Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Реального сектору економіки
Організація і функціонування фінансів суб’єктів підприємництва базується на основах комерційного розрахунку, який є основним методом господарювання і передбачає: · отримання максимального прибутку при мінімальних затратах; · повну самостійність суб’єктів господарювання; · невтручання держави у внутрішні справи підприємств; · реальну відповідальність за результати праці, своєчасне виконання зобов’язань, сплату податків. Основними принципами організації фінансів суб’єктів підприємницької діяльності є: 1. Саморегулювання господарської та фінансової діяльност. Сутність цього принципу полягає у наданні підприємствам (крім казенних) повної самостійності в прийнятті та реалізаціїї заходів у сфері виробництва, інвестиційної діяльності, враховуючи наявні фінансові, трудові і матеріальні ресурси. Для виконання завдань підприємство планує діяльність за допомогою складання бізнес-плану і поточних виробничих, інвестиційних та фінансових планів залежно від попиту на свою продукцію, роботи й послуги. Оперативне фінансове планування підприємство здійснює за допомогою бюджетування – системи кошторисів, які складають на підставі контрактів зі споживачами продукціїї та постачальниками матеріальних ресурсів, зобов’язань перед бюджетом і державними цільовими фондами тощо. 2. Самоокупність і самофінансування. Це принцип господарювання, відповідно до якого підприємство за рахунок доходів від реалізації здійснює витрати, пов’язані з основною діяльністю. Найнижчою межею самоокупності є беззбитковість, тобто ситуація, коли доходи рівні витратам і немає прибутку. Самофінансування – це можливість підприємства не тільки окупити витрати на виробництво і реалізацію продукції, а і здійснювати за рахунок отриманого прибутку матеріальне стимулювання працівників, вирішувати питання соціального розвитку і, головне, здійснювати розширене відтворення і розвиток підприємства. 3. Розмежування джерел формування капіталу на власні й запозичені. Поєднання власних та запозичених коштів дає змогу раціональніше використовувати і зберігати власний оборотний капітал, своєчасно реалізовувати інвестиційні проекти. 4. Наявність фінансових резервів. Формування фінансових резервів підприємств в умовах ринку є однією з важливих умов їхньої діяльності. Суб’єкт господарювання має право самостійно вирішувати, як розпорядитися чистим прибутком, які фінансові ресурси формувати і як їх використовувати. Фінансова діяльність підприємства регламентується державою через податкову, амортизаційну, валютну, митну політику. Суб’єкт господарювання несе реальну економічну відповідальність за результати діяльності і своєчасне виконання своїх зобов’язань перед постачальниками, споживачами, державою, банками. По своїх зобов’язаннях підприємство відповідає власним майном і доходами. Свої втрати і збитки підприємство покриває за рахунок фінансових резервів, системи страхування і за рахунок власного прибутку. Грошові кошти підприємницьких структур формуються вже на стадії утворення статутного капіталу підприємства, який з економічної точки зору є майном суб’єкта господарювання на дату його створення. Джерела формування статутного капіталу залежать від форми власності: · приватна форма – власний капітал підприємця; · акціонерна форма – акціонерний капітал; · державна форма – асигнування з бюджету і централізованих фондів; · колективна форма – внески засновників. Внески в статутний капітал можуть здійснюватися в будь-якій формі, але вони завжди повинні мати вартісну оцінку (будинки, споруди, транспортні засоби, предмети праці, цінні папери, права інтелектуальної власності, грошові кошти та ін.) Тобто внески можуть здійснюватися у формі матеріальних і нематеріальних активів. Організаційно-правова форма підприємства визначає майнову та фінансову відповідальність і правомочність його засновників, структуру управління й способи формування капіталу. Капітал – вкладення фінансових ресурсів у активи, які перебувають у розпорядженні підприємства (товариства) та є достатніми для виконання господарської й фінансової діяльності та отримання прибутків. На момент утворення суб’єкта підприємництва його статутний капітал визнають відповідно до законодавства власним капіталом, який дорівнює вартості активів. Власний капітал суб’єкта підприємництва, який здійснює фінансово-господарську діяльність, залежно від джерел формування поділяють на вкладений і нагромаджений. Вкладений капітал – капітал, який внесли засновники (власники) підприємства, в тому числі це: · с татутний капітал – зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, що є внеском власників (учасників) в капітал підприємства; · пайовий капітал – пайові внески членів спілок та інших підприємств, якщо це передбачено засновницькими документами; · додатковий вкладений капітал – сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість (в акціонерних товариствах); сума капіталу, внесеного засновниками понад статутний капітал (на інших підприємствах). Нагромаджений капітал – це капітал, одержаний у процесі господарської та фінансової діяльності суб’єкта підприємництва. Розрізняють такі його види: · інший додатковий капітал – сума дооцінки необоротних активів, вартість необоротних активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб тощо; · резервний капітал – сума резервів, створених відповідно до законодавства або установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства (товариства); · нерозподілений прибуток (непокритий збиток) – сума, встановлена при визначенні підсумку власного капіталу. Власний капітал підприємства визначають як різницю між вартістю його майна і коротко- та довгостроковими зобов’язаннями. Отже, власний капітал – частина активів підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань. У результаті вкладень у капітал підприємства формується дві частини: основний і оборотний капітал. У процесі функціонування основний капітал набуває форми необоротних активів, а оборотний – форми оборотних активів. Основний капітал. До основного капіталу належать вкладення в необоротні активи у вигляді вартості матеріальних активів – основних засобів у виробничому стані, незавершених капітальних вкладень, нематеріальних активів – об’єктів права і довгострокових фінансових інвестицій. Оборотний капітал. Оборотний капітал суб’єкта підприємництва (підприємства) – грошові кошти і мобільні активи, що перетворюються на грошові кошти протягом одного виробничого циклу, які забезпечують неперервність процесу виробництва й обігу та отримання прибутку від звичайної діяльності. Найважливішою частиною оборотного капіталу підприємств реального сектору економіки, пов’язаною зі створенням і продажем матеріальних благ, є оборотні кошти, тобто грошові кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу, які забезпечують безперервність процесу виробництва та здійснення розрахунків. Від забезпеченості оборотними коштами залежить ритмічність і результативність роботи підприємства. Оптимальна потреба в оборотних коштах визначається шляхом їх нормування. Для нарощування оборотних коштів підприємства використовують власні і позикові ресурси. В процесі здійснення підприємницької діяльності підприємства формуються його доходи, витрати і фінансові результати. Доходи підприємства - це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, які приводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників). Доходи підприємства включають: · доходи від операційної діяльності (в т.ч. дохід від реалізації продукції, інші операційні доходи); · фінансові доходи (в т.ч. дохід від участі в капіталі, інші фінансові доходи); · інші доходи від операційної діяльності (в т.ч. дохід від реалізації фінасових інвестицій, від реалізації необоротних активів, від реалізації майнових комплексів, ін. доходи); · надзвичайні доходи (страхові відшкодування, сума зменшення податку на прибуток і ін.). Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) – це загальний дохід, виручка від реалізації продукції без урахування наданих знижок, повернення проданих товарів і непрямих податків. Інші операційні доходи включають доходи від операційної діяльності, окрім доходу від реалізації продукції. До них відносяться: · доходи від реалізації іноземної валюти; · доходи від реалізації інших оборотних активів (окрім фінансових інвестицій); · доходи від оперативної оренди активів; · суми отриманих штрафів, пені, неустойок і інших санкцій за порушення господарських договорів; · доходи від списання кредиторської заборгованості; · повернення раніше списаних активів (надходження боргів, списаних як безнадійні борги); · суми отриманих грантів і субсидій; · інші доходи. Дохід від участі в капіталі відображає доходи, отримані від інвестицій в асоційовані, дочірні або сумісні підприємства. Вони є збільшенням частки інвестора в чистих активах об’єкту інвестування (в результаті отримання асоційованим, дочірнім або спільним підприємством прибутку або зростання їх власного капіталу). Інші фінансові доходи включають доходи, що виникають в процесі здійснення фінансової діяльності підприємства. До них відносяться: · дивіденди отримані; · відсотки отримані; · інші доходи від фінансових операцій. Надзвичайні доходи підприємства – це доходи, які поступають в умовах надзвичайних подій (стихійних лих, пожеж, техногенних катастроф і ін.) Вони включають: · страхові відшкодування (надходження від страхових організацій); · покриття втрат від надзвичайних ситуацій з інших джерел (бюджетів, резервних фондів і ін.); · суму зменшення податку на прибуток від звичайної діяльності унаслідок таких втрат. Здійснення діяльності підприємства передбачає здійснення різноманітних витрат. Витрати підприємства – це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які приводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками). Структура витрат підприємства включає: · витрати від операційної діяльності ( в т.ч. собівартість продукції, адміністративні витрати, витрати по збуту продукції, інші операційні витрати); · витрати від інвестиційної і фінансової діяльності ( в т.ч. фінансові витрати, витрати від участі в капіталі, інші витрати); · витрати від надзвичайної діяльності (надзвичайні витрати). Всі грошові витрати підприємства по своєму економічному змісту і призначенню поділяються на три самостійні групи: 1) витрати, безпосередньо пов’язані з отриманням прибутку (матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні потреби, амортизація основних фондів і ін.); 2) витрати, які безпосередньо не пов’язані з отриманням прибутку (кошти, направлені на споживання власників підприємства, добродійні внески, відрахування до недержавних страхових і пенсійних фондів, соціальну сферу); 3) примусові витрати (податки і податкові платежі, відрахування до державних цільових фондів). Фінансові результати діяльності підприємства відображають результативність його розвитку і характеризуютьсятакими показниками: чистий дохід, валовий прибуток (збиток), чистий прибуток (збиток). У акціонерних підприємствах - чистий прибуток на одну просту акцію, дивіденди на одну просту акцію. Важливим етапом у функціонуванні фінансів суб’єктів господарювання є розподіл доходу. З отриманих грошових доходів фінансуються матеріальні витрати на сировину, матеріали, паливо, електроенергію і ін. предмети праці. Подальший розподіл доходу пов’язаний з формуванням амортизаційного фонду як джерелавідновлення основних фондів і нематеріальних активів. Частина грошового доходу, що залишилася, представляє валовий дохід, який використовується на виплату заробітної плати і формування чистого доходу підприємства. Частина чистого доходу враховується в собівартості продукції як відрахування на соціальні потреби (Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування по тимчасовій втраті працездатності тощо), частина доходу використовується на сплату податків і ін. платежів до бюджету (окрім ПДВ, акцизного збору, мита, податку на прибуток). Чистий дохід, що залишився, є загальним прибутком підприємства, з якого сплачується податок на прибуток і формується чистий прибуток. За рахунок чистого прибутку підприємство створює резервний фонд, виплачує дивіденди, поповнює статутний фонд, стимулює своїх працівників і ін. Таким чином, в розподілі прибутку суб’єктів господарювання можнавиділити два етапи. Перший етап – це розподіл загального прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу є держава і підприємство. Пропорції розподілу прибутку між державою (бюджетом) і підприємством складаються під впливом таких чинників, як визначення об’єкту оподаткування, ставок податку, надання податкових пільг. Другий етап – це розподіл і використання прибутку, що знаходиться у розпорядженні підприємства після сплати платежів до бюджету. На цьому етапі розподіл прибутку може здійснюватися через попереднє формування цільових грошових фондів або направлення коштів безпосередньо на фінансування витрат.
|