Сутність, типи і фактори економічного зростання.

Проблеми економічного зростання особливо гостро постали перед людством у ХХ ст., але це не означає, що вони нікого не хвилювали раніше. Уперше про економічне зростання заговорили меркантилісти, а більш-менш предметно цю проблему поставив фізіократ Ф. Кене. Протягом останніх десятиліть однією з найважливіших довгострокових цілей економічної політики уряду будь-якої країни є стимулювання економічного зростання, підтримка його темпів на стабільному та оптимальному рівні. Усе це вимагає чіткого уявлення про економічне зростання, фактори його стимулювання і стримування.

Економічне зростання – це збільшення обсягів реального ВВП в одному періоді порівняно з іншим. Економічне зростання являє собою зростаючу здатність економіки до реалізації своїх виробничих можливостей. Сутність економічного зростання полягає у розширеному відтворенні тих самих товарів і послуг з використанням незмінної технології.

Зясуємо, чи є тотожними поняття – економічне зростання та економічний розвиток. З точки зору етимології (походження) терміну «зростання» близьким є поняття «розвиток», але останнє ширше за змістом. На відміну від економічного зростання, економічний розвиток можна визначити як перехід від одного стану економіки до іншого, коли в новому періоді не тільки збільшується виробництво тих самих товарів, а має місце й виробництво нових товарів і послуг з використанням нових технологій порівняно з минулим періодом. Як бачимо, економічне зростання і економічний розвиток тісно взаємопов’язані. Але зауважимо, що економічне зростання може відбутися і за умов відсутності економічного розвитку, в той час як економічний розвиток без економічного зростання неможливий.

Отже, економічне зростання є більш вузьким за змістом порівняно з економічним розвитком, адже розвиток економіки створює передумови для збільшення обсягів виробництва на якісно новій основі. Можна сказати, що економічне зростання становить зміст розвитку, є його складовою частиною. Якщо економічне зростання відбиває суто кількісні зміни в економіці, то економічний розвиток – це якісне економічне зростання.

Основним показником, що вимірює і економічне зростання, і економічний розвиток, є реальний ВВП.

Величина реального ВВП визначається як добуток трудових витрат на продуктивність праці. Величина трудових витрат залежить від чисельності зайнятих та середньої тривалості робочого тижня. У свою чергу, кількість зайнятих залежить від загальної чисельності населення у працездатному віці та частки в ньому того населення, яке бере активну участь у суспільному виробництві. Середня тривалість робочого тижня визначається діючими в кожній країні законами про працю, колективними договорами, структурними особливостями економіки тощо. Продуктивність праці перебуває під впливом багатьох факторів, серед яких головним є технічний прогрес, фондоозброєність, якість робочої сили.

Головною метою економічного зростання є збільшення обсягів економічних благ, що сприяє поліпшенню життя населення, створенню стабільної сприятливої соціально-політичної ситуації в країні, підвищенню її міжнародного авторитету. Кінцева ж мета економічного зростання – збільшення споживання.

Економічне зростання класифікують за темпами і за типами.

За темпами розрізняють високі і низькі темпи економічного зростання. Світовий досвід свідчить, що нормальними темпами економічного зростання є річні темпи на рівні 3-5%.

Класифікація за типами розрізняє екстенсивне (збільшення обсягів виробництва досягається за рахунок використання більшої кількості виробничих ресурсів, тобто середня продуктивність праці в суспільстві не змінюється) та інтенсивне (приріст виробництва забезпечується за рахунок застосування більш досконалих факторів виробництва, тобто за рахунок підвищення їхньої продуктивності) економічне зростання.

У дійсності важко розмежувати один тип економічного зростання від іншого. В реальному процесі розширеного відтворення вони співіснують, поєднуються. Тому можна говорити про переважно інтенсивний тип або екстенсивний тип.

Як відхилення від закономірного процесу економічного розвитку в окремі періоди для ряду країн може мати (і має) місце регресивний тип зростання, для якого характерне тривале зниження обсягів суспільного виробництва. Зокрема, таке явище спостерігалось протягом 90-х рр. у всіх країнах СНД, у тому числі і в Україні, що в літературі отримало назву трансформаційного спаду.

Нині в розвинутих країнах переважає інтенсивний шлях економічного розвитку. В Україні після тривалого спаду виробництва необхідно підготувати матеріальну базу для інтенсивного економічного зростання. Чим раціональніше функціонує процес відтворення, тим вище ефективність суспільного виробництва. Ефективність вимірюється динамікою таких макроекономічних вартісних показників як ВНП, ВВП, НД до загальних витрат, тобто ефективність суспільного виробництва на рівні країни — це співвідношення результатів виробництва до сукупних витрат. Вона показує, з якими витратами отримано той чи інший обсяг відповідного макроекономічного показника.

Економічне зростання є надзвичайно складним явищем. З даного приводу відомий американський історик економічної думки Б. Селігмен зазначав, що задовільна теорія економічного зростання повинна враховувати природні ресурси, політичні інститути, законодавство, а також багато психологічних і соціальних факторів. Розробка такої всеохоплюючої теорії, на думку вченого, — майже нездійсненне завдання. Відомі економісти, автори теорій економічного зростання, ясна річ, не претендували на створення всеохоплюючої та універсальної теорії, не робили спроб «обійняти неосяжне». Тому кожна теорія або модель мають відповідні припущення та абстракції, які дозволяють виділити і вивчити найбільш суттєві фактори економічного зростання.

В економічній науці широке поширення отримала теорія трьох факторів виробництва, пригадаємо – її родоначальником був Ж.-Б. Сей. Суть її полягає в тому, що у створенні вартості продукту беруть участь праця, земля і капітал. Пізніше ця теорія отримала більш глибоке і розширене тлумачення. До факторів зазвичай відносять: працю; землю; капітал; підприємницьку здатність; науково-технічний прогрес. Фактично це вже знайомі нам фактори виробництва, вони ж економічні ресурси, але при розгляді економічного зростання їх аналізують під дещо іншим кутом.

Фактори економічного зростання взаємопов'язані і переплетені. Так, праця дуже продуктивний фактор, якщо працівник використовує сучасне обладнання та матеріали під керівництвом досвідченого підприємця. Тому точно визначити частку того чи іншого фактора економічного зростання досить складно.

В сучасній ЕТ визначають такі чинники (фактори) економічного зростання:

· природні ресурси. Звичайно, країни, в яких наявна велика кількість природних ресурсів, мають тенденцію до більшого економічного зростання, ніж інші. Наприклад, країни, що видобувають нафту;

· кількість та якість трудових ресурсів. Наявність кваліфікованої робочої сили є одним з найважливіших чинників для економічного зростання. Так, Китай налічує понад мільярд працездатних, дисциплінованих робітників;

· нагромадження капіталу. Так, країнам з високими темпами економічного зростання притаманне більше нагромадження капіталу (до 20% національного доходу), який можна вкладати до нового устаткування, розвитку технологій тощо. Країни з низькими темпами зростання здатні накопичувати лише близько 5-7% національного доходу;

· технологія. Загальновідомо, що країни з високими темпами економічного зростання використовують у своєму виробництві новітніші технології, на розробку або придбання яких витрачаються чималі кошти. Однак ці витрати виправдані, оскільки, наприклад, енергозберігаючі технології дають змогу виробляти товари з нижчими витратами. Тим самим продукція саме цих країн буде більш конкурентною, ніж продукція країн, де використовуються технології, термін використання яких минув понад 20 років тому;

· рівень сукупних витрат. Для забезпечення стабільного економічного зростання суспільство повинно якомога більше витрачати коштів, щоб виробляти все більше товарів та послуг. Однак рівень сукупних витрат суспільства повинен бути таким, щоб забезпечити оптимальний обсяг вироблених товарів. Якщо економіка виробить товарів більше, ніж це потрібно, то економічне зростання сповільниться або навіть може настати економічна криза " перевиробництва";

· виробнича ефективність. Згідно з цим чинником, під час виробництва товарів та послуг ресурси слід витрачати якомога економніше. А виробляти з цих ресурсів необхідно найцінніші для суспільства товари та послуги.

На сучасному етапі перед кожною країною постає необхідність розв’язання таких проблем економічного зростання:

· визначення тенденцій і ресурсів (факторів) зростання;

· забезпечення усталеності економічного зростання в довгостроковій перспективі;

· вимірювання конкретної результативності дії факторів економічного розвитку;

· визначення темпів і строків для встановлення більш прогресивної структури народного господарства;

· окреслення соціально-економічних наслідків для країни з вибором тієї чи іншої моделі технологічного розвитку.

На макроекономічному рівні провідними показниками динаміки економічного зростання є:

· Зростання обсягу ВВП або НД;

· Темпи зростання ВВП і НД в розрахунку на душу населення;

· Темпи зростання промислового виробництва в цілому, по основних галузях і на душу населення.

Економічній системі притаманний рух, оскільки постійно виробляється ще більше товарів та послуг, корисних для людини та суспільства. Таким чином, економічне зростання - це рух економіки, її прогрес.

Отже, економічне зростання є метою кожної країни, оскільки збільшення обсягів продукції означає, що рівень життя населення підвищився. Однак, ще раз нагадаємо, що не слід плутати економічне зростання та економічний розвиток. Економічне зростання висвітлює тільки кількісні показники розвитку економіки. А економічний розвиток відображає якісні показники розвитку економіки. Наприклад, якість освіти, медичного обслуговування тощо.

Питання для роздуму, самоперевірки та повторення

4. У чому полягає значення темпів економічного зростання?

5. Назвіть основні чинники економічного зростання.

6. Назвіть неекономічні чинники економічного зростання.

7. У чому суть відтворення на рівні макроекономіки?

8. У чому полягають особливості розширеного відтворення в умовах ринкової економіки?