Підготовка бульб до садіння

Якими мають бути садивні бульби? Урожайність картоплі значною мірою обумовлена якістю садивного матеріалу. Не­дарма в народі говорять: «Від поганого плоду не чекай добро­го роду».

Для садіння відбирають здорові, без пошкоджень, не ура­жені хворобами і шкідниками бульби. Вони мають відпові­дати сорту за формою, забарвленням шкірки і м'якоті. Роз­починати відбір слід ще до збирання врожаю. Кущі, з яких відбиратимете насіння бульби, мають бути добре розвинути­ми, не пошкоджені хворобами і шкідниками.

Першим заходом у підготовці бульб до садіння є переби­рання їх та калібрування. Калібрують їх на три фракції: дрібну — до 50 г, середню — 60—80, велику — понад 80 г.

Які за розміром бульби краще садити? Іноді перевагу віддають дрібним (10—20 г), але це недоцільно, бо висаджу­вання дрібних бульб протягом трьох-чотирьох років призво­дить до зниження продуктивності рослин, до їх виродження. Проте використання крупних бульб (120—150 г) збільшує витрати садивного матеріалу, з'являється потреба у підтри­манні високого рівня агротехніки, проведенні поливів тощо.

'Краще висаджувати середні бульби — масою 60—80 г, тобто розміром з куряче яйце. ^Добре садити половинки, 1/3 або 1/4 крупних бульб масою від 25 до 50 г. Дрібні бульби масою 25 — 50 г забезпечують добрий урожай, якщо вони вирощені в літніх посадках при двоврожайній культурі, ран­ньому збиранні, відібрані від здорових кущів за звичайних строків садіння. Висаджувати дрібні бульбу слід більш загу­щено. Від них і часток великих бульб в урожаї буває невелика кількість крупних бульб, а від крупних — більше середніх та дрібних. Садити бажано бульбами однакового розміру, щоб одержати рівномірні сходи і одночасно розпочати збирання врожаю.

Неабияк впливають на якість насінної картоплі умови зберігання. Якщо під час зберігання на бульби діють високі

температури, вони швидко виходять із стану спокою і почи­нають проростати, що викликає потребу в багаторазовому обламуванні паростків. Від цього якість садивного матеріалу погіршується. Так, перше обламування знижує врожайність на, 8^-10 %, друге — на 13—15, третє — на 23—25 %.

] Отже, треба дотримувати оптимальних температур збері­гання (2—4 °) бульб, не допускаючи передчасного їх про­ростання. Вологість повітря має становити 80—90 %, щоб бульби не втрачали багато води й не в'яли, бо пов'яла змор­щена бульба не проростає у грунті, доки не набере необхід­ної кількості води, на що витрачається час. Якщо грунт сухий, то й зовсім не дасть сходів.

Добрі результати дає пророщення бульб або їх обігріван­ня.

Як розрахувати кількість садивних бульб? Потреба в них залежить від розміру ділянки, відведеної під картоплю, густо­ти садіння, величини насінних бульб.

Щільність розміщення насінних бульб на площі залежить від їх розміру. Чим дрібніші бульби, тим більше їх висаджу­ють на ділянці.

Для бульб масою 20—ЗО г площа живлення повинна ста­новити 60Х 20 см, масою 50—60 г — 60Х ЗО см, тобто, у пер­шому разі на 10м ² потрібно мати 83 бульби, або 2 кг, у друго­му — 55, або 3 кг. Тепер, користуючись таким розрахунком, визначають кількість садивного матеріалу для вашого горо­ду. На одну сотку (0.01 га) залежно від маси бульби треба мати їх 20—30 кг, на 10 соток (0, 10 га) —200—300 кг.'і

Які умови потрібні для проростання? Картопляру треба зробити все так, щоб якомога скоротити строк від садіння до з'явлення повних сходів. Чим довше бульби лежать у землі і не проростають, тим більша ймовірність їх випаду та ура­ження хворобами і шкідниками. Слід пам'ятати, що ранні сходи дають змогу рослинам краще використати теплий період літа, довше рости, сформувати більший урожай, запобігти ураженню рослин фітофторозом, вірусними хворо­бами.

Щоб сходи з'явилися вчасно, картопля не потребує ви­сокої вологості грунту, великих запасів поживних речовин. У бульбах містяться достатні їх запаси. Єдине, що їй по­трібно — це оптимальна температура грунту 6—8 °С. Якщо бульби пророщені, вони можуть дати сходи і при значно ниж­чій температурі (+3 — 4 °С). Пророщені бульби загортають на меншу глибину ■ — 3—4 см. Після підгортання кущів за­гальна глибина не повинна перевищувати 6—7 см від поверх­ні грунту. Потрібно потурбуватися про те, щоб шар грунту над бульбами був рихлим, особливо після дощів. Ще задовго

до сходів проводять 2—3 розпушування ділянки боронами або металевими граблями.

Як тільки з'являються перші сходи, треба тимчасово припинити будь-які роботи на ділянці, щоб не пошкодити тих паростків, які ще не зійшли, і відновити операції по догляду вже після повних сходів.

Коли починати підготовку бульб до садіння? Готувати бульби до садіння треба починати ще під час їх вирощування. Під насінні насадження вносять добрива в достатній кіль­кості, не зловживаючи азотними, застосовують мікродобри­ва, відбирають розвинуті, не пошкоджені хворобами і шкід­никами кущі, здійснюють раннє збирання бульб при зелено­му картоплинні. Під час конання відбирають типові за фор­мою та забарвленням здорові бульби, слідкують за їх станом протягом зимового періоду. Ті, на яких помічені ознаки за­хворювання, вибраковують і видаляють із сховища.

За ЗО—35 днів до садіння, тобто на початку березня, бульби перебирають, видаляють уражені хворобами, механіч­но пошкоджені і розподіляють за розміром та масою. З цього часу починається безпосередня підготовка їх до садіння. Хочемо застерегти картоплярів, що це дуже відповідальний період, якому ми, на жаль, надаємо мало уваги і тому не­добираємо половини можливого врожаю.

Чи доцільно висаджувати бульби з довгими паростками? Якщо на бульбі з тих чи інших причин утворилися довгі паростки (15—ЗО см), краще їх обламати. Можна не обла­мувати, але садити бульби з такими паростками не рекомен­дуємо І ось чому. На цих бульбах бруньки розвинуті нерівно­мірно, від чого стебла ростуть у різні боки, мають неоднако­вий ступінь розвитку, тому спостерігатиметься дуже велика строкатість посіву. Крім того, стебла не утворять куща, якого ми звикли бачити. Довгі паростки дуже крихкі, легко обла­муються. І, нарешті, з таких бульб можна одержати добрий урожай лише при високій агротехніці: внесення достатньої кількості органічних добрив, ретельне розпушування грунту, висока його вологість, знищення ґрунтової кірки після дощу. Виходить, вимоги великі, а вигода мала. Тому доцільно довгі паростки обламати, а бульби прогріти, щоб на них з'явилися нові короткі паростки, після чого висадити у грунт.

Якими способами готують бульби до садіння? Передусім їх перебираюіь, калібрують. Залежно від умов пророщують або проводять тепловий обігрів. Після пророщування вида­ляють бульби з ниткоподібними паросікамк, непророслі, з ознаками хвороб

Наступні заходи обпудрювання фунгіцидами, замочуван­ня або обприскування розчинами мінеральних добрив, мікро-

добрив, регуляторів росту. Витримування бульб у освітлено­му сонцем місці сприяє нагромадженню в них соланіну, який захищає бульби від ураження збудниками хвороб у період від садіння до з'явлення сходів.

Ще один захід підготовки до садіння — розрізання бульб на частини з обробкою зрізів фізіологічно активними речови­нами, які сприяють швидкому загоюванню поранень. Ріжуть їх на дві або кілька частин.

Щоб запобігти домінуванню верхівки над іншими части­нами, на бульбах роблять стимулюючі кільцеві надрізи. Крім того, цей захід сприяє збільшенню кількості стебел у кущі. Посилює проростання бульб ультрафіолетове їх опромі­нення.

Для чого потрібне озеленення бульб? З давніх часів кар­топлярі озеленюють насінні бульби з метою їх оздоровлення і поліпшення зберігання взимку. У такого насінного матеріа­лу майже на два місяці затримується проростання, тобто штучно подовжується період спокою.

Озеленення викликає біохімічні процеси, в результаті яких частина вуглеводів перетворюються в соланін, який підвищує стійкість бульб проти бактеріальних і грибних захворювань не тільки у період зберігання, а й у грунті.

У природних умовах нагромадження соланіну в бульбах посилюється навесні, коли вони починають проростати. Таким чином, у процесі еволюції рослини картоплі сформували захисну здатність, яку ми можемо штучно посилити, якщо піддамо бульби сонячному або штучному опроміненню. Але потрібно не забувати, що соланін отруйний, тому вживати позеленілі бульби в їжу чи згодовувати їх худобі, птиці не можна. Озелененню підлягають лише насінні бульби.

Чи потрібно протруювати садивні бульби? Щоб запобігти ураженню картоплі грибними хворобами, слід вдаватися до профілактичних заходів заздалегідь до садіння бульб. Можна протруювати їх перед закладанням на зберігання, але для цього потрібні спеціальні заходи з техніки безпеки, щоб ні за яких обставин вони не потрапили в їжу чи для годівлі тварин. Здебільшого протруєння здійснюють безпосередньо перед садінням:

проти фітофторозу бульби обпудрюють цннебом (0, 7— 1 кг на 100 кг бульб),

проти ризоктоніозу ооспорозу їх змочують!, 5 %-м розчи­ном борної кислоти, бури, обприскують 5 %-ю суспензією ТМТД або 5 %-ю суспензією полікарбацину з розрахунку 7 л розчину на 100 кг бульб. Щоб запобігти ураженню пар-шею звичайною, застосовують 5 %-у суспензію ТМТД чи 0, 4 %-у цинебу з розрахунку 6—7 л розчину на 100 кг бульб.

Можна протруювати насінний матеріал розчином формалі­ну — на 200 частин води одну частину формаліну.

Якщо бульби обробляють мікроелементами (мідь, бор, цинк, марганець, магній тощо), то їх змішують з протруйними препаратами.

Що дає обпилювання насінних бульб попелом? Відомо, що в склад попелу входять калій, фосфор та багато мікро­елементів, зокрема бор, тобто це полімікродобриво. Цінним є й те, що він містить калій у вуглекислій формі без хлору і сприяє не тільки підвищенню врожаю, а й поліпшує якість бульб. Торф'яний попіл містить менше елементів живлення, ніж деревний.

За кілька днів або перед самим садінням насінні бульби обпилюють попелом з розрахунку 0, 5 кг на 100 кг бульб, завдяки чому швидше з'являються сходи, на 10—15 % під­вищується врожай. Крім того, збільшується вміст крохмалю у бульбах.

Чи доцільно замочувати насінні бульби в розчинах добрив і регуляторів росту? Доведено, що намочування їх у розчині мінеральних добрив прискорює сходи, посилює ріст кушів та бульбоутворення, підвищує врожайність завдяки поліп­шенню живлення паростків. Добрива стимулюють також розклад у бульбах запасних поживних речовин на засвоювані форми. Для обробки треба в 10 л води розчинити по 0, 4 кг аміачної селітри та суперфосфату.

Можна обробляти двома способами: замочуванням бульб у розчині на 1 год або обприскувати з лійки. Після цього їх просушують на повітрі і висаджують.

Кращі результати одержують від обробки сумішшю орга­нічних речовин і мінеральних добрив. Готують їх в такому складі: 96 % торфу, 1, 2 карбаміду, 1, 3 суперфосфату і 1, 5 % хлористого калію. Щоб компоненти склеїлися, до них до­дають коров'як або крохмальний клейстер чи патоку, жела­тин або інші клейкі речовини.

Після занурення бульб у цю суміш на них утворюється щільна оболонка, після чого їх трохи підсушують на повітрі і розкладають на стелажах для проростання. Разом з оболон­кою бульби висаджують у грунт.

Якщо немає торфу, можна використати перегній у тій самій кількості.

Прискорює розвиток кущів та підвищує урожайність на 20—ЗО % також обробка бульб мікроелементами бором, міддю, марганцем, залізом. На 100 кг витрачають 2 л розчину у складі 0, 5 — 0, 6 г мідного купоросу. 0, 5—0, 6 марганцевокис­лого калію, 0, 13—0, 14 г борної кислоти.

Проростання вічок стимулюють ростовими речовинами.

якими можна обробляти насінні бульби. Уже пророщені бульби обробляють розчинами гібереліну, гетероауксину, альфанафтилоцтової чи янтарної кислот. Для виготовлення 1 л розчинів використовують 60 мг гібереліну, по 20—50 мг гетероауксину, альфанафтилоцтової, янтарної кислот. Буль­би занурюють у розчин на 2 год або обприскують до повного їх змочування. Після обробки картоплю вкривають брезен­том, мішковиною чи поліетиленовою плівкою і витримують добу. Перед садінням її підсушують.

Як пророщувати насінні бульби? Завдяки цьому заходу врожай картоплі можна одержати на 7—8 днів раніше. Воно збільшує кількість розвинутих стебел на 10 % порівняно з їх наявністю в кущах з непророщених бульб. Наприклад, сорт Прієкульська рання збільшує врожай на 27 %.

Пророщувати бульби треба починати в березні-квітні. Існує кілька способів пророщування: на світлі, у вологому середовищі (тирса, торф, перегній), комбіноване — спочатку на світлі, а потім у вологому середовищі; у темноті. Здійсню­вати пророщування треба в спеціальних або пристосованих опалюваних приміщеннях. Останнім часом використовують також поліетиленові рукави або мішки, розміщуючи їх у при­міщеннях або на майданчиках, захищених від вітру.

Пророщування на світлі проводять при температурі 12— 15 °С, вологості повітря 85—95 % протягом 6—8 днів. Потім температуру знижують до 6—9 °С. Тривалість освітлення протягом доби після появи паростків має становити 10 год. Можна додатково освітлювати люмінесцентними лампами (40 Вт на 1 м ²).

Запропонована нова методика визначення оптимальної температури для пророщування. Виходячи з того, що загаль­на сума температур повинна становити 200—300 °С, при температурі 10 °С пророщування триває 20—ЗО днів, при 13 °С—" 15—22, при 16 °С" — 13—20 днів.

Потрібну вологість повітря створюють розбризкуванням води, змочуванням підлоги, розвішуванням мокрих мішків тощо.

Пророщування можна проводити в опалюваних примі­щеннях, коморах, котельнях тощо. Перед закладанням бульб на пророщування великі паростки обламують. На світлі буль­би пророщують на стелажах, в ящиках тонким шаром у 2—3 бульби. Періодично їх перевертають, щоб усі паростки набули зеленого забарвлення.

У поліетиленові рукави шириною 1, 5—3 м вставляють дерев'яну рамку, збирають його гармошкою до половини і з одного боку розміщують ящики з картоплею, поступово відпускаючи рукав. Кінець його зав'язують, після чого вставляють ящики з другого кінця. В рукавах температура вдень підвищується до ЗО—40 °С, а вночі знижується інколи до 0 °С. При потребі їх вкривають матами або брезентом.

Якщо картоплю пророщують у поліетиленових мішках, -бульби освітлюються в них рівномірно з усіх боків. Ширина мішків — 28, довжина — 135 см. По всій довжині через кож­ні 10—15 см роблять отвори діаметром 1 —1, 5 см, через які в мішок надходить повітря та видаляється вуглекислий газ, який утворюється внаслідок дихання бульб.

Не можна заповнювати мішки бульбами доверху. Слід залишити 1/3 їх порожньою. В мішках вміщується 12—г15 кг бульб. Бажано перед закладанням обробити їх 5 %-м роз­чином ТМТД (на ЗО кг бульб — 0, 7 л розчину). Мішки підвішують до стелі у світлому теплому приміщенні і витри­мують ЗО—35 днів.

При вологому пророщуванні бульби перешаровують тир-, сою, піском, торфом, перегноєм, які мають бути вологими. Під час такого пророщення доцільне дворазове підживлення одним з розчинів мінеральних речовин з розрахунку на 10 л води: суперфосфату 60 г, хлористого калію 20, аміачної се­літри ЗО або хлористого калію 30 г, суперфосфату 60, аміач­ної селітри 40—50 г чи хлористого калію 30—40 г, супер­фосфату 60, мідного купоросу-5—10 г. Через кожні 5—6 днів перевіряють стан бульб, щоб довжина паростків не переви­щила 2, 5—3 см. При потребі підвищують температуру в при­міщенні до 18—20 °С або навпаки знижують до 6—8 °С

За час пророщування на паростках з'являється добре розвинута коренева система. Тому треба обережно висаджу­вати бульби, щоб не пошкодити. Добрі результати дає зану­рення таких бульб перед садінням у торфоперегнійну або ґрунтову бовтанку.

Якщо у вас немає освітлених приміщень, можна з успіхом використати погрібник, хижку, комірчину тощо. Бульби роз­кладають в ящики або на стелажах тонким шаром, темпера­туру підтримують в межах 16—18 °С і стежать, щоб паростки були не довшими 2, 5—3 см. Дуже крихкі паростки швидко обламуються, тому перекладати їх в іншу тару або забирати для садіння слід дуже обережно.

Ви не встигли проростити бульби, але справу ще можна поправити. Варто зробити тепловий обігрів бульб і це також забезпечить успіх. Прогрівають їх в ящиках при 20 °С протягом п'яти днів або при ЗО °С протягом двох днів. На бульбах мають з'явитися дрібні завдовжки 2 мм паростки.

У теплу сонячну погоду бульби прогрівають на повітрі. Щоб підняти температуру, їх змочують підігрітою водою і вкривають матами або брезентом. Після обігрівання їх тре-

? <! > а охолодити до температури грунту і висадити.

Чи вирощують картоплю розсадою? Щоб одержати ранній •^урожай — в кінці травня — на початку червня, картоплю слід ^вирощувати розсадою. Для цього цілі або різані бульби ї^Іасою 25—ЗО г пророщують на світлі протягом 25—30 днів |р таким розрахунком, щоб на кожній утворилось 1—2 добре розвинутих міцних зелених паростки. Краще підготовлені.таким способом бульби садити в торфоперегнійні горщечки, кі виставляють у парники або світле приміщення з темпе-турою 12—20 °С. Горщечки виготовляють заввишки 11 см, аметр нижньої частини 11 см, верхньої — 12, 5 см, товщина тінок —1, 5 см, глибина отвору, в який кладуть бульбу, — см. Якщо немає горщечків, бульби розкладають у парники " ^Ібо мілкі ящики і присипають торфоперегнійною або грун-ївоперегнійною сумішшю шаром 2—3 см і поливають теп-водою. Коли розсада досягне висоти 6-^-8 см, її висаджують ^Поливом на підготовлену ділянку. Садити краще у хмарну ^году або надвечір* У кожну лунку виливають півлітра води, ісля висаджують рослину і мульчують сухою землею. ^-. Бажано в перші дні рослини вкривати на ніч поліетиле-": вою плівкою, для чого над ділянкою встановлюють мета­ни або дерев'яний каркас, чи паперовими ковпаками, яними банками тощо. Якщо передбачаються заморозки, янку щедро поливають. У зв'язку з тим, що кущі з розсади виваються прискорено, а в цей період ще немає інших слин пасльонових, їх починає пошкоджувати колорадський ук. Тому слід слідкувати за тим, щоб він не знищив на-їжень (див. с. 161 — 163).