Еластичний попит – зміна ціни на 1% викликає зміну обсягу попиту, що перевищує 1%.

Еластичність (лат. — гнучкий) — ступінь ре­акції однієї економічної змінної на зміну параметрів іншої

Еластичність попиту за доходом показує ступінь зміни попиту на товар, зумовлений зміною доходу споживача.

Еластичність попиту за ціною показує, на скіль­ки відсотків зміниться обсяг попиту, якщо ціна зміниться на один відсоток.

Еластичність пропозиції – це чутливість пропозиції до змін, що відбуваються в ціні товару, який підприємець готовий поставити на ринок.

Електронні гроші — банківська система переказу гро­шових засобів за допомогою ЕОМ. Електронні гроші поси­люють тенденцію дематеріалізації грошових засобів, знач­но прискорюють їхній обіг, зменшують витрати, що пози­тивно впливає на економічний розвиток країни.

Еміграція — виїзд громадян однієї країни в іншу з ме­тою працевлаштування або зміни місця проживання й отримання громадянства.

Емісія грошей — випуск грошей в обіг; одна з функцій центрального банку.

Емітент — юридична особа (держава або органи, що її представляють, фірми, компанії), які випускають в обіг грошові знаки, цінні папери, платіжно-розрахункові документи

Ефект заміщення адже споживач зацікавлений у тому, щоб замі­нити споживання дорожчих товарів дешевшими (за інших однакових умов).

Ефективна зайнятість — розподіл трудових ресурсів, який задовольняє потреби суспільного виробництва щодо кількості та якості робочої сили і забез­печує найбільший його обсяг.

Ефективний ринок – якщо запаси товарів реалізуються за цінами близькими до ціни рівноваги

Ефективність виробництва – категорія, яка характеризує віддачу, результативність виробництва.

Ефективність капітальних вкладень — відношення приросту ВВП до капітальних вкладень

Ефективність нагромадження — соціально-економічна ефективність, обчислювана зіставленням зростання реальних доходів населення іприросту фонду нагромадження

Ефектом дохо­ду полягає в тому, що зниження ціни на спо­живчі товари рівнозначне зростанню доходу. Тому за ниж­чу ціну споживач може придбати більше певного товару, не обмежуючи себе у споживанні інших благ.

ЄВРО — єдина валюта держав — членів ЄС, введена згідно з Маастрихтською угодою (1991 р.). Передбачається, що до середини 2002 р. ЄВРО повністю замінить національні валюти у всіх розрахунках.

Європейський союз, ЄС — асоціа­ція європейських держав, утворена в 1958 р. з метою посту­пової ліквідації мита й імпортних квот у торгівлі між краї-нами-членами, запровадження спільного мита на імпорт товарів із третіх країн, зрештою переходу до вільного пере­міщення праці й капіталу в межах країн — членів асоціа­ції та узгодження економічної політики в інших сферах.

Єдина тарифна система — система оплати праці на осно­ві запровадження єдиної тарифної сітки і введення систе­ми гнучких тарифних ставок.

" Жовте зобов'язання" — контракт (незаконний), за яким працівник при оформленні на робо­ту дає зобов'язання не вступати в профспілку.

Загальна корисність — загальна величи­на задоволення, що отримує індивід від споживання певної кількості блага.

Загальнодержавна власність — це спільна власність усіх громадян країни, яка не поділяється на частки і не персоніфі­кується між окремими учасниками економічного процесу.

Зайнятість — сукупність економічних, правових, соціальних, національних та інших відносин, по­в'язаних із забезпеченням економічно активного населен­ня робочими місцями та їхньою діяльністю в суспільному виробництві з метою одержання доходу.

Закон вартості – це закон, який передбачає, що виробництво й обмін товарів мають здійснюватися на основі їхньої вартості, тобто як обмін еквівалентів.

Закон грошового обігу передбачає, що протягом певного періоду в обігу має бути певна, об’єктивно зумовлена грошова маса.

Закон Енгеля – у міру зростання доходів сім’ї загальне споживання благ збільшується, але у різних пропорціях та структурних співвідношеннях.

Закон зростання потреб — закон, який виражає внутріш­ньо необхідний, суттєвий і сталий зв'язок між прогресом технологічного способу виробництва, еволюцією всієї си­стеми суспільних відносин і кількісним зростанням, якіс­ним удосконаленням та збагаченням індивідуальних, ко­лективних та суспільних потреб.

Закон Оукена — емпірично встановлена зворотна залежність між рівнем безробіття й обсягом ви­робленого ВВП, кількісне значення якої коливається в ме­жах від 2 до 3 %. Трактується як: 1) вплив зміни рівня циклічного безробіття на відхилення фактичного рівня ВВП від потенційно можливого; 2) вплив динаміки фактичного рівня безробіття на динаміку реального ВВП.

Закон попиту – зворотний причинно-наслідковий зв'язок між ціною товару і величиною попиту.

Закон пропозиції — економічний закон, що виражає пряму залежність між ціною і величиною пропо­зиції товару або послуги впродовж певного проміжку часу.

Закон рідкості — виникає внаслідок існування суперечності між безмеж­ними потребами і обмеженістю виробничих ресурсів. По суті, цей за­кон є законом обмеженості виробничих можливостей. Через це він вимагає від людини певної раціональної поведінки з метою подолан­ня обмеженості використання економічних ресурсів. Формами вияву закону є зростання обсягів виробництва, розвиток обміну ресурсів, ство­рення замінників ресурсів, економія ресурсів

Закон спадної віддачі — процесом-причиною цього закону є необхідність збільшення витрат для одержання нового продукту. Проте вкладання певного ресурсу обмежене за рівнем науково-технічного прогресу. Падіння віддачі витрат певного ресурсу є сигналом до вивчення ви­робничих чинників, які можуть зупинити спадну віддачу. Одним з таких чинників є науково-технічний прогрес

Закон спадної граничної корисності — економічний закон, що виражає залежність, згідно з якою в міру того, як споживач збільшує споживання товару або послуги, гранична корисність від споживання кожної додаткової одиниці товару або послуги зменшується.

Законодавство про власність покликане забезпечити рівність усіх форм власності та форм господарювання перед законом, не надаючи переваг і пріоритетного розвит­ку державній формі.

Законодавство про підприємницьку діяльність має гарантувати повну економічну свободу вибору сфери госпо­дарської діяльності, планування, виробництва, реалізації товарів та послуг, ціноутворення, формування фінансових ресурсів, зовнішньоекономічних зв'язків тощо.

Законодавство про соціальний захист населення має стимулювати ділову активність усіх верств населення, со­ціально захищати його найвразливіші прошарки.

Законодавство у сфері зовнішньоекономічної діяль­ності в перехідний період покликане, з одного боку, захи­щати інтереси вітчизняного виробника на період адаптації його до роботи в умовах міжнародної конкуренції, з іншо­го — забезпечувати лібералізацію експортно-імпортних операцій з метою захисту інтересів споживача.

Закрита монополія — це галузь, захищена від конку­ренції за допомогою юридичних обмежень.

Залучений капітал створюється за рахунок розміщен­ня цінних паперів та отримання банківського кредиту.

Замкнена (неконвертована) валюта – національна валюта, яка функціонує лише в межах даної країни, не вивозиться за кордон і не обмінюється на інші іноземні валюти.

Заробітна плата — грошова винагорода, яку отри­мує власник робочої сили в обмін на надані послуги праці; ціна використання послуг праці.

Засновницький прибуток – це доход, який отримує засновник акціонерного підприємства(товариства) при відкритій підписці на акції

Засоби виробництва – предмети і засоби праці у сукупності

Засоби праці — річ або комплекс речей, якими людина діє на предмети праці.

Застава — передача боржником свого майна кредитору як гарантії сплати боргу.

Застійне безробіття — породжується досить значним часом відсутності роботи, що призводить до втрати людьми кваліфікації й навіть бажання регулярно працювати. Такі люди живуть за рахунок випадкових за­робітків

Захист конкуренції — захист від загрози монополії, здійснюваний дер­жавою. В Конституції України (ст. 42) записано «Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зло­вживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обме­ження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі моно­полії визначаються законом». Для захисту конкуренції розроблено антимонопольне законодавство і створено Антимонопольний комітет України

Збалансована інфляція — інфляція, коли ціни товарів різних товарних груп відносно один одного не змінюються. Ціни підвищуються досить повільно й одночасно на біль­шість товарів та послуг.

Зведений (консолідований) бюджет України — сукупність бюджетів (Державного, Автономної Республіки Крим і місцевих), що входять до бюджетної системи за доходами і видатками

Звужене відтворення – повторенням суспільного виробництва в обсягах, що є мен­шими, ніж у попередньому періоді.

Земельна рента — економічна категорія, яка виражає відно­сини привласнення додаткового продукту власником землі че­рез механізм орендної плати за право користування землею.

Земля — фактор виробництва, що включає в себе землю, а також лісові, водні ресурси, родовища корисних копалин та інші природні багатства, що використовуються у вироб­ничому процесі.

Змінний капітал — частина авансового промислового капіталу, вкладена в найм робочої сили, яка змінює свою вартість у процесі виробництва і є джерелом додаткової вартості.

Змінні витрати — витрати, що залежать від кількості вироблюваної продукції, складаються з ви­трат на сировину, матеріали, заробітну плату тощо.

Змішана власність поєднує різні форми власності — приватну, державну, колективну, кооперативну та інші, в тому числі й власність іноземних суб'єктів.

Змішане товариство (командитне) — об'єднання кількох фізичних і (або) юридичних осіб для спільної діяль­ності на основі договору. Воно складається із дійсних членів, які несуть повну відпові­дальність за зобов'язаннями товариства, та членів-вкладників, які відповідають за зобов'язаннями товариства тільки своїми внесками.

Змішане управління національною економікою — система управління, яка базується на плюралізмі (різнома­нітності) форм власності й органічно поєднує переваги рин­кових і державних регуляторів.

Змішаний, або реальний, тип економічного зростання — збільшення обсягу ВВП як у результаті кількісного зростання факторів вироб­ництва, так і за рахунок якісного удосконалення їх.

Зовнішні (явні, або експліцитні) витрати — витрати на оплату економічних ресурсів, постачальники яких не є власниками фірми.

Зовнішні ефекти (екстерналії) — витрати й вигоди, по­в'язані з виробництвом і споживанням благ тими суб'єк­тами, які не є учасниками певної ринкової угоди.

Зовнішня конвертованість валюти — надання повної свободи іноземним фізичним і юридичним особам щодо здійснен­ня валютних операцій.

Зовнішньоекономічна політика — діяльність держави щодо регулювання економічних відносин з іншими країна­ми, спрямована на забезпечення ефективного використан­ня зовнішнього фактора в національній економіці, реалі­зації конкурентних переваг країни, раціонального входження у світове господарство.

Зовнішньоторговельний банк здійснює операції з кре­дитування експорту та імпорту за зовнішньоторговельни­ми розрахунками, гарантує й обліковує векселі з експорт­них кредитів, наданих комерційними банками.

Зовнішньотор­говельний оборот – сума експорту й імпорту.

Золотий запас — фонд золота у зливках та монетах, що належать цент­ральному державному банку або державній скарбниці

Золотий паритет — законодавче встановлення ваги чи­стого золота в національний валюті країни і співвідношен­ня з іншою валютою за вмістом золота.

Золотий стандарт — грошова система, що ґрунтується на виконанні золотом ролі загального еквівалента і її за­конодавчому закріпленні.

Золотодевізний стандарт — форма золотого стандарту, за якого банкноти розмінюються на девізи у вигляді валют інших країн золотозливкового стандарту, які, у свою чергу, обмінюються на золото.

І

Імміграція — в'їзд у країну громадян іншої країни на підставі міжнародних угод і контрактів.

Імпорт (Z) — купівля у зарубіжного контрагента то­варів та послуг.

Інверсійна економіка (лат. — розгортання, пе­рестановка) — зміна поступального напряму розвитку еко­номіки, що для постсоціалістичних країн означає розви­ток у напрямі від адміністративного соціалізму до ринко­вих засад економічної організації.

Інвестиції — довготермінові капіталовкла­дення з метою отримання прибутку.

Інвестиційний банк залучає довгостроковий позичко­вий капітал і надає його в розпорядження позичальникам (підприємцям, державі) через випуск облігацій та інших видів боргових зобов'язань.

Інвестор — фізична або юридична особа, яка здійснює вкладення капі­талу в певний сектор економіки (промисловість, транспорт тощо) з метою одержання прибутку

Інвестування — збільшення обсягів функціонуючого капіталу за рахунок нагромаджених засобів від прибутку та інших доходів/

Індекс — кількісний узагальнюючий показник змін певної величини (сукупності величин) у часі чи просторі.

Індекс вартості життя — індекс роздрібних цін спе­ціального набору товарів і послуг, що становлять бюджет середнього споживача (" споживчий кошик"), його прожит­ковий мінімум.