Організація термінологічних систем на рівні парадигматики

Система термінів кожної науки становить пев­ну множинність взаємопов'язаних елементів, які створюють стійку єдність — парадигму (тип, ряд).

Парадигматика — розгляд одиниць мови як су- купності структурних одиниць, зв'язаних відношен­нями протиставлення — співставлення, включення їх в ряди " по вертикалі" — стовпці. Вони складають парадигми — щільні єдності, сукупність яких стано­вить систему мови: напр. система словозміни, фор­ми числа. У термінології парадигматика проявля­ється у термінологічній синонімії та антонімії.

Термінологічна синонімія. Обгрунтованим з позицій мовного розвитку є розуміння синонімічного гнізда як історичного утворення для позначення одного поняття або тотожних понять. Поняття си­ноніма у термінології відрізняється від синоніма в літературній мові.

По-перше, у літературній мові синоніми — сло­ва, як правило, однієї частини мови; у термінології синоніми — це терміни, що належать до одного і того ж денотата (поняття, з яким співвідносить­ся даний термін), але відрізняються словотвором, етимологією, ступенем сучасності, особливостями функціонування, а основне — відмінні у понятій­ному плані. Напр. лікарня — шпиталь (заспи), еску­лап (заст.), цілитель (книж.), коновал (згруб.); ко­лонка — колона (розм.), стовпець, стовпчик, стовп, шпальта.

По-друге, у термінології синонімами можуть бути терміни різних структурних рівнів та різних знакових виражень: напр., вода — Н₂0.

Синоніми потрібні мові як засоби точного ви­словлення думки з усіма її нюансами. Вони роблять мову барвистою і яскравою, допомагають уникнути одноманітності. У термінології синоніми виника­ють завдяки прагненню знайти такий термін, який би найбільше відповідав позначуваному поняттю.

Сукупність всіх термінів певного змісту при­йнято називати синонімічним рядом. Він очолю­ється домінантою — стилістично нейтральним сло­вом, що найповніше втілює в собі семантику цього ряду. Напр., подорож — мандрівка, вояж, путь, по­хід, поїздка, експедиція, прогулянка.

Уніфікація терміносистем вимагає відбору того терміна, який найкраще відповідає позначувано­му поняттю. Це складний процес. Перед вченими тривалий час стоїть питання, який термін вибрати: власний (автохтонний, національний) чи запози­чений (інтернаціональний)?

Більшість абсолютних (повних) синонімів, що повністю рівнозначні і загалом тотожні за вживан­ням (стилістично, за експресією, частотністю, спо­лучуваністю), — це пари слів: запозичене + власне. Напр., вербальний — словесний, асиміляція — уподі­бнення, гідротерапія — водолікування. Можливі й оби­два автохтонні варіанти: возз'єднання — злука.

Синонімічні ряди із значенням оцінки станов­лять поняттєві (ідеографічні), поняттєво-стиліс­тичні і поняттєво-пейоративні синоніми. Ідеогра­фічні синоніми різняться відтінками лексичних значень. Пор.: лікарня, клініка, госпіталь, лазарет, санаторій, курорт; зустріч, переговори, діалог. По­няттєво-стилістичні виражають різноманітні відтінки почуттів (урочистість, фамільярність, зневагу) та відрізняються сферою застосування (стилістично марковані). Напр., журналіст — газе­тяр, газетник, преса; вступ, пролог, преамбула, пе­редмова, передслово, попереднє слово, вступні уваги, пропедевтика, прелюдія.

Поняттєво-пейоративні синоніми мають не­гативне забарвлення. Напр. переговори — зборище, торг, зговір, змова.

Ці синонімічні ряди мають дещо розмиті кордо­ни, але їх поняттєво-оцінна синонімічність наявна. Паралельне вживання власного і запозиченого термінів розглядаємо як вияв взаємодії міжнаціонально-загального і національно-специфічного. Напр. антагонізм — суперечність, екземпляр — при­мірник, інфляція — обезцінення, тираж — наклад, де­позити — вклади.

Еквівалентами багатьох інтернаціональних тер­мінів виступають ТС: іпотека — позика під нерухо­мість, фритредерство — політика вільної (безмит­ної) торгівлі, криза — економічний спад. У таких випадках інтернаціональний термін характеризу­ється більшою словотворчою гнучкістю, а у зв'язку з цим зростає його уживаність.

Термінологічна антонімія. У кожній терміноло­гічній системі антоніми творять елементарні мікрополя, в межах яких реалізуються відношення протилежності.

Поняття, як правило, завжди виникають пара­ми. Кожне з понять містить свою протилежність — відмінність всередині одного й того ж явища (влас­тивості, стану, якості).

Антонімія в термінології — особлива характе­ристика лексичного значення слова, яке реалізу­ється у відношеннях протилежності.

Більшість антонімічних пар мають мотивацію в загальиолексичних антонімах. Напр., прибуток — збиток, збагачення — зубожіння, захворювання — оду­жання, виробництво — споживання.

Словотвірні антоніми бувають трьох типів:

1. Однокореневі антоніми. Такі антонімічні пори грунтуються на корекції префіксів:

• чергування префікса з його відсутністю: гор­мони — антигормони;

• використання префіксів з полярними зна­ченнями: перенаселення — недонаселення, пере­росток - недоросток, сурядність — підрядність.

Найпродуктивніший спосіб передачі протилеж­ного поняття є приєднання до терміна стверджу­вальної семантики заперечної частки не-: рента­бельність — нерентабельність, платоспроможність — неплатоспроможність; префіксів де-, анти-, екс­тра-, інтра-: градація — деградація, частина — ан­тичастица.

Значну частину антонімічних пар становлять інтернаціоиалізми, які прийшли на україномовний грунт готовими дериватами: позитив — негатив, ім­порт — експорт.

Для медичної та біологічної термінологій ти­повим є вираження протилежних понять через префікси, що вказують відповідно на надмірність, перебільшення (гіпер) та недостатність, понижен­ня установленої норми (гіпо). Пор. гіпервітаміноз — гіповітаміноз, гіпердинамія — гіподинамія.

2. Антонімічні пари змішаного зразка. У них антонімічні відношення побудовані на проти­ставленні перших компонентів складних слів при однакових других. Іншомовні усічені основи міс­тять ознаки протилежності при однакових других компонентах. Напр.: макро-, мікро- містять ознаки протилежності розміру: макро-, макросистема; ма­кро-, мікросвіт; моно-, полі- виражають протилеж­ності одиничності - чисельності: моно-, полісемія; моно-, полігамія.

Наявні в українських терміносистемах і від­повідні власне українські структури: багато-, од­нозначність, багато-, низько-, маловрожайність. У наведених прикладах антонімічність одного із компонентів складного терміна спричиняє антоні­мію всього складного терміну.

3. Антоніми-словосполучення. Як правило, но­мінації родових термінів-словосполучень виража­ють єдність протилежних понять, атрибути — про­тилежні їхні ознаки, тобто значення атрибутів протиставляються за одним із семантичних ком­понентів: зовнішня торгівля — внутрішня торгівля, пряма мова — непряма мова.

Завдання 1