Мікроядерний тест

Мікроядерний тест широко застосовується для визначення факторів, здатних викликати ураження генетичного апарату. За допомогою цього методу можна виявити цитогенетичну активність хімічних сполук; біологічних факторів, лікарських препаратів (зокрема рослинного походження), перевірка безпеки яких є обов'язковою [Ларіна, 2014].

Простий і швидкий мікроядерний тест часто намагаються використовувати в якості біодозиметра і для оцінки індивідуальної радіочутливості [Bilbao, 1989]. Крім того, мікроядерний метод абсолютно не враховує внесок обмінних аберацій в радіаційний ефект, який вельмизначний при опроміненні нестимульованих лімфоцитів людини. При малих дозах, де спонтанні мікроядра складають вагому частину загального числа мікроядер, вони можуть " змазувати", маскувати радіаційний ефект, спотворюючи дозову залежність. У невеликому числі робіт, присвячених порівнянні виходу мікроядер і хромосомних аберацій в лімфоцитах людини, спонтанний рівень мікроядер перевищує число хромосомних аберацій [Obe, 1984]; при опроміненні вихід хромосомних аберацій або відразу перевищує число мікроядер [Silva, 1994], або досягає цього рівня до -0, 7 Гр [Bilbao, 1989], а з ростом дози розрив між цими показниками зростає.

Існують три способи тестування хімічних речовин мікроядерним тестом. Вони розрізняються по режимам обробки і термінам фіксації клітин після обробки.

Схема проведення експерименту, перш за все, залежить від поставленого завдання. Тестування проводять у два етапи. Перший етап експерименту передбачає виявлення можливого ефекту. При цьому використовують максимально можливу дозу, близьку до LD50 (приблизно 80% від LD50) або ½ LD50. Тестована речовина найчастіше вводиться мишам дворазово з інтервалом в 24 години і фіксацією клітин кісткового мозку через 6 годин після другого введення. Є роботи з багаторазовим (до 5 разів) введенням тестованої речовини. Проведено порівняльне вивчення індукції мікроядер алкілуючими агентами і антиметаболітами при одноразовому і багаторазовому (5 разів) впливах. Обидва режими впливу були ефективні у виявленні активності досліджуваних сполук, хоча для оцінки антиметаболітів кращим був режим п'ятикратної обробки. Велика кількість робіт присвячено оптимальними термінами фіксації клітин. Як було описано вище, теоретично через 24-30 годин після однократного впливу можна зареєструвати максимальну кількість мікроядер. Виходячи з цього, було рекомендовано фіксувати клітини через 6 годин після другого введення речовини, тобто через 30 годин після першого введення. Однак при вивченні ефектів ряду хімічних сполук при різних термінах фіксації клітин виявлено, що по ряду причин максимальна частота мікроядер спостерігається в більш пізні терміни. Такий пік був зареєстрований для мітоміцину С через 30-36 годин, циклофосфаміду - 42-48 і 7, 12-діметілбензантрацена - 60-72 години після одноразового введення мишам [Salamone, 1983]. Відомо, що генетичні ефекти двох останніх з'єднань пов'язані з активністю їх метаболітів. Мабуть, все відхилення від теоретично оптимальних термінів спостереження мікроядер пов'язані зі швидкістю метаболізму цих речовин в організмі, фармакокинетикою активних метаболітів і іншими факторами. Фарбування препаратів зазвичай проводять 5% -ним розчином Гімза. Нещодавно запропонований простий метод флуоресцентного фарбування мікроядер іРНК в еритроцитах з використанням барвників Гегст 33258 і піроніном У. Подвійна флуоресцентна мітка мікроядер дозволяє відрізнити останній від базофільних гранул, артефактів при фарбуванні і від структур, що містять РНК пофарбовані препарати, придатні для автоматичного аналізу [Ramahlo, 1988].