Пізньостиглі

Темп + + + + + + +

Древлянка +

Ласунак + + +

ранньостиглих (Каскад поліський, Зов), один середньоран­ній (Світанок київський), п'ять середньостиглих (Віхола, Луговська, Нестеровська, Нижньоворітська, Українська ро­жева), один середньопізній (Витязь), один пізньостиглий (Ласунак). Усі вони столового напряму.

Які сорти найсмачніші? Смак — ознака мінлива і зале­жить не тільки від сорту, а й від умов вирощування. Він зумовлений ураженням бульб хворобами, пошкодженням під час збирання. Отже, смачні бульби можна одержати за умови дотримання всього комплексу заходів по вирощуванню картоплі. Але якщо сорту притаманні певні якості при додер­жанні вимог догляду, городник може виростити смачні бульби.

Смак бульб визначають дегустацією, в результаті якої його оцінюють за п'ятибаловою шкалою. Найвища оцінка 5 балів, найнижча — 1 бал.

Серсд районованих сортів» найсмачнішими, оціненими в 5 балів. є ліпно сорт Полонина, віл. 4.5 то > Вотоздіька, •Луговська, Нестеровська, Світанок київський, Поліська ро­жева, понад 4 -- Адретта, Древлянка, Витязь, Львів'янка. Мавка, Нижньоворітська, Остара. Символ, Темп, до і ба-

лів — їкар, Невська, Жптомирянка, Каскад поліський, Неза­будка та інші.

Смачні молоді бульби мають сорти Зон, Гатчинська, Во ротинська рання, Іскра, Огоньок. Пірмунес, Пріекульська рання, Чарівниця.

До ільграо-оростіч-, іих сорті з належить Гірк ксльська рання, яка утворює добрий урожай бульб (! кг/м Л непе:; 50—55 днів після (мління, а якщо підготувати садивний матеріал, то й через 40-4, 5 днів. Починати копати бульби можна 25 травня— 10 червня, а закінчувати збирати вро­жай (2--3 кг/м") до 10— 15 липня.

Наступним сортом за скоростиглістю є Воротинська ран­ня. Вона дає урожай на 2-5 днів пізніше, ніж Пріекульська рання, тобто за 52—60 днів, десь 1 10 червня. Остаточне збирання врожаю можна провести 15—20 липня.

До скоростиглих належать сорти Зов та Незабудка. Гос­подарськії відчутний урожай бульб дають через 52—62 дні після садіння (12—20 червня), а остаточно збирають 20— 25 липня.

Сорти Каскад поліський, Пригожа 2 формують урожай 1 кг/м " через Ж) днів, остаточний урожай збирають у кінні липня -- на початку серпня.

Які сорти в який час краще споживати? Усі ранні і се­редньоранні сорти, мі винятком Чарівніші, споживають улітку і восени, а Чарівницю -— з вересня до лютого наступ­ного року.

Середньостиглі йорі и Гатчинська, Луювська,.Львів'ян­ка, Українська рожева споживають з вересня до квітня на­ступного року. Віхолу, Огоньок, Нестеровську, Нижньоворіт-ську — з вересня то березня наступного року; середньопізні Воловєиьку. Витязь, Зарево. Іклр. Поліську рожеву — з ве­ресня до травня наступного року: пізньостиглі Древлянку, Ласунак, Полонину, Темп — з жовтня до травня наступного року, але вони придатні і для тривалішого зберігання у спе­ціальних СХОВКіПНХ

Яка різниця за поживною і кулінарною цінністю між жовтом'ясими і білом'ясимн сортами? М'якоть бульби, як відомо, буває білого, жовтого та блідо-оранжевого кольорів. Але існують сорти з фіолетово-синьою і навіть червоною м'якоттю. Більшість споживачів \ Радянському Союзі ви­дають переваг', сортам з бідою м'якоттю. Сорти і жовтою м якоттю не знаходять споживачів.! тільки в західних.облас­тях України та у Прибалтиці вирощують і споживають сорті; з жовтою м'якоттю. Існує хибна думка, що нібито такі буль­би містять більше соланіну. Жодним дослідженням цього " є виявлено У країнах Латинської Америки, у ФРН, Нідерландах, ряді інших країн сорти з жовтою м'якоттю використо­вують. Жовтий колір свідчить про високий вміст каротину у бульбах. Відомо, що каротин цілюще впливає на організм лю­дини, особливо зір. Гостро люди відчувають нестачу його на­весні, тому споживання таких бульб сприяє поповненню його

запасів.

Що ж стосується поживних і кулінарних цінностей бульб з жовтою і білою м'якоттю, то ніякої різниці між ними не виявлено.

Які сорти найбільш придатні для технічної переробки? Для переробки використовують технічні і універсальні сорти. Вибираючи сорт для городу, треба брати до уваги вміст крохмалю, врожайність і смак. Технічні сорти здебільшого пізньостиглі, тому на півдні їх не вирощують. Слід врахувати також те, що переробна промисловість розміщена в основно­му в західних і північних областях республіки, де і вирощують ці сорти.

Згідно з районуванням у Волинській області для пере­робної промисловості рекомендовано вирощувати Львів'янку і Темп; у Житомирській — Темп; Івано-Франковській — Темп; Київській — Мавку; Львів'янку, Зарево, Темп (для І зони); Львівській — Мавку, Львів'янку; Ровенській — Темп; Сумській — Темп, Зарево; Тернопільській — Зарево, Темп; Хмельницькій — Темп; Чернівецькій — Огоньок; Чер­нігівській — Темп.

Для інших областей технічні сорти не районовані. У разі потреби можна використати пізньостиглі і середньопізні уні­версальні сорти.

Чим характерні технічні сорти? Це здебільшого пізньо­стиглі сорти, в яких вміст крохмалю становить від 18 до 25 % і більше. З них виробляють крохмаль, амілазу, спирт та інші продукти. Технічні сорти добре зберігаються, менше уражу­ються хворобами і шкідниками. Більший вихід спирту дають ті, що легше піддаються переробці в апаратах, швидше зброджуються та оцукруються. У них, як правило, дрібні крохмальні зерна. Але для добування крохмалю придатніші сорти, які мають великі крохмальні зерна, бо з них одержу­ють більше першосортного продукту. Від величини зерен залежить швидкість їх осадження.

Однак повної залежності між вмістом крохмалю у буль­бах і величною крохмальних зерен немає. Вищою крохма­листістю відзначаються пізні сорти, а великими зернами крохмалю — ранньостиглі столові низькокрохмалисті сорти. Які сорти придатні для годівлі худоби? ІГакі сорти повинні містити багато сухих речовин, у тому числі крохмалю і білка. До цієї групи здебільшого відносять пізньостиглі сорти уні-

нереального призначення. Але можна використовувати се­редньостиглі і навіть середньоранні. Спеціально для годуван­ня худоби сорти не районовані.

Чемпіоном за виходом сухої речовини вважається сорт Зарево. Його бульби містять 29 % сухої речовини, частка крохмалю в ній становить 19, 8—22, 9 %, білка — 2, 3—3, 8 %. Він може давати 120—150 ц/га кормових одиниць, що майже в два рази більше, ніж овес і ячмінь.

Дещо поступаються йому сорти Воловецька і Темп, які містять відповідно 25 і 26 % сухої речовини, 19, 4 і 18, 8— 20, 9 % крохмалю та 1, 5—1, 7 % білка.

У бульбах сортів Витязь, Древлянка, Ікар, Ласунак, Львів'янка, Огоньок, Полонина, Поліська рожева міститься від 22, 7 до 23, 8 % сухої речовини, частка крохмалю в якій досягає 16, 9—19, 4, білка 1, 1 — 1, 9 %.

Заслуговують на увагу середньоранні сорти Мавка, Жи-томирянка, Чарівниця, які відзначаються скоростиглістю і високим вмістом сухої речовини (21, 9—23, 5 %), крохмалю (16, 1 —17, 7) і білка (1, 5—1, 9 %), добрими смаковими яко­стями, завдяки чому вони придатні для багатоцільового ви­користання.

Слід зауважити, що вміст сухих речовин та окремих їх компонентів зумовлений як погодни.ми умовами, так і до­глядом.

Які вимоги ставляться до кормових сортів? Основні з них: високі врожайність, крохмалистість і білковість. Для них форма бульби, товщина шкірки, глибина вічок і смак не мають значення. Останнім часом багато господарств відмо­вилися від вирощування картоплі на корм через низьку білковість і крохмалистість її сортів.

Щоб картопля була вигідна як кормова культура, врожай­ність її має становити 300 ц/га (3 кг/м²), вміст крохмалю перевищувати 20 %, білка досягати 3—4 %. За таких показ­ників можна одержати понад 100 ц кормових одиниць (одна кормова одиниця за своєю цінністю прирівнюється до 1 кг вівса), вихід білка становитиме — 9—10 ц/га. А 100 ц кормо­вих одиниць, одержаних від картоплі, вигідніші, ніж від вів­са, ячменю та інших культур.

Отже, одержувати на городі врожаї картоплі у 150— 200 ц/га, тобто 1, 5—2 кг/м -' на корм недоцільно, а для продо­вольчих потреб — вигідно.

До кормової групи здебільшого належать сорти середньо­пізні і пізньостиглі.

Якими якостями характеризуються столові сорти? Високі столові якості, раціональна форма бульби, придатність до зимового зберігання.

За формою вони мають бути округлі чи округло-овальні з невеликою кількістю неглибоких вічок, тонкою шкіркою, завдяки чолгу їх легше чистити, зменшуються відходи. Бульби повинні добре розварюватися, давати розсипчасту борош­нисту масу, без неприємного присмаку.

Дехто з науковців стверджує, що смак картоплі пов'я­заний з вмістом у бульбах крохмалю, який у смачних сортах становить 19—21 %. Але досвід доводить, що у багатьох смачних сортів вміст крохмалю становить лише 12—14 %. Інші вважають, що співвідношення білка і крохмалю у сто­лових сортів повинно бути не вужче, ніж 1: 12 і не ширше, ніж 1: 16, тобто на 1 % білка припадає 12—16 % крохмалю. При вузькому співвідношенні цих речовин м'якоть бульби під час варініія набирає склоподібного вигляду, а при широкому — бульби розтріскаються. Але треба пам'ятати, що вимоги до столового сорту залежать від його кулінарного призначення. Так, для пюре потрібен крохмалистий сорт, а для борщу — менш крохмалистий, щоб бульби не розварювались.

Якість бульб оцінюють також, за структурою м'якоті (груба, ніжна, водяниста, волокниста), розварюваністю (дуже розваристі, розваристі, слаборозваристі і нерозва-

ристі).

Столові якості визначають за допомогою дегустації по п'ятибаловій шкалі: дуже смачні - 5 балів, смачні- 4, середньос.мачні — 8, несмачні — 1 бал. У бульб столових сортів під час варіння і деякий час після цього не повинна темніти м'якоть. Але ця ознака залежить не тільки від сорту, а й від умов вирощування. У бульб, вирощених при нестачі калію, потемніння м'якоті посилюється. Отже, внесення ка­лійних добрив і, особливо попелу, поліпшує столові якості

картоплі.

Столові сорти повинні мати високий вміст вітаміну С, адже картопля навесні є основним джерелом його. «- Як вибирати сорти для городу? Перш ніж вибрати сорт, слід ретельно вивчити, які хвороби уражують картоплю у ва­шому районі, врахувати умови її вирощування. Сорт має бути стійким проти найбільш поширених хвороб і шкідників, високоврожайним і смачним. Для вибору сорт\ можна ско­ристатися таблицями 9, 10, 11.

Скільки сортів доцільно вирощувати на городі? Вирощу­вати на в.іаі'номч' городі, гим більше на садовій ділянці, кор­мові га технічні сорти недоцільно. Вигідніше засадити неве­лику ділянку продовольчою картоплею, тобто столовими сортами. Насамперед, треба садити раннії"! сорт, щоб забез­печити сім'ю власною картоплею влітку, коли ми часто відві­дуємо садоих ділянку. Вибираючи ранній сорт, треба браги

до уваги, коли ви хочете одержати врожай — у травні, черв­ні чи липні? Скажімо, І Ірієкульська рання дає надранню продукцію, але вона низьковрожайна, а сорти Іскра чи Незабудка — на -1-У днів пізніше виший урожай.

Раннього сорту слід садити стільки, скільки потрібно сім'ї тля споживання з третьої декади травня і до кінця серпня.

Наприклад, сім'я з 4 осіб споживає за день 1 — 1, 2 кг бульб, за місяць ■ - ЗО --36 кг. Якщо споживати її у зазначені строки, тобто 100 днів, треба одержати 100-120 кг бульб. При середньому врожаї 3 кг/м² необхідно засадити 40 м" і заготовити насіння раннього сорту 20(1—250 бульб, або 12—15 кг.

Потрібно також мати середньостиглий сорт для спожи­вання у вересні--жовтні, до початку зимового періоду, коли картоплю вже беруть з постійного сховища. На 60 днів сім'ї потрібно 60—70 кг бульб. При середньому врожаї 4 кг/м² таким сортом треба засадити 15 — 20 м " і мати 100 насінних бульб, або 0—8 кг.

Якщо городник мас достатньо землі, можна виростити бульби для зимового зберігання. В такому разі знадобиться середньопізній або пізній сорт.

Отже, кожному городнику потрібно мати 2—3 сорти різ­ного періоду достигання. Але слід пам'ятати, що чим більше сортів, тим складніше їх зберігати, заготовляти насінний матеріал. Тому треба обмежитися невеликою їх кількістю.

— Скільки років можна вирощувати на городі один і той самий сорт? Тривале вирощування сорту в одній місцевості призводить до зниження його продуктивності, втрати якостей бульб, стійкості проти хвороб та несприятливих погодних умові

На півдні і південному сході республіки при весняному садінні в умовах високих температур і нестачі вологи, за великої чисельності попелиць — переносника вірусних хво­роб, будь-які сорти картоплі швидко вироджуються. Але і на півночі та заході на важких перезволожених грунтах картоп­ля уражується грибними і бактеріальними хворобами, а також, хоч меншою мірою, вірусами, що призводить до зни­ження продуктивності сортів, втрати ними споживчих і насін­них якостей.

Картопля гірше за інші культури пристосовується до не­сприятливих умов, хоч і відомі сорти, які прп тривалому вирощуванні у певній місцевості набували стійкості проти виродження й забезпечували високі врожаї (Майка біла, Майка червона та іншії протягом багатьох років. [Разом ^{3 ти}м, доведено, що завезені стійкі насінні бульби із зон,

сприятливих для вирощування картоплі, різко підвищують урожай, який поступово в міру збільшення кількості репро­дукцій знижується.

" -Таким чином, довговічність сорту залежить від умов вирощування. Можна завезений сорт зробити непридатним для подальшого вирощування за один рік і, навпаки, забез­печити умови для його тривалого використання. Щоб подов­жити використання сорту, потрібні певні насінницькі заходи: відбір під час вегетації здорових рослин, добір з цих кущів здорових бульб, збереження їх у сприятливих умовах, про­рощування навесні, добір з них таких, в яких утворилися міцні паростки, раннє садіння, боротьба проти попелиць — переносників вірусів, зрошення насаджень, своєчасне роз­пушування грунту, незловживання азотними добривами, раннє збирання, коли бадилля починає відмирати. Якщо не вжити таких заходів, то після одного жаркого літа з масовим розмноженням попелиць насінний матеріал виявиться непри­датним для садіння.

Буває, що за однакових умов вирощування одні сорти швидше втрачають свої продуктивні якості, інші довго їх. зберігають. Наприклад, у Лісостепу завезена з більш північ­них районів республіки Прієкульська рання два роки дає високий урожай бульб, Гатчинська — три. Чарівниця — п'ять—шість років.

Отже, на питання, скільки років на одному місці можна вирощувати один і той самий сорт, слід дати таку відповідь: дивлячись, який сорт і як його будуть вирощувати.

Чи залежить лежкість бульб від сорту? Здатність бульб до тривалого зберігання — сортова ознака. Навіть в одній за скоростиглістю групі є сорти, які добре зберігаються, інші, навпаки, погано. Наприклад, ранньостигла Прієкуль-ськ> рання зберігається значно краще, ніж Вармас. -* Звичайно, гірше зберігаються ранньостиглі сорти, ніж пізньостиглі. Це насамперед можна пояснити періодом спо­кою бульб. Ранньостиглі сорти із стану спокою виходять раніше, ніж пізньостигліл Проростання бульб пов'язане з по­силенням дихання, підвищенням температури, що призво­дить до розвитку хвороб і загнивання частини бульб. За ними потрібен постійний нагляд, при необхідності — пере­бирання, штучне охолодження приміщення тощо.

Пізньостиглі сорти пізніше виходять із стану спокою, тому з ними такого клопоту немає. Важливе значення має стиг­лість бульб різних сортів. У роки з ранніми приморозками або взагалі з похолоданням пізні сорти збирають при зеле­ному картоплинні і з недостиглими бульбами, в яких ще багато сахарів, які не встигли перетворитися на крохмаль,

шкірка тонка, часто здирається. Такі бульби погано збері­гаються. Тому для них потрібен «лікувальний період» — витримати бульби 2—3 тижні у темряві при високій темпе­ратурі (15—20 °С), щоб вони завершили достигання і зміц­ніла, потовщала шкірка.

Особливі умови потрібні для зберігання ранніх сортів, якщо їх збирають у липні—серпні за високої температури повітря (20—25 °С), а у погребі 5—10 °С. За таких умов необхідне штучне охолодження сховища. Якщо стоїть помір­но волога погода, насінні бульби ранніх сортів можна не викопувати до кінця вересня — середини жовтня. В грунті вони краще збережуться, ніж у сховищі. На таких бульбах утворюється достатньо міцна, груба шкірка, завдяки чому вони добре зберігаються.

Погано зберігаються бульби будь-яких сортів, що трива­лий час перебували у воді, перезволоженому грунті, підда­валися дії низьких температур. Як зберігаються окремі сорти див. с. 61—77.

Чи існують сорти, що не пошкоджуються шкідниками і хворобами? Значення стійкості сорту в боротьбі проти деяких хвороб винятково велике. Наприклад, проти таких небезпечних і шкідливих захворювань, як рак і фітофтороз, найбільш дієвий захід — використання стійких проти них сортів. Звичайно, у різних зонах картоплю уражують різні хвороби. Якщо для південних областей дуже важливо мати сорти, стійкі проти вірусних захворювань, макроспоріозу, то для північних — стійкі проти раку, фітофторозу.

Усім відомо, якої великої шкоди завдає картоплі коло­радський жук. Останнім часом з'явився небезпечний шкід­ник картопляна нематода.

Створення і впровадження стійких сортів дає змогу по­збутися багаторазових обприскувань та обпудрювань всіля­кими пестицидами, на що витрачаються великі кошти, від чого погіршуються споживчі якості бульб, забруднюється навколишнє середовище, що негативно позначається на здо­ров'ї людини.

Треба пам'ятати, що збудники хвороб залишаються на бульбах і під час зберігання, від чого вони загнивають. Тому так потрібні стійкі сорти. Отже, від стійкості сорту залежить Урожайність, якість, збереженість бульб.

У сучасному районованому сортименті картоплі перева­жають ракостійкі сорти. З нестійких залишилась тільки Поліська рожева. До сортів, що мають комплексну стійкість проти раку і нематоди, належать Віхола і Пригожа 2. Серед ^Стійких проти фітофторозу -~- Огоньок, Поліська рожева, '^емп, Литовська, Мавка, Львів'янка, Зорька, відносно стійких — Гатчннська, Гібридна 14, Адретга, Остара, Полонини, Віхола. Світанок київський. Дпевдянка. Нестерозська, Неза­будка; до нестійких належать Прієкудьська рання, Черівни-іія, Радомишльська, Ноьеька. Нижньоворітська, Житоми-рянка. Відносно стійкі проти вірусних хвороб Іскра, Чарів­ниця, Мавка, Львів'янка, Незабудка, Зорька, дуже ура­жуються ними ПрієкулкіДі'кя рання. Темп, Житомирянка. Виходить, що сортів, комплексно стійких проти хвороб і шкід­ників, немає. Тому при виборі сорту треба мати відомості про хвороба і шкідники, які особливо поширені і шкідливі у певній зоні.

Що таке сортооновлення і сортозаміна? С о р т о о н о в-л є н н я -.- не періодична заміна насінного матеріалу, який у процесі вирощування втратив продуктивність, на високо­якісний матеріал — еліту або першу репродукцію. Продук­тивні якості насінні бульби втрачають внаслідок невідповід­ності умов вирощування біологічним вимогам сорту, ура­ження вірусними, бактеріальними ш-; грибними хворобами. У зонах із сприятливими умовами.тля вирощування і незнач­ним поширенням вірусних хвоппГ картопля може тривалий час залишатися здоровою і збери.!,; високу продуктивність.

Але на більшій частині тсрпто^ ї України умови для вирощування картоплі несприятливі... оливо на півдні і пів­денному сході. Тому насінний матері../; з'пдко втрачає свої якості і потребує частої заміни. У > >; кзх із сприятливими умовами насінні якості погіршуються поступово. Таким чи­ном, у різних зонах строки сортооновлення неоднакові.

Частота сортооновлення залежить від ступеня ураження рослин вірусами. Ранні сорти сильніше уражуються, ніж пізні, тому насінний матеріал замінюють частіше.

Періодичне сортооновлення здійснюють згідно з вимога­ми системи насінництва. До системи входять науково-дослід­ні установи, які вирощують високоякісний насінний мате­ріал -еліту, насінницькі господарства (райнасінгоспн) і насінницькі посіви (розсадники розмноження і насінні ділян­ки) у колгоспах і радгоспах, що вирощують картоплю. На Україні виділені 19 закритих районів по виробництву товар­них насінних бульб. Тут найбільш сприятливі для вирощуван­ня картоплі умови. У цих районах радгоспи, колгоспи і насе­лення вирощують здоровий насінний матеріал певних сортів.

Закриті райони виділені у Чернігівській, Сумській, Київ­ській. Житомирськії), Ропснеькій. Львівській, Тернопільській і Чернівецькій областях, із цих районів здорові насінні бульби вивози;!) для сортооновлення в господарства лісостепових і степових областей, а також передають господарствам і населенню своєї області.

За ступенем ураження картоплі вірусними хворобами територія республіки поділена на чотири зони.

Зона найменшого виродження — це гірські райони За­карпатської і Чернівецької областей. Сортооновлення тут здійснюють раз на п'ять років.

Зона незначного виродження, куди входять Чернігівська, Волинська, Ровенська, Житомирська, Івано-Франківська, Львівська, Тернопільська, Чернівецька, північні райони Він­ницької, Київської, Сумської та Хмельницької областей. Сортооновлення проводять раз на чотири — п'ять років.

У зону помірного виродження віднесені Полтавська, Чер­каська, північні райони Кіровоградської, Харківської і пів­денні райони Київської, Сумської, Хмельницької та Вінниць­кої областей. Сортооновлення здійснюють раз у два—три роки.

Зона сильного виродження охоплює Луганську, Дніпро­петровську, Донецьку, Запорізьку, південні райони Кірово­градської і Харківської, Одеська, Херсонська, Кримська, Миколаївська області, де сортооновлення проводять щороку на всій площі садіння.

На присадибних ділянках у зонах Полісся і Лісостепу цей захід необхідний через кожні три- -чотири роки.

С о р т о з а м і н а —■ заміна вирощуваних сортів, які не задовольняють вимог виробництва, втратили свої продук­тивні якості, на нові, більш цінні районовані сорти.

Результати досліджень свідчать, що сорт зберігає віднос­ну стійкість проти фітофторозу та інших захворювань про-тяюм 8—10 років після його районування. Потім він втрачає ці властивості внаслідок з'явлення нових рас збудників хвороб.

Впровадження нових високоврожайних сортів найпро­стіший і найдоступніший спосіб підвищення врожаїв картоп­лі на присадибних ділянках. Особливо відчувається значення нових високоврожайних сортів, стійких проти хвороб, шкід­ників та несприятливих погодннк факторів у роки з екстре­мальним!: умовами.

Отже, слід, не вагаючись, закуповувати насінні бульби поьнх районованих сортів.

Де ж придбати сортові бульби? Головний постачальник у республіці — Українське об'єднання «Сортонасіннєовоч» та його обласні й міжрайонні відділення, які займаються заготівлею насінної картоплі в районах її вирощування, транспортуванням і реалізацією за складеними угодами з господарствами.

У закритих районах по виробництву товарних і насінних бульб останні продаються населенню цих районів. В інших районах та областях їх можна придбати в колгоспах, рад­госпах і дослідних установах. Про умови реалізації населен­ню слід дізнатися на місці, можливо заздалегідь укласти угоду тощо. Добре, якщо садовий кооператив укладає за­гальну угоду з господарством-виробником насінних бульб і закуповує для всіх членів.

Якщо у торговельну мережу надходять продовольчі буль­би певних відомих сортів, їх можна ретельно перебрати, від­кинути бульби нехарактерної форми та забарвлення шкірки і одержати добрий насінний матеріал.

Насінні бульби можна заготовити в своїх колег-картопля-рів, які мешкають у зонах, сприятливих для вирощування здорової картоплі.

Якщо ви уважно прочитаєте нашу книгу, набудете досві­ду у вирощуванні картоплі, то з часом зможете підібрати насінні бульби на ринку, дізнавшись від продавця про місце­вість, де вирощена картопля, про сорт і уважно оглянувши бульби.

Які наукові установи України створюють нові сорти картоплі? Координує селекційну роботу з картоплею Україн­ський науково-дослідний інститут картопляного господар­ства, розташований у с. Немішаєве Бородянського району на Київщині.

Селекціонери цього інституту створили багато сортів картоплі, до яких належать Стаханівська, Катюша, Чотири-сотка, Смачна, Малинова, Біла роза, Троянда, Червоноспир-това, Рясна, Дорідний, Бородянська.

Районовані останнім часом Воловецька, Зарево, Лутов-ська, Незабудка, Світанок київський, Українська рожева, Чарівниця.

У систему інституту входять Чернігівська дослідна стан­ція і Поліська дослідна станція по картоплі. Остання роз­ташована у с. Гранітне Малинського району Житомирської області. Тут виведені такі відомі сорти, як Баранівська, Кріпиш, Поліська 36, Островська, Рання поліська, Роза Полісся, Малиничанка. У районуванні знаходяться сорти Житомирянка, Зов, Ікар, Каскад поліський, Радомишльська.

Чернігівська дослідна станція по картоплі розташована V с. Седнів Чернігівського району Чернігівської області. На станції виведені сорти Райдуга Полісся, Витязь. До району­вання включено Витязь.

Львівський сільськогосподарський інститут розташований у м. Дубляни (Нестеровський район Львівської області). Селекціонери цього інституту створили сорти Львівська біла. Прикарпатська, Дублянська, Львівська вирівняна, Львів­ська колективна, Львівська пізня. Львівська рання, Львів-

ська синьовічкова, Львівська універсальна, Львівська юві­лейна, Перспективна.

До районування включені сорти Гібридна 14, Львів'янка, Нестеровська.

В Українському науково-дослідному інституті землероб­ства і тваринництва західних районів УРСР, що розташо­ваний у с. Оброшино Пустомитівського району на Львів­щині, виведено сорти Трембіта, Львівська 6, Верховина. У районуванні знаходяться сорти селекції цього інституту Мавка.

Селекцією картоплі також займається Науково-дослідний інститут сільського господарства Нечорноземної зони УРСР (с. Гродино Коростенського району Житомирської області). У районуванні перебуває сорт селекції цього інституту Древ-лянка.

На ринках часто продають бульби невідомих сортів. Що ж це за сорти? Насамперед, треба мати на увазі, що ті, хто продає картоплю, придбали насінні бульби в місцевих кол­госпах, радгоспах, наукових установах і тривалий час виро­щують сортову картоплю, але про це не знають і видають її за місцевий сорт. Городники часто вирощують сорти, які вже давно виведені в тираж, але вони з тих чи інших причин їх влаштовують.

Дехто вирощує «смачні сорти», які культивуються вже давно у певних місцевостях. Так, у багатьох областях Украї­ни поширений сорт Рання рожева, завезений із США понад 100 років тому. Має смачні (4—5 балів), видовжені, рожеві бульби з тонкою шкіркою і неглибокими вічками. Це дуже ранній сорт, здатний забезпечувати два врожаї на рік. Його називають американкою.

У центральних областях республіки культивується се­редньостиглий сорт Елла. У нього білі з жовтим відтінком, овальні, плескаті бульби. Смачний (4—4, 5 бала), з вмістом крохмалю 14, 3—17, 1 %, добре зберігається.

У Київській, Вінницькій, Житомирській областях можна зустріти середньостиглий сорт Поліська 36. Бульби рожеві, під кінець зберігання (весна) майже білі, округлі, вічка ямкуваті, шкірка гладенька, іноді слабкосітчаста. Нестійкий проти раку. Вміст крохмалю становить 16, 5—19, 5. %. Смач­ний (3, 8-4 бала). Добре зберігається.

У західних областях ще вирощують середньоранній сорт Аль.ма, тілесного відтінку, з плескатоовальними бульбами. Вічка неглибокі, шкірка гладенька. Вміст крохмалю коли­вається від 14 до 15 % Смак досить добрий. Зберігається задовільно.

На півдні республіки трапляються місцеві ранньостиглі сорти Майка біла (Муравлівка) і Майка червона. Перший з білими, округлоовальними бульбами, а другий -■ з червоно-рожевими, округловидовженими. Вміст крохмалю невисо­кий —! 1, 6—15, 5 %, смакові якості посередні (3—3, 6 бала). Вирощують заради одержання ранньої продукції.

Як виростити на городі добрі насінні бульби? Виродження картоплі, тобто погіршення насінних властивостей бульб і зниження продуктивності, зумовлене ураженням її вірусни­ми хворобами і несприятливими умовами вирощування.

Щоб одержати високоякісний насінний матеріал, слід дотримувати насінницьких заходів, спрямованих на поліп­шення умов вирощування картоплі та проти вірусних хвороб.

У Стопу і Лісостепу картоплю садять влітку минулоріч­ними або свіжозібраними бульбами на зрошуваних землях, застосовують раннь садіння пророщеними бульбами, раннє збирання при зеленому картоплинні. Все це дає можливість одержати доброякісний насінний матеріал.

У всіх зонах сліз запроваджувати ефективні заходи про­ти попелиць, які переносять віруси з хворих рослин на здо­рові, своєчасно видаляти кущі, уражені вірусами. їх викопу­ють, вибирають більші бульби і споживають, а дрібні згодо­вують худобі, картоплиння висушують за межами картопля­ної ділянки і спалюють.

Щоб одержати максимальну кількість насінних бульб масою 50 — 80 г, на Поліссі, в інших зонах при зрошенні садити слід загущено — 60X20—15 ем або 70X20-—15 см. Азотні добрива вносити у невисоких дозах, забезпечивши таке співвідношення поживних речовин N: Р: К—0, 5: 1:: 1 —1, 5, що означає пі в дози азотних добрив, повну — фос­форних і одну або навіть півтори дози калійних у порівнянні з внесенням під продовольчу картоплю.

Відомо, що грибні і бактеріальні хвороби, а також шкід­ники погіршують якість наинпнх бульб. Тому заходи проти них обов'язкові. І. нарешті, необхідно створити оптимальні умови для зберігання насінної картоплі.

Чи зростає врожайність картоплі, якщо насінний мате­ріал, вирощений на одному типі грунту, висадити на іншому? Картоплярі південних районів періодично завозили «свіжі* насінні бульби з північних та західних областей і спостеріга­ли різке підвищення врожайності ка; г'опл^; . ІЬ зумовлено тим. що під впливом несприятливих > і'іс\'іп іипііх умов виро­щування на півдні і значного розмноження попелиць -- пере­носників вірусів, відбувається виродже'Щ.і картоплі.

Проте помічено, що начать у їопзх. сприятливіших для вирощування (Лісостеп і іп>: іссяі: •.; р'; ч; лі. періодична замі на насінних бульб також опри-ж ьЛзііщєнию врожайності.

Багатьма дослідженнями підтверджено, що високоякісний садивний матеріал одержують на тих грунтах, на яких вирощують високі врожаї бульб. Кращими насінними власти­востями відзначаються бульби, вирощувані протягом кількох років па торфових і суглинкових грунтах, порівняно з буль­бами з піщаних або супіщаних. Так, насінні бульби з торфо­вих грунтів забезпечували приріст урожаю понад 70 % по­рівняно з урожаєм від бульб з піщаних грунтів. Завезені із суглинкових грунтів підвищували урожай на 18 — 48 % по­рівняно з урожаєм від бульб з піщаних.

Добрі насінні якості формують бульби, вирощувані у за­плавах річок. Але вирішальним фактором, що зумовлює високоякісний садивний матеріал на різних грунтах, є рівень родючості останніх. Тому всі заходи, які підвищують родю­чість грунту на ділянці (внесення органічних добрив, доціль­не застосування мінеральних), забезпечують рік у рік одер­жання високоякісних насінних бульб на власному городі.