редактор повинен володіти вмінням аналізува­ти, оцінювати, правити видання різних типів. Ці вміння неможливо виробити суто теоретичною підготовкою, фахівець набуває їх тільки у резуль­таті постійної, тривалої, систематичної роботи над матеріалом.

Мета і_завдання підготовки студентів спеці­альності «Видавнича справа та редагування» по­лягають у формуванні системних знань з техно­логії редакторської праці, оволодінні предметом та методами редагування, вивченні сутності ре­дакторської діяльності. Усі ці знання та навички необхідні майбутнім редакторам, коректорам та журналістам для редагування творів або створен­ня власних текстів різних типів. Студент пови­нен розрізняти структури тексту в межах певного жанру, стилі мовлення та їх зв'язок із жанрами, особливості композиції та архітектоніки тексту, технологію редагування, методи тематичного та фактологічного аналізу.

Крім того, студент повинен уміти кваліфіко­вано підготувати твір до друку, тобто зробити по­вний аналіз і, якщо потрібно, правку його змісту та форми, володіти методами аналізу та правки, пра­вильно визначати головну тему та актуальність ко­мунікативної мети твору, визначати обсяг і якість фактичного матеріалу, коригувати композицію подачі фактичного матеріалу згідно з комунікатив­ною метою, обирати найкращі архітектонічні фор­ми вираження теми, робити правописну правку, формулювати редакторський висновок.

«Практикум з редагування» є спробою поєдна­ти в одному посібнику стислі теоретичні відомості і різних дисциплін редакторського фаху (літера­турного редагування, термінологічного практи­куму, типології помилок, стилістики та ін.). Крім того, при його укладанні автори основну увагу зосередили на практичному аспекті навчання, зокрема системному засвоєнні логічних, компо­зиційних, стилістичних, мовних особливостей редагування, розвиткові загальної мовної компе­тентності та збагаченні редакторського досвіду студента, на закріпленні навичок знаходження та виправлення різних типів помилок.

За структурою пропонований посібник скла­дається з восьми розділів, кожний з яких при­свячений певному аспекту редакторської роботи над текстом. Теоретичний матеріал викладено стисло, компактно, у конспективній формі. Цс пояснюється тим, що більш ґрунтовні теоретичні відомості студент може отримати, звернувшись до навчальних посібників з дисциплін та під час лекційних занять.

До кожного розділу додаються практичні за­вдання, які дозволяють студентам набути необхід­них навичок редагування, а викладачеві - переві­рити рівень засвоєння теоретичного матеріалу на практиці. Запропонована тематика практичних завдань охоплює широке коло типових ситуацій, з якими повсякденно зустрічається фахівець при редагуванні текстів. Слід зазначити, шо значну частину матеріалу практичних завдань складають реальні тексти та текстові фрагменти засобів ма­сової інформації, а також матеріали, які авторам довелося редагувати (навчальні посібники, мето­дичні вказівки, різноманітна документація тощо). Створення посібника такого типу є результа­том двох видів діяльності авторів — викладацької та власне редакторської, яка часто теж здійсню­валася разом із студентами. Інтерес останніх до реальної роботи, виникнення більш уважного ставлення до теоретичних матеріалів, формуван­ня самостійного, творчого підходу також є важли­вими чинниками написання підручника:

У цілому посібник розрахований на комплек­сне вивчення широкого кола редакторських дис­циплін у їх практичному аспекті та спрямований на вдосконалення редакторської майстерності майбутніх фахівців.

Тема 1

Аналіз тексту щодо розкриття теми

Тема - це суто текстова категорія, яка є предметом мовлення. З погляду редактора тема твору — це відображення актуального факту дійсності, яке є основою змісту.

Тема твору має відносний характер: відносно ав­тора і відносно сприймача твору. Авторська тема і читацька тема часто не збігаються. Крім того, при сприйманні твору читачем часто виникають побічно-асоціативні теми. Завдання редактора — наблизити читацьку тему до авторської, тобто забезпечити адекватне розуміння твору та запобігти зайвих побічних асоціацій.

Серед побічно-асоціативних тем виділяються:

• ланцюгові теми (виникають у результаті активі­зації другорядних членів речення попередньої фрази);

• суміжні теми (утворюються за суміжністю по­нять);

• паралельні (виникають завдяки асоціаціям).

Якісний аналіз виділення актуальної теми пов'яза­ний із інтерпретацією фактів, тобто науковим аналізом фактів у системі факторів, що породжують авторський твір і впливають на його сприймання аудиторією. Для визначення актуальної теми редактор застосовує методи:

• якісної оцінки теми;

• прогнозування читацьких реакцій.

Метод якісної оцінки теми застосовують для з'ясування можливої розбіжності між основною і голов­ною, головною і актуальною темами або у випадку, коли неможливо виділити потенційну головну тему через наявність багатьох мікротем. Застосування ньо­го методу передбачає виконання таких операцій:

• інтерпретацію головної теми у межах тематичної структури;

• інтерпретацію соціальної ситуації, в якій був на­писаний твір, і мотиву написання;

• включення теми у читацький контекст;

• прогноз читацьких реакцій;

• інтерпретацію комунікативної мети;

• інтерпретацію комунікативного смислу.

У " штучності" творення комунікативної мети (оскільки журналіст визначає комунікативну мету, виходячи з суспільних інтересів) криється загроза витворити неактуальну тему. Завдання редактора — визначити життєздатність авторської теми при зада­ній комунікативній меті, а також передбачити через аналіз змісту твору можливі небажані його впливи на аудиторію.

Для володіння технікою аналізу необхідно знати методи аналізу тематичної організації твору, інтер­претації актуальної теми, аналізу розкриття теми. Основною одиницею вираження теми є фраза, З фраз утворюється фрагмент. Під фразою необхід­но розуміти мовні структури, які забезпечують повну або можливу предикацію змісту (ствердження або за­перечення існування факту). Основним критерієм розмежування предикативних та напівпредикативних структур є здатність даної фрази реально або по­тенційно щось стверджувати або заперечувати.

Застосування методу пофразового визначення теми твору є зручним способом тематичного ана­лізу, оскільки цей метод дозволяє вловлювати різні тематичні відхилення, бачити загальну тематичну систему й структуру твору.

В основі аналізу розкриття теми лежить фактоло­гічний аналіз, спрямований на визначення якісного і кількісного фактологічного забезпечення змісту, а також композиційно-архітектонічний аналіз, що включає організацію й вираження змісту твору.

Метод фактологічного членування змісту включає:

• визначення теми-поняття і його компонентів (ієрархічно організованої системи компонентів);

• поділ змісту згідно з визначеними рівнями
системи компонентів.

Методи, які застосовуються для аналізу власне якості фактів, а також композиційно-архітектоніч­ної організації змісту твору:

• зіставлення фактів;

• ранжирування фактів;

• підрахунків;

• експлікації логічних зв'язків;

• індукції змісту тощо.

Розробка теми - це робота автора, пов'язана зі збором та обробкою фактичного матеріалу, його розташування у творі, глибиною і спрямуванням осмислення фактичного матеріалу тощо.

Розкриття теми пов'язане з подачею розробленої теми читачеві або глядачеві/слухачеві.

Структура аналізу актуальності теми включає:

• інтерпретацію факторів написання матеріалу, зокрема комунікативної мети;

• аналіз мікротеми в системі інтерпретованих факторів;

Визначення причин, що послаблюють актуаль­ність теми або роблять усі мікротеми неактуальними.