Сорт і насіння

Чим різняться між собою сорти? Сорти визначаються за певними ознаками, але, як правило, встановити прина­лежність рослини до сорту за однією чи кількома ознаками не вдасться. Треба брати до уваги весь комплекс характерних ознак таких органів рослини, як стебло, куш, квітки, листки, бульби і паростки. Залежно від умов впрошування ознаки дуже змінюються, що викликає потребу враховувати й додат­кові ознаки, властиві лише певному сорту.

В усіх сортів картоплі існує корелятивний зв'язок між забарвленням бульб, паростків і квіток. Наприклад, у сорту з білими бульбами і червоно-фіолетовими паростками мають бути білі або червоно-фіолетові квітки. В інших комбінаціях з білими бульбами і синьо-фіолетовими паростками квітки мають синє або біле забарвлення. Червоним або рожевим бульбам відповідають червоно-фіолетові паростки і білі чи червоно-фіолетові квітки, а синім бульбам — синьо-фіолетові паростки і білі, сині або синьо-фіолетові квітки.

Отже, найзручніше визначати сорт влітку під час цвітіння, коли добре помітні всі ознаки і, особливо колір квіток, що майже не змінюється. Взимку бульби пророщують у темноті, а потім викладають на світло, після чого їх паростки набу­вають характерного забарвлення.

За кольором квіток та бульб всі сорти поділено на шість

груп:

Квітки білі, бульби білі: Адретта, Вармас, Віхола, Воро-тинська рання, Незабудка, Невська, Столова 19,.Мавка, Прієкульська рання, Харківська рання.

Квітки червоно-фіолетові, бульби білі: Бородянська, Гат-чинська, Зов, Лорх, Огоньок.

Квітки білі, бульби рожеві або червоні: Лутовська.

Квітки червоно-фіолетові, бульби червоні: Древлянка, Українська рожева, Ікар, Зарево, Іскра, Полонина, Поліська рожева, Світанок київський, Чарівниця.

Квітки синьо-фіолетові, бульби білі: Пригожа 2, Темп.

Квітки білі, бульби жовті та кремово-жовті: Астра, Пер-

венець.

За скоростиглістю, або за тривалістю вегетаційного пе­ріоду (кількість днів від садіння до утворення товарного

: >.і> жаю). сорти поділяють на п'ять груп: ранні, середньоран-. середньостиглі, середньопізні та пізньостиглі.

'Ранньостиглі сорти мають вегета-нійний період 80--90 ■ із Перші бульби утворюються на 10— 15-й день після ■; влення сходів, на 50 00-й день вже можна з 100 м ~ нако­їм 90- 120 кг бульб. До цієї групи належать столові сорти...: придатні для споживання влітку.

Середньоранні достигають за 100 1 15 днів. Бульбоутво-

■; ііч починається на 15—20-й день після сходів, госпо-

■ і'ський урожай одержують через 65 70 днів після садіння. і.' цієї групи належать здебільшого столові сорти.

'Середньостиглі сорти мають вегетаційний період 115—.25 днів. Відчутний урожай нагромаджують через 60—75; ч; н. V групу входять здебільшого столові сорти.

Середньопізні для повного достигання потребують 125—; іі) днів, а для нагромадження господарськи відчутного іііожаю — 75—80. Сюди відносять сорти різного господар­чого призначення.

Пізньостиглі сорти мають вегетаційний період 140 днів, ^: ооюдарськи придатний урожай дають на 80—85-й день. До цієї групи належать універсальні і технічні сорти.

Але наведені дані про тривалість вегетаційного періоду

■ рієнтовні і зумовлені якістю насінного матеріалу, строками

■ адіння і доглядом за посівами. Дотримуючи рекомендацій,

можна строки наростання бульб дещо скоротити і одержати

ї\ врожай через 40 днів.

За господарським призначенням всі сорти картоплі поді­ляють на шість груп: столові, технічні (заводські), столово-тєхнічні (столово-заводські), кормові, універсальні, придатні дія виготовлення напівфабрикатів.

До столових належать сорти різної скоростиглості з доб-; ігчи смаковими та кулінарними якостями, які використо­вуються для харчування. Бульби у них розваристі, з м'якоттю •міпашною, що не темніє. Бульби у таких сортів повинні мати округлу або злегка видовжену форму, з неглибокими пічками, що полегшує механізацію їх очищення. Бажано, щоб вони мали підвищений вміст білка та вітаміну С.

Технічні (заводські) сорти використовують на крохмаль, амілозу, спирт та інші продукти. Бульби з високим вмістом крохмалю від 18 до 25 % і більше, підвищеною білковістю. Вміст редукованих сахарів у них небажаний. До цієї групи аебільшого належать пізньостиглі сорти.

Столово-технічні (столово-заводські) сорти відзнача­ються високою крохмалистістю бульб, добрими смаковими якостями і нетемніючою м'якоттю при варінні. Використо­вують як технічні, так і харчові.

4.3

^^№

Кормові сорти повинні давати високий ьимд кормових одиниць — не менше 100 ц/га. Вміст білка не нижче 2 — 2, 5 %, сухих речовин — 20- —22 %. Ніяких вимог щодо сма­кових якостгн, форми бульб та характеру вічок.

Універсальні сорти відзначаються високим вмістом крох­малю і білка, високоврожайні. Бульби характеризуються добрими смаковими якостями, не темніють при варінні, добре зберігаються. їх використовують на харчові і кормові цілі, переробку. До цієї групі* віднесені здебільшого середньо­стиглі і середньопізні сорти.

До групи сортів, використовуваних для приготування напівфабрикатів (чіпси, крекери, соломка, крупка тощо), належать сорти з підвищеним вмістом сухих речовин та низьким сахарів. з коротким періодом респнтезу. М'якоть Осльб не темніє ні в сирому, ні V вареному вигляді.

Європейська асоціація картоплярів розробила шкалу оцінки столової картоплі, за якою враховуються такі показ­ники: розварюваність, консистенція м'якоті (сила зчеплен­ня;, борошнистість, вологість, структура зерен, смак, схиль­ність до потемніння м'якоті. За цими показниками виділено чотири типи столових сортів.

Тип А. Бульби не розварюються, м'якоть тверда, волога, без смаку, не синіють (придатні для салатів і вінегретів}.

Тип В. Бульби розварюються слабо, м'якоть помітно тверда, слабоборошниста, смак слабо виявлений, в окремих форм після варіння спостерігаються потемніння середнього ступеня. Придатні для більшості блюд.

Тип С. Бульби дуже розварюються, м'якоть борошниста, суха, зерна крупні, смак різко виявлений, в окремих форм після варіння спостерігається потемніння \Гякоті. Придатні для більшості блюд.

Тіш Д. Варені бульби розпадаються, м'якоті) дуже борош­ниста, суха, зерна крупні, смак різко виявлений. Після варін­ня в деяких форм спостерігається потемніння м'якоті. При датні для пюре.

В напни країні споживач перевагу віддає сортам типів С і Д, з білою м'якоттю, хоч б\льбп з кремовою м'якоттю також користуються попитом.

Смак бульб залежить від їх крохмалистості і розсипчас­тості, а гакож від співвідношення між а і от і їсти ми речовинами і калієм, вмісту соланіну. вільних амінокислот. Збільшення вмісту азотистих рі-човин. наявність соланіну погіршує смак. Він поліпшується із збільшенням вмісту і.тютаміповоі і аспа­рагінової амінокислот.

Смак кпріопді зумовлює півень агротехніки. Так, віл висо­ких доз курячого посліду (8- -10 кі/м ~) погіршується кон-

систенція бхдьб. Вони стають воскоподібними, несмачними. Від надмірного живлення азотом бульби при варінні густо темніють.

Раннє ураження картоплиння хворобами, пошкодження колорадським жуком, приморозками, різка нестача вологи значно погіршують смакові якості бульб, негативно позна­чаються на їх розвариетоеті і борошнистості.

Всі знають, що бульби, вирощені на супіщаних легких грунтах, смачніші, ніж на важких глинистих.

Треба пам'ятати, що вибір сортів одного напрямку неми­нуче призводить до ослаблення інших якостей. Так, най-скоростнгліші сорти відзначаються середньою або навіть низькою врожайністю, середніми розміром бульб, вмістом крахмалю, смаком і лежкістю, здатністю до зберігання.

Найбільш урожайні сорти мають середні скоростиглість, розміри бульб, крохмалистість, смак, лежкість. Сорти з вели­кими бульбами відзначаються середніми іншими показ­никами.

Найкрохмалистіші сорти — це сорти пізньостиглі, се-редньоврожайні, з дрібними несмачними, середньолежкимн бульбами. Найсмачніші мають середні скоростиглість, уро­жайність, величину бульб, вміст крохмалю і незадовільну лежкість.

Універсальні сорти відзначаються всіма середніми показ­никами. Отже, можна вибрати сорт з 1—2 визначними по­казниками або задовольнитися більшістю ознак середніх.

Що таке районований сорт? ' Більшість сортів створюються в науково-дослідних установах: в інститутах, на дослідних станціях, окремими селекціонерами. Але путівку в життя сор­ту дає Державне сортовипробування, яке має свої сорто­дільниці, розташовані рівномірно на всій території республі­ки (по всьому СРСР), де сорти проходять перевірку, своє­рідний іспит. Сорти, які виявляють найкращі якості в певній зоні (вищі врожай, якість і смак бульб, стійкість проти хвороб та шкідників, придатність до механізованого вирощу­вання), проходять за конкурсом і ними рекомендують за­саджувати відповідні площі. Тобто їх районують у ряді областей республіки чи певних грунтово-кліматичних зонах.

Наприклад. Київська області, має три -іони: поліську, правобережний і лівобережний Лісостеп. Отже, сорт має оути районе заний для уЛн області або для окремої зони.

Про районування сортів або їх виведення (в тираж) з району в, ніш ■ можна дізнатися з довідника, який щорічно випускає видавництво «Урожай» на замовлення Держагро-прому УРСр Л'аноновані сорти сільськогосподарських культур».

З

'Деякі городники вважають так: навіщо шукати районо­вані сорти, у мене свій сорт і родить він непогано. Але, як кажуть, все пізнається в порівнянні. Подивишся на його ділянку і бачиш, що то не сорт, а суміш сортів. Сходять вони неодночасно, а далі одні рослини уже цвітуть, інші ще не утворили бутонів, ранньостиглі рослини вже посохли, а пізньостиглі тільки зацвіли. На такому городі масово роз­виваються хвороби та шкідники, які уражують бульби, що потім гниють у погребі під час зберігання.

Отже, радимо на городі висаджувати селекційні сорти, що одночасно достигають, дають здорові високоякісні буль­би, які добре зберігаються. Крім того, районовані сорти врожайніші. Науковці довели, що за однакових умов сортові насадження забезпечують на 20—25 % вищий урожай, ніж сумішка сортів. І ще одна вигода — вони повніше використо­вують добрива, особливо мінеральні. На кожен центнер доб­рив дають у 2—3 рази вищий урожай.

Які сорти найбільш поширені в нашій республіці? Наприк­лад, на 1991 р. районовано 35 сортів. Серед ранньостиглих 8 сортів, середньоранніх 9, середньостиглих 8, середньопіз­ніх 6 і пізньостиглих 4. - і -^Ранньостиглі: Воротинська рання, Зов, Іскра, Каскад поліський, Незабудка, Пірмунес, Прієкульська рання, При­гожа 2. Ь у: Середньоранні: Адретта, Житомирянка, Львів'янка, Мав­ка, Невська, Новинка, Радомишльська, Світанок київський, Чарівниця. 3$ ^Середньостиглі: Віхола, Гатчинська, Луговська, Несте-ровська, Нижньоворітська, Огоньок, Остара, Українська ро­жева. 'Л '> •/ Середньопізні: Воловецька, Витязь, Гібридна 14, Зарево,

Ікар, Поліська рожева. _< _; , 1, -Лізньостиглі: Древлянка, Ласунак, Полонина, Темп.

До сортів, що мають високі смакові якості, належать Адретта, Воловецька, Древлянка, Зарево, Луговська, Ла­сунак, Львів'янка, Мавка, Остара, Полонина, Світанок київ­ський.

Високим вмістом крохмалю відзначаються сорти: Воло­вецька (19, 4 %), Витязь (17, 5--19, 8), Зарево (19, 8—22, 9), Ласунак (16, 8-20, 4), Полонина (20, 3), Темп (18, 5 — 20, 9" %).

На Україні найбільшу площу в 1990 р. займали сорти: Гатчинська 180, 9 тис. га. Темп 91, 6, Невська 52, 7, Житоми­рянка 13, 8, Огоньок 12, 9 тис. га.

Протягом 1986—1989 рр. на території республіки районо­вано 10 нових високопродуктивних сортів, серед яких два

8. Районовані сорти у поліських та передгірних областях