Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Управління фінансами і фінансове право
|
|
Управління – це сукупність прийомів і методів цілеспрямованої дії на об’єкт для досягнення певного результату. Важливою областю управлінської діяльності є управління фінансами; здійснює його спеціальний фінансовий апарат.
В управлінні фінансами виділяються об’єкти і суб’єкти управління. Об’єктами фінансового управління виступають різноманітні види фінансових відносин, централізовані і децентралізовані фінансові ресурси усіх ланок фінансової системи. Найважливішими об’єктами фінансового управління є фінанси підприємств, організацій і установ, фінанси домогосподарств, загальнодержавні фінанси.
Суб’єктами фінансового управління є держава в особі законодавчих і виконавчих органів (у тому числі фінансових), а також фінансові служби підприємств, організацій і установ.
Сукупність усіх організаційних структур, які здійснюють управління фінансами, утворює фінансовий апарат.
Суб’єкти управління використовують в кожній сфері і кожній ланці фінансових відносин специфічні методи цілеспрямованої дії на фінанси. Разом з тим їм властиві і єдині прийоми і способи управління. Так, в управлінні фінансами виділяють декілька функціональних елементів: планування, оперативне управління, контроль.
Планування займає важливе місце в системі управління фінансами. Саме в ході планування будь-який суб’єкт господарювання всесторонньо оцінює стан своїх фінансів, виявляє можливості збільшення фінансових ресурсів, напрями їх найбільш ефективного використання. Управлінські рішення в процесі планування ухвалюються на основі аналізу фінансової інформації, яка базується на бухгалтерській, статистичній і оперативній звітності.
Оперативним управлінням є комплекс заходів, що розробляються на основі оперативного аналізу існуючої фінансової ситуації, та мають на меті отримання максимального ефекту при мінімумі витрат за допомогою перерозподілу фінансових ресурсів. Основний зміст оперативного управління зводиться до маневрування фінансовими ресурсами з метою вирішення намічених завдань.
Контроль, як елемент управління, здійснюється і в процесі планування, і на стадії оперативного управління. Він дозволяє зіставити фактичні результати від використання фінансових ресурсів з плановими, виявити резерви зростання фінансових ресурсів, намітити шляхи ефективнішого господарювання.
Таким чином можно стверджувати, що управління фінансами – це система методів і форм організації фінансових відносин, які застосовує фінансовий апарат для ефективного формування, розподілу і використання фінансових ресурсів суб’єктів економічної діяльності з метою досягнення поставлених цілей та запланованих результатів.
Розрізняють стратегічне або загальне управління фінансами і оперативне. Стратегічне управління виражається у визначенні фінансових ресурсів через прогнозування на перспективу, у встановленні об’єму фінансових ресурсів на реалізацію цільових програм. Воно здійснюється найвищими органами державної влади і управління: Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів, Президентом України.
Оперативне управління фінансами здійснює безпосередньо фінансовий апарат, який включає фінансові органи управління (Рахункову палату Верховної Ради України, Міністерство фінансів, Державне казначейство, Державну контрольно-ревізійну службу, Державну податкову службу, Пенсійний фонд, Фонди соціального страхування тощо) і фінансові інститути (Національний банк України, банки і небанківські кредитні установи, страхові компанії. фондові біржі, інститути спільного інвестування тощо).
У країнах з розвиненою ринковою економікою велика частина фінансових відносин знаходиться поза прямим управлінням з боку держави, оскільки частина фінансових ресурсів формується і використовується тут їх власниками відповідно до їх же інтересів. Держава здійснює вплив на цю сферу суспільних відносин лише через податкову політику, регулювання фінансового ринку, амортизаційну політику, систему підтримки приватного бізнесу тощо. Тобто насправді здійснюється не управління з боку держави, а вплив через фінанси на реалізацію фінансової політики.
У сферу безпосереднього державного управління входять тільки державні фінанси.
Необхідний науковий підхід до управління фінансами в кожній сфері і кожній ланці фінансових відносин. При виборі управлінських рішень фінансового характеру, що оформляються в юридичних законах, фінансових прогнозах і планах, ухвалах тощо, враховуються: вимоги економічних і юридичних законів; результати економічного аналізу не тільки підсумків минулого господарського періоду, але і перспективи; економіко-математичні методи і автоматизовані системи управління фінансами.
У світовій теорії і практиці широке визнання отримав фінансовий менеджмент як наука про управління грошовими потоками. Зміст фінансового менеджменту визначається функціями управління: розробка стратегії, планування тактики її реалізації, організація виконання розроблених планів, облік і контроль.
Фінансовий менеджмент має свою внутрішню багаторівневу структуру, яка включає менеджмент державних фінансів, бюджетний менеджмент, фінансовий менеджмент в підприємницьких структурах, менеджмент в системі оподаткування, менеджмент на фінансовому ринку.
Особливе місце у фінансовому механізмі займає фінансове право.
Фінансове право – самостійна галузь публічного права, яка містить сукупність юридичних норм, що регулюють суспільні відносини, котрі виникають у процесі створення, розподілу і використання фондів грошових коштів держави та органів місцевого самоврядування, необхідних для реалізації їхніх завдань і функцій. Воно здійснюється за допомогою фінансового законодавства, що є сукупністю фінансово-правових документів різного юридичного рівня.
До складу фінансового законодавства входять: законодавчі акти, постанови уряду, укази Президента, інструкції Міністерства фінансів тощо. Вони регулюють фінансові відносини в суспільстві, пов’язані з виконанням завдань і функцій держави, а також формуванням і використанням фінансових ресурсів.
За допомогою норм фінансового права формується правове поле для здійснення фінансової діяльності та реалізації фінансової політики
Фінансове право, як і інші елементи фінансового механізму динамічне. Розвиток фінансового законодавства здійснюється шляхом впорядкування, оновлення і уніфікації законодавчих актів з фінансових питань.