Основні напрямки термінознавства

Уніфікація — це упорядкування термінологій різних галузей науки, техніки, економіки та куль­турного життя.

Стандартизація - це вироблення терміна-еталона, який би відповідав усім лінгвістичним та логічним ви­могам до термінів і використовувався б у межах певної терміносистеми і на міжгалузевому рівні. Стандар­тизацію термінів здійснює відповідний державний орган. Існує вона і на міжнародному рівні (наприк­лад, для видавничої справи — коди ISBNva ISSN).

З розвитком науки наші знання про навко­лишній світ розширюються, поглиблюються, удо­сконалюються, а словники цього не відображають, оскільки відбивають дані давністю у кілька років, не встигають за розвитком науки, подають термін в ідеалізованому вигляді, не розкривають розвиток Його семантики. Така ситуація вимагає перебудови систем реєстрації і доведення до спеціаліста даних про нові терміни. Ця перебудова здійснюється шля­хом створення банків термінів.

Автоматизований банк термінів повинен мати солідне лінгвістичне забезпечення — грунтуватися на наукових текстах, бо саме в них відображаються про­цеси розвитку слова. Його розширення, поглиблен­ня, зміни. Якщо банк термінів буде створений тільки на основі словників, то він характеризуватиметься такими ж недоліками, як і словники.

Переклад термінів — одна з найскладніших про­блем. Переклад здійснює людина або машина, вони орієнтуються на слово або текст.

Способи перекладу термінів:

• калькування;

• транскрипція;

• транслітерація;

• добір синонімів.

Калькування – копіювання іншомовного слова за допомогою свого, незапозиченого матеріалу; поморфемний переклад іншомовного слова. На­приклад, теолог - богослов, телебачення — далеко-бачення, гідротерапія — водолікування.

Транскрипція — передача звуків іншомовного слова за допомогою букв свого алфавіту. Основний принцип транскрипції — обов'язкова однозначна відповідність знака і звука:

Транслітерація - точна, побуквена передача на­писання. Вона орієнтована не на звуки, а на букви і служить для запису текстів чи окремих слів однієї мови графічними засобами іншої мови.

Порівняйте: Джиованні — Джованні, гідальго — ідальго, Ван Кліберн — Вен Клайберн, ІсідораДункан — Айседора Дункан, Ватсон — Уатсон (у кожній парі перше слово записано за принципом транслітерації, друге — транскрипції).

Варто пам'ятати про основні моменти у тво­ренні нового терміну:

• використання старої назви для позначення певного наукового поняття;

• використання іншомовного слова;

• використання існуючих у мові словотворчих моделей;

• використання словосполучень.

Вторинна лексична номінація — це використан­ня вже наявних в мові номінативних засобів у но­вій для них функції — функції найменування. Роз­різняють два види вторинної номінації — метафору і метонімію.

Процес метафоризації — це вміння пізнавати одні предмети через інші. А інші явища — через порівняння з уже відомим. Метафора — це завжди порівняння, в якому приховане і переосмислене значення зіставляється з буквальним значенням на основі його внутрішньої форми.

Підставою для метафоричного переносу є:

• Подібність зовнішнього вигляду об'єкту номі­нації: голка, рамка, сітка, стрічка, човник. Пор. чов­ник — невеличке веслове судно і деталь швейної машини.

• Функціональна подібність: ключ, катушка, місток, приймач, ручка, провідник. Порівняти: місток — споруда для переходу або переїзду через річку і
частина шасі автомашини.

• Функціональна і зовнішня подібність: жила, хвилі, шов. Порівняти: жила — судина, по якій тече кров і провід кабелю.

Метонімічний перенос — перенесення назви одного предмета на інший за асоціацією сумісності.

Перенос за сумісністю має такі види:

• перенос " процес — предмет": витік, вихід, вхід, загородження, заземлення, притиск, про­кладка. Пор. насадка — дія із значенням " насадити" і зйомна деталь основного валу, що перебуває в кон­такті з носієм запису;

• перенос " процес — результат": виклик, збій, згин, обмотка, повідомлення, розрив, спалах. Пор. збій — дія із значенням " збити " і відмова приладу у

роботі;

• перенос " властивість — кількісний показник": довговічність, прозорість, різкість. Пор. різ­кість — властивість із значенням " різкий" (чітко
окреслений, виразний) і ступінь розмитості зобра­жень границь предметів;

• перенос " процес — величина": гучність, опір, освітлення. Пор. гучність — дзвінке звучання, далека чуткість і суб'єктивна оцінка інтенсивності сприй­няття на слух звукового коливання.

Метафоричність та метонімічність зумовлюють образність терміна. Але ця образність не сприйма­ється як така через досить тривале використання слова у контексті наукової термінології. Експре­сивність характерна для терміна тільки на почат­ковому етапі, з часом, коли термін стає широков­ живаним, вона втрачається.