Акція дає її власникові право на отримання частини прибутку (дивіденду) від діяльності акціонерного товариства і, як правило, на участь в його управлінні.

Акціонерне товариство має повну господарську самостійність у виробництві і розподілі продукції, в оплаті праці своїх працівників, у встановленні цін, в порядку розподілу і використання чистого прибутку тощо.

Акціонерні товариства можуть бути відкритого і закритого типів. Різниця між ними полягає в тому, що акціонерні товариства закритого типу можуть створювати обмежену кількість акціонерів, а кількість і склад акціонерів товариства відкритого типу не обмежені.

Статутний капітал акціонерного товариства відкритого типу формується шляхом продажу акцій у формі відкритої підписки, а в акціонерних товариствах закритого типу статутний капітал створюється тільки за рахунок внесків засновників, оскільки в відкритий продаж акції не поступають.

За рахунок створеного статутного капіталу в акціонерних товариствах створюються основні фонди і оборотні активи - матеріальна основа процесу виробництва.

Здійснюючи свою діяльність, акціонерне товариство проводить певні витрати, отримує виручку і прибуток. Прибуток розраховується так само, як і на підприємствах інших форм власності - у вигляді різниці між виручкою від продажу продукції (робіт, послуг) і проведеними витратами. Якщо ж витрати перевищують суму виручки (без відповідних податків), товариство зазнає збитки.

Отриманий прибуток використовується в першу чергу на сплату встановлених податків і платежів до бюджету. Прибуток, що залишився, вважається чистим і розподіляється по розсуду акціонерного товариства. Частина чистого прибутку може спрямовуватись на виплату дивідендів акціонерам, на поповнення статутного фонду, до резервного фонду тощо. Розміри відрахувань від чистого прибутку по вказаних напрямах встановлюються загальними зборами акціонерів товариства.

Особливості організації фінансів визначаються також характером виробництва, тобто технологічними особливостями виробництва, тривалістю виробничого циклу, залежністю виробництва від природних або кліматичних умов. Різна фондомісткість і матеріаломісткість деяких видів виробництва визначає структуру витрат на виробництво і реалізацію продукції, співвідношення основних фондів і оборотних коштів, а це, у свою чергу, визначає різні потреби у фінансових ресурсах. На підприємствах з тривалим виробничим циклом (суднобудування, літакобудування), а також з сезонним характером виробництва (сільське господарство) виникає потреба в додаткових фінансових ресурсах, що обумовлює залучення коштів у формі банківського кредиту.

Особливості виробничого процесу в деяких видах підприємницьких структур впливають на швидкість обороту фінансових ресурсів, структуру грошових фондів, обслуговуючих цей процес, на взаємини підприємницьких структур з бюджетом і державними цільовими фондами.

Дещо інший характер мають фінанси установ і організацій соціальної сфери. Установи, які фінансуються з бюджету (школи, лікарні, поліклініки, установи культури, дитячі дошкільні установи, державні органи влади і управління і ін.), називаються бюджетними. Їх фінансова діяльність пов’язана з кошторисним фінансуванням, яке полягає в забезпеченні витрат за рахунок зовнішнього фінансування. Як метод організації фінансової діяльності кошторисне фінансування застосовується в тих сферах, де важко забезпечити самоокупність і прибутковість. В окремих випадках в межах одного підприємства або організації може застосовуватися одночасно кошторисне фінансування і комерційна діяльність. Наприклад, в державних вищих навчальних закладах навчання студентів здійснюється за рахунок бюджетних асигнувань і на платній основі.