Інжиніринг— система надання послуг фірмою-консультантом фірмі-клієнту при будівництві промислових та інших об'єктів. 2 страница

Міжнародний валютний фонд, МВФ — спеціалізований заклад ООН, за­снований у 1944 р. згідно з рішеннями Бреттон-Вудської конференції. Функціонує з 1946 р. як міжурядова валютно-кредитна організація, діяльність якої спрямована на спри­яння розвитку міжнародних економічних відносин. Особли­вими функціями МВФ є: вироблення правил регулювання валютних курсів і контроль за їхнім виконанням та на­дання країнам-членам МВФ кредитів для вирівнювання платіжних балансів і підтримки національних валют.

Міжнародний кредит — це рух міжнародного капіта­лу, наданого державою, банком, іншою юридичною чи фізич­ною особою однієї країни іншій країні, банкові, юридичній чи фізичній особі іншої країни на певний строк на умовах повернення та платності.

Міжнародний поділ праці (МПП) — спеціалізація країнна виробництві певних видів товарів відповідно до їхніх при­родно-кліматичних, історичних та економічних умов.

Міжнародний рух капіталів – переміщення засобів за кордон (або з-за кордону) з метою отримання прибутку.

Міжнародні економічні відносини – економічні відносини в системі світового господарства.

Міжнародні корпорації (МНК) — концерн або союз концернів різних країн, які домінують в одній або кількох сферах світового господарства.

Мікроекономіка — розділ економічної теорії, що вивчає раціональну поведінку мікросуб'єктів за умов різних типів ринкових структур.

Мінімальна заробітна плата — вста­новлений державою норматив у вигляді грошового еквіва­лента, що забезпечує задоволення потреб на рівні простого відтворення робочої сили найнижчої кваліфікації за умов суспільне нормальної інтенсивності праці.

Мінова вартість – певне кількісне співвідношення, в якому товар одного роду обмінюється на товар іншого роду.

Міра праці – це суспільна оцінка певних витрат суспільно необхідної праці в кількісному та якісному вираженні

Міський бюджет — бюджет, який складається, затверджується і вико­нується міським органом місцевого самоврядування

Монета — зливок грошового металу певної ваги, форми, проби та номіналу, узаконеного державою як засіб обігу.

Монетаризм — 1) економічна школа нео­ліберального напрямку, що доводить доцільність непрямо­го та обмеженого втручання держави в економіку шляхом регулювання грошового обігу; 2) теорія, яка приписує гро­шовій масі, що перебуває в обігу, роль визначального факто­ра у формуванні економічної кон'юнктури, розвитку ви­робництва і змінах обсягів валового внутрішнього продук­ту (ВВП).

Монометалізм — тип грошової системи, в якій роль за­гального еквівалента закріплюється за одним благородним металом — золотом.

Монополістична конкуренція діє на ринку з віднос­но великою кількістю економічних суб'єктів (від 10 до 100), кожен з яких має певний вплив на ціни вна­слідок специфічного товару, який він виготовляє, й може мати і реалізовувати монопольну владу. Крива попиту має спадний характер.

Монополія на землю як на об'єкт господарювання — виключне право на володіння перевагами кращих земельних ділянок, які полягають в одер­жанні додаткового продукту внаслідок вищої родючості землі або кра­щого розташування її

Монополія — тип ринкової структури, за якої єдина фірма виробляє (продає) всю кількість певного това­ру чи послуги на ринку.

Монопольна (ринкова) влада полягає у здатності фірми впливати на ринкову ціну. Чистий монополіст має абсолютну ринкову владу, його здатність впли­вати на ціну обмежує лише попит споживачів. Тому фірма-монополіст є ціноутворювачем, тобто вста­новлює ціну на ринку.

Монопольна рента — надприбуток, який виникає вна­слідок виняткових ринкових умов.

Монопольна ціна — ціна, яку встановлюють монополісти. Розрізняють монопольно низькі та монопольно високі ціни. За монопольно низьки­ми цінами монополії купують сировину та матеріали, за монопольно високими цінами — реалізують свою продукцію. Ці ціни значно пере­вищують ціни виробництва. Монопольна ціна дорівнює сумі витрат ви­робництва і монопольного прибутку

Монопольний прибуток — прибуток фірми, яка займає монопольне (виключне) становище на ринку.

Монопсонія — тип ринкової структури де діє єдиний покупець.

Моральне зношування другого виду зумовлене винайден­ням нових якісних засобів праці, що призводить до старіння застосовуваних елементів основного капіталу.

Моральне зношування основного капіталу — це техніко-економічне старіння його елементів, що виявляється у втраті доцільності їхньої подальшої експлуатації через по­яву дешевших або досконаліших засобів праці.

Моральне зношування основного капіталу — старіння засобів праці під впливом науково-технічного прогресу і відповідно втрата ними вартості.

Моральне зношування першого виду зумовлене появою дешевшого та досконалішого устаткування внаслідок підви­щення продуктивності праці.

Моральний знос — це передчасна втрата або зменшення вартості ос­новних фондів, оскільки вона відбувається до нормативного строку служби засобів виробництва. Є два види (дві форми) морального зно­су. При першій формі відбувається підвищення продуктивності праці у сфері виробництва засобів праці. Знос полягає у зменшенні вартості основних фондів. При другій формі з'являються нові засоби праці, які мають вищу продуктивність. З появою таких засобів праці старі засо­би праці треба модернізувати або вилучити з основних фондів і замі­нити новими

Моральний ризик виникає через недбале ставлення страхувальника до превентивних заходів щодо настання страхових подій і спричиняє максимізацію збитків страховика.

Муніципальна (комунальна) власність — це власність, яка перебуває в розпорядженні регіональних державних органів (області, міста, району тощо).

Муніципальні цінні папери — цінні папери, які випускають органи місце­вого самоврядування з метою залучення коштів для реалізації влас­них інвестиційних програм та інших заходів

Нагромадження — використання частини ВВП на збільшення основних і оборотних фондів, а також створення страхових запасів

Натуральне господарство — тип організації господар­ства за якого продукти виробляються для задоволення влас­них потреб (внутрішнього особистого або виробничого спо­живання).

Наука – специфічна форма людської діяльності, спрямована на отримання та систематизацію нових знань про природу, суспільство і мислення.

Наукова абстракція – метод пізнання, який полягає в поглибленому пізнанні реальних економічних процесів шляхом виокрем­лення основних, найсуттєвіших сталих сторін певного яви­ща, очищених від всього випадкового, не­істотного.

Науково-технічна політика — політика держави щодо формування умов для розвитку прикладної та фундамен­тальної науки, раціонального використання науково-техніч­ного потенціалу країни, впровадження результатів НТП у виробництво з метою підвищення його ефективності, забез­печення конкурентоспроможності національної економіки.

Науково-технічні цикли — періодичне проходження через схожі фази в динаміці нау­ки й техніки.

Національна валютна система – форма організації валютних відносин країни, що визначається національним законодавством.

Національна економіка — багатогалузева система господарства краї­ни, що забезпечує задоволення суспільних потреб.

Національна ціна — ціна, що діє в межах певної країни і відображує національну вартість товару. За своїм рівнем вона може бути меншою від світової ціни, а може перевищувати її

Національне багатство — це сукупність створе­них та нагромаджених у країні працею всього су­спільства матеріальних благ, розвіданих природних ресурсів, досягнутого рівня освіти людей, їхнього дос­віду, майстерності, творчих здібностей, які призна­чені для розширеного відтворення з метою підвищен­ня добробуту нації.

Національний дохід — новостворена вартість; загальна сума доходів (заробітної плати, ренти, процента, прибутків) у країні.

Національний продукт — потік товарів і послуг за рік у межах націо­нального господарства. Він тотожний загальним доходам суспільства, загальним витратам суспільства, а також загальним обсягам вироб­ництва

Небанківські фінансово-кредитні установи — інституції, що виконують окрему або певний набір банківських опе­рацій — інвестиційні, фінансові й страхові компанії, пенсійні фонди, кредитні спілки, ломбарди та ін.

" Невидима рука" — вислів, запозичений з роботи А. Сміта " Дослідження про природу та причини багатства народів" (1776), який розкриває механізм саморегулювання ринкової економіки: індивід, що прагне власної вигоди, свої­ми діями сприяє її досягненню для усього суспільства.

Невизначеність – недостатня інформованість про вірогідність майбутніх подій, які впливають на долю учасників ринку.

Негативні екстерналії — ситуації, за яких виробництво або споживання будь-якого блага завдає некомпенсованих витрат третім особам.

Неекономічне благо — благо, надане людині природою, кількісно не обмежене (повітря, морська вода, сонячне теп­ло та ін.).

Нееластичний попит – зміна ціни на 1% зумовлює меншу зміну обсягу попиту.

Незбалансована інфляція — інфляція, коли співвідно­шення цін у різних товарних групах змінюється на різні відсотки і по-різному на кожний вид товару.

Нематеріальне виробництво — сукупність галузей та сфер, що виробляють нематеріальні блага і послуги, які за­довольняють духовні й соціальні потреби людей.

Неокласицизм — провідна течія сучасної економічної думки, представники якої розглядають ринок як саморегу­льовану економічну систему, здатну самостійно відновлю­вати рівновагу.

Неокласичний синтез — узагальнююча концепція, пред­ставники якої виступають за поєднання ринкового і дер­жавного регулювання економічних процесів та рух до змі­шаної економіки; грунтується на синтезі неокласичної і кейнсіанської доктрин.

Неочікувана інфляція характеризується раптовим стриб­ком цін, зумовленим збільшенням під впливом інфляційних очікувань суспільного попиту населення на споживчі това­ри, товаровиробників — на сировину та засоби виробництва.

Непрямі (опосередковані) податки — вилучаються у сфері ре­алізації або споживання товарів та послуг, тобто перекла­даються на споживача і не залежать від рівня доходу.

Непрямі методи ДРЕ — опосередкований вплив держа­ви на діяльність суб'єктів економіки за допомогою еконо­мічних і правових методів.

Неформальні засоби ДРЕ — вплив держави на форму­вання громадської думки, суспільної свідомості, економічного мислення індивідів завдяки використанню засобів ма­сової інформації та ін.

Нечесна конкуренція — це діяльність господарського суб'єкта, спрямована на одержання комерційної вигоди і забезпечення домінуючого становища на ринку, яка не ви­ключає обман споживачів, партнерів, інших господарських суб'єктів і державних органів.

Нижчі товари – це товари, попит на які в міру зростання доходів споживачів зменшується.

Низхідна фаза великого циклу — це період зміни ба­зових технологій і технологічних структур тривалістю 20— 25 років.

Нова економіка – поняття значно ширше, яке виходить за межі власне секторіального поділу. Вона є поєднаням ринкової системи, державного регулювання економіки та соціальної системи. При цьому великого значення набуває соц. стабільність в країні

Номінальна заробітна плата — грошо­вий вираз заробітної плати.

Номінальна заробітна плата — грошо­вий вираз заробітної плати.

Номінальний дохід — дохід, обчисле­ний у грошовому вираженні, без урахування купівельної спроможності грошей, рівня цін та інфляції.

Норма амортизації — виражене у відсотках відношен­ня річної суми амортизації до вартості елементів основно­го капіталу.

де N — норма амортизації; К — початкова вартість основного капіталу; Р — затрати на ремонт обладнання; Л — ліквідаційна вартість основного капіталу; п — нормативний строк служби основ­ного капіталу.

Норма нагромадження — відношення коштів, що спрямовуються на на­громадження, до прибутку

Норма прибутку характеризує ступінь прибутковості капіталу і визначається як відсоткове відношення маси прибутку до всього авансованого капіталу.

Нормальний (збалансований) бюджет – стан бюджету, коли надходження і видатки бюджету врівноважені.

Нормальний прибуток — звичайний для галузі дохід від економічних ресурсів; мінімальний дохід, який стиму­лює підприємця продовжувати справу, залишаючись у певній сфері бізнесу; визначається як сума всіх мінімальних потенційних доходів, що є втратами від альтернативних варіантів використання можливостей підприємця.

Нормальні товари – це товари, попит на які зростає в міру зростання доходів споживачів.

Нормативна економічна теорія – частина економічної теорії, що з'ясовує об'єктивні процеси, дає їм оцінку, робить висновки та розробляє реко­мендації щодо вдосконалення економічної системи, пере­ходу її на вищий ступінь розвитку. (як повинно бути, що для цього треба зробити?)

Норми обов'язкових резервів — один із важелів дер­жавного регулювання діяльності комерційних банків, що зобов'язує останніх утримувати частину своїх активів у вигляді: 1) резервів на спеціальному рахунку центрально­го банку країни; 2) касової готівки в комерційному банку.

Норми обов'язкових резервів — один із важелів дер­жавного регулювання діяльності комерційних банків, що зобов'язує останніх утримувати частину своїх активів у вигляді: 1) резервів на спеціальному рахунку центрально­го банку країни; 2) касової готівки в комерційному банку.

Нормування праці — вид управлінської діяльності на підприємстві (фірмі), що полягає у встановленні необхідних витрат і результатів праці.

Нормування праці — вид управлінської діяльності на підприємстві (фірмі), що полягає у встановленні необхідних витрат і результатів праці.

Об’єкти власності – все те, що можна привласнити чи відчужити.

Об'єкт оподаткування — кількісно визначений економічний феномен, який служить базою для оподаткування.

Об'єкт підприємництва — сукупність певних видів економічної діяльності, в межах якої шляхом комбінації ресурсів підприємець домагається максимізації доходу.

Об'єкти державного регулювання економіки — сфе­ри, галузі, регіони, а також явища, ситуації та умови со­ціально-економічного життя країни, де виникли або можуть виникати проблеми, які не вирішуються автоматично або терміново, як того вимагають умови нормального функціо­нування економіки і підтримання соціальної стабільності.

Обласний бюджет — бюджет, який складається, затверджується і виконується обласними органами державної влади і самоврядування

Облігація — цінний папір, що засвідчує пе­редачу грошових засобів у борг на певний строк з правом отримання щорічного фіксованого доходу (процента) та зобов'язання повернення суми боргу у визначений строк.

Облік векселів — операція банку з дострокового викупу векселів у їхніх володарів за дисконт­ною ціною, приведеною до її теперішнього рівня, залежно від їхнього номіналу, строку погашення й облікової век­сельної ставки.

Облікова ставка — відсоткова ставка (ціна), за якою центральний банк країни продає кредитні ресурси комерційним банкам.

Обмежені ресурси — ресурси, кількість яких фіксована і має певні межі

Оборот капіталу — кругооборот капі­талу, що безперервно повторюється і забезпечує повне по­вернення авансованих грошових коштів.

Оборот фондів — кругооборот, взятий не як окремий акт, а як процес постійного відновлення руху фондів (або руху всього авансованого капіталу)

Оборотний капітал — капітал, інвестова­ний у предмети праці та інші короткострокові активи підпри­ємства.

Оборотні виробничі фонди — предмети праці, які повністю спожива­ються в кожному виробничому циклі, відразу і повністю переносять свою вартість на продукцію, що створюється, і в процесі виробництва змінюють натуральну форму

Оборотні засоби — сукупність оборотних фондів і фондів обігу

Обсяг попиту — кількість товару, яку покупці готові купити за певного рівня цін протягом певного часу.

Обсяг пропозиції — кількість товару, яку виробники готові продати за певного рівня цін протягом певного часу.

Одинична еластичність попиту – зміна ціни на 1% зумовлює таку саму зміну попиту на 1%.

Одноосібне володіння – це підприємство, майно якого належить одному суб’єкту, що самостійно веде справу, одержує весь доход і несе відповідальність за ризик бізнесу

Окладні податки — встановлюються спочатку податкові ставки, а далі розмір податку для кожного платника.

Олігополістична конкуренція — вид конкуренції, який охоплює небага­тьох виробників. Невелика кількість виробників пояснюється тим, що новим претендентам важко включитися до цієї галузі виробницт­ва. Як правило, це пояснюється обмеженістю ресурсів. Учасники ви­робництва чітко реагують на дії своїх конкурентів, у тому числі на зміни цін

Олігополія — тип ринкової структури, за якої кілька великих фірм виробляють (продають) усю чи більшу частину певного товару або послуги на конкретному ринку.

Олігопсонія — це тип ринкової структури, при якій існує невелика вузькоспеціалізована група покупців певного то­вару. Обмежуючи закупівлі товару, покупці забезпечують собі монопольний прибуток за рахунок втрати частини до­ходів продавця.

Онкольні угоди — система купівлі реального товару або цінних паперів, за якою ціна не фіксується аж до вимоги покупця.

Операції на відкритому (фондовому) ринку — зміна пропозиції позичкового капіталу в країні шляхом купівлі або продажу центральним банком цінних паперів (облігацій, векселів, сертифікатів тощо) юридичних чи фізичних осіб; важель регулювання резервів центрального банку.

Оплата праці — винагорода, яка у грошовій або нату­ральній формі сплачується роботодавцем найманому праців­никові.

Оплата праці акордна — форма відрядної заробітної плати, за якою оплата здійснюється за конкретну роботу, а обсяг і строки роботи визначені в угоді.

Оплата праці відрядна — система заробітної плати, за якою заробіток працівника залежить від кількості виго­товленої продукції, відрядних розцінок та норм виробітку. Існує у формах: індивідуальній відрядній, колективній відрядній, відрядно-прогресивній, відрядно-преміальній, акордній.

Оплата праці відрядно-прогресивна — форма відряд­ної заробітної плати. Складається з двох частин: у межах норм виробітку нараховується за відрядними розцінками, а за продукцію, виготовлену понад встановлені норми, — за прогресивно зростаючими розцінками.

Оплата праці погодинна — система заробітної плати, за якою заробіток працівника визначається за кількістю відпрацьованого часу та встановленою тарифною ставкою або посадовим окладом.

Оплата праці преміальна — форма заробітної праці, що передбачає поєднання погодинної або відрядної оплати праці з преміюванням працівників на підставі розроблених по­ложень, які визначають цілі та механізм преміювання.

Оптимізадія (від лат.— найкращий) — 1) про­цес вибору найкращого варіанта з множини можливих, ви­роблення оптимальних рішень; 2) процес приведення си­стеми до збалансованого (найвигіднішого) стану.

Оптова ціна – це ціна, за якою одні підприємства реалізують свою продукцію іншими для подальшого перероблення або реалізації.

Опціон — угода, за якою інша сторона може купи­ти чи продати товари або цінні папери впродовж певного періоду за узгодженою ціною, яка може бути значно нижчою або значно вищою, ніж поточна ціна.

Опціон (від лат.— вільний вибір) — отримання права на здійснення майбутньої угоди.

Опціон на купівлю дає право, а не зобов’язує купити ф’ючерсний контракт, товар або іншу цінність за певною ціною.

Опціон на продаж дає право, але не зобов’язує продавати ф’ючерсний контракт або інші цінності за визначеною ціною.

Організаційно-економічні відносини — це відносини між людьми з приводу застосування способів і методів орга­нізації та управління суспільним виробництвом.

Оренда — засноване на договорі строкове платне воло­діння та користування майном, необхідне орендаторові для здійснення господарської та іншої діяльності.

Орендна плата — регулярна сплата орендодавцю визна­ченої договором суми за надані в оренду землю або майно.

Основи економічної теорії (політекономія) — цефундаментальна, методологічна частина економічної науки, яка розкриває сутність економічних категорій, законів та закономірностей функціонування і розвитку економічних систем у різні історичні епохи.

Основний капітал — капітал, інвестований у засоби праці та інші довготермінові активи підприємства.

Основні виробничі фонди — частина матеріально-речових елементів виробництва, яка у в2игляді засобів праці бере участь в багатьох ви­робничих циклах, частинами переносить свою вартість на готовий продукт, зберігаючи при цьому в процесі використання свою натуральну форму (Розд. 17).

Особистий дохід — грошовий дохід працівника, що складається із заробітної плати, додаткових доходів, включаючи дивіденди, проценти, ренту, премії, трансферти.

Оффшорна зона (від англ. — у відкритому морі) — територія або держава, де гарантовані низькі податкові ставки, відсутній жорсткий валютний контроль за інозем­ним капіталом.

Очікувана інфляція — зазвичай помірна інфляція, яку можна спрогнозувати на будь-який період часу. Досить часто це є прямим результатом антиінфляційних дій уряду.

Ощадний сертифікат — письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів громадян.

Ощадні банки — фінансові установи, що спеціалізують­ся на обслуговуванні населення, залученні грошових за­ощаджень громадян, наданні кредитів та інших банківських послуг.

Пай (— частина, жереб, доля) — частка (пи­тома вага) участі в підприємствах, вступний внесок у пайо­ве товариство.

Паперові гроші — знаки, символи цінності (вартості), що не мають власної вартості та наділені державною вла­дою примусовим курсом обігу.

Партнерство — правова форма фірми, якою володіють і управляють дві або більше особи.

Партнерська власність є об'єднанням капіталів або майна кількох фізичних чи юридичних осіб, коли кожний учас­ник партнерського підприємства зберігає свою частку вне­сеного ним капіталу чи майна у партнерській власності.

Пасивні банківські операції пов'язані з акумуляцією ресурсів, необхідних для проведення кредитних та інших активних операцій.

Патент (від лат.— відкритий) — 1) свідоцтво на право займатися торгівлею чи промислом; 2) документ, що засвідчує авторство на винахід і виключне право на його використання протягом певного строку.

Пауперизація (від лат.— бідний) — процес зубожіння населення.

Пенсійні фонди — акумулюють грошові засоби у формі пенсійних внесків та нарахувань.

Первинний ринок — первинний продаж цінних паперів, здійснюваний емітентами

Первісна вартість основних фондів – це їхня вартість до морального зношування

Первіснообщинна форма власності – характерні од­накові права всіх членів общини на землю, а також на засоби праці й результати ви­робництва.

Переказний вексель (тратта) – це вексель, який може передаватися третій особі (ремітенту) для отримання ним борту з векселедавця у визначений строк.

Перехідна економіка — період формування нових еле­ментів та їхнього системоутворення, який дає змогу новому зайняти панівне місце в ієрархії підсистем та системи як цілого.

Перехресна еластичність попиту – це чутливість споживчого попиту на товар А до змін, що відбулися в ціні супутнього товару В.

Персональний розподіл доходів — розподіл доходів між окремими фізичними особами, сім'ями (домогосподарства-ми).

Перший вимір швидкості обороту капіталу — відрізок часу, протягом якого до підприємця у вигляді ви­ручки повертається вся грошова сума авансованого капіта­лу, що зросла на величину прибутку. Цей відрізок часу ста­новить один оборот.

Підприємець – це особа, яка поєднує у собі новаторські, комерційні й організаторські здібності і застосовує їх для пошуку і розвитку нових видів та методів виробництва, нових сфер використання капіталу, отримання нових благ та їх нових якостей.

Підприємництво — тип господарської поведін­ки, що ґрунтується на само­стійності та незалежності суб'єктів стосовно вибору; що, скільки, як, для кого (для чого) виробляти; на пов­ній відповідальності за прий­няті рішення та їхні наслід­ки і спрямуванні діяльності на досягнення комерційного успіху; це тип господарської поведінки під­приємців з організації розробки, вир-ва і реалізації благ з метою отри­м прибутку та соц ефекту.

Підприємницький доход як форма винагороди — нормальний прибу­ток, який є винагородою підприємця за його підприємницьку діяль­ність. Є елементом витрат виробництва.

Підприємницькі здібності — особливий, специфічний фактор виробництва, діяльність людини з приводу поєднання та ефективного використання всіх інших факторів вироб­ництва з метою створення благ та отримання доходу.

Підприємство — господарська ланка, якій властиві такі риси: наявність єдиного майна, необхідного для здійснення певного економічного процесу; технологічна зумовленість факторів виробництва; певне місце у системісуспільного поділу праці; певне місце в соціумі.

Підтоварні операції — надання кредиту під заставу товарів і товарних документів.

Підтримуюча діяльність держави (підтримка функ­ціонування ринку) — правове забезпечення ринкової діяль­ності, створення ринкової та виробничої інфраструктури, підтримання конкурентного середовища тощо.

Планово-державний механізм (адміністративно- ко­мандна система управління) — жорстко централізоване, тотальне державне управління соціально-економічним роз­витком країни на основі директивного плану.

Платіжний баланс — співвідно­шення між валютними надходженнями в країну і плате­жами держави за кордон протягом певного часу; статис­тичний звіт про результати зовнішньоекономічної діяль­ності країни за певний період, зазвичай за рік.

Платоспроможність — здатність виконувати боргові зобов'язання за рахунок майна або активів.

Повзуча інфляція — інфляція, що розвивається посту­пово, коли ціни зростають незначною мірою, але неухильно (до 10 % на рік).

Повна зайнятість — максимально можливе залучення в суспільне виробництво економічно активного населення; визначається як така за умов при­родного рівня безробіття.

Повна конвертованість валюти — можливість вільноздійсню­вати (без будь-яких обмежень) усі валютні операції фізич­ним та юридичним особам.

Повне товариство — об'єднання громадян та (або) юридичних осіб з метою здійснення спільної господарської діяльності наоснові угоди (договору) між ними. Повне то­вариство не є юридичною особою, його члени зберігають повну самостійність, але несуть повну солідарну відпові­дальність за зобов'язаннями не тільки майном підприєм­ства, а й своїм власним майном.