Методика визначення коефіцієнта вертикального тиску ґрунту при розрахунку ланок (секцій) труб

1 Коефіцієнт вертикального тиску ґрунту для залізобетонних і бетонних ланок

(секцій) труб С _nслід визначати за формулою

; (1)

(2)

де j_n – нормативний кут внутрішнього тертя ґрунту засипання труби;

t_n – коефіцієнт нормативного горизонтального (бічного) тиску, що вираховується згідно з 2.6;

d – діаметр (ширина) ланки (секції) за зовнішнім контуром, м;

h – висота засипання при визначенні вертикального тиску згідно з 2.6, рахуючи від підошви рейок або верха дорожнього покриття до верха ланки (секції), м; при визначенні горизонтального (бічного) тиску згідно з 2.6 висоту засипання h_x слід приймати до середини висоти ланок (секцій) труби;

a – відстань від основи насипу до верха ланки (секції) труби, м;

s – коефіцієнт, який приймається таким, що дорівнює при фундаментах:

1, 2 – непіддатливих (на скельній основі або на палях-стойках);

1, 1 – малопіддатливих (на висячих палях);

1, 0 – масивних дрібного закладення і ґрунтових (нескельних) фундаментів

Якщо В > h/d, то слід приймати В = h/d.

Коефіцієнт вертикального тиску ґрунту для богатовічкових круглих водопропускних труб допускається розраховувати за формулою

де але не більше ніж 1

(де l – відстань на просвіт між вічками труб).

При підсипанні насипів, в яких з часом утворилося природне ущільнення ґрунту засипки та фізичний стан конструкцій труби є задовільним, припускається при визначенні нормативного тиску на трубу від власної ваги ґрунту приймати незалежно від піддатливості основи безрозмірний коефіцієнт С, що дорівнює одиниці.

2 При розрахунку гнучких (з гофрованого металу та ін.) ланок (секцій) труб і при визначенні тиску на ґрунтові (нескельні) фундаменти коефіцієнт Сn слід приймати таким, що дорівнює одиниці.

Додаток Л
(обов'язковий)