Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Біржове мито— сума грошей, що сплачується фондовій біржі покупця­ми та продавцями цінних паперів за право укладання біржових угод .






Біржовий курс — продажна ціна цінних паперів на фондовій біржі. Зале­жить від ряду чинників, тобто зумовлюється поточною та очікуваною прибутковістю, дивідендами, розміром банківської відсоткової ставки, ліквідністю, біржовими спекуляціями.

Блага – засоби задоволення людських потреб; матеріальні та нематеріальні цінності, що при­носять людям користь.

Бонус — додаткова винагорода працівникам за результатами господарської діяльності фірми.

Брокер — посередник, що за винагороду здійснює купівлю-продаж цінних паперів, товарів та інших об'єктів власності.

Бухгалтерський прибуток визначається як різниця між валовим доходом (виручкою від реалізації продукції) та бухгалтерськими (зовнішніми) витратами виробництва.

Бухгалтерські витрати – зов­нішні (явні) витрати, які оплачуються безпосередньо після отримання рахунка чи накладної.

Бюджет — план утворення і використання фінансових ресурсів держави та її територіальних одиниць, який забезпечує можливість виконання відповідними органами державної влади і місцевого самоврядування покладених на них функцій. Правовий документ, згідно з яким органи державної влади і місцевого самоврядування мобілізують фінансові ресурси та здійснюють свої видатки.

Бюджет сім'ї — баланс сімейних доходів та витрат, складений, як правило, на один місяць.

Бюджетна система України — це сукупність бюджетів різних рівнів: державного; бюджету АРК; обласних; бюджетів міст Києва та Севастополя; міських бюджетів; районних; районних бюджетів у містах; сільських та селищних.

Бюджетний дефіцит — сума, на яку в цьому році видатки бюджету пере­вищують його доходи.

Бюджет­ний кредит — надання бюджетних засобів суб'єктам гос­подарювання й органам влади на засадах поворотності та платності.

Бюджетні резерви – відособлена у спеціальних фондах частина бюджетних надходжень, призначених для забезпе­чення безперебійного функціонування передбачених бю­джетом витрат, а також покриття непередбачуваних затрат держави, які зненацька можуть виникнути.

Бюджетно-податкова політика — система регулюван­ня, пов'язана з функціонуванням державних фінансів, фор­муванням державного бюджету та державними витратами і спрямована на реалізацію цілей соціально-економічного Розвитку країни.

Бюджетно-податкове регулювання пов’язане з функціонуванням державним фінансів, формуванням державного бюджету та державними витратами і спрямоване на реалізацію цілей соціально-економічного розвитку країни.

Валовий внутрішній продукт, ВВП — загальна ринкова вартість усіх кінцевих товарів та послуг, вироблених у країні за рік.

Валовий дохід —- виражений у грошовій формі сумарний річний дохід підприємства (фірми), отри­маний у результаті виробництва і продажу продукції та послуг.

Валовий національний продукт, ВНП загальна ринкова вартість усіх кінцевих товарів та послуг, вироблених за рік за допомогою факторів виробництва, що належать резидентам країни незалежно від того, де ці фактори застосовуються, — у національній економіці чи за кордоном.

Валюта (англ. — грошовий обіг, валюта, від італ.— ціна, вартість, із лат. — мати силу, коштува­ти) — грошова одиниця, що використовується для вимірю­вання величини вартості товарів.

Валюта конвертована — національна грошова одини­ця, яка має здатність вільно обмінюватися на іноземні ва­люти, виконувати функцію світових грошей.

Валютна біржа — біржа, що здійснює на регулярній та впорядкованій основі купівлю-продаж іноземної валюти за ринковими цінами.

Валютна інтервенція — цільові операції з купівлі-продажу іноземної ва­люти з метою підвищення або зниження курсу національної валюти. Здійснюється в значних розмірах у короткі строки через втру­чання центральних банків і державних скарбниць в операції на ва­лютному ринку

Валютний кошик — фіксований набір валют, що вико­ристовується для вимірювання середньозваженого курсу окремих валют.

Валютний курс — ціна грошової одиниці однієї країни, виражена у грошових одиницях інших країн.

Валютний ринок — постійні операції купівлі-продажу іноземних валют та платіжних документів у іноземній валюті, що здійснюються у спе­ціалізованому місці

Валютні резерви — платіжні засоби, які має у своєму розпорядженні Центральний банк для по­криття дефіциту платіжного балансу, здебільшого у вигляді вільно конвертованих валют, золота, боргових вимог до МВФ.

Варрант — цінний папір, що випускається разом з об­лігацією чи привілейованою акцією і дає її власникові пра­во на додаткові пільги у визначений час.

Вартість - суспільна праця, яка втілена у товарах і виявляється через їхній обмін.нутрішня властивість товару

Вартість грошей кількість товарів та послуг, які можна обміняти на одиницю грошей; купі­вельна спроможність одиниці грошей.

Вартість товару – уречевлена в товарі суспільна праця виробника

Ваучер — майновий купон, що видається в процесі при­ватизації державного майна для придбання акцій під­приємств, які підлягають приватизації.

ВВП — сума ринкової вартості товарів і послуг, вироблених на території цієї країни за певний час усіма вироб­никами — резидентами і нерезидентами.

ВВП, розрахований за витратами – це загальна сума витрат на особисте і виробниче споживання всієї маси створеної за певний період благ

ВВП, розрохований за доходами – це сума доходів, отриманих власниками чинників виробництва, з використанням яких створенр всю масу національного продукту

" Ведмеді" — посередники на фондовій біржі, що грають на пониженні курсу -- укладають строкові угоди на това­ри, які сподіваються придбати на момент виконання угоди за нижчою ціною.

Вексель — письмове боргове зобов'язання встановлено законом форми, в якому зазначена величина грошового боргу, строки його сплати, а також право його власника (век-селедержателя) вимагати від боржника (векселедавця) спла­ти боргу за настанням означеного строку.

Вексельні операції – купівля векселів у компанії та ви­дача під них позик.

Величина попиту — кількість пев­ного товару або послуги, яку покупці готові придбати за певної ціни впродовж певного проміжку часу.

Венчурне підприємництво здійснюється у сфері фінан­сування високотехнологічних проектів з метою отримання максимального прибутку.

Венчурні підприємства — малі підприємства з високим ступенем ризику, що спеціалізуються на розробці науко­вих ідей та втіленні їх у нові технології та продукти, а та­кож забезпечують зв'язок між фундаментальними дослі­дженнями і масовим виробництвом.

Верифікація (від англ.— контроль, пере­вірка) — перевірка достовірності інформації, алгоритму і результатів дослідження за допомогою методів візуального й логічного контролю.

Взаємодоповнюючі товари — це такі товари, спожи­вання одного з яких обов'язково потребує споживання інших.

Взаємозамінні товари — це товари, які здатні задо­вольняти одну й ту ж саму потребу відособлено один від одного.

Виробництво — процес створення матеріальних і немате­ріальних благ, необхідних для існування й розвитку людини.

Виробнича функція — технологічне співвідношення, що висвітлює залежність між сукупними витратами факторів виробництва і максимально можливим обсягом випуску продукції.

Виробничі відносини — відносини між людьми, що ви­никають у процесі суспільного виробництва, розподілу, об­міну і споживання матеріальних благ та послуг.

Виробничі ресурси — економічні ресурси, які використовуються у про­цесі виробництва

Виробничі фонди — частина фондів підприємства, що включає продук­тивні фонди і фонди обігу

Висхідна фаза великого циклу — це період тривалого піднесення економічного та науково-технічного розвитку суспільства, який триває 25—30 років.

Витрати виробництва — вартість спожитих факторів виробництва в процесі перетворення їх на товар­ну продукцію.

Витрати обігу — витрати коштів, пов'я­зані з реалізацією товарів у торговельно-ринкову сферу та сферу споживання.

Витрати підприємства — сукупність матеріальних витрат і живої праці, що показує, скільки коштує виробництво підприємству. Виступає у формі собівартості продукції

Витрати суспільства — сукупність витрат живої та уречевленої праці, що показує, скільки коштує виробництво того чи іншого продукту всьо­му суспільству. Виступають у формі вартості продукції

Відкрита економіка — стан вільної взає­модії національної економіки з економіками інших країн, Що виникає на ґрунті міжнародних переміщень товарів, капіталу та валют.

Відкрита інфляція розвивається вільно і ніким не стри­мується.

Відкрита монополія — це економічне явище, при яко­му фірма на деякий період стає єдиним постачальником певного продукту, не володіючи при цьому ніяким спе­ціальним захистом від конкуренції, як це має місце у ви­падку закритої або природної монополії.

5ивання" грошей — операції, спрямовані на при­ховування джерел надходження грошових коштів з метою їхньої легалізації.

Відновлювана вартість – це вартість основних фондів після морального зношування внаслдок переоцінення за новими цінами

Відрядна заробітна плата — форма заробітної плати, що встановлюється згідно з кількістю виробленого продукту, кількістю трудових операцій

Відсотковий дохід – дохід, який виплачується власникам цінних паперів і банківських депозитів.

Відтворення — безперервність процесу ви­робництва товарів та послуг, на основі якого здійснюється оновлення елементів економічної системи.

Відтворення виробничих відносин — охоплює відносини власності на засоби виробництва, становище соціальних груп, трудових колективів, окремих працівників, організаційно-економічні зв'язки

Відтворення природних ресурсів — відновлення природних умов еко­номічного зростання (родючості землі, лісових ресурсів, рибних за­пасів тощо), збереження і облагородження середовища проживання людини

Відтворення просте – це відтвореня процесу виробництва у незмінних масштабах

Відтворення робочої сили — безперервне відновлення та збереження працездатності працівників, зайнятих у народному господарстві, збільшення їхньої чисельності. У цьому процесі відбувається постійне відновлення і підвищення трудової кваліфікації людей, зростання їхньо­го загальноосвітнього і професійного рівня

Відтворення розширене – це відтвореня виробництва, яке супроводжується зростанням його обсягів

Відтворення сукупного суспільного продукту — відновлення всіх його частин за вартістю (фонду спожитих засобів виробництва, необхід­ного продукту, додаткового продукту) і за натуральною формою (за­собів виробництва і предметів споживання). Типовим для ринкової економіки є розширене відтворення суспільного сукупного продукту, що означає його зростання за обсягом, поліпшення структури та якості

Відчуження – позбавлення суб’єкта права на володіння, користування і розпорядження тим чи іншим об’єктом власності.

Вільний товар – усе зовнішнє щодо людини, пропозиція його досить велика, має ознаки корисності(ліс, вода, сонце)

Віртуальна економіка (від лат. — той, що Ма або може проявитися) — економіка, де індетермінізм пре­валює над детермінізмом, де усталені причинно-наслідкові зв'язки в економіці перестають діяти.

Власний капітал — капітал, вкладений власником фірми, визначений як різниця між сукупними активами фірми та її зобов'язаннями.

Власність — це сукупність відносин між суб'єктами господарювання з приводу привласнення умов та резуль татів виробництва.

Власність громадських та релігійних об'єднань ство­рюється за рахунок власних коштів, пожертвувань грома­дян чи організацій або шляхом передачі державного май­на.

Власність трудового колективу — спільна власність, передана державою чи іншим суб'єктом у розпорядження колективу підприємства (на умовах викупу чи оренди), яка використовується відповідно до чинного законодавства.

Власність як економічна категорія виражає відносини між людьми з приводу привласнення об’єктів власності й перш за все засобів виробництва та його результатів.

Власність як юридична категорія відображає законодавче закріплення економічних відносин між фізичними та юридичними особами з приводу володіння, користування й розпорядження об’єктами власності через систему юридичних законів і норм.

ВНП — ринкова вартість товарів і послуг, вироблених національними виробниками (резидентами) за певний час без повторного рахунку. За діючими цінами розраховують номінальний, за порівняльними — реальний ВНП.

Внутрішні (неявні, або імпліцитні) витрати — витрати фірми на використання власних (неоплачуваних) ресурсів.

Внутрішня конвертованість валюти — надання права здійс­нювати обмінні операції національних грошових одиниць на іноземну валюту тільки фізичним і юридичним особам даної країни.

Внутрішньогалузева конкуренція — це конкурен­ція між товаровиробниками, що діють в одній галузі народного господарства. Через різний рівень техніки, організації виробництва, продуктивності та інтен­сивності праці тощо у кожного з них встановлюєть­ся індивідуальна вартість виробництва певного то­вару.

Внутрішньофірмова трансфертна ціна — ціна, що застосовується при обміні товарами і послугами у межах міжнародних монополій. Об'єк­тивною основою існування такої ціни є розвиток виробничої коопе­рації всередині монополії. Використовується при поставках деталей, вузлів, агрегатів, комплектуючих виробів.

Галопуюча інфляція — інфляція, коли ціни зростають швидко — на 20—100 % щорічно.

Гарант — фізична чи юридична особа, що дає у чому-небудь гарантію

Генеральна угода з тарифів і торгівлі, ГАТТ — підписана в 1947 р в Женеві багатостороння угода щодо митних тарифів і тор­гової політики країн-учасниць.

Гіперінфляція — інфляція, коли ціни зростають астро­номічно — на 1—2 % щодня або на 500% і більше на рік.

Гіперінфляція (від грец. над і лат.— здуття) — процес різкого знецінення грошей, викликаний повним розладом системи грошового обігу. Виявляється в безупинному і швидкому зростанні цін.

Глобалізація (від фр.— загальний, всесвітній, з лат.— куля) — якісно новий етап взаємозалежності національних економік на основі поглиблення інтернаціо­налізації світового господарства, інтенсифікації міжнарод­них переміщень товарів, послуг, капіталу, робочої сили і тех­нологій.

Глобалізація економіки — це новітній, складний, багатогранний та багаторівневий процес якісних пе­ретворень інтеграційних процесів у світовій економіці на основі зростання обсягів та прискорення міжна­родних переміщень товарів, послуг, капіталу, широ­кого розвитку новітніх інформаційних технологій, глобальних телекомунікаційних мереж тощо.

Глобальна економіка — цілісний загальносвітовий гос­подарський організм, міжнародне переплетення національ­них економік, поєднаних світовою виробничо-збутовою ме­режею, міжнародною фінансовою системою, планетарною інформаційною мережею тощо.

Глобальні проблеми — проблеми, пов'язані з природни­ми й антропогенними явищами, породженими розвитком сучасної цивілізації, які мають загальнопланетарний харак­тер як за масштабами та значенням, так і за способами ви­рішення.

Господарський механізм — су­купність форм і методів регулювання економічних процесів і суспільних дій економічних суб'єктів на основі знання економічних законів, використання економічних важелів, правових норм та інституційних утворень.

Готівка — монети і паперові гроші.

Гранична корисність додаткова ко­рисність, яку отримує споживач з додаткової одиниці блага.

Гранична податкова ставка — відношення приросту податків до приросту доходу, що підлягає оподаткуванню.

Граничний дохід — приріст доходу в результаті зростання продажу товарів на одну одиницю.

Граничний продукт – це додатковий продукт(приріст виробництва), який отримують внаслідок застосування додаткової одиниці певного ресурсу

Граничні витрати (МС) приріст витрат на виробництво ще однієї (додаткової) одиниці продукції: МС = дельта TC/ дельта Q

Гроші — особливий товар, який виконує роль загального еквівалента, виступає посередником в обміні товарів і вира­жає економічні відносини між людьми з приводу вироб­ництва та обміну товарів; благо, що має найвищий ступінь ліквідності.

Грошова база – це сукупність зобов’язань Центрального банку щодо недержавного сектору, який банк має можливості контролювати

Грошова маса — сукупність усіх грошових коштів у готівковій і безготівковій формах, які забезпечують реалі­зацію товарів, послуг та всі нетоварні платежі в народному господарстві.

Грошова система — форма організації грошового обігу, яка історично склалася в певній країні й законодавче за­кріплена державою.

Грошовий доход – це залишок після відрахування з грошової виручки виробничих витрат(амортизація, витрати на сировину, ю матеріали, електоренергію, транспорт)

Грошовий капітал — гроші, спрямовані на купівлю капітальних благ.

Грошовий обіг — рух грошей у готівковій і безготів­ковій формах, який обслуговує реалізацію товарів і нето­варні платежі в господарстві.

Грошовий обіг — рух грошей у готівковій і безготів­ковій формах, який обслуговує реалізацію товарів і нето­варні платежі в господарстві.

Грошові агрегати — показники кількості та структури грошової маси; види грошей, диференційовані за ступенем ліквідності.

Грошові агрегати — показники кількості та структури грошової маси; види грошей, диференційовані за ступенем ліквідності.

Дебітор — юридична чи фізична особа, що заборгувала певному суб'єк­ту господарської діяльності

Девальвація — офіційне зниження курсу національної грошової одиниці у відношенні до іноземних валют

Дедукція — метод пізнання від загаль­ного до одиничного.

Дезінфляція — зниження темпів зростан­ня інфляції або повне її припинення.

Демонетизація золота – у жодній країні вартість товару не вимірюється в золоті; золото не перебуває в сфері обігу; не виконує функцію засобу платежу; не виконує ролі світових грошей, не бере участі в міжнародному обміні

Демонополізація — створення і захист конкурентного середовища, подолання державної та недержавної монополії.

Демпінг — продаж товарів на ринках інших країн за цінами, нижчими від внутрішніх.

Депозит — грошові активи, вкладені в банк з метою одержання відсотків.

Депозитарій — юридична особа, що діє на ринку цінних паперів і надає послуги щодо зберігання, обліку та передан-ня прав на цінні папери.

Депозитний сертифікат банку — письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів юридичних осіб.

Деприватизація — 1) анулювання рішення про прива­тизацію, якщо вона визнана незаконною; 2) передача ко­лишньому власникові або його нащадкам раніше націона­лізованої власності (реституція).

Дерегуляція економіки — система організаційно-інсти туційних заходів держави, спрямованих на усунення адмі ністративних, економічних та організаційних перешкод що стримують розвиток підприємництва.

Держава - є передусім політичним регуляторним механізмом. Це інституція, яка має публічну владу та спеціалізований апарат регулювання суспільних відносин державі.

державі.

Державна власність — це така система відносин, за якої абсолютні права на управління і розпорядження влас­ністю здійснюють органи (інститути) державної влади.

Державне казначейство — орган, на який покладено функції: використання державного бюджету; обліку його касового виконання; управління державним внутрішнім та зовнішнім боргом.

Державне підприємництво — це господарська або інша підприємницька діяльність державних підприємств з вироб­ництва матеріальних благ та надання послуг суб'єктам економіки (приватним підприємствам і населенню).

Державне підприємство — підприємство, основні за­соби якого є державною власністю, а керівники признача­ються державними органами або працюють за контрактом.

Державне планування — розробка моделі майбутнього стану національної економіки з одночасним визначенням шляхів, способів, засобів і термінів досягнення параметрів економічного та соціального розвитку.

Державне прогнозування — науково обґрунтоване пе­редбачення напрямів розвитку країни, окремих галузей економіки або окремих адміністративно-територіальних одиниць, можливого стану економіки в майбутньому, аль­тернативних шляхів і строків досягнення бажаних цілей, наслідків державного втручання (невтручання) в економіч­не життя суспільства.

Державне програмування — розробка комплексних програм розвитку національної економіки або її секторів, тобто визначення цілей і пріоритетів економічного та со­ціального розвитку країни, а також можливих шляхів та засобів їхньої реалізації.

Державне регулювання економіки — система дієвих заходів (форм, методів та інструментів) законодавчого, ви­конавчого й судового характеру, спрямованих на розвиток національної економіки і реалізацію соціально-економіч­них цілей суспільства.

Державний борг — накопичені зобов'язання держави перед внутрішніми та зовнішніми кредиторами.

Державний бюджет — річний план утворення та викори­стання фінансових ресурсів, необхідних державі для виконання нею відповідних функцій і реалізації конкретних цілей.

Державний кредит — система економічних відно­син між державою в особі органів влади чи управлін­ня, з одного боку, та фізичними і юридичними особа­ми — з іншого, за яких держава виступає як пози­чальник, кредитор чи гарант.

Державний сектор економіки — комплекс господарських об'єктів, які повністю або частково належать центральним чи місцевим органам державної влади і використовуються державою для вико­нання нею економічних, соціально-культурних і політич­них функцій.

Державні корпорації — форма державних підприємств, яким надається право господарської самостійності.

Державні стандарти і нормативи — встановлення єдиних вимог, норм якості, хімічного складу, фізичних вла­стивостей, ваги, розмірів, кількості тощо.

Державні фінанси — особлива сфера розподільчих відносин, пов'язана з первинним і вторинним розподілом та використанням ВВП з метою утворення фонду грошових засобів, необхідного для здійснення державою покладених на неї функцій.

Держконтракт і держзамовлення — це угоди між державою і суб'єктами господарювання щодо виготовлен­ня певного товару чи виконання певного виду послуг з ме­тою задоволення соціально-економічних потреб споживача, стимулювання виробництва дефіцитного товару, в т ч на експорт, розвитку пріоритетних галузей і вир-в, впровадження нових технологій, виконання міжн угод та задовол соц потреб суспільства.

Дефіцит державного бюджету — перевищення витрат бюджету над його доходами.

Дефіцитний бюджет – стан бюджету, коли видатки перевищують доходи.

Дефлятор — коефіцієнт, що застосовується для перера­хунку макропоказників відповідно до цін базового періоду.

Дефляція — падіння загального рівня цін в економіці країни.

Дефолт — невиконання зобов'язань, відмова від сплати боргу.

Джерело оподаткування — дохід платника податку, що підлягає оподаткуванню.

Диверсифікати — багатогалузеві корпорації, об'єднані системою участі, виробничою кооперацією, патентно-ліцен­зійними угодами, спільними виробничими та науково-дослідними програмами, єдиною системою фінансування.

Диверсифікація (від лат. — різний — робити) — розподіл інвестицій між різними об'єктами з метою зниження ризику.

Дивіденд — дохід, одержуваний власником акції із прибутку акціонерного товариства.

Дилер — біржовий посередник, що проводить операції від свого імені та власним коштом.

Директивне планування — спосіб управління економі­кою країни із застосуванням обов'язкових для виконання завдань щодо виробництва й розподілу продукції та послуг.

Дисконтування (від лат.— рахую) — розраху­нок суми доходу від капітальних активів, яку буде отрима­но через певний час за чинної норми відсотка.

Дискримінація при наймі — різна оцінка окремих працівників, що мають однакові ха­рактеристики продуктивності, але належать до різних де­мографічних груп.

Дистриб'ютор (від англ.— розподіл) — не­залежний посередник (юридична або фізична особа), що збуває споживачам або дрібним торгівцям продукцію, при­дбану оптовими партіями у виробників.

Диференціальна рента — додатковий продукт, що виникає внаслідок існування монополії на землю як на об'єкт господарювання. Умовами існування є відмінності у природній родючості землі, а також місце­знаходження земельних ділянок по відношенню до ринку. Другою умовою утворення є обмеженість землі. Перетворення додаткового продукту на диференціальну ренту відбувається за наявності товарно-грошових відносин і особливості дії закону вартості (ціни встановлю­ються за середніми витратами на гірших землях)

Диференціальний доход від землеробства – це величина додаткової частини чистого доходу, яка утворюється в результаті продуктивної праці на кращих землях.

Диференційна рента II — додатковий чистий дохід, що виникає в результаті підвищення продуктивності землі за рахунок додаткових вкладень капіталу.

Диференційна рента І — додатковий чистий дохід, одер­жуваний у результаті продуктивнішої праці на кращих за родючістю й місцезнаходженням землях.

Диференційований продукт — продукт, що відрізняється за фізичними або іншими пара­метрами від аналогічних продуктів, вироблених іншими виробниками; продукт, при купівлі якого покупці віддають перевагу певному продавцеві, незважаючи на те, що ціни у всіх продавців однакові.

Діалектика — метод пізнання, що базується на використанні законів і принципів філософії, сутність яких полягає у пізнанні економічних явищ і процесів у їхньому взаємозв'язку та взаємозалежності, у безпе­рервному розвитку.

Дійсні потреби — потреби, які формуються залежно від досягнутого рівня виробництва і є суспільною нормою для певного періоду.

Діловий (економічний) цикл __ коли­вання загального рівня ділової активності країни у вигляді чергування періодів піднесення та спаду, як правило, різної тривалості та рівня. Визначається здебільшого динамікою реального валового внутрішнього продукту (ВВП).

Договірне регулювання оплати праці — економіко-правова система співробітництва і компромісів між найма­ними працівниками й працедавцями на основі проведення переговорів та укладання угод.

Додана вартість — вартість проданого фірмою продукту за вирахуванням вартості предметів праці, куплених і використаних фірмою для виробництва цього товару.

Додаткова вартість — вартісна форма додаткового продукту, створеного додатковою працею найманих робіт­ників.

Доларова зона — валютна територіальна зона, що охоплює країни, в яких без обмежень використо­вується долар США в іноземних розрахунках.

Дотації — допомога підприємствам, організаціям, установам для покриття збитків з метою підтримки; доплата з державного бюджету задля зба­лансування бюджетів нижчих рівнів; різновид субсидій.

Дохід кінцевого використання — сума грошей, яка залишається в розпорядженні населення після сплати всіх видів податків і неподаткових платежів

Дохід — певна кількість грошових коштів, мате­ріальних благ чи послуг, отриманих фізичною особою, підприєм­ством чи економікою в цілому за певний проміжок часу.

Доходи від індивідуальної трудової діяльності — доходи, одержані громадянами від суспільно необхідної корисної діяльності з виробниц­тва товарів і надання послуг, що не пов'язана з їхніми трудовими відно­синами з державними, кооперативними, іншими громадськими під­приємствами, установами, організаціями, громадянами. Розраховують ці доходи як залишок після вилучення з грошової виручки виробничих витрат — амортизації, витрат матеріалів, електроенергії, транспорту тощо

Доходи працівників на колективних підприємствах — це особлива форма винагороди, яка відрізняється від заробітної плати, тому що працівники колективних підприємств не продають робочої сили, а є співвласниками підприємств, де вони працюють. їхні особисті доходи виникають в результаті реалізації товарів і послуг, що створені колек­тивною працею

Другий вимір швидкості обороту капіталу – кількість обертів авансованого капіталу за рік.

Дуополія — це тип ринкової структури, при якій існує тільки два постачальники певного товару і між ними пов­ністю відсутні монополістичні угоди про ціни, ринки збуту та інше.

Екологічна криза — незворотні антропогенні зміни еко­системи, глобальне порушення природної рівноваги та де­градація навколишнього середовища, що втрачає здатність до самовідтворення.

Екологічний неоколоніалізм — екологічна експансія розвинутих країн, їхні спроби розв'язати власні екологічні проблеми за рахунок переміщення природонебезпечних виробництв, токсичних та радіоактивних відходів у менш розвинуті країни, інтенсивного використання світових при­родних багатств при консервації власних природних ре­сурсів, нарощування збуту за межами країни екологічно шкідливих товарів тощо.

Екологічний протекціонізм — політика держави, спря­мована на заборону та обмеження виробництва, продажу і використання екологонебезпечної продукції та ввезення в країну технологій і товарів, які завдають шкоди навко­лишньому середовищу й становлять загрозу здоров'ю насе­лення.

Екологічний фактор (вир-ва) — система спеціалізованих видів трудової діяльності й витрат, спрямованих на раціональне використання природних ресурсів, охорону та відтворення навколишнього середовища.

Екологічні стандарти — нормативи, які регулюють взає­модію суспільства з навколишнім середовищем: норми ви­киду шкідливих речовин у повітря чи водойми, рівень ра­діаційного забруднення і т. ін.

Економіка участі — сукупність характеристик трансформації відносин власності та про­цесів в організації праці й управлінні виробництвом. Існу­ють три форми економіки участі: участь у прибутку, участь у власності та участь в управлінні підприємством.

Економікс — суспільна наука про викорис­тання обмежених ресурсів з метою максимального задово­лення необмежених матеріальних потреб суспільства.

Економічна безпека — спроможність країни нейтралі­зувати негативні зовнішні дії власними внутрішніми ре­сурсами.

Економічна ефективність — досяг­нення найвищих результатів за найменших витрат живої та уречевленої праці або зниження сукупних витрат на одиницю продукції.

Економічна ідеологія — представлена в економічній теорії система ідей, що відображає інтереси певних соціаль­них груп або соціально-економічної системи в цілому.

Економічна інформація — сукупність відомостей про функціонування економіки та управління нею.

Економічна інфраструктура (від лат.— нижче, під — структура) — сукупність галузей і видів діяльності, що обслуговують як виробничу, так і невиробни­чу сфери економіки (транспорт, зв'язок, комунальне госпо­дарство, загальна й професійна освіта, охорона здоров'я тощо).

Економічна категорія — наукове поняття, теоретичний абстрактний вираз, реально існуючих економічних явищ і процесів.

Економічна кон'юнктура — стан локального або загаль­ного економічного простору на певний час, відображений сукупністю економічних показників.

Економічна наука — це сфера розумової діяльності людини, функцією якої є пізнання та систематиза­ція об'єктивних знань про закони і принципи розвит­ку реальної економічної дійсності.

Економічна оцінка землі — означає визначення цінності землі й має такі показники: валовий продукт землеробства (продуктивність земель при досягнутій протягом ряду років інтенсивності землеробства); окупність витрат (кількість продукції на одиницю витрат); диференціальний до­ход від землеробства (величина тієї додаткової частини чистого дохо­ду, яка утворюється в результаті більш високої продуктивності землероб­ської праці на відносно кращих землях порівняно з гіршими)

Економічна політика держави — система економічних ідей, цілей держави, завдань та засобів їх досягнення, а та­кож діяльність органів державної влади й управління щодо їх реалізації.

Економічна рента — це рента за використання ресурсу, кількість якого значно обмежена, тобто пропозиція якого нееластична.

Економічна система — сукупність взаємопов'язаних і певним чином упорядкованих елементів економіки, що утворюють певну цілісність, економічну структуру суспільства.

Економічна структура – це певне співвідношення між процесами виробництва, тобто внутрішньовиробничі зв’язки та залежності, які зумовлені суспільним подвлом праці, рівнем розвитку продуктивних сил і панівною системою виробничих відносин

Економічна теорія — суспільна наука, яка вивчає зако­ни функціонування та розвитку економічних систем, ви­значає умови, принципи та механізми ефективного господа­рювання.

Економічне зростання — збільшення обсягів національного виробництва в абсолютному вира­женні або у розрахунку на душу населення.

Економічне мислення — це сукупність поглядів, уявлень та суджень людини про реальну економічну дійсність, які визначають її господарську поведінку.

Економічне моделювання — це формалізований опис і кількісний вираз економічних процесів і явищ, структура якого абстрак­тно відтворює реальну картину економічного життя.

Економічне самовизначення індивіда — усвідомлений вибір індивідом напрямку, способу та форм включення у систему суспільно-економічних відносин та зв'язків.

Економічний дирижизм – активна участь держави у регулюванні соціально-економічного розвитку країни на основі використання широкого спектру методів й інструментів.

Економічний експеримент — штучне відтворення еко­номічних процесів і явищ з метою вивчення їх за опти­мально сприятливих умов та подальшого практичного впро­вадження.

Економічний закон конкуренції — виникає в умовах існування супереч­ності між можливостями виробництва товарів і послуг (існують різні витрати виробництва і відмінності у споживних вартостях) та можли­востями їх реалізації (встановлюється однакова для всіх ринкова ціна). Ця суперечність вирішується через конкуренцію. Формами вияву за­кону є боротьба за виживання, одержання місця на ринку, залучення споживачів до своєї продукції. Засобами цієї боротьби є удосконален­ня виробництва завдяки використанню досягнень науково-технічного прогресу, зниженню витрат виробництва і досягненню високої норми прибутку.

Економічний закон нагромадження — закон, згідно з яким необхідність зростання життєвого рівня населення об'єктивно зумовлює зростання обсягу та якості національного багатства на основі нагромадження. Формами вияву цього закону є взаємозв'язок величини виробничого нагромадження і розмірів споживання населення, безперервне зрос­тання й удосконалення функціонуючих виробничих фондів, збільшен­ня кількості зайнятих працівників та вдосконалення структури сукуп­ного працівника, примноження національного багатства, підвищення життєвого рівня населення.

Економічний закон поділу праці — полягає в тому, що необхідність ма­сового виробництва певних видів продукції в умовах ускладнення про­цесу праці зумовлює її поділ, що веде до підвищення її продуктив­ності. Формами вияву цього закону є поділ праці між галузями суспіль­ного виробництва і окремими підприємствами, територіальний по­діл праці, поділ праці між окремими працівниками на підприємстві

Економічний лібералізм — система соціально-еконо­мічних відносин, у якій домінують ринкові регулятори, а роль держави зводиться до виконання мінімальних еконо­мічних функцій на основі використання переважно еконо­мічних та правових методів регулювання.

Економічний прибуток визначається як різниця між валовим доходом та економічними (зовнішніми і внутріш­німи, включаючи нормальний прибуток) витратами вироб­ництва; чистий прибуток, який залишається після вилучення з виторгу від реалізації всіх витрат, включаючи й нормальний прибуток.

Економічний режим — інституційні умови організації господарської діяльності у межах певної економічної системи.

Економічний товар - усе зовнішнє щодо людини, що має властивість корисності, може бути привласненим і є відносно рідкісними. Може бути матеріальним і нематеріальним

Економічний цикл — це регулярні коливання рівня ділової активності, коли за зростанням актив­ності настає її зниження, яке знову змінюється зрос­танням.

Економічні блага — здебільшого створені людською пра­цею кількісно обмежені засоби задоволення людських по­треб.

Економічні витрати –до витрат виробництва враховуються не тільки зовнішні, а й внутрішні витрати, пов'язані з можливістю альтернативного використання ресурсів, відрізняються від бухгалтерських на величину альтернативної вартості власних ресурсів.

Економічні відносини — відносини між людьми з при­воду виробництва, розподілу, обміну і споживання матері­альних та нематеріальних благ.

Економічні закони — внутрішньо необхідні, сталі й істотні причинно-наслідкові зв'язки між протилежними сто­ронами, властивостями економічних явищ і процесів, еле­ментами економічної системи.

Економічні інтереси — усвідомлене прагнення еконо­мічних суб'єктів до задоволення власних потреб, об'єктивні спонукальні мотиви їхньої господарської діяльності.

Економічні методи ДРЕ — створена державою система фінансового або матеріального стимулювання діяльності суб'єктів господарювання, що впливає на їхні економічні інтереси й зумовлює адекватну поведінку: інструменти по­даткової, амортизаційної, облікової, митної, валютної полі­тики тощо.

Економічні потреби – потреби в людських благах.

Економічні принципи — теоретичні узагальнення, що містять певні допущення, усереднення, які відображають загальні тенденції розвитку економічної системи.

Економічні ресурси — сукупність ресурсів, що використовуються для виробництва товарів та послуг: земля, праця, капітал, підприємницькі здібності, тех­нологія, інформація та ін.

Економічні стимули — фактори, що мотивують і впливають на поведінку окремих еконо­мічних суб'єктів.

Економічно активне населення — частина працездат­ного населення, що пропонує свою робочу силу для вироб­ництва товарів та послуг.

Експлуатація — 1) привласнення результатів примусової праці; 2) розробка покладів корисних копалин; 3) викори­стання об'єктів основного капіталу та інфраструктури.

Експорт (Е) — продаж товарів та послуг зарубіжному контрагенту.

Екстенсивний тип економічного зростання — збільшення обсягів виробництва, що досягається шляхом кількісного приросту факторів виробництва за їх незмінних якісних характеристик.

ЕКЮ — міжнародна валютна одиниця, яка використовувалася країнами-учасницями Європейської економічної системи з 1979 р. до впровад­ження з 1 січня 1999 р. єдиної європейської валюти євро


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.036 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал